1.2 Об'єктивна сторона торгівлі людьми або іншої незаконної угоди щодо людини З об'єктивної сторони цей злочин може виражатись у таких формах: 1) торгівля людьми; 2) здійснення іншої незаконної угоди, об'єктом якої є людина; 3) вербування людини; 4) переміщення людини; 5) переховування людини; 6) передача або одержання людини. Найбільшу кількість запитань викликають перша та друга форми. Першу законодавець сформулював як "торгівля людьми", але, що саме мається на увазі під цим словосполученням закон не пояснює. Жваві наукові дискусії з цього приводу неважко передбачити вже зараз. Для розкриття означеного терміну слід звернутись до передостанньої редакції проекту статті від 21.12.2005 р., який був у Верховній Раді, але з технічних причин не розглядався. Відповідно до частини першої згаданого проекту злочинними визнавались "купівля, продаж чи здійснення іншої незаконної угоди, об'єктом якої є людина" Орлеан А.М. Кримінально-правова характеристика торгівлі людьми. - Харків: СІМ, 2005. - С. 37.. Таким чином, під торгівлею людьми законодавець розуміє купівлю-продаж людини. Крім того, підтвердженням такої позиції є попередня редакція статті 149 КК України, де злочинним визнавався "продаж людини…". Отже, перша форма об'єктивної сторони складу цього злочину - торгівля людьми - це продаж (купівля) людини, що полягає у безповоротній передачі (одержанні) людини за грошову винагороду. Розкриття змісту другої форми цього злочину прямо пов'язане з підходом до розкриття першої і, на наш погляд, не матиме суттєвих відмінностей від тлумачення другої форми попередньої редакції статті 149 КК України. Отже, здійснення іншої незаконної угоди, об'єктом якої є людина - це надання людини в рахунок погашення боргу, в обмін на послуги матеріального характеру, дарування, передача в оренду тощо. Проблеми викликає формулювання: "… угоди, об'єктом якої є людина". Очевидно, що тут малось на увазі інше, а саме те, що людина виступає предметом угоди. Наприклад, у цивільному законодавстві (статті 638, 656, 718 ЦК України) йдеться про предмет, а не об'єкт договору. Наведений в тексті статті некоректний вираз може спричинити юридичну плутанину між поняттями "предмет угоди", "об'єкт злочину", "предмет злочину", та потребує відповідного корегування. Таким чином, другу форму об'єктивної сторони торгівлі людьми - здійснення іншої незаконної угоди, об'єктом якої є людина слід розуміти, як дії, спрямовані на вчинення інших, не пов'язаних із купівлею-продажем незаконних угод щодо людини, таких, як надання людини в рахунок погашення боргу, в обмін на інші, крім грошей, цінності або на послуги матеріального характеру, дарування, передача в оренду тощо Лизогуб Я.Г. Норма про відповідальність за торгівлю людьми або іншу незаконну угоду щодо передачі людини: можливий спосіб її удосконалення // Український часопис міжнародного права. - 2002. - № 1. - С. 67.. Випереджаючи критику з боку прихильників дослівного перенесення міжнародного визначення торгівлі людьми до КК України, слід зауважити, що перші дві форми хоча і не слово в слово, але все ж таки відповідають ст. 3 Протоколу, яка відносить до торгівлі людьми в тому числі й передачу або одержання людей "шляхом підкупу у вигляді платежів або вигод, для одержання згоди особи, яка контролює іншу особу". Отже, віднесення купівлі-продажу або іншої незаконної угоди щодо людини до торгівлі людьми є правильним та не порушує обов'язку України щодо імплементації міжнародного визначення торгівлі людьми до законодавства України. Останні чотири форми торгівлі людьми дослівно співпадають із формами, закріпленими у міжнародному визначенні торгівлі людьми. Щоправда закріплення їх у статті 149 дещо суперечить традиційним для кримінального права України канонам, відповідно до яких стадії вчинення злочину та дії співучасників описуються у Загальній частині кодексу. Разом з тим, така конструкція полегшує застосування норми та позбавляє Україну від зайвих дискусій про відповідність її законодавства міжнародному. Вербування в літературі розкривають як "…дії, пов'язані з набором особи працювати чи надавати послуги на певних умовах…" Козак В.