Правовою базою у діяльності підрозділів з організації оперативних заходів по скороченню податкової заборгованості (далі - ООЗСПЗ), були норми Конституції України Конституція України: Закон України Закон від 28.06.1996 № 254к/96-ВР [Електронний ресурс]: - Режим доступу: http://zakon1.rada.gov.ua/ laws/show/254к/96-вр. , законів України „Про державну податкову службу в Україні” Про державну податкову службу в Україні: Закон України від 04.12.1990 №509-XII [Електронний ресурс]: - Режим доступу: http://zakon2. rada.gov.ua/ laws/show/509-12., „Про оперативно-розшукову діяльність” Про оперативно-розшукову діяльність: Закон України від 18.02.1992 №2135-XII // Відомості Верховної Ради України. - 1992. - №22 (02.06.1992). - Ст.303., „Про виконавче провадження” Про виконавче провадження: Закон України від 21.04.1999 №606-XIV // Офіційний вісник України. - 1999. - №19 (28.05.1999). - Ст.813. та „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” (далі - Закон №2181-ІІІ) Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами: Закон України від 21.12.2000 №2181-ІІІ // Офіційний вісник України. - 2001. - №7 (02.03.2001). - Ст.259., Указу Президента України „Про заходи щодо дальшого зміцнення правопорядку, охорони прав і свобод громадян” Про заходи щодо дальшого зміцнення правопорядку, охорони прав і свобод громадян: Указ Президента України від 18.02.2002 №143/2002 // Офіційний вісник України. - 2002. - №8 (07.03.2002). - Ст.331. (п.6 якого передбачав вжиття заходів щодо контролю за збереженням активів підприємств-боржників), Кодексу України про адміністративні правопорушення Кодекс України про адміністративні правопорушення: Закон від 07.12.1984 № 8073-X [Електронний ресурс]: - Режим доступу: http://zakon2. rada.gov.ua/laws/show/80731-10/page., Кримінального Кримінальний кодекс України: Закон від 05.04.2001 № 2341-III [Електронний ресурс]: - Режим доступу: http://zakon2.rada.gov.ua/ laws/show/2341-14. та Кримінально-процесуального кодексів України Кримінально-процесуальний кодекс України: Закон від від 28.12.1960 № 1001-05 [Електронний ресурс]: - Режим доступу: http://zakon2. rada.gov.ua/laws/show/1001-05., а також відповідні накази ДПА України. Одним із основних підзаконних нормативно-правових актів щодо забезпечення здійснення контрольних функцій у сфері погашення податкового боргу був наказ ДПА України від 1 грудня 2000 року №615, яким були впроваджені нові підходи в організації роботи підрозділів стягнення податкової заборгованості, нове програмне інформаційно-аналітичне забезпечення у вигляді АІС „Картка боржника”. Зазначеним вище наказом були затверджені типові функціональні положення управлінь, відділів організації оперативних заходів по скороченню податкової заборгованості та відповідні посадові інструкції їх працівників Про впровадження нових підходів в організації роботи підрозділів стягнення податкової заборгованості: Наказ ДПА України від 01.12.2000 №615 // Загальний відділ Адміністративно-господарського департаменту ДПА України..

Крім переліку органів стягнення, Декрет №8-93 передбачав також перелік заходів адміністративного примусу щодо забезпечення своєчасного погашення податкового боргу. Проте зазначений Декрет не передбачав чіткого переліку прав та обов'язків як органів стягнення, так і податкових боржників.

Так, відповідно до ст.6 Декрету №8-93 органи стягнення мали такі основні повноваження:

1. проведення документальних перевірок на підприємствах;

2. за розпорядженнями відповідного органу стягнення за весь час ухилення стягувати у безспірному порядку в рахунок погашення недоїмки суми, які були на розрахунковому (поточному) рахунку недоїмника в установі банку і на окремих рахунках та акредитивах, відкритих за рахунок недоїмника;

3. звернення стягнення на суми, які підлягало одержати недоїмникові від його дебіторів (стягнення лише коштів на банківських рахунках дебіторів);

4. звернення стягнення на суми, які виділялися підприємствам, установам і організаціям у порядку бюджетного фінансування, і на інші суми, що підлягали виплаті недоїмникові із бюджетів;

5. стягнення з громадян України, а також іноземних громадян та осіб без громадянства недоїмки за податками і за платежами щодо державного обов'язкового страхування за рішенням суду або через нотаріальні контори за виконавчими написами відповідно до чинного законодавства Про внесення змін та доповнень до Інструкції про особливості застосування Декрету Кабінету Міністрів України від 21 січня 1993 року №8-93 „Про стягнення не внесених у строк податків і неподаткових платежів: Наказ Міністерства фінансів України від 11.08.1998 №163 // Офіційний вісник України. - 1998. - №37 (01.10.1998). - Ст.1381..

