Під генетичною ідентичністю іншої людської істоти в рамках протоколу розуміють той самий набір генів клітинного ядра. В Україні ця проблема знайшла свою регламентацію у Законі України «Про заборону репродуктивного клонування людини від 14 грудня 2004 року» [5, №5]. Цей нормативний акт вводить заборону репродуктивного клонування людини в Україні виходячи з принципів поваги до людини, визнання цінності особистості, необхідності захисту прав і свобод людини та враховуючи недостатню дослідженість біологічних і соціальних наслідків клонування людини. Дія зазначеного Закону не поширюється на клонування інших організмів.

2.2 Структура прав четвертого покоління. Право на аборти, штучне запліднення, віртуальну реальність

Україна за кількістю абортів посідає одне із перших місць в Європі, як і за самим низьким рівнем життя. За даними соціологічних досліджень, молоді подружжя внаслідок глибокої економічної кризи вже й не мріють мати більше двох дітей. Аналіз останніх досліджень і публікацій, в яких започатковано розв'язання даної проблеми, дає підстави стверджувати, що в Україні існує незначна кількість праць, які б комплексно розкривали особливості законодавчого забезпечення та реалізації жінками права на аборт. У цілому ж сьогодні у вітчизняній науці недостатньо досліджено питання про право жінок на аборт в контексті законодавчого забезпечення та його реалізації в Україні. У зв'язку з цим головною метою дослідження є здійснення правового аналізу проблеми забезпечення та реалізації права жінок на аборт.

Верховна Рада прийняла до розгляду резонансний законопроект, покликаний оголосити штучне переривання вагітності, тобто аборт, поза законом. Подальша доля закону все ще вирішується, проте він вже встиг стати приємною несподіванкою для віруючих громадян і справжнім більмом на оці для адептів «свободи і рівності». Відповідно до законопроекту, штучне переривання вагітності може бути санкціоновано тільки у випадках, які встановлені українським законодавством. Нагадаємо, що чинне законодавство надає жінці «право вибору» - вона може перервати вагітність на власний розсуд або за медичною вказівкою, але виключно на терміні до дванадцяти тижнів. Держава має не тільки приймати закони, але й створювати умови для їх виконання. Закон - це інструмент у руках влади, що має використовуватися задля блага людей і суспільства. І добре, коли закони не суперечать Божим Заповідям.

В сучасній Україні правова легалізація абортів регулюється Основами законодавства України «Про охорону здоров'я від 19 листопада 1992 р.», Постановою Кабінету Міністрів України «Про порядок штучного переривання вагітності від 12 до 28 тижнів» від 12 листопада 1993 р., Інструкцією про порядок проведення операції штучного переривання вагітності ранніх термінів методом вакуум-аспірації, затвердженої наказом Міністра охорони здоров'я від 28 червня 1994 р.

Кінець минулого століття зумовив нову науково-технічну революцію, пов'язану зі створенням і широким розповсюдженням високих технологій, комп'ютерної техніки, локальних мереж, які докорінно змінили способи поширення, зберігання та споживання інформації і, як наслідок цього, життя соціуму. Сьогодні ведеться багато суперечок з приводу того, що таке кіберпростір, мережа Інтернет і віртуальна реальність з правової точки зору.

Під віртуальною реальністю мається на увазі створений за допомогою комп'ютерних систем «гіпотетичний світ». Реальність, більш не маючи визначального значення, доповнюється, місяцями замінюючись, віртуальністю. У вимірі «віртуального» векторними і фундаментальними стають поняття інформативності, визначеності, прагматичної доцільності, радикального плюралізму, ліберальності регулювання, анонімності і спільності [25,62].

Важливою ознакою переходу до інформаційної стадії в розвитку людства стає суттєве розширення ролі інформаційної взаємодії в процесах, що мають місце в усіх без винятку суспільних сферах. У деяких випадках ідеться про зростання значення інформаційних технологій як інструменту досягнення практичних завдань, в інших - про фактичне вбудовування в тканину реальності деяких феноменів, що є нематеріальними продуктами інформаційної взаємодії, здійснюваної засобами комп'ютерної техніки в різноманітних мережевих структурах, переважно в Інтернеті. Сама реальність у наші часи розширює свої межі, перестаючи бути лише сукупністю об'єктів реального світу, що існують незалежно від людини і є предметом її рефлексії, тобто об'єктивною реальністю, і доповнюється проявами реальності віртуальної, що є породженням комп'ютерних мереж. Розширення кількості користувачів комп'ютерної техніки сьогодні призводить до того, що кожен із них долучений до функціонування також і у віртуальній реальності. Причому це функціонування можливе як у рамках тих фрагментів віртуальної реальності, які є в певному сенсі цифровою калькою із систем реальності і слугують цілям підвищення їх ефективності, так і тих, що виступають як цілковита абстракція, яка тим не менш впливає на свідомість включених до неї осіб.

Перша група феноменів віртуальної реальності має відношення переважно до політичної та економічної підсистем суспільства. У цьому контексті варто розглянути такі явища, як електронний уряд та електронна комерція. Електронний уряд - концепція здійснення державного управління, характерна для інформаційного суспільства. Базується на можливостях інформаційно-телекомунікаційних технологій і цінностях відкритого громадянського суспільства. Характеризується спрямованістю на потреби громадян, економічною ефективністю, відкритістю для суспільного контролю й ініціативи.

