Статтю 149 Кримінального кодексу України доповнено приміткою, в якій роз'яснено терміни " експлуатація людини", "уразливе становище"; у назву статті 303 Кримінального кодексу України введено термін "сутенерство", визначення якого подано в частині першій до цієї статті. Законом установлено, що відповідальність за вербування, переміщення, переховування, передачу або одержання малолітнього чи неповнолітнього до заняття проституцією або примус їх до заняття проституцією повинна наставити незалежно від того, чи вчинено такі дії з використанням обману, шантажу або уразливого стану зазначених осіб чи із застосуванням або погрозою застосування насильства, використання службового становища, чи особою, від якої потерпілий перебував у матеріальний або іншій залежності (частина третя примітки до статті 149, частина друга примітки до статті 303 Кримінального кодексу України.

Надзвичайно велика увага громадськості, ЗМІ та міжнародних структур до проблем протидії торгівлі людьми стимулювали активізацію не лише правоохоронців, а й законодавця. Про це свідчить хоча б той факт, що редакція статті КК України, що передбачає відповідальність за торгівлю людьми, змінювалась три рази. Останні зміни кримінального законодавства супроводжувались активним протистоянням двох основних позицій. Прибічники першої пропонували закріпити у КК України визначення торгівлі людьми, яке б дослівно відповідало визначенню, закріпленому у Протоколі про попередження і припинення торгівлі людьми, особливо жінками та дітьми, і покарання за неї, що доповнює Конвенцію ООН проти транснаціональної організованої злочинності 2000 року. Прибічники другої позиції наполягали на імплементації міжнародного законодавства з урахуванням системно-структурної побудови КК України та національних традицій кримінального законодавства. Внаслідок конкуренції двох згаданих позицій народилась компромісна норма, яка цілком врахувала міжнародні зобов'язання України і, разом з тим, була наближена до вітчизняних правил побудови кримінально-правових норм.

Назва статті зазнала незначних змін. Стару назву "торгівля людьми або інша незаконна угода щодо передачі людини" було змінено на "торгівля людьми або інша незаконна угода щодо людини". Отже, новий текст закону не визнає передачу людини обов'язковою ознакою цього злочину. Проблемним тут представляється той факт, що назва статті є дещо вужчою від її змісту, та не охоплює частину ознак об'єктивної сторони.

Український законодавець з урахуванням спрямованості розглядуваного злочину цілком ґрунтовно відніс у 1998 р. торгівлю людьми до злочинів проти життя, здоров'я, волі й гідності особи (гл. III КК 1960 р.).

У КК 2001 р. цей склад злочину розміщено у розд. III - "Злочини проти волі, честі і гідності особи". Але гл. III КК 1960 р. містила також і інші злочини проти особи (вбивство, зґвалтування, заподіяння тілесних ушкоджень і т.д.), що викликало питання про місце торгівлі людьми в системі цих злочинних посягань. Більшість науковців відносили розглядуваний склад злочину до посягань на особисту волю громадян Навроцький В.О. Кримінальне право України: Особлива частина: Курс лекцій. - К.: Т-во Знання, 2000. - С. 198.. Ця позиція була сприйнята законодавцем і при прийнятті КК 2001 р.

Слід підкреслити, що безпосередній об'єкт торгівлі людьми визначався вченими по-різному. Так, у якості останнього в літературі були названі: фізична свобода і особиста недоторканність людини Кримінальне право України: Особлива частина / За ред. П.С. Матишевського, С.С. Яценка, П.П. Андрушка. - К.: Юрінком Інтер, 1999. - С. 266.; воля і гідність особи Хавронюк М. Работоргівля в Україні: чи здатне чинне законодавство ефективно протидіяти їй ? // Предпринимательство, хозяйство и право. - 1999. - № 3. - С. 35.; особиста воля Кримінальне право: Особлива частина / Відп. ред. В.І.Шакун. - К.: НАВСУ - Правові джерела, 1998. - С. 202.; особиста свобода Навроцький В.О. Кримінальне право України: Особлива частина: Курс лекцій. - К.: Т-во Знання, 2000. - С. 198. і т.д.

