Ознаки торгівлі людьми

Зміст

• Вступ
• Розділ 1. Об'єктивні ознаки торгівлі людьми або іншої незаконної угоди щодо людини
• 1.1 Об'єкт даного складу злочину
• 1.2 Об'єктивна сторона торгівлі людьми або іншої незаконної угоди щодо людини
• Розділ. 2. Суб'єктивні ознаки торгівлі людьми або іншої незаконної угоди щодо людини
• 2.1 Суб'єктивна сторона злочину
• 2.2 Суб'єкт торгівлі людьми або іншої незаконної угоди щодо людини
• 2.3 Кваліфікуючі ознаки торгівлі людьми або іншої незаконної угоди щодо людини
• Висновки
• Використані джерела

Вступ Процес реформування суспільного життя України в теперішній час поєднаний із подоланням певних труднощів економічного, політичного та організаційного порядку, обумовлених перехідним етапом у розвитку країни. У свою чергу це створює сприятливий грунт для вчинення ряду злочинних діянь, які перешкоджають подальшому нормальному розвитку початих демократичних змін, становленню України як соціально орієнтованої та правової держави. При цьому слід зазначити, що сама концепція правової держави завжди пов'язувалася й пов'язується перш за все з ідеями природних невідчужуваних прав людини, з їх визнанням, повагою та охороною такою державою. Конституція України, яка була прийнята Верховною Радою України 28 червня 1996 р., у розділі II вперше закріпила достатньо широкий та різний за своїм змістом перелік природних та невідчужуваних прав людини. До їх числа зокрема відноситься й право кожної людини на свободу (частина 1 статті 29 Конституції України). Одним із злочинних посягань, які грубо порушують це право, є торгівля людьми. Торгівля "живим товаром" отримала на сьогодні достатньо широке розповсюдження у всьому світі. Як відзначається в багатьох джерелах, кожного року у світі її жертвами стає біля 4 мільонів людей, що приносить злочинцям біля 7 мільярдів доларів США щорічного прибутку. За розміром отримання доходів унаслідок здійснення злочинної діяльності торгівля людьми займає третє місце після торгівлі наркотиками та зброєю. Особливо актуальною є вона сьогодні і для України, де в останній час торгівля людьми (особливо жінками з метою їх сексуальної експлуатації) отримала значне поширення. Так, за оперативними даними Міністерства внутрішніх справ України, кожного року її жертвами стає біля двох тисяч громадян України. Метою даної курсової роботи є аналіз статті 149 КК України, яка передбачає кримінальну відповідальність за торгівлю людьми або іншу незаконну угоду щодо передачі людини. Для досягнення мети були сформульовані та вирішені наступні завдання: · проаналізувати об'єкт та ознаки об'єктивної сторони складу злочину; · дослідити ознаки суб'єктивної сторони та суб'єкт складу злочину; · визначити ознаки кваліфікованого та особливо кваліфікованого складу злочину; · провести відмежування торгівлі людьми або іншої незаконної угоди щодо передачі людини від суміжних складів злочинів та класифікація цього діяння за сукупністю злочинів. Об'єктом дослідження є торгівля людьми або інша незаконна угода щодо передачі людини. Предметом дослідження є положення раніше діючого, а також чинного законодавства України, законодавства окремих зарубіжних країн; практика їх застосування; положення низки міжнародних актів, які були прийняті з питань боротьби з торгівлею людьми. Теоретичну основу дослідження склали роботи таких учених, як П.П. Андрушко, М.І. Бажанов, Ю.В. Баулін, Л.С. Бєлогриць-Котляревський, В.І. Борисов, Я.М. Брайнін, Л.Д. Гаухман, В.К. Глистін, В.В. Голіна, П.С. Дагель, В.П. Даневський, І.М. Даньшин, М.Д. Дурманов, В.В. Єсипов, А.М. Красиков, Л.М. Кривоченко, В.М. Кудрявцев, Н.Ф. Кузнєцова, В.П. Малков, О.С. Міхлін, В.О. Навроцький, А.В. Наумов, М.І. Панов, А.О. Пінаєв, А.А. Піонтковський, С.В. Познишев, В.С. Прохоров, В.В. Сташис, М.С. Таганцев, В.Я. Тацій, А.Н. Трайнін, І.Я. Фойницький, М.І. Хавронюк та ін. Залежно від мети і завдань дослідження у процесі виконання курсової роботи використані загальнонаукові (діалектичний, історичний, системний, аналізу та синтезу, індукції та дедукції) і спеціальні (порівняльно-правовий, метод тлумачення правових норм) методи наукового пізнання. Відповідно до поставленої мети, конкретизованої в завданнях і сформовано структуру курсової роботи, яка складається зі вступу де, в першу чергу, обґрунтовано актуальність проведеного дослідження; основної частини, що містить чотири взаємоузгодженні і логічно поєднані розділи; висновків та списку використаних джерел. Наприкінці роботи будуть підведені узагальнюючі підсумки проведеного дослідження. Розділ 1. Об'єктивні ознаки торгівлі людьми або іншої незаконної угоди щодо людини 1.1 Об'єкт даного складу злочину

