МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

ЗАПОРІЗЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ ТЕХНІЧНИЙ УНІВЕРСІТЕТ

Кафедра правознавства

КУРСОВА РОБОТА

з дисципліни: Цивільне право України

на тему: Особисті немайнові блага як нематеріальні об'єкти

цивільних правовідносин

Запоріжжя

2011

ПЕРЕЛІК УМОВНИХ ПОЗНАЧЕНЬ, СКОРОЧЕНЬ

немайнове благо ділова репутація

ЦКУ (ЦК) - Цивільний кодекс України.

СНІД - Синдром набутого імунодефіциту.

МОЗ - Міністерство охорони здоров'я.

ЗМІ - Засоби масової інформації.

ЗУ - Закон України.

КЗпП - Кодекс законів про працю.

ЖК - Житловий кодекс.

УРСР - Українська Радянська Соціалістична Республіка.

ВСТУП

Об'єктами цивільних прав стає все те, з приводу чого виникають та здійснюються цивільні права та обов'язки. Тобто все те, що є предметом або результатом діяльності учасників цивільного обороту. Серед видів об'єктів цивільних прав особливе місце займають нематеріальні блага людини. [1]

Законодавець розкриває поняття об'єкта через поняття «благо». Сам термін «благо» є новим для цивільного законодавства. Благо це все те, що об'єктивно існує та завдяки своїм корисним властивостям здатне задовольняти потреби. Характерними ознаками поняття «благо» є: по-перше, явища об'єктивної дійсності повинні мати об'єктивні властивості, де «користь» як полегшення, допомога, підспір'я, покращення, вигода, благополуччя. По-друге, корисні властивості і здатність задовольняти потреби повинні бути пізнані та усвідомлені людиною. По-третє, явища об'єктивної дійсності можуть бути використані для задоволення потреби тільки тоді, коли вони або вже є, або доступні особі, знаходяться у межах її досягнення. Відомо, що поняття «благо» використовується також в економіці, політекономії, філософії, етиці. В новому Цивільному Кодексі законодавець зробив поняття «благо» тотожним поняттю «об'єкт цивільного права». [2]

У розділі ІІІ ЦК України наведено поняття нематеріального блага, зокрема глава 15 ЦК дає його визначення через обсяг, тобто шляхом переліку тих об'єктів, які входять до групи нематеріальних благ. [2]

«Особисті немайнові блага регулюються нормами цивільного права, і тому це різновид цивільно-правових відносин» [46. С. 32]. До особистих немайнових благ законодавець відносить: здоров'я, життя, честь, гідність і ділову репутацію, ім'я (найменування), авторство, свободу літературної, художньої, наукової і технічної творчості. Зазначений перелік благ не є вичерпним, і тому об'єктами цивільних правовідносин можуть визнаватись і інші особисті немайнові блага. [3]

Важливим аспектом щодо визначення правової природи вказаних благ є також і встановлення того впливу, який здійснює на них право. Беззаперечно, що дані блага існують не залежно від того, врегульовані вони правом чи ні. Однак визнання цих благ на рівні закону робить їх юридично значимими та відповідно охоронюваними. Законодавець правильно зазначає, що дані блага охороняються цивільним законодавством. При цьому така охорона може здійснюватися як шляхом закріплення за даним благом відповідного особистого немайнового права, так і без такого закріплення. [3]

Особисті нематеріальні блага не можна відділити від особи і, відповідно, вони є невідчужуваними. З огляду на визначення суспільної пріоритетності людини та її внутрішнього світу окремі з особистих немайнових благ, наприклад, життя, здоров'я, честь і гідність, особиста недоторканість і безпека відносяться до вищих соціальних цінностей (ст. 3 Конституції України). Це означає, що право повинно бути спрямоване, насамперед, на пріоритетне забезпечення саме цих особистих немайнових благ. [3]

Цивільним законодавством регулюються особисті немайнові та майнові відносини. Отже, особисті немайнові відносини, тобто поза зв'язком з майновими, регулюються цивільним правом у повному обсязі без будь-яких обмежень. [4]

Права і свободи людини, на які держава не може посягати, забезпечують кожній особі можливість бути самостійним суб'єктом суспільного життя. [4]

Згідно зі ст. 269 ЦК України «Поняття особистого немайнового права»:

Особисті немайнові права належать кожній фізичній особі від народження або за законом. [5]

Особисті немайнові права фізичної особи не мають економічного змісту. [5]

Особисті немайнові права тісно пов'язані з фізичною особою. Фізична особа не може відмовитися від особистих немайнових прав, а також не може бути позбавлена цих прав. [5]

Особистими немайновими правами фізична особа володіє довічно. [5]

Цивільне право регулює два види суспільних відносин - майнові та немайнові. Якщо майнові пов'язані із власністю, то немайнові позбавлені економічного змісту. [6]

В будь-якій сучасній цивілізованій демократичній країні права людини посідають найважливіше місце. Загальна декларація прав людини 1948 p., Міжнародний пакт про економічні, соціальні і культурні права 1966 р. проголошують право кожної людини на життя, свободу, особисту недоторканність тощо. Положення міжнародних правових актів знайшли своє відображення в Конституції та в Книзі другій ЦК України «Особисті немайнові права фізичної особи», яка складається з трьох глав та 47 статей (статті 269--315). [6]

Характерними ознаками особистих немайнових прав є такі:

вони мають нематеріальний характер;

за своїм характером вони є абсолютними правами;

