Вступ

Обґрунтування актуальності теми. Права людини-історична мінлива категорія, яка еволюціонує разом із суспільством та державою, розвиток та глибоке вивчення наук, є підґрунтям для створення нового покоління прав людини. Нові гучні відкриття у науці, стали поштовхом для зародження четвертого покоління прав людини. Четверте покоління прав людини - це незалежність і альтернативність особи у виборі правомірної поведінки, яка базується на автономії людини, у межах єдиного правового поля, норм моралі та релігії. Автономія людини, як суверенна особиста сфера життя людини, надає їй можливість незалежного волевиявлення, самовизначення, яке ґрунтується на альтернативному виборі норм моралі, релігії, права, і має бути гарантовано захищена від втручання інших суб'єктів, зокрема держави. Четверте покоління прав людини залишає за собою багато питань, зокрема питання щодо його закріплення в національному законодавстві України. Багато науковців України та світу продовжують вивчати особливості четвертого покоління прав людини. Четверте покоління - це правова відповідь викликам XXI століття, коли мова йде вже про виживання людства як біологічного, про збереження цивілізації, про подальшу, космічну соціалізацію людства. Народжується нове, четверте покоління прав, і відповідно, виникають міжнародно-правові процесуальні інститути, що забезпечують ці права. Формується міжнародне гуманітарне право, світський гуманізм стає однією з віх в етичному розвитку суспільства. Актуальність дослідження реалізації четвертого покоління прав людини в законодавстві України зростає з кожним роком.

Актуальність теми полягає в істотному зрості значення реалізації четвертого покоління прав і свобод громадянина в соціальному та політичному житті України та світу.

Мета та задачі роботи. Метою роботи є глибоке дослідження четвертого покоління прав і свобод людини, їх види нормативне закріплення та реалізацію.

Для досягнення постановленої мети визначено такі основні задачі роботи:

- дослідити виникнення та становлення четвертого покоління прав і свобод людини і громадянина;

- розглянути право на аборти, евтаназію, штучне запліднення, віртуальну реальність та клонування;

- дослідити гарантію реалізації четвертого покоління прав і свобод громадянина.

Об'єкт і предмет дослідження. Об'єктом дослідження є відношення, які виникають у процесі реалізації четвертого покоління прав і свобод людини.

Предметом дослідження є норми, які регулюють особливості реалізації четвертого покоління прав і свобод людини і громадянина в національному законодавстві України.

Методи дослідження. Для проведення дослідження автор керувався сукупністю загальнонаукових методів, які допомогли дослідити тенденцію виникнення четвертого покоління прав і свобод людини і громадянина (порівняльно-історичний, термінологічний метод), визначитись із місцем четвертого покоління прав і свобод у системі політичних та соціальних відносин (системний метод).

Аналіз джерел та літератури. Важливе місце у дослідженні посіли Закони України «Про заборону репродуктивного клонування людини №5 від 4 грудня 2014 року», «Про основи законодавства України про охорону здоров'я №4 від 19 листопада 1992 року», а також стали у пригоді наукові праці, монографії, статті, які досліджували особливості реалізації четвертого покоління прав людини в національному законодавстві України такі визначні науковці: Акопов В. І., Буткевич В.Г., Галагуцька Т.А., В.М. Корельський та В.Д. Перевалов.

Обґрунтування структури роботи. Виходячи з мети та основних задач роботи, враховуючи об'єкт та предмет дослідження, курсова робота має таку структуру: зміст, вступ, три розділи (у другому розділі два підрозділи), висновку, та списку використаних джерел та літератури.

У першому розділі курсової роботи розглядається сутність генезису четвертого покоління прав і свобод людини та їх конституційне положення.

У другому розділі йде мова про закріплення четвертого покоління прав і свобод людини в національному законодавстві України.

Третій розділ присвячено особливостям змісту четвертого покоління прав і свобод людини.

1. Сутність генезису четвертого покоління прав і свобод людини конституційна закріпленість

право евтаназія аборт громадянин

Людина постійно змінює світ навколо, вдосконалює створене раніше, пристосовує для свого існування. Процес розвитку та прагнення вдосконалювати, створювати щось нове, облегшувати своє життя - притаманне кожній людині, і цей процес зупинити неможливо.

Сучасна юридична наука поділяє права людини на чотири покоління. Зміна статті, трансплантація органів, клонування, використання віртуальної реальності, евтаназія, одностатеві шлюби, штучне запліднення - це перелік основних прав четвертого покоління прав людини. Виникнення даного покоління прав і свобод людини є результатом постійного наукового та технічного розвитку сучасного людського суспільства. Становлення четвертого покоління почалось у 21 ст., котре пов'язано з науковими відкриттями в галузі мікробіології, медицини, генетики.