Торгівля людьми - одна з найбільш актуальних проблем сучасності. Жертвами сучасних форм рабства в усьому світі щорічно стають мільйони людей. Окрім економічних причин, які змушують шукати роботу за кордоном або в різних регіонах своєї країни, важливими факторами, що сприяють торгівлі людьми, є відсутність достовірної інформації про можливості працевлаштування, незнання своїх прав. Таким чином, великого значення набуває повне й відповідальне інформування суспільства про цю серйозну проблему як один із найнебезпечніших злочинів проти особистості Лизогуб Я.Г. Еволюційний процес міжнародно-правової боротьби з торгівлею людьми як злочином, що посягає на волю та недоторканність людини // Вісник Луганського інституту внутрішніх справ МВС України. - 2000. - № 4. - С. 85..

Ключову роль у цьому процесі відіграють ЗМІ. Говорячи про організацію боротьби з торгівлею людьми, перш за все необхідно зазначити, що майже кожна країна має в своєму кримінальному законодавстві юридичні норми, у відповідності з якими настає кримінальна відповідальність за торгівлю людьми.

Уперше про торгівлю людьми як про глобальну проблему було заявлено на початку ХХ століття. Тоді ж виникла потреба напрацювання системних підходів до боротьби із цим явищем. Ряд важливих міжнародних документів, спрямованих на боротьбу з работоргівлею, було прийнято у першій половині ХХ століття.

У 1948 році Генеральна Асамблея ООН прийняла Загальну декларацію прав людини, що закріпила основні принципи міжнародного права. Стаття 4 Декларації зазначає: "Ніхто не повинен утримуватися в рабстві або підневільному стані; рабство й работоргівля забороняються у всіх їхніх видах".

Абсолютну заборону рабства та работоргівлі підтверджено також у статті 8 міжнародного пакту про цивільні й політичні права 1966р.

Україна першою з пострадянських країн визнала проблему торгівлі людьми як одну з найнебезпечніших для суспільства, результатом чого стало введення в 1998 році до Кримінального кодексу України статті 124-1 "Торгівля людьми". Стаття передбачала відповідальність за торгівлю людьми у вигляді позбавлення волі на строк від 3 до 5 років.

У 2001 році було прийнято новий Кримінальний кодекс України. Міра покарання стала жорсткішою.

У напрямі протидії заволодінню особою (викраденню або вербуванню людей) працюють декілька нормативних актів. По-перше, це Конституція України. У ній статтею 29 проголошується право на свободу та особисту недоторканність кожної людини.

