Серед прав людини і громадянина, які передбачені у Конституції, значна частина належить до особистих немайнових. Стаття 270 Цивільного кодексу України присвячена видам особистих немайнових прав. Відповідно до Конституції фізична особа має право на життя, на охорону здоров'я, на безпечне для життя і здоров'я довкілля, на свободу та особисту недоторканність, на недоторканність особистого та сімейного життя, на повагу до гідності і честі, на таємницю листування телеграфної та іншої кореспонденції, право на недоторканність житла, на вільний вибір місця та на свободу пересування, на свободу літературної, художньої, наукової і технічної творчості. Однак даний перелік не є вичерпним, тому він може бути доповнений як самою Конституцією України, так і Цивільним кодексом України та іншими законами. Але зрозуміло, що передбачити повний перелік даних прав у законах уявляється нереальним, і тому законодавець встановлює можливість розширювального тлумачення особистих немайнових прав, навіть незалежно від того, чи закріплені вони в законі, чи ні. Інколи висловлюється думка, про те, що оскільки особисті немайнові права передбачені Конституцією України, то вони мають конституційно-правову природу. Однак Конституція України закріплює тільки загальні засади правового регулювання суспільних відносин, а вже більш детальний розвиток вони віднаходять у галузевому законодавстві, зокрема в сімейному та цивільному.

Особисті немайнові права можна поділити на дві групи. Перша - це права у сфері забезпечення фізичного, природного буття особи. Друга - права, які забезпечують її соціальне буття [47; 15].