Ознайомлення з матеріалами кримінальної справи як важлива умова забезпечення доступу особи до правосуддя

Голова апеляційного суду або його заступник для вирішення питання про накладення арешту на кореспонденцію чи зняття інформації з каналів зв'язку розглядає подання слідчого, погоджене з прокурором, вивчає матеріали справи, при необхідності вислуховує слідчого і вислуховує думку прокурора (ч.4 ст.187 КПК). Суддя вивчає відповідні матеріали справи і при розгляді скарг на постанови слідчого і прокурора. Так, Розглядаючи скаргу на постанову про порушення кримінальної справи, суддя досліджує матеріали, на підставі яких було порушено кримінальну справу, заслуховує пояснення особи, яка подала скаргу, її захисників чи законних представників, потерпілого або особи, за заявою якої було порушено справу, якщо вони з'явилися в судове засідання, заслуховує думку прокурора, а в разі необхідності і пояснення особи, яка винесла постанову про порушення кримінальної справи (ст. 236-8 КПК). Розглядаючи скаргу на постанову про відмову в порушенні кримінальної справи, суддя витребовує матеріали, на підставі яких було відмовлено в порушенні кримінальної справи, знайомиться з ними. У разі необхідності заслуховує особу, яка подала скаргу (ч.2 ст.236-2 КПК). У зв'язку з розглядом скарги на постанову про закриття справи, суддя витребовує справу, знайомиться з нею, а в разі необхідності заслуховує пояснення особи, яка подала скаргу на постанову (ч.2 ст.236-6 КПК).

У чинному КПК України законодавець відводить важливу роль ознайомленню з матеріалами справи суддів, які розглядають справи в судах першої, апеляційної та касаційної інстанцій. Під час провадження у справі на судових стадіях процесу суддя(судді) мають ознайомитися з матеріалами справи, щоб вирішити питання про можливість розгляду справи в суді першої, апеляційної чи касаційної інстанції, а надалі - і про можливе підсумкове процесуальне рішення для даної справи.

Так, на стадії попереднього розгляду справи суддя має ознайомитися з матеріалами справи, яка надійшла до нього з обвинувальним висновком, щоб з'ясувати передбачені ст. 237 КПК питання: 1) чи підсудна справа цьому суду; 2) чи немає підстав для закриття справи чи її зупинення; 3) чи складено обвинувальний висновок відповідно до вимог КПК; 4) чи немає підстав для обрання, зміни чи скасування запобіжного заходу; 5) чи не було допущено під час порушення кримінальної справи, дізнання або досудового слідства таких порушень вимог КПК, без усунення яких справа не може бути призначена до судового розгляду; 6) чи немає підстав для притягнення до кримінальної відповідальності інших осіб та ін. Положення ч.3 ст.323 КПК про те, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, свідчить про те, що судді, які розглядають і вирішують справу, мають бути добре ознайомлені з наявними у справі матеріалами. На цю вимогу спрямоване аналогічне загальне положення оцінки доказів, яке міститься у ч.1 ст.67 КПК і стосується суддів, які розглядають справу на наступних стадіях процесу. У зв'язку з цим видається непереконливою позиція розробників проекту нового КПК України від 13 січня 2012 року (р.н.9700), за якою до суду прокурором передаються лише обвинувальний акт і додатки до нього: реєстр матеріалів досудового розслідування; цивільний позов, якщо він був пред'явлений під час досудового розслідування; розписка підозрюваного про отримання копії обвинувального акта, копії цивільного позову і реєстру матеріалів досудового розслідування; розписка або інший документ, що підтверджує отримання цивільним відповідачем копії цивільного позову, якщо він був пред'явлений під час досудового розслідування не до підозрюваного. Надання суду інших документів до початку судового розгляду забороняється (ч.4 ст.291 проекту КПК).

За чинним КПК України в апеляційному і касаційному провадженнях судді ознайомлюються з матеріалами основної справи, апеляціями і касаційними скаргами та касаційними поданнями учасників процесу і запереченнями на ці скарги і подання, додатковими матеріалами, поданими як на обґрунтування, так і на спростування доводів скарги (подання) відповідно до ст. 361 КПК, а також з додатковими матеріалами, які можуть бути подані учасниками процесу безпосередньо у суді апеляційної чи касаційної інстанції (ст. 362, 393 КПК).