Щоб правильно визначити безпосередній об'єкт торгівлі людьми, необхідно розглянути перш за все структуру суспільного відношення, на яке посягає цей злочин і якому спричиняє шкоду. Складовими елементами будь-якого суспільного відношення є: носії (суб'єкти) відношення; предмет, з приводу якого існують відносини, і суспільно значиму діяльність (соціальний зв'язок) як зміст суспільних відносин Таций В.Я. Объект и предмет преступления в советском уголовном праве. - Харьков: Выща шк., 1988. - С. 16.. Треба мати на увазі, що будь-яке суспільне відношення становить собою не звичайну суму складових частин, а цілісну систему утворюючих його елементів, які знаходяться між собою в тісному взаємозв'язку і взаємодії. Зміна в будь-якому структурному елементі суспільного відношення неминуче тягне за собою зміну самого суспільного відношення.

Розглянемо детальніше структуру суспільного відношення, яке виступає об'єктом торгівлі людьми. Головним учасником (суб'єктом) даного суспільного відношення є сам потерпілий, тобто особа, яку продають або щодо якої здійснюють іншу незаконну угоду, пов'язану з її передачею. При цьому потрібно мати на увазі, що як потерпілий особа може виступати лише в період свого життя. Іншими словами, принципового значення тут набуває визначення того початкового і кінцевого моментів у житті людини, коли вона виступає суб'єктом суспільного відношення, на яке посягає торгівля людьми.

Щодо об'єкта злочину при вбивстві серед правознавців існує точка зору, згідно з якою початковим моментом життя слід вважати початок фізіологічних родів. Із цього моменту можливе посягання на життя людини. Не має значення, почала народжувана дитина самостійне позаутробне життя, чи ні Сташис В.В., Бажанов М.И. Личность - под охраной уголовного закона. - Симферополь: Таврида, 1996. - С. 6.. Із зазначеною позицією стосовно початкового моменту життя людини, вважаємо, треба погодитись.

Розглядаючи початковий момент, з якого особа виступає носієм суспільного відношення, що захищається кримінальним законом (ст. 149 КК 2001 р.), необхідно мати на увазі, що таким потрібно вважати момент, коли дитина вже відділилася від утроби матері. Тільки в цьому випадку можлива її передача як своєрідного предмета торговельної угоди.

Зауважимо, що на практиці трапляються випадки, коли вагітна жінка до початку родів дає згоду на передачу за винагороду іншим особам народжену нею дитину Мамина Ю. Куплю младенцев // Труд. - 1999. - 27 март.. У літературі пропонується кваліфікувати ці діяння як замах на злочин Уголовное право России: Учебник для вузов в 2-х т. / Под ред. А.Н. Игнатова, Ю.А. Красикова. - М.: НОРМА - ИНФРА М, 1998. - Т.2. - С. 171. . З огляду на специфіку українського законодавства, вважається більш грунтовним розглядати такі випадки як приготування до злочину Козак В.А. Кримінальна відповідальність за торгівлю людьми: проблема об'єкта злочину // Проблеми законності. Вип. 52: Респ. міжвідом. наук. зб. / Відп. ред. В.Я. Тацій. - Харків: Нац. юрид. акад. України, 2002. - С. 195..

Кінцевим моментом життя людини є її біологічна смерть, тобто "коли внаслідок зупинки роботи серця наступають невідворотні процеси розпаду кліток центральної нервової системи" Сташис В.В., Бажанов М.И. Личность - под охраной уголовного закона. - Симферополь: Таврида, 1996.- С. 6..

Передача за винагороду трупа померлого не утворює собою торгівлю людьми. Також не утворює розглядуваний склад злочину і передача за винагороду окремих органів людини, оскільки тут суб'єктом охоронюваного кримінальним законом суспільного відношення виступає саме людина як цілісний носій біологічних і соціальних властивостей.

