Особливості державної та підприємницької детективної діяльності

Вступ

Безпека є одним із найважливіших факторів сталого розвитку суспільства. Збереження високого рівня злочинності залишається однією із головних загроз для глобальної та національної безпеки. На це вказують загальновідомі та беззаперечні статистичні дані абсолютного і відносного зростання рівня злочинності у світі. Чим далі, тим більше стає зрозумілим, що протидія злочинності у сучасних умовах не може ефективно здійснюватися за пасивної позиції інститутів громадянського суспільства. Правоохоронні органи через об'єктивні та суб'єктивні причини (обмеженість державного бюджету, недовіра громадян, корупція, перевантаженість роботою) не завжди можуть забезпечити повну безпеку суспільства від протиправних загроз. Такі небезпечні тенденції актуалізують необхідність пошуку шляхів удосконалення правоохоронної системи.

Здійснення детективної діяльності та надання детективних послуг суб'єктами господарювання не отримали в Україні законодавчого закріплення, але стали предметом уваги науковців і фахівців у галузі надання правоохоронних послуг, хоча все ще рівень наукових досліджень сфери правового регулювання здійснення детективних та охоронних послуг залишається недостатньо вивченим.

Проте останнім часом з'являються публікації, присвячені історії появи детективних агентств, сутності детективних послуг, їх правовому забезпеченню в зарубіжних країнах. Водночас на розгляд Верховної Ради України представлено декілька змістовних законопроектів про легалізацію детективної діяльності в Україні, що є свідченням важливості запровадження детективної діяльності в нашій державі. Сьогодні йде процес становлення комплексного міжгалузевого правового інституту приватної детективної діяльності

Аналізуючи сучасний стан надання детективних послуг в Україні, дослідниками зазначається, що де-юре приватної детективної діяльності в Україні не існує, тоді як де-факто ціла армія цілком професійних сищиків проводить усілякі розслідування на замовлення своїх клієнтів.

Проблемні питання діяльності детективів НАБУ досліджували С. С. Аскеров, О. В. Баганець, І. П. Лопушинський, О. Ю. Татаров, В. І. Чечерський, В. І. Цимбалюк, О. М. Юрченко, Ю. П. Янович та ін. Водночас в Україні немає наукових доробків, у яких було б поглиблено вивчено кримінальну процесуальну діяльність означеного суб'єкта, ураховано чи передбачено розв'язання проблем, що постають під час правозастосовної діяльності новоствореного правоохоронного органу.

Питання правового регулювання здійснення приватної детективної діяльності є недостатньо дослідженими в сучасній правовій науці. Окрему увагу даній проблемі у своїх роботах приділяли: В.І. Бобрик,О.О.Пунда, І.М. Риженко,О.Ю. Чередниченко, В.О. Черков, С.С. Юрко.Однак, увідповіднихпрацях охоплено лише загальні аспекти даної тематики та проаналізовано лише окремі законопроекти, які були актуальні для цих авторів на той час. Тому, можна констатувати недостатній рівень наукових розробок у зазначеній сфері, що обумовлює актуальність даного дослідження.

Мета дослідження. З'ясувати особливості деревної та приватної детективної діяльності.

Для досягнення мети було поставлено та вирішено такі основні задачі:

- визначити стан наукових досліджень за темою роботи;

- сформувати загальну методологію дослідження предмета курсового дослідження;

- розкрити поняття «детектив», «детективна діяльність»;

- встановити тенденції та історичні етапи становлення

- визначити істотні риси державної детективної діяльності;

- визначити істотні риси приватної детективної діяльності .

Об'єктом дослідження є детективна діяльність як явище правової дійсності.

Предметом дослідження є держвна та приватна детективна діяльність як особливих різновидів правоохоронної діяльності.

Методи дослідження. Методологічною основою курсового дослідження є комплекс загальнофілософських, загальнонаукових і спеціальних методів пізнання, вибір яких було обумовлено науковою та прикладною доцільністю. Використано загальний діалектичний метод, метод аналізу, синтезу. З використанням загальнонаукового методу індукції здійснено дослідження емпіричної бази роботи.

Теоретичною основою дисертації є наукові праці з теорії держави і права, судових та правоохоронних органів, адміністративного та кримінального процесуального права, а також відповідні проекти законодавчих актів.

В основу теоретичної бази дослідження покладено наукові праці зарубіжних та вітчизняних дослідників: Н. Ахтирської, О. Бандурки, Є. Гіди, В. Грищука, О. Джужи, А. Долгополова, В. Долежана, Л. Кваши, В. Ковальського, С. Краснокутського, В. Крутова, В. Курила, В. Мак-Мака, Н. Матюхіної, В. Маляренка, М. Мельника, В. Нора, В. Савченка, А. Сачаво, В. Сухоноса, А. Старушкевича, Ю. Фідрі, М. Хавронюка, В. Пилипчука, Ю. Полянського, О. Пунди та ін. Нормативною базою дисертації є Конституція України, Закони України «Про охоронну діяльність», а також ряд інших законів та підзаконних нормативно-правових актів органів державної влади.

Практичне значення одержаних результатів. Результати дослідження можуть бути використаними для подальшого наукового осмислення і поглибленого дослідження питань правового регулювання державної та приватної детективної діяльності; при підготовці підручників, посібників, навчальних програм та викладанні.

1.Поняття детективної діяльності

державний підприємницький детективний

Насамперед визначимо основні поняття, які ми будемо використовувати під час нашого дослідження. Під поняттям «приватний детектив» загальноприйнято розуміти особу, яка надає юридичні оплатні послуги фізичним та юридичним особам на договірній основі, не перебуваючи (працюючи) при цьому у правоохоронних органах, а як приватна особа-підприємець.