Крім того, суд апеляційної інстанції може визнати необхідним проведення судового слідства в повному обсязі чи частково, коли є підстави вважати, що судове слідство судом першої інстанції було проведено неповно або однобічно (ч.3 ст.358 КПК). Якщо суд апеляційної інстанції не проводив судового слідства, головуючий ознайомлює учасників судового розгляду з додатковими матеріалами, якщо вони були подані, і матеріалами, що надійшли з суду першої інстанції на виконання доручень суду апеляційної інстанції (ч.4 ст.362 КПК). У касаційному провадженні суддя касаційного суду протягом 15 днів після надходження скарги на судові рішення, які набрали законної сили (ч.2 ст.383 КПК), вирішує питання про витребування справи, для подальшого ознайомлення з її матеріалами. Згідно з ст. 393 КПК суд касаційної інстанції може прийняти нові матеріали, подані до касаційного суду особами, які подали скаргу чи внесли подання, на ствердження або спростування доводів, викладених у скарзі (поданні). Нові матеріали можуть бути витребувані також касаційним судом. Ознайомлення суддів з матеріалами справи необхідне і для розгляду і вирішення справи за нововиявленими обставинами, Верховним Судом України, а також при вирішенні питань, які виникають на стадії виконання вироку (глави 32, 32-1, 33 КПК). Окрему увагу законодавець приділяє необхідності забезпечення права учасника процесу на ознайомлення з матеріалами справи щодо конкретних процесуальних документів, які мають значення для визначення правового (процесуального) статусу особи, щодо якої здійснюється провадження і з якими органи, які ведуть процес, не тільки ознайомлюють особу, але й мають вручити їй копії таких процесуальних документів, а якщо ці особи не володіють мовою, якою ведеться судочинства, то в перекладі на її рідну мову або іншу мову, якою вона володіє. Це - протокол затримання особи, підозрюваної у вчиненні злочину (ч.4 ст.106 КПК), постанови про притягнення особи як обвинуваченого (ч.2 ст.140 КПК), у тому числі у разі зміни чи доповнення обвинувачення (ст. 141 КПК). Копія скарги потерпілого і копія постанови судді про порушення кримінальної справи приватного обвинувачення (ч.1 ст. 27, ч.2 ст.251 КПК), копія обвинувального висновку (ст. 254 КПК), копія обвинувального чи виправдувального вироку (ст. 344 КПК). Зазначені процесуальні рішення засвідчують основні етапи руху справи від затримання підозрюваного до вироку суду. Проте є ще низка інших процесуальних рішень, з якими законодавець вважає за необхідне ознайомлювати учасників процесу і зобов'язує слідчого чи суд надсилати або вручати їх копії. Це - вручення чи надіслання копії постанови про порушення кримінальної справи (ст. 98-2 КПК), вручення копії постанови про відмову в порушенні кримінальної справи (ст. 99-1 КПК), копій протоколу обшуку або виїмки і другого примірника опису особі, в якої було проведено обшук або виїмку (ст. 189 КПК), надіслання копій постанови слідчого про закриття кримінальної справи особі, щодо якої закрито справу, заявнику, потерпілому та цивільному позивачу (ст. 214 КПК), а також копій постанов судді про повернення справи на додаткове розслідування чи про закриття справи - сторонам (ч.4 ст.245, ч.2 ст.248 КПК). З постановою про призначення експертизи слідчий повинен ознайомити підозрюваного і обвинуваченого (ст. 197 КПК). висновок експерта та інші матеріали експертизи слідчий пред'являє обвинуваченому (ст..202 КПК).

Нарешті, учасникам процесу має бути забезпечено право на ознайомлення з протоколами слідчих дій, які проводяться за їх участю (протоколами допитів, очних ставок, відтворення обстановки і обставин події, огляду, обшуку тощо), а також з протоколами судових засідань і з доданими до них матеріалами фото-, відео-, аудіо-, електронними носіями та клопотати про їх відтворення (ч.2 ст.85, ст..85-1, 85-2, 85-3, 88, 88-2 КПК).

Таким чином, ознайомлення з матеріалами кримінальної справи є необхідним елементом права на захист законних інтересів для підозрюваного, обвинуваченого, підсудного, потерпілого, цивільного позивача і цивільного відповідача і важливою складовою повноважень органів досудового розслідування, прокурора і суду, які з одного боку, зобов'язані роз'яснити зазначеним учасникам право на ознайомлення з матеріалами справи і забезпечити можливість його реалізації, а з іншого, самі зобов'язані ознайомитися з відповідним обсягом матеріалів кримінальної справи для прийняття законних, обгрунтованих і справедливих процесуальних рішень під час провадження у справі і за результатами такого провадження. Реалізація права (повноваження) на ознайомлення з матеріалами справи забезпечує його суб'єкту можливість мати необхідні знання про те, якою мірою ці матеріали дозволяють з'ясувати юридично значущі обставини справи, оцінити їх і визначити для себе лінію подальшої процесуальної поведінки: а) для учасників процесу, які мають особистий інтерес у справі, і тих, що захищають чи представляють їхні законні інтереси, - подати додаткові матеріали чи заявити клопотання про їх залучення органами, які ведуть процес, або ж про прийняття відповідних рішень у зв'язку з достатністю, відсутністю чи недостатністю матеріалів справи для прийняття певного процесуального рішення, б) для осіб і органів, які ведуть процес, - визначитися щодо їх достатності для прийняття проміжного чи підсумкового процесуального рішення, у тому числі правосудного судового вироку.

Литература

правосуддя кримінальна справа

1. Конституція України від 28 червня 1996 року. - К.: Видавничий Дім "Ін Юре", 2006. - 144 с.

2. Міжнародний пакт про громадянські і політичні права від 16 грудня 1966 року/ Права людини. Міжнародні договори України, декларації, документи / Упоряд. Ю.К Качуренко. - К.: Юрін- форм, 1992. - С.36-58.

3. Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року // Збірка договорів Ради Європи. Українська версія. - К.: парламентське видавництво, 2000. -С.27-45.

4. Кримінально-процесуальний кодекс України. - К.: Паливода А.В., 2012. - 268 с.

5. Закон України від 21 червня 2001 року "Про внесення змін до Кримінально -процесуального кодексу України" // Відомості Верховної Ради України. - 2001. - №34-35. - Ст. 187.

6. Закон України від 8 квітня 2011 року "Про внесення змін до статті 218 Кримінально - процесуального кодексу України щодо ознайомлення обвинуваченого і захисника з матеріалами кримінальної справи"/ Голос України. - 2011. квітня.