У зазначеній сфері правовідносин нагляд прокуратури за законністю актів та дій державних податкових інспекцій здійснюється на підставі п.9 "Перехідних положень" Конституції України, ст. 1 та ст. 19 Закону України "Про прокуратуру".

Водночас прокурорський нагляд за законністю актів та дій податкової міліції відбувається на підставі п. 3 ст.121 Конституції України, ст. ст. 29-30 Закону України "Про прокуратуру".

Відповідно до статті 10 Закону України "Про прокуратуру" Генеральний прокурор України та підпорядковані йому прокурори координують діяльність по боротьбі із злочинністю з правоохоронними органами, в тому числі з податковою міліцією. У цілях забезпечення координаційної діяльності правоохоронних органів, прокурор скликає координаційні наради, організовує робочі групи, витребує статистичні дані та іншу необхідну інформацію.

Як свідчать матеріали слідчої практики, при розслідуванні особливо складних, багатоепізодних злочинів корисливо-господарського спрямування, вчинених організованими угрупуваннями, злочинними організаціями, доцільно і навіть необхідно використовувати колективний (тобто бригадний, груповий) метод. Правову основу цього методу розслідування становлять положення, викладені у статті 119 КПК України. Зазначена кримінально-процесуальна норма визначає підстави провадження розслідування кількома слідчими.

Слідчі бригади можуть мати однорідний склад (група слідчих одного відомства) і змішаний (група слідчих різних відомств, тобто прокуратури, СБУ, органів внутрішніх справ, податкової міліції).

Як свідчить практика, більшість економічних злочинів, учиненими організованими злочинними утвореннями, розслідується колективним методом, тобто слідчо-оперативною групою або бригадою.

Міжвідомча слідчо-оперативна бригада може утворюватися на засадах прийняття спільного рішення - наказу працівників правоохоронних органів (наприклад, МВС, податкової міліції) або постанови прокурора, який порушив кримінальну справу за фактом учинення економічного злочину організованим угрупуванням, або за його вказівкою у порядку статті 227 КПК України. Кількість груп у бригаді залежить від виду організованого злочинного утворення (група, злочинна організація, спільність), спрямованості організованої злочинної діяльності, наявність корумпованих зв'язків, а також від характеру організованої злочинної діяльності (транснаціональний або міжрегіональний); кількості епізодів злочинів; протидії організованих злочинних утворень діяльності оперативних, слідчих органів з виявлення, розкриття та розслідування; інших чинників.

Оперативні співробітники спеціальних підрозділів по боротьбі з організованою злочинністю органів внутрішніх справ, Служби безпеки України, податкової міліції, спеціалісти експертно-криміналістичної служби, співробітники територіальних служб органів внутрішніх справ, інші спеціалісти, які входять до складу слідчо-оперативної бригади, виконують свої функції у межах повноважень, передбачених законодавчими або відомчими актами.

Кожен член слідчо-оперативної бригади незалежно від відомчої належності є рівноправними учасниками розслідування. Керівник бригади не повинен втручатися у проведення слідчих дій, оперативних заходів. Слідчий самостійно формує та пред'являє обвинувачення, провадить слідчі дії, дає доручення оперативним органам відповідно до статті 114 КПК України. Водночас слідчий, як правило, погоджує свої рішення, дії з керівником бригади.

Отриманні учасниками бригади дані розглядає керівник або прокурор, який здійснює нагляд за виконанням законів у сфері боротьби з організованою злочинністю (стаття 26 Закону України від 30 червня 1993 р. "Про організаційно-правові основи боротьби з організованою злочинністю").

До складу міжвідомчих слідчо-оперативних груп з урахуванням конкретної слідчої ситуації можуть залучатися співробітники державної податкової адміністрації, експерти, економісти, системні програмісти або системні інженери, Фахівці в галузі комп'ютерних технологій, психологи, інші фахівці.

Під час проходження мною практики в прокуратурі міста Ірпеня Київської області міжвідомчі слідчо-оперативні бригади не створювалися. Але після спілкування з слідчим я з'ясувала, що такі бригади раніше створювалися і до їх складу входили слідчі прокуратури та податкової міліції.

Для розкриття злочину в сфері економіки слідчі часто залучають спеціалістів податківців, оскільки слідчому необхідно точно встановити об'єкт оподаткування платника податку, вид, розмір та час сплати податку.

Основна мета залучення спеціаліста - розширити практичні можливості слідчого щодо виявлення, вилучення та фіксації доказів при провадженні слідчих дій і суду для всебічного та повного дослідження обставин справи під час судового слідства для встановлення істини. Спеціаліст може також надавати консультації з питань ведення бухгалтерського обліку та податкової звітності.

Висновок

В результаті проходження практики ми детально ознайомилися з діяльністю як прокуратури міста Ірпеня Київської області, так і органів прокуратури в цілому.

