Зазначене обумовлювало вчинення податковими боржниками ряду адміністративних і фінансових правопорушень, пов'язаних з ухиленням від погашення податкового боргу, незаконного відчуження їх активів через філії, дочірні підприємства, підприємства „пов'язаних”, третіх осіб тощо. Майно податкового боржника податкові органи могли реалізовувати тільки через судово-виконавчі процедури, які були надто складними та довготривалими. З урахуванням тотальної бартеризації у фінансово-господарських відносинах між суб'єктами господарювання у 90-х роках для більшої частини активів податкових боржників складався правовий режим „пасивного” (пасивний вид дієвого статусу податкового боргу - це вид статусу, в якому працівник підрозділу стягнення податкової заборгованості ДПС - податковий керуючий - не може застосовувати заходи стягнення до боржника), а не „активного” (активний вид дієвого статусу податкового боргу - це єдиний вид статусу, в якому працівник підрозділу стягнення податкової заборгованості ДПС -податковий керуючий - застосовує до боржників, випадки податкового боргу яких перебувають на обліку в цьому виді статусу, всі заходи стягнення, передбачені діючим законодавством) статусу податкової заборгованості Тарасенко В. Стягнення (погашення) податкового боргу / В. Тарасенко // Вісник податкової служби України. - 2002. - №33. - с. 37.. Право стягнення податковими органами інших матеріальних і нематеріальних активів у рахунок погашення податкового боргу, а також застосування таких способів забезпечення виконання податкового обов'язку зі сплати податкових платежів, як податкова застава і адміністративний арешт активів (далі - арешт активів) законодавство до 1998 року не передбачало.

Вищезазначені недоліки адміністративно-правового режиму діяльності суб'єктів правовідносин створювали проблемну ситуацію у сфері погашення податкового боргу, змістом якої було наступне. З одного боку, органи ДПС України мали право застосовувати заходи стягнення з основного банківського рахунку податкового боржника, при цьому у такого боржника, як правило, були відсутні вільні оборотні кошти на зазначеному рахунку у зв'язку з об'єктивними кризовими фінансово-економічними умовами та/або здійсненням таким боржником тіньової економічної діяльності. З іншого - органи ДПС України не мали у своєму адміністративно-правовому „арсеналі” відповідних запобіжних, припинювальних та правовідновлювальних заходів щодо запобігання виникненню податкового боргу платників податків і забезпечення його своєчасного погашення, запобігання вчиненню адміністративним і фінансовим правопорушенням, пов'язаних із тіньовими проявами податкових боржників.

Одним із важливих чинників удосконалення правового регулювання відносин у сфері стягнення податкового боргу в Україні став Указ №167/98 Про заходи щодо підвищення відповідальності за розрахунки з бюджетами та державними цільовими фондами: Указ Президента України від 04.03.1998 №167/98 // Офіційний вісник України. - 1998. - №17 (14.05.1998). - Ст.622.. Значення цього нормативно-правового акта для досліджуваної сфери було подвійним. По-перше, Указ №167/98 був виданий відповідно до п.4 розділу XV Перехідних положень Конституції України 1996 року Конституція України: Закон України Закон від 28.06.1996 № 254к/96-ВР [Електронний ресурс]: - Режим доступу: http://zakon1.rada.gov.ua/ laws/show/254к/96-вр.. Відповідно до нього Президент України протягом трьох років після набуття чинності Конституції України мав право видавати схвалені КМ України і скріплені підписом Прем'єр-міністра України укази з економічних питань, не врегульованих законами. По-друге, Указ №167/98 якісно розширив функціональну структуру органів ДПС України щодо забезпечення погашення податкового боргу, запровадивши вперше:

1. податкову заставу майна та майнових прав боржника, як спосіб забезпечення погашення податкової заборгованості, а також пріоритет вимог органів ДПС України щодо майна і майнових прав податкових боржників перед будь-якими правами щодо таких активів;

2. погашення податкової заборгованості за рахунок майнових прав податкового боржника;

3. припинення (блокування) операцій по всіх рахунках (за винятком основного) податкового боржника, а також його дебіторів, крім операцій із спрямування коштів на основний рахунок до повного погашення податкової заборгованості;

4. вилучення готівки у податкового боржника за відсутності коштів на його банківських рахунках;

5. право органів ДПС України на безпосередню реалізацію рухомого майна податкових боржників через торговельні організації, аукціони (публічні торги) та організації, уповноважені КМ України;

6. заборону під час проведення розрахунків, у т.ч. за експортними та імпортними операціями, уступки вимоги та переведення боргу незалежно від наявності угод чи фінансових зобов'язань між резидентами, а також між резидентами та нерезидентами.

Крім цього, Указом №167/98 передбачалася розробка нормативно-правових актів, метою яких було удосконалення правових засобів податкового контролю за зростанням безнадійного податкового боргу платників податків, створення фіктивних підприємств, попередження правопорушень щодо приховування та відчуження активів податкових боржників.

