Право на клонування має дві сторони та мети. Розрізняють клонування, що спрямоване на відтворення людської істоти, як спробу розмноження і клонування для медичних цілей, але з часом все більше країн отримують заборону клонування на міжнародному рівні. Також негативну оцінку клонуванню дали майже всі світові релігії, тому в Україні Верховною Радою було прийнято закон України «Про заборону репродуктивного клонування людини».

Під віртуальною реальністю розуміють «гіпотетичний світ», який сьогодні призводить до впливу на свідомість включених в неї осіб, що може мати негативні наслідки, наприклад зруйнування об'єктивної реальності. Але позитивна сторона віртуальної реальності - це перехід інформаційної стадії на вищий рівень, що допомагає розвитку суспільства в сферах технічного прогресу. Тому право на віртуальну реальність в Україні залишається неоднозначним, через те, що погляди багатьох експертів розділилися.

Право на штучне переривання вагітності (аборт) передбачено у п. 6 ст. 281 ЦК України та ст. 50 Основ законодавства України про охорону здоров'я, де закріплені норми, завдяки яким регулюється право на штучне переривання вагітності, яке не є виключним.

Виявлено особливості четвертого покоління прав людини. Зокрема, зазначено, що четверте покоління прав людини виокремлює індивідуальність та автономність особи.

Проаналізувавши сутність і особливості четвертого покоління прав людини, можна підійти до висновку, що права людини служать благу і сприяють боротьбі з зловживаннями приниженнями особи, злом, що мають місце в суспільстві.

Список використаних джерел та літератури

1. Абашидзе А.А., Солнцев А.М. Новое поколение прав человека: соматические права // Московский журнал межднародного права. - 2009.­ - №1.-С. 69

2. Аврамова О. Четверте покоління прав людини: постановка проблеми / О. Аврамова, О. Жидкова // Право України. - 2010. - №2. - С. 101 - 107

3. Акопов В.І. Етичні, правові норми й медичних проблем евтаназії // Медичне право і етика, 2000, №1.

4. Алексєєв С.С. Сходження до права. Пошуки та рішення. - 2-е вид., Персраб. і доп. - М., 2002. - 608 с.

5. Бородін І.В. Права та свободи громадян, їх класифікація, гарантія реалізації // Право України. - 2001. №12 32-34 с.

6. Буткевич В.Г. Права людини в Україні. З погляду творення нової правової бази. - Політична думка. - 1993, №1.

7. Галагуцька Т.А. Проблема співвідношення особистого та суспільної автономії в політичній філософії Ю. Габермаса // Виклики сучасності і філософія: матеріали круглого столу, присвяченого Дню філософії, ЮНЕСКО. // під заг. редакцію Іванової Г.С. - Бішкек, 2004, - С. 259-260

8. Е.А. Фролова, «Методологические основы разграничения концепций правопонимания», «Государство и право», 2009, №4, с. 63-73

9. Казанський П. Є. Право і моральність, як явище всесвітньої культури. 2006. - С. 36.

10. Кравченко Р.Ю. Особистісна автономія: філософський аспект: автореф. дис. Кандидат юрид. Наук: 09.01.13. Південний Федеральний ун-т. - Ростов, 2008. - 13 с.

11. Толманський В. Є. Правова медицина. - 16-е вид., Испр./Під ред. проф. Н.Ю. Шведової. - М., 2001. - 397 с.

12. Покровський Й.А. Основні проблеми цивільного права. - 3-є вид. Стереотип. - М., 2001, -354 с.

13. Права людини. Підручник для вузів /Під ред. Т.А. Васильєвій. - М.: Норма, 2001. - 573 с.

14. Проблеми реалізації прав і свобод людини та громадянина в Україні:моногр. / Кол.авт.; заред. Н.М. Оніщенко, О.В. Зайчука.-К., 2007.-С. 5.

15. Теорія держави і права: навч. для ВУЗів / під ред. проф. В.М. Корельського і проф. В.Д. Перевалова. - 2-е вид., змін. і доп. - М., 2002, с. 232.

16. Тьєрні Б. Релігійні права: історичні перспективи // Права людини і релігія. 2001. -496.

17. Харбермас Ю.В. Моральна свідомість і комунікативна дія. С. 137-140

18. Чистякова Ю.О. Термінологічні проблеми правовим регулюванням штучного запліднення і імплантації ембріона // Адвокат. - 2006, №8.

19. Якунова І.А. / / Про спосіб віртуальної реальності / / Віртуальний простір культури. Матеріали наукової конференції 11-13 квітня 2000 р. СПб.: Санкт-Петербурзьке філософське товариство, 2000. С. 62-63