Так, ще в 1996 р. О.П. Cемітко висловив пропозицію, що права людини, пов'язані із здійсненням абортів, евтаназії та інші подібні правомочності утворюють четверте покоління прав людини. М.П. Авдєєнкова і Ю.А. Дмитрієв обґрунтовують таку категорію як «право на фізичну свободу», а також указують, що «для цілей практичного застосування конституційних норм було б корисніше встановлення широких суб'єктивних прав з тим, щоб ділення їх на більш приватні проводилося і Конституцією, і поточним законодавством». Звертаючись до зарубіжного досвіду слід відмітити таку новаційну категорію Хартії Європейського Союзу про основні права, як «право на цілісність особи». Пункт 1 ст. 3 встановлює, що кожна людина має право на власну фізичну і душевну цілісність, а п. 2 конкретизує: при застосуванні медицини і біології повинні особливо дотримуватися:

- добровільна і належним чином оформлена згода зацікавленої особи відповідно до правил, встановлених законом;

- заборона застосування євгеніки, особливо її частині, що має мету селекцію людей;

- заборона використання людського тіла і його частин, як таких, як джерело прибутку;

- заборона відтворення людини за допомогою клонування.

Щодо змісту цього покоління прав і свобод людини одностайна думка поки що відсутня. На думку Ф.М. Рудінського, ці права повинні захищати людину від погроз, пов'язаних з експериментами у сфері генетики людини, відкриттями в галузі біології. Наприклад, О. Аврамова до четвертого покоління включає лише інформаційні права і технології та називає четверте покоління - правами людства (право на мир, на ядерну безпеку, космос, екологічні, інформаційні права) [8,101].

Ці права є результатом втручання у психофізіологічну сферу життя людини. Права четвертого покоління повинні захищати людину від загроз, пов'язаних з експериментами в сфері генетичної спадковості особи.

Проаналізувавши історію розвитку прав людини, слід встановити, що з часом вони набувають нових якостей, що дозволяє розширити, та змінити оцінку їх можливостей, а в певний період вони стають підґрунтям для докорінної зміни їх сенсу. Загально відома концепція «трьох поколінь прав людини», не враховує сучасних глобалізацій них, інтеграційних та інформаційних процесів, досягнень у сферах науки, техніки, медицини, загроз, пов'язаних з експериментами у сфері генетики, відкриттями в галузі біології. З розвитком цивілізації людина підкорила собі майже всі сфери життя суспільства. У сучасних умовах наукові дослідження все більше концентруються в галузі генно-інженерної діяльності. Високий рівень розвитку таких наукових питань, дозволяє вирішувати багато соціально-важливих проблем, які виникають в різних сферах життя людини. Перші зазіхання на біологічні права виникають разом з першим медичним експериментом на особі. А.П. Зільбер зазначає, що клінічні експерименти різного ступеню складності проводились з тих пір, як існує медицина. Найбільшу актуальність через незахищеність людини у даній сфері, такі права набувають з 20­го ст., з початком якого людство починає усвідомлювати, що без експериментів на людині медицина розвиватися не може. Найяскравішим прикладом у сфері порушень біологічних прав людини були аси другої світової війни, коли на в'язнях фашистських концтаборів проводились наукові дослідження, про які світу відомо в ході Нюрнберзького процесу.

В основу сучасної концепції прав людини, коли серед їх різноманіття виділяють біологічні, покладено новий підхід до особистості як до природньої істоти та суб'єкта правового статусу. Це знайшло своє відображення перш за все в тому, що деякі з біологічних прав починають висвітлюватись в законодавчих актах держав, в той час, коли, ще в недалекій соціалістичній доктрині права особистості взагалі не визнавались. Вразі незбереження та незахищеності четвертого покоління прав людини - може постати питання подальшого розвитку людства [8, 102].

Гарантії прав та свобод людини і громадянина - це передбачена Конституцією і законами України система правових норм, організаційних засобів і способів, умов і вимог, за допомогою яких здійснюються охорона і захист прав, свобод та законних інтересів людини і громадянина. Конституційно-правові гарантії конституційних прав та свобод людини і громадянина поділяють на дві основні групи:

1) нормативно-правові гарантії конституційних прав та свобод людини і громадянина - це сукупність правових норм, за допомогою яких забезпечується реалізація, порядок охорони і захисту прав та свобод особистості. До нормативно-правових гарантій відносять норми-принципи, юридичну відповідальність та юридичні обов'язки, передбачені конституцією;

2) організаційно-правові гарантії конституційних прав і свобод людини і громадянина - це механізм держави, органи місцевого самоврядування, посадові особи, політичні партії і громадські організації, засоби масової інформації, міжнародні правозахисні організації та їх діяльності у сфері правотворчості та правозастосування, спрямоване на створення сприятливих умов для реального користування своїми правами і свободами.

Головною організаційно-правовою гарантією в державі є суд, незалежно від будь-якого державного або партійного органу. Ефективність організаційно-правових гарантій залежить від якості конституції та інших законів і підзаконних актів, тобто від нормативно-правових гарантій. Вони взаємопов'язані в взаємообумовлені. У чинній Конституції України юридичними гарантіями реалізації прав і свобод людини і громадянина є такі положення:

1) неможливість зміни Конституції України, якщо зміни передбачають скасування чи обмеження прав та свобод людини і громадянина;

2) покладання на державу обов'язку дотримуватися і захищати права та свободи людини і громадянина;

3) визнання прямої дії норм Конституції України, в тому числі тих, які закріплюють права та свободи людини і громадянина в Україні;