Разом з тим, Закон №2181-ІІІ був новим і більш якісним етапом у формуванні адміністративних, фінансово-правових відносин у сфері стягнення податкового боргу, який довгий час залишався основним нормативно-правовим актом у сфері оподаткування. Одним із позитивних моментів зазначеного Закону було закріплення системи процесуальних податкових норм, що врегулювали порядок контрольної діяльності органів ДПС України, спрямовану на формування податкових доходів бюджетів (позабюджетних фондів) і забезпечення належної правової поведінки осіб щодо виконання ними своїх обов'язків як учасників податкових відносин.

Крім цього, Закон №2181-ІІІ значно підвищив фінансову і майнову відповідальність за несвоєчасні розрахунки з бюджетом шляхом застосування більш жорстких (прогресивних) штрафних санкцій, надав органам ДПС України нові повноваження щодо застосування правовідновлювальних санкцій Кучерявенко Н.П. Налоговое право/ Кучерявенко Н.П. - Х.: Консум, 1997. - с.191., яких вони раніше не мали, а також значно розширив права та гарантії платників податків. Зокрема, законом запроваджено порядок самостійного визначення джерел погашення податкового боргу, оскарження дій контролюючих органів, строки давності сплати податкового боргу, а також способи забезпечення виконання податкового обов'язку у вигляді податкового компромісу, податкової застави, податкової поруки, адміністративного арешту активів платника податків, пені. Набрання чинності зазначеного Закону змінило, перш за все, ідеологію та методику податкового адміністрування в Україні.

Початок 2011 року ознаменувався вступом в силу ряду нових нормативних документів, серед яких, є новий Податковий кодекс України. Зміни в податковому законодавстві були викликані об'єктивними причинами реформування податкової системи: наявність значної кількості нормативних актів, якими регулюються питання оподаткування та необхідність їх консолідації в одному документі; створення транспорентних механізмів ефективної взаємодії суб'єктів господарської діяльності та контролюючих органів як один із критеріїв залучення іноземних інвесторів.

Податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Податковий кодекс України Податковий кодекс України: Закон від 02.12.2010 № 2755-VI [Електронний ресурс]: - Режим доступу: http://zakon2.rada.gov.ua/ laws/show/2755-17. містить триста сорок статей, що поділені на двадцять розділів, а саме:

Розділ 1. Загальні положення;

Розділ II. Адміністрування податків, зборів (обов'язкових платежів);

Розділ III. Податок на прибуток підприємств;

Розділ IV. Податок на доходи фізичних осіб;

Розділ V. Податок на додану вартість;

Розділ VI. Акцизний податок;

Розділ VII. Збір за першу реєстрацію транспортного засобу;

Розділ VIII. Екологічний податок;

Розділ IX. Рентна плата за транспортування нафти і нафтопродуктів магістральними нафтопроводами та нафтопродуктопроводами, транзитне транспортування трубопроводами природного газу та аміаку територією України;

Розділ X. Рентна плата за нафту, природний газ і газовий конденсат, що видобуваються в Україні;

Розділ XI. Плата за користування надрами;

Розділ XII. Місцеві податки і збори;

Розділ XIII. Плата за землю;

Розділ XIV. Спеціальні податкові режими;

Розділ XV. Збір за користування радіочастотним ресурсом України;

Розділ XVI. Збір за спеціальне використання води;

Розділ XVII. Збір за спеціальне використання лісових ресурсів;

Розділ XVIII. Особливості оподаткування платників податків в умовах дії угоди про розподіл продукції;

Розділ XIX. Прикінцеві положення;

Розділ XX. Перехідні положення.

З поміж всіх розділів Податкового кодексу, основні засади стягнення податкового боргу містяться в перших двох розділах, що визначають загальні положення такі як визначення термінів, контролюючих органів, порядок листування з платниками податків та інші. Податковий кодекс містить глави про податкову звітність, про роз'яснення та тлумачення податкового законодавства, визначення суми грошових зобов'язань платника податків, порядок їх сплати та оскарження рішень контролюючих органів, про податковий контроль, про облік платників податків, про інформаційно-аналітичне забезпечення діяльності органів державної податкової служби, про перевірки, про погашення податкового боргу, про застосування міжнародних договорів, про відповідальність та пеню.

Окрім нормативно-правового забезпечення процесу стягнення податкового боргу, слід також відмітити, що як і будь-які податкові відносини, діяльність щодо стягнення податкового боргу підпорядкована певним принципам. Як зазначає В.І. Теремецький, адміністративно-правове регулювання податкової сфери ґрунтується на системі специфічних принципів, що є правовою базою діяльності органів податкової системи, а також забезпечує застосування мір адміністративної відповідальності до правопорушників. Це основоположні правила і положення, закріплені в конституційних, органічних законах та відповідних нормативних актах податкового характеру, що: виступають основою нормотворчості у даній сфері суспільних відносин, гарантують його логічність, послідовність, безперервність та збалансованість; відображають найістотніші особливості й цілеспрямованість фінансової діяльності держави; відіграють роль головних орієнтирів у формуванні системи податкового права; забезпечують взаємозв'язок податкового права, податкового законодавства і податкової політики, сприяють відміні застарілих та прийняттю нових юридичних норм; виступають основними критеріями оцінювання якості податкової системи держави Теремецький В.І. Принципи та функції адміністративно-правового регулювання податкових відносин / В.І. Теремецький // Право і Безпека. - 2011. - № 4. - с. 42..