У США існує два схожих поняття: приватний детектив і приватний слідчий, у більшості випадків ці поняття є взаємозамінними, проте у деяких штатах вони мають реальну відмінність. У Законі «Про приватну детективну діяльність» Нью-Джерсі вживається і термін «приватний детектив», і термін «слідчий», та вказується, що ці терміни включають поняття будь-яких осіб, які поодинці і за свій рахунок і прибуток ведуть приватний детективний бізнес без допомоги яких-небудь співробітників або партнерів.

Приватним детективом Республіки Киргизстан визнається особа, яка надає наступні детективні послуги:

1) збір відомостей із цивільних справ на договірній основі з учасником процесу;

2) вивчення ринку, збір інформації для ділових перемов, виявлення некредитоспроможних або ненадійних ділових партнерів;

3) встановлення обставин неправомірного використання у підприємницькій діяльності фірмових знаків і найменувань, недобросовісної конкуренції, а також розголошення відомостей, що є комерційною таємницею;

4) з'ясування біографічних та інших, що характеризують особу, даних про окремих громадян (з їх письмової згоди) під час укладення з ними трудових та інших контрактів;

5) пошук безвісно зниклих громадян;

6) пошук втраченого громадянами або підприємствами, закладами, організаціями майна;

7) збір відомостей із кримінальних справ на договірній основі з учасниками процесу [2].

Детективною організацією (підприємством, агенцією, бюро) визнається недержавна юридична особа, яка займається підприємницькою діяльністю у сфері забезпечення особистих та шлюбно-сімейних прав, інтересів фізичних осіб та корпоративних інтересів юридичних осіб, діє на підставі статуту та ліцензії. Від державних органів аналогічного спрямування детективні організації відрізняються тим, що вони діють на комерційних засадах та їх послуги для фізичних і юридичних осіб є платними.

Звертаючись до світового досвіду протидії злочинності та забезпечення правопорядку, ми можемо спостерігати тенденції, пов'язані з усе більшою орієнтацією у розвинених країнах світу не тільки на традиційні поліцейські органи, але й на приватні правоохоронні організації (бюро, служби, установи). В Англії, наприклад, чисельність персоналу приватних охоронних й детективних фірм вдвічі перевищує кількість співробітників поліції. У США приватні служби безпеки мають бюджет, який на 50% перевищує бюджет усіх органів поліції країни разом узятих, і нараховують понад 1,1 млн. співробітників. В державі Ізраїль ( з населенням трохи більше 5 млн. чоловік) функціонує понад двох тисяч детективних і охоронних компаній.

Детективна діяльність - звучить заманливо і незвично. Якщо брати практику цієї сфери зарубіжних країн, то на законодавчому рівні вона легалізована в таких розвинених країнах: США, Швеція, Італія, Англія, Німеччина. Що стосується України, то за даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських об'єднань, в Україні зараз офіційно зареєстровано 28 детективних бюро, 85 детективних агентств, ще 57 детективних фірм і служб.

Однак, неофіційно надають детективні послуги набагато більше організацій - кілька тисяч. Про це свідчать численні оголошення в інтернет-просторі. Найчастіше в детективні агентства звертаються з метою отримання наступних послуг: розшук батьків, знайомих або родичів, перевірка безпеки підприємства, виявлення випадків недобросовісної конкуренції, пошук боржників, відновлення втраченої інформації з телефону, комп'ютера, фото- і відео спостереження, і цей перелік не є вичерпним.

Детектив - це співробітник детективного бюро або приватна особа, яка здійснює розшукові заходи в інтересах своїх замовників.

Відомо, що закордоном детективами називають не тільки приватних осіб, але і співробітників поліції, які займаються розслідуванням кримінальних або цивільних справ, збором доказів і встановленням істини. Однак, в нашій країні, в системі правоохоронних органів не існує посади «детектива», тому розкриттям злочинів у нас займаються фахівці-слідчі.

До послуг приватних детективів найчастіше звертаються люди, які не бажають зраджувати публічного розголосу своїх дій. Крім того, часто, прохання, пов'язані з «стеженням» або пошуком потрібної інформації, часто можуть йти в розріз з чинним законом. Напевно, тому, робота детектива в нашій країні досить затребувана, тому що допомагає швидко і негласно встановити необхідні факти, при цьому не звертаючись до правоохоронних органів.

Детектив - це агент поліції, що спеціалізується на розшуку. Якщо він надає послуги приватним чином, то називається приватним детективом.

Творцем першого детективного агентства був француз Жан Франсуа Відок. Він знав кримінальний світ зсередини, співпрацював з поліцією, а в 1833 році створив власне «Пошукове бюро». Ще одним знаменитим приватним сищиком був Алан Пінкертон, який організував в 1850 році в Чикаго Національне детективне агентство. Мережа його інформаторів і співробітників охоплювала весь американський континент, а в агентстві використовувалися новітні розробки криміналістів.

В СРСР приватний розшук перебував під забороною, всі кримінальні справи контролювалися державними структурами.

Детектив - професія, відома нам з детективних фільмів. Вона асоціюється з гонками, перестрілками, бійками та іншими гостросюжетними елементами. Насправді детектив робить роботу, яку в державних органах виконують слідчі і оперативні працівники, тільки з великою кількістю обмежень.

Так, детектив не має права носити вогнепальну зброю, прослуховувати приміщення і телефони, проводити затримання, проводити допит або слідчі експерименти. Він в основному збирає для свого замовника будь-яку потрібну інформацію.