Процес формування правової держави нерозривно пов'язаний із розвитком демократії, всебічним захистом прав людини і громадянина, встановленням примата в суспільних відносинах, дотриманням принципу соціальної справедливості. Кожна держава незалежно від її політичного устрою створює систему гарантій, покликаних забезпечити виконання законів на всій її території, дотримання і захист прав, свобод і законних інтересів громадян та юридичних осіб. Флагманом, який забезпечує додержання конституційного принципу законності, верховенства права, режиму правового порядку в державі, є прокуратура України.

Прийняття Конституції України - це юридична констатація не тільки розподілу влади, але й становлення як самостійної судової влади, закріплення і конституційна гарантія прав і свобод людини і громадянина, утвердження нової системи організації влади в Україні. Водночас незавершеність демократичних перетворень, які спостерігаються сьогодні, зростання злочинності та корупції - переконливо свідчать про необхідність пошуку шляхів подальшого розвитку української державності. Дебати про долю прокуратури тривають, оскільки сучасний період характеризується серйозними недоліками в сфері застосування і дотримання законів. Досить часто сьогодні вимоги закону ігноруються як громадянами, так і чиновниками різних рангів.

Вищезазначене актуалізує осмислення вітчизняного і зарубіжного досвіду інституалізації прокуратури, сучасного конституційно-правового статусу, пошук шляхів оптимізації її діяльності, підвищення дієвості щодо забезпечення прав і законних інтересів людини та громадянина, зміцнення правопорядку і законності, що остання максимально сприяла прогресивним змінам у всіх сферах суспільного життя та допомагала гілкам влади в розбудові незалежної України. А тому утвердження і зміцнення конституційно-правового статусу прокуратури України як незалежної системи вимагають глибокого теоретичного осмислення її призначення в суспільстві, завдань і функцій.

Прокуратура це один із найважливіших правоохоронних органів, оскільки вона здійснює великий внесок у процес формування правової держави України, у зміцнення законності в підвищення рівня правової культури особи.

Посилюється роль прокурорського нагляду у сфері боротьби зі злочинністю, особливо в забезпеченні прав та свобод громадян при здійсненні оперативно-розшукових заходів, дізнання та досудового слідства, недопущення будь-яких зловживань у цій діяльності.

Поки що прокуратура є тим органом, котрий не лише наглядає за дотриманням законодавства, а й принципово відстоює правові засади.

Проходячи навчальну практику в прокуратурі міста Ірпеня я засвоїла методи діяльності прокуратури. Крім цього мною були поглиблені знання в галузі юриспруденції, які були отримані мною під час навчання в Національному університеті Державної податкової служби України.

Завершуючи звіт, хочеться підкреслити, що інститут прокуратури є одним з найбільш ефективних та потужних державних органів, потенціал якого реалізується залежно від внутрішньої політики кожної окремої держави.

Список використаних джерел

1. Конституція України від 28 червня 1996 року. Відомості Верховної Ради України №30/96.

2. Кримінально-процесуальний кодекс України. - К: "Велес", 2010. - 159 с.

3. Кодекс законів про працю від 10 грудня 1971 року.

4. Про прокуратуру. Закон України від 5 листопада 1991року №1789--ВР // Відомості Верховної Ради. - 1991. - №40 - ст. 23.

5. Про охорону праці. Закон України від 21 листопада 2002 року.

6. Про Державну податкову службу. Закон України від 5 лютого 1998 року.

7. Про організаційно-правові основи боротьби з організованою злочинністю. Закон України від 30 червня 1993 року.

8. Про звернення громадян. Закон України від 2 жовтня 1996 року // Відомості Верховної Ради. - 1996. - №37 - ст. 40.

9. Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань, які спричинили втрату працездатності. Закон України від 21.12.2000 року.

10. Про додаткові заходи щодо забезпечення реалізації громадянами конституційного права на звернення. Указ Президента України від 13 серпня 2002 року №150-2002 // Офіційний вісник України. - 2002. - №27. - ст.298.

11. Інструкція про правила ведення діловодства в органах прокуратури: Наказ Генерального прокурора України №90 від 28 грудня 2002 року.

12. Гашин О. Організація діяльності прокуратури // Право України - 2002.- №6. - 38.

13. Голуб В. Порядок діяльності слідчо-оперативних бригад // Вісник прокуратури - 2001 - №1. - с.15.

14. Легецький М. Місце прокуратури в системі державних органів // Вісник прокуратури - 2001 - №5. - с.42.

15. Мухін Ю. Прокуратура і право громадян на звернення // Вісник прокуратури - 2003 - №6. - с.21.

15. Руденко М. Деякі питання порушення кримінальних справ //Вісник прокуратури - 2002 - №1. - с.23.

16. Ринажевський Б. Нагляд за додержанням і застосуванням законів - важливе завдання прокуратури // Вісник прокуратури. - 2003 - №2.- с. 28.

17. Валеднюк О. Захист платників податків // Вісник прокуратури - 2003 - №3. - с. 34.