А. Кримінальна відповідальність за торгівлю людьми: чи рухаємось у вірному напрямку? // Кримінальне право України. - № 1. - 2006. - с. 58., або як "…запрошування, умовляння й набір за наймом людей…" Кримінальний кодекс України: Науково-практичний коментар / Ю.В. Баулін, В.І. Борисов, С.Б. Гавриш та ін. За заг. Ред.. В.Т. Маляренка, В.В. Сташиса, В.Я. Тація. Видання друге, перероблене та доповнене. - Х.: ТОВ "Одіссей", 2004. - С. 1129., "…безпосереднє наймання, тобто запрошування і набір…" Науково-практичний коментар Кримінального кодексу України. 3-тє вид., переробл. та доповн. / За ред. М.І. Мельника, М.І. Хавронюка. - К.: Атіка, 2005. - С. 1017.. Як бачимо, означені визначення розкривають термін "вербування" через ще менш зрозумілий термін "набір". Тому доцільним є інший підхід до визначення цього терміну. Під вербуванням слід розуміти досягнення із людиною добровільної (шляхом запрошування, умовляння) або вимушеної (шляхом шантажу, погрози застосування насильства) домовленості на її подальшу експлуатацію, а у випадку використання обману - на вчинення певних дій щодо неї, таких як переміщення, переховування, передачу іншій особі Орлеан А. Нова редакція статті, що передбачає кримінальну відповідальність за торгівлю людьми: аналіз складу злочину // Юридичний журнал. - 4. - 2006. - С. 22. . Наступною формою вчинення цього злочину є переміщення людини, під яким слід розуміти дії спрямовані на зміну місця перебування людини. Найчастіше переміщення характеризується перетином кордону, але може відбуватись і всередині країни. Позитивною новелою чинної статті 149 КК України є те, що переміщення однозначно є факультативною ознакою торгівлі людьми, в той час, як стара редакція статті породжувала різні погляди на її тлумачення щодо цієї ознаки. Під переховуванням людини слід розуміти обмеження фізичних контактів людини з іншими особами, особливо із представниками правоохоронних органів, що може проявлятись як у наданні приміщення для перебування, так і у примусовому позбавленні волі Козак В.А. Кримінальна відповідальність за торгівлю людьми по новому Кримінальному кодексу України // Проблеми законності. Вип. 56: Респ. міжвідом. наук. зб. / Відп. ред. В.Я. Тацій. - Харків: Нац. юрид. акад. України, 2002. - С. 145.. Передачу людини в літературі розкривають як "…вчинення винною особою (так званим "продавцем") дій, пов'язаних із наданням потерпілого іншій особі (так званому "покупцю") безпосередньо чи опосередковано" Козак В.А. Кримінальна відповідальність за торгівлю людьми: чи рухаємось у вірному напрямку? // Кримінальне право України. - № 1. - 2006. - с. 58.. Одержання людини є зворотною стороною передачі та передбачає отримання контролю над людиною. Таким чином, під передачею або одержанням людини слід розуміти вчинення дій, пов'язаних із переходом контролю над людиною від однієї особи до іншої. Людина передається вербувальником або перевізником особі, яка буде її експлуатувати. Відповідно до логіко-граматичного тлумачення тексту статті обов'язковою ознакою для останніх чотирьох форм цього злочину є наявність одного з наступних альтернативних способів: використання обману, шантажу чи уразливого стану, а у кваліфікованих складах, крім того - із застосуванням чи погрозою застосування насильства, використанням службового становища. Тлумачення тексту статті відповідно до правил українського правопису не дозволяє поширювати ці способи на перші дві форми. Крім того, підтвердженням цьому є примітка 3 до ст. 149 КК України, в якій зазначається, що відповідальність за вербування, переміщення, переховування, передачу або одержання малолітнього чи неповнолітнього за цією статтею має наставати незалежно від наявності наведених у статті способів. Нерозповсюдження примітки на перші дві форми може означати лише одне: означені способи не є обов'язковими для торгівлі людьми або здійснення іншої незаконної угоди. Кримінологи вважають, що обман полягає в "умисному введенні в оману іншої особи або підтримуванні вже наявної у неї оманливої уяви шляхом передачі інформації, що не відповідає дійсності або замовчування про різні факти, речі, явища і т.