Таким чином, реальність інформаційного суспільства значно розширюється завдяки вбудовуванню в неї феноменів віртуальної реальності, які, з одного боку, усвідомлюються і слугують інструментом оптимізації реальних суспільних взаємодій (електронний уряд, електронна комерція), а з іншого, будучи прихованими чи неусвідомленими, породжують в особи відчуття невкоріненості в реальності. Усі ці ознаки можуть свідчити про віртуалізацію реальності.

Широкі можливості, що надає віртуальний світ особистості для самотиражування в тій чи іншій формі, врешті-решт призводить до втрати власної ідентичності й особистісного «розмивання». Саме ці проблеми можуть стати предметом подальших розвідок.

Зважаючи на вищевказане, можна дійти висновку, що сьогодні видається за необхідне змінити розуміння правового регулювання кіберпростору і віртуальної реальності, віддаливши його від технологічних правових систем. Таким чином, це надасть можливість забезпечити ефективне, раціональне та всебічне регулювання сфери інформаційного простору з урахуванням властивих тільки їй особливостей, а також специфічних суб'єктів і об'єктів регулювання.

Одностатевий шлюб - це шлюб, визнаний за законом або шлюб, що визнано в соціальному відношенні між двома людьми однієї статі. Одностатевий шлюб зачіпає цивільні, політичні, соціальні, а також релігійні догми в багатьох країнах. Країни в яких дозволено одностатеві шлюби: Аргентина, Бельгія, Канада, Ісландія, Нідерланди, Норвегія, Португалія, Південна Африка, Іспанія, Швеція, Франція, Мексика, Сполученні Штати Америки. Одностатеві шлюби в Україні офіційно не визнаються, а будь-які інші форми союзів для одностатевих пар законодавством не передбачені. Однак в українському суспільстві не припиняються дискусії з цього питання.

Слід зазначити, Кримінальним кодексом України також регулюються деякі питання, пов'язані з абортами. В даному випадку мова іде про кримінальний аборт - це злочинне переривання вагітності незалежно від її строку. Аборт, проведений у стаціонарі лікарем за згодою жінки, але з грубим порушенням загальноприйнятих правил роботи лікарняного закладу (у вечірні години під час чергування, у вихідні, без необхідного обстеження та оформлення відповідної документації) теж вважається незаконним. Злочин вважається закінченим з моменту настання переривання вагітності. Він карається за ст. 134 Кримінального кодексу України «Незаконне проведення аборту». Відповідно до ч. I ст. 134 проведення аборту особою, яка не має спеціальної медичної освіти, карається штрафом від п'ятдесяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або громадськими роботами на строк від ста до двохсот сорока годин, або виправними роботами на строк до двох років, або обмеженням волі на строк до двох років. Згідно із ч. ІІ ст. 134 незаконне проведення аборту, якщо воно спричинило тривалий розлад здоров'я, безплідність або смерть потерпілої, карається обмеженням волі на строк до п'яти років або позбавленням волі на той самий строк, з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років або без такого. Отже, Україна створила певний правовий фундамент, що дозволяє жінкам реалізовувати право на аборт.

Зміна суспільних пріоритетів, яка відбулась у зв'язку із відходом України від соціалістичного минулого та прагненням інтегруватись до єдиного європейського простору, ставить перед нами проблему гармонізації та адаптації національного галузевого законодавства до загальноєвропейських стандартів. Стрижнем цього реформування повинна стати людина та непорушність і правова гарантія її прав, свобод та охоронюваних законом інтересів. Особливу увагу в цьому процесі слід приділяти саме фундаментальним правам людини і громадянина, до яких, зокрема, відносять право на життя, здоров'я, честь та гідність, свободу й особисту недоторканність. І одними із таких фундаментальних прав особи є її репродуктивні права.

Актуальність питання правового закріплення репродуктивних прав та гарантій їх здійснення полягає також і в тому, що на сьогодні в Україні протягом останніх десяти років чисельність населення України зменшилася майже на чотири з половиною мільйони осіб (з 52 до 47,5 млн), різко знизилася народжуваність, зросла смертність, зокрема смертність людей працездатного віку. Можливість на здійснення штучного запліднення передбачена у п. 7 ст. 281 ЦК України, а також у ст. 48 Основ законодавства України про охорону здоров'я. Здійснення штучного запліднення відбувається за проханням повнолітньої жінки на підставах та в порядку, встановленими МОЗ, за умови наявності письмової згоди подружжя, забезпечення анонімності донора та збереження лікарської таємниці. Похідним від штучного запліднення є перенесення зародку в організм жінки (імплантація ембріону). Здійснення імплантації ембріону також відбувається за проханням повнолітньої жінки на підставах та в порядку, встановленими МОЗ, за умови наявності письмової згоди подружжя, забезпечення анонімності донора та збереження лікарської таємниці.

Право на штучне переривання вагітності (аборт) передбачено у п. 6 ст. 281 ЦК України та ст. 50 Основ законодавства України про охорону здоров'я. На правовому рівні виділяють два види штучного переривання вагітності:

а) при вагітності строком до 12 тижнів операція штучного переривання вагітності (аборт) може бути проведена за бажанням жінки у акредитованих закладах охорони здоров'я;

б) при вагітності строком від 12 до 28 тижнів операція штучного переривання вагітності (аборт) може бути проведена в окремих випадках за соціальними і медичними показаннями і в порядку, що встановлюється Кабінетом Міністрів України.