ці права належать кожній без винятку фізичній особі та

спрямовані на її розвиток;

їх виникнення та припинення пов'язане, як правило, із

народженням та смертю фізичної особи і більшості з них вона

не може бути позбавлена. [6]

Відповідно до Конституції України фізична особа має право на життя, право на охорону здоров'я, право на безпечне для життя і здоров'я довкілля, право на свободу та особисту недоторканність, право на недоторканність особистого і сімейного життя, право на повагу до гідності та честі, право на таємницю листування, телефонних розмов, телеграфної та іншої

кореспонденції, право на недоторканність житла, право на вільний

вибір місця проживання та на свободу пересування, право на свободу

літературної, художньої, наукової і технічної творчості (ч. 1 ст. 270 ЦК). [7]

«Об'єктами цивільних прав є блага (матеріальні та нематеріальні)» [2, с. 81]. А згідно ст. 177 ЦК України об'єктами цивільних прав є речі, у тому числі гроші та цінні папери, інше майно, майнові права, результати робіт, послуги, результати інтелектуальної, творчої діяльності, інформація, а також інші матеріальні і нематеріальні блага. У ст. 201 ЦК України йдеться про те, що таке особисті немайнові блага та їх перелік:

Особистими немайновими благами, які охороняються цивільним

законодавством, є: здоров'я, життя; честь, гідність і ділова репутація; ім'я (найменування); авторство; свобода літературної, художньої, наукової і технічної творчості, а також інші блага, які охороняються цивільним законодавством (ч. 1 ст. 201 ЦКУ ). [8]

Відповідно до Конституції України життя і здоров'я людини, її честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються найвищою соціальною цінністю (ч. 2 ст. 201 ЦКУ ). [8]

Необхідність класифікації особистих немайнових благ зумовлена необхідністю з'ясувати їх спільні риси та особливості, для того, щоб можна було не лише належним чином реалізовувати ці права, а й гарантувати та захищати їх. [9]

Поняття «благо» використовується також в економіці та політекономії, а також філософії та етиці. Таким чином, під поняттям благо розуміють все те, яке завдяки своїм корисним властивостям здатне задовольнити потреби людини. Причому такі корисності або вже є у останньої, або доступні їй до володіння. [10]

Таким чином, загальними ознаками блага є корисність (здатність задовольняти потреби); усвідомленість (опанування) людиною корисних властивостей; доступність до володіння або належність особі. Між тим встановлені ознаки є недостатніми для того, щоб визначити поняття «благо» як об'єкт цивільних прав. Як слушно вказується у правовій літературі, об'єктами правовідносин ті чи інші блага є не в силу їх фізичних або природних властивостей, здатних задовольняти людські потреби, а тому, що норми права, враховуючи ці властивості, забезпечують можливість здійснювати або вимагати здійснення певних дій чи утримуватись від дій стосовно цих благ. [10]

Особисті немайнові права фізичні особи здійснюють самостійно. В інтересах малолітніх і неповнолітніх дітей, а також неповнолітніх фізичних осіб, які за віком чи станом здоров'я не можуть здійснювати свої особисті права, їх здійснюють батьки, усиновителі, опікуни, піклувальники. Обмеження у здійсненні особистих немайнових прав, передбачених Конституцією України, Цивільним кодексом та законами України, можливе лише у випадках, передбачених ними. Для забезпечення здійснення особистих немайнових прав органи державної влади, органи місцевого самоврядування, установи, підприємства, організації, їх працівники, окремі фізичні особи зобов'язані утримуватися від дій, якими ці права можуть бути порушені. [11]

В ЦК особисті немайнові права поділено на два види:

«глава 21 ЦК, статті з 281 по 293 - Особисті немайнові права, що забезпечують природне існування фізичної особи» [7, с. 165], є такими: право на життя; право на усунення небезпеки, яка загрожує життю та здоров'ю; право на охорону здоров'я; право на медичну допомогу та на інформацію про стан свого здоров'я; право на таємницю про стан здоров'я; права особи, яка перебуває на стаціонарному лікуванні; право на свободу та особисту недоторканність; право на донорство; право на сім'ю, опіку або піклування; право на безпечне для життя і здоров'я довкілля. [12]

«глава 22 ЦК, статті з 294 по 315 - особисті немайнові права, що забезпечують соціальне буття фізичної особи» [7. с. 169], до них відносять: право на ім'я; право на повагу до гідності, честі та ділової репутації; право на індивідуальність; право на особисте життя та його таємницю; право на інформацію; право на особисті папери та таємницю кореспонденції; право на недоторканність житла; право на місце проживання; право на свободу пересування; право на свободу літературної, художньої і технічної творчості та ін. [12]

Відповідно до Конституції України фізична особа має право на життя, право на охорону здоров'я, право на безпечне для життя і здоров'я довкілля, право на свободу та особисту недоторканність, право на недоторканність особистого і сімейного життя, право на повагу до честі та гідності, право на таємницю листування, телефонних розмов, телеграфної та іншої кореспонденції, право на недоторканність житла, право на вибір місця проживання та на вільне пересування, право на свободу літературної, художньої, наукової і технологічної творчості. Цивільний кодекс України розширив, конкретизував та передбачив також інші особисті немайнові права фізичної особи. [13]

Кожна фізична особа має право на захист свого особистого немайнового права від будь-яких посягань інших осіб. Якщо фізичній особі внаслідок порушення її особистого немайнового права було завдано майнової та (або) моральної шкоди, ця шкода підлягає відшкодуванню. [13]