ін. з метою схилити цю особу до певної поведінки" Романов С.Ю. Обман как способ преступной деятельности: Дис... канд. юрид. наук: 12.00.08. - Х., 1998. - С. 26. . Обман є одним з найпоширеніших способів вчинення торгівлі людьми. У даному випадку стосовно людини вчинюються інформаційні дії, які проявляються у психічному протиправному впливові на психіку людини. Така суспільно небезпечна поведінка спрямована на передачу людині відповідної (в даному випадку неправдивої) інформації. Шляхом обману винна особа прагне домогтися певної поведінки людини або переслідує мету викликати у неї хибні погляди стосовно об'єктивних обставин (наприклад, повідомляє неправдиву інформацію щодо можливості працевлаштування за кордоном, умов праці, суми заробітку та можливості у будь-який час повернутися додому). Характерним для обману є те, що зовні все виглядає так, ніби воля особи є добровільною, але насправді ця добровільність суперечить дійсним інтересам особи. Таким чином, під обманом зазвичай розуміють умисне введення в оману іншої особи або підтримуванні вже наявної у неї оманливої уяви шляхом передачі інформації, що не відповідає дійсності або замовчування про різні факти, речі, явища і т. ін. з метою схилити цю особу до певної поведінки. кримінальний торгівля людина злочин Різновидом обману є зловживання довірою Кримінальне право України. Особлива частина: Підруч. для студентів юрид. вузів і фак. / Г.В. Андрусів, П.П. Андрушко, С.Я. Лихова та ін. / За ред. П.С. Матишевського та ін. - К.: Юрінком Інтер, 1999. - С. 313.. Зловживання довірою полягає у "використанні особою в своїх інтересах впевненості, переконаності в її сумлінності, чесності, добропорядності іншої особи - довірителя, на шкоду останньому" Панов Н.И. Уголовная ответственность за причинение имущественного ущерба путём обмана или злоупотребления доверием. - Х.: Вища школа, 1977. - С. 32.. Йдеться про випадки, коли під час обману використовується наявність певних стосунків довіри, які існують між винною особою та потерпілою. Ці стосунки використовуються всупереч інтересам потерпілої особи. Прикладом відносин довіри можуть виступати стосунки між родичами, близькими друзями, опікунські відносини. Під шантажем слід розуміти психічне насильство, що полягає у погрозі розголосити відомості, які потерпілий чи його близькі родичі бажають зберегти у таємниці Козак В.А. Кримінальна відповідальність за торгівлю людьми по новому Кримінальному кодексу України // Проблеми законності. Вип. 56: Респ. міжвідом. наук. зб. / Відп. ред. В.Я. Тацій. - Харків: Нац. юрид. акад. України, 2002. - С. 146.. Відповідно до примітки 2 під уразливим станом особи слід розуміти зумовлений фізичними чи психічними властивостями або зовнішніми обставинами стан особи, який позбавляє або обмежує її здатність усвідомлювати свої дії (бездіяльність) або керувати ними, приймати за своєю волею самостійні рішення, чинити опір насильницьким чи іншим незаконним діям, збіг тяжких особистих, сімейних чи інших обставин. Відповідно до наведеного визначення, уразливий стан може бути викликаний не лише фізичними чи психічними властивостями, а і певними зовнішніми обставинами, зокрема, збігом тяжких особистих, сімейних чи інших обставин. На наш погляд, в даному випадку, мова йде про дії винної особи, спрямовані на використання такого становища людини, якій "немає чого втрачати" для отримання згоди на її подальшу експлуатацію.