По-друге, це Кримінальний кодекс України: стаття 146 Кодексу передбачає кримінальну відповідальність за незаконне позбавлення волі або викрадення людини, стаття 447 - відповідальність за вербування найманців, а ст. 303 - відповідальність за примушування до заняття проституцією чи сутенерство. У напрямі протидії незаконному переміщенню людей (незаконній міграції) працює Закон України "Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України" Закон України "Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України" // Відомості Верховної Ради України (ВВР), 1994, N 18, ст.101. від 21 січня 1994 року. Статті 2 та 10 цього Закону регламентують необхідні для виїзду громадянина за кордон документи та необхідні у певних випадках дозволи. Стаття 332 Кримінального кодексу України передбачає відповідальність за організацію незаконного переправлення осіб через державний кордон України.

У напрямі протидії незаконному використанню людей також діє ряд нормативних актів. Це статті 28 та 52 Конституції України, що передбачають заборону тортур, жорстокого, нелюдського та такого, що принижує гідність людини, поводження чи покарання, а також заборону насильства та експлуатації дитини.

Торгівля людьми з метою трансплантації органів і тканин по праву вважається найбільш суспільно небезпечною з усіх видів торгівлі людьми. Основи законодавства про охорону здоров'я від 19 листопада 1992 року (статті 46, 47) та Закон України "Про трансплантацію органів та інших анатомічних матеріалів людини" Закон України "Про трансплантацію органів та інших анатомічних матеріалів людини" // Відомості Верховної Ради України (ВВР), 1999, N 41, ст.377. від 16 липня 1999 року розкривають умови та порядок застосування трансплантації органів, а також інші питання, пов'язані із трансплантацією. Але в цілому законодавство в цій сфері не можна назвати досконалим, оскільки правомірність пересадки органів і тканин чітко не визначена. Спеціальне кримінальне законодавство у сфері незаконної трансплантації органів і тканин людини відсутнє.

Серед документів, спрямованих на боротьбу з торгівлею людьми, варто згадати Постанову №987 "Про затвердження Типового положення про реабілітації для осіб, що потерпіли від торгівлі людьми" Постанова КМУ №987 "Про затвердження Типового положення про реабілітації для осіб, що потерпіли від торгівлі людьми" - Законодаство "ЛІГА". , прийняту Кабінетом Міністрів України 27 червня 2003 року з метою забезпечення законодавчої бази для здійснення допомоги потерпілим із боку державних організацій.

Розглянуті законодавчі акти, як правило, декларують захист певних прав громадян, при порушенні яких настає кримінальна, адміністративна та цивільна відповідальність. Кримінальний кодекс України містить багато норм, що передбачають відповідальність за різні види незаконного використання чи незаконної експлуатації людини. Зокрема, передбачена відповідальність за незаконні дії щодо усиновлення (удочеріння) (ст.169 ККУ), створення або утримання місць розпусти (ст. 302 ККУ), примушування до заняття проституцією чи сутенерство (ст. 303 ККУ), втягнення неповнолітніх у злочинну діяльність (ст.304 ККУ), експлуатацію дітей (ст. 150 ККУ), порушення встановленого законом порядку трансплантації органів або тканин людини (ст. 143 ККУ), насильницьке донорство (ст. 144 ККУ) тощо. Слід зауважити, що до законодавчої бази України належать і чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких дана Верховною Радою України. Тому розглянуті вище міжнародні договори, які були ратифіковані Україною, є одночасно і міжнародним, і національним законодавством України.

3 лютого 2006 року Президент України Віктор Ющенко підписав Закон №3316-1 "Про внесення змін у Кримінальний кодекс України щодо вдосконалення відповідальності за торгівлю людьми й залучення в заняття проституцією" Закон України №3316-1 "Про внесення змін у Кримінальний кодекс України щодо вдосконалення відповідальності за торгівлю людьми й залучення в заняття проституцією" //Відомості Верховної Ради України (ВВР), 2006, N 17, ст.147., прийнятий Верховною Радою України 12 січня 2006 року.