Крім цього, ст. 6 Декрету №8-93 передбачала право органів стягнення щодо звернення стягнення на майно податкових боржників. Проте відсутність відповідного правового порядку реалізації зазначеного права ускладнювала процес застосування зазначених адміністративно-примусових заходів щодо погашення податкового боргу, оскільки на час дії Декрету №8-93 право безпосередньої реалізації майна боржників у рахунок погашення їх податкового боргу мали лише органи державної виконавчої служби України, відповідно до повноважень, передбачених в Інструкції про виконавче провадження 1985 року (далі - Інструкція про виконавче провадження 1985 року) Інструкція про виконавче провадження: Наказ міністра юстиції СРСР від 15.11.1985 №22 [Електронний ресурс], та згодом Законом України „Про виконавче провадження” Про виконавче провадження: Закон України від 21.04.1999 №606-XIV // Офіційний вісник України. - 1999. - №19 (28.05.1999). - Ст.813..

Безпосереднє право щодо стягнення майна (рухомого) податкового боржника та відповідний механізм правового регулювання органи ДПС України отримали лише у 1998 році, відповідно до положень Указу Президента України „ Про заходи щодо підвищення відповідальності за розрахунки з бюджетами та державними цільовими фондами” (далі - Указ №167/98) Про заходи щодо підвищення відповідальності за розрахунки з бюджетами та державними цільовими фондами: Указ Президента України від 04.03.1998 №167/98 // Офіційний вісник України. - 1998. - №17 (14.05.1998). - Ст.622., а також Порядку звернення стягнення на рухоме майно, що перебуває у податковій заставі, для погашення податкової заборгованості платника податків (крім фізичних осіб - СПД) та реалізації такого майна, затвердженого постановою КМ України від 22.06.1998 №941. Пізніше право податкових органів щодо безпосередньої реалізації майна податкових боржників у 2001 році було предметно розширено - у зв'язку з прийняттям і вступом у дію Закону №2181-ІІІ. Відповідно до норм зазначеного закону податкові органи отримали право на безпосередню реалізацію не тільки рухомого майна, але й у цілому всіх активів податкових боржників, за виключенням випадків встановлених законом.

Інструкція про особливості застосування Декрету КМ України „Про стягнення не внесених у строк податків і неподаткових платежів” від 21.01.1993 №8-93 (далі - Інструкція до Декрету №8-93) згідно з внесеними змінами 1998 року додатково передбачала право податкових органів щодо звернення стягнення на майно дебіторів недоїмника. Проте механізм правового регулювання щодо зазначеного права було передбачено не законом і навіть не Декретом КМ України, а лише наказом Міністерства фінансів України. Крім цього, Інструкція до Декрету №8-93 передбачала порядок вилучення майна у власника, яке допускалося при зверненні стягнення на це майно за зобов'язаннями власника у випадках і у порядку, передбачених законами України. Зміст зазначеного порядку складали заходи позасудового - адміністративного примусу, перелік і порядок застосування яких був передбачений Інструкцією про виконавче провадження 1985 року, що діяла на території України до грудня 1999 року, до введення у дію з 1 липня 1999 року Закону України „Про виконавче провадження”.

Рішення щодо застосування заходів пов'язаних із погашенням податкового боргу податкового боржника приймалося і приймається керівництвом органу ДПС у вигляді розпорядження керівника податкового органу щодо застосування заходів стягнення за рахунок активів податкового боржника. Водночас аналогічне рішення повинно було прийматися адміністрацією податкового боржника шляхом видачі платіжного доручення банку на перерахування з розрахункового рахунку належних платежів або рішення щодо продажу активів у рахунок погашення податкової заборгованості. У разі відсутності коштів рішення щодо погашення податкового боргу (недоїмки) за рахунок майна підприємств могло бути прийнято органом стягнення, а також у судовому порядку. Декрет №8-93 на відміну від Закону №2181-ІІІ не передбачав порядку погашення податкового боргу шляхом прийняття відповідного рішення адміністрацією податкового боржника і не передбачав відповідного права платника податків самостійно визначати джерела погашення своєї податкової заборгованості. Отже, правове регулювання контрольних відносин у сфері погашення податкового боргу здійснювалося без урахування законних інтересів платників податків - їх пріоритетного значення як джерела доходів державних грошових фондів.

Таким чином, до 1998 року органи ДПС України як спеціально уповноважені контролюючі органи у сфері оподаткування мали право здійснювати:

- безпосереднє стягнення коштів з основного розрахункового рахунку (блокування руху коштів) у банку податкового боржника та його дебіторів у безспірному порядку (картотека №2), крім операцій із спрямування коштів на основний рахунок, до повного погашення податкової заборгованості, але без права припинення операцій по всіх інших (додаткових) рахунках такого боржника;

- податкові органи відповідно до Декрету №8-93 та Інструкції до Декрету №8-93 мали формальне право звертати стягнення на майно платників податків. Проте податкові органи не були визнані органами стягнення в Інструкції про виконавче провадження 1985 року, а отже, не могли реально впливати на процес погашення податкового боргу шляхом застосування заходів стягнення майна.