КК України 2001 р. (ст. 149) не обмежує коло осіб, які можуть виступати потерпілими від цього злочину, на відміну від законодавства Російської Федерації, яке встановлює кримінальну відповідальність лише за торгівлю неповнолітніми (ст.152 Кримінального кодексу РФ). Без будь-яких обмежень стосовно віку потерпілих передбачена відповідальність за торгівлю людьми в кримінальному законодавстві Республіки Бєларусь, ФРН, Швейцарії, Республіки Польща, Нідерландів Козак В.А. Кримінальна відповідальність за торгівлю людьми: проблема об'єкта злочину // Проблеми законності. Вип. 52: Респ. міжвідом. наук. зб. / Відп. ред. В.Я. Тацій. - Харків: Нац. юрид. акад. України, 2002. - С. 196..

Враховуючи зростаючу сьогодні в Україні тенденцію до продажу за кордон повнолітніх осіб жіночої статі для використання в секс-індустрії і осіб чоловічої статі як безоплатну робочу силу, слід вважати позицію українського законодавця щодо цього цілком ґрунтовною і практично доцільною.

Другим складовим елементом будь-якого суспільного відношення, як уже зазначалося, є його предмет, під яким мається на увазі все те, з приводу чого виникають, існують самі суспільні відносини і "що входить в коло людських потреб" Таций В.Я. Объект и предмет преступления в советском уголовном праве. - Харьков: Выща шк., 1988. - С. 42. .

Існує точка зору, згідно з якою в розглядуваному випадку предметом суспільного відношення виступає сама людина (потерпілий). Це положення аргументується тим, що "з приводу даної особи існують суспільні відносини і вона виступає їх предметом" Глистин В.К. Проблема уголовно-правовой охраны общественных отношений (объект и квалификация преступлений). - Л.: Изд-во ЛГУ, 1979. - С. 43. .

Із подібним поглядом не погоджується більшість вчених. Як уже зазначалося, потерпілий від торгівлі людьми - це носій (суб'єкт) суспільного відношення; він не може одночасно бути і його предметом. Також, як не може бути предметом охоронюваного кримінальним законом суспільного відношення і потерпілий при вбивстві. Предметом відношення тут виступає воля як невід'ємне і природне право кожної людини, а не конкретна людина. Саме у зв'язку з цим предметом виникають і існують суспільні відносини, що захищаються в даному випадку кримінальним законом. Під волею перш за все слід розуміти можливість людини здійснювати вчинки у відповідності зі своїми свідомістю і бажанням, включаючи можливість вибору місця перебування, роду діяльності та занять, професії і т.і. Лизогуб Я.Г. Еволюційний процес міжнародно-правової боротьби з торгівлею людьми як злочином, що посягає на волю та недоторканність людини // Вісник Луганського інституту внутрішніх справ МВС України. - 2000. - № 4. - С. 86.

Злочинець, заволодівши потерпілим, позбавляючи його можливості вибору своєї поведінки (розпоряджатися собою), посягає перш за все на волю особи. І хоча в даному випадку потерпілий виступає в якості своєрідного "предмета" торгівельної угоди, однак це не перетворює його із суб'єкта суспільного відношення на його предмет.

З урахуванням викладеного є всі підстави віднести розглядуване суспільне відношення до так званих нематеріальних, оскільки предметом останнього виступає воля людини, яка не є матеріальною цінністю.

Третім обов'язковим структурним елементом суспільного відношення виступає соціальний зв'язок, під яким, як правило, розуміють відповідну взаємодію, взаємозв'язок суб'єктів. При цьому соціальний зв'язок може проявлятися ззовні в різних формах, у тому числі і в "застиглій" пасивній формі (приміром, як правовий чи соціальний статус громадян, соціальний інститут тощо) Таций В.Я. Объект и предмет преступления в советском уголовном праве. - Харьков: Выща шк., 1988. - С. 59..

Викладене дає підстави стверджувати, що торгівля людьми посягає насамперед на предмет суспільного відношення - волю людини. Потерпілий у результаті здійснення злочину позбавлений можливості вибору поведінки (волі) або ця можливість істотно обмежена об'єктивними чинниками.