До детективів звертаються невеликі фірми, які не можуть містити власного підрозділу внутрішньої служби безпеки, за допомогою в пошуку інформації про співробітників або про бізнес-партнерів. Також клієнтами детективних агентств є приватні особи, які хочуть знайти своїх близьких або зниклу річ, дізнатися про коло спілкування дітей, переконатися у вірності чоловіка і т.д.

Якщо в процесі виконання замовлення детектив отримує інформацію про якісь протиправні дії, доконаний злочин або злочин, то він зобов'язаний повідомити про це поліції.

Сучасні українські енциклопедичні видання визначають детектива (англ. detective - сищик, від disclosure - розкриття) як агента таємного розшуку, сищика. У великому енциклопедичному юридичному словнику додається, що посада детектива існує в багатьох країнах Західної Європи та Америки, і в деяких з них детектив виконує також функції слідчого . Зміст указаних визначень дає змогу зазначити, що детектив сприймається як особа, яка має відношення передусім до правоохоронної системи.

Щодо терміна «детективні послуги» у довідковій літературі визначення взагалі відсутні. Натомість науковці зазначають, що детективна діяльність є невід'ємною складовою цілісної системи сучасної розшукової діяльності в більшості країн світу

У нашій державі немає законів, які б регламентували детективну діяльність. Однак послуги, що мають «детективні» ознаки, все ж таки надаються окремими особами та організаціями. Якщо лише звернутися до розділів оголошень в Інтернеті, можна зустріти безліч пропозицій щодо надання таких послуг. За лічені дні детективні агентства обіцяють знайти зниклу людину, викрити якусь аферу, установити факт шлюбної зради й навіть допомогти під час розслідування кримінальних справ.

Детектив - це новий суб'єкт досудового розслідування, який, на відміну від слідчого, здійснює лише досудове розслідування, а також оперативно-розшукову діяльність у кримінальних провадженнях. Інститут детектива є новим у кримінальній процесуальній діяльності як у контексті організаційних форм, так і підходу до його функціонування. Вивчення наукової літератури, правозастосовної практики та системний аналіз законодавства дає змогу виявити проблемні аспекти кримінальної процесуальної діяльності цих суб'єктів.

Слід зазначити, що деякі види детективної діяльності, такі як: аудіо-відео-контроль особи, зняття інформації з електронних інформаційних систем спостереження за особою, річчю або місцем, моніторинг банківських рахунків, контроль за вчиненням злочину, на практиці фактично неможливо проводити, оскільки вони мають ознаки негласних розшукових дій, які можуть проводитися виключно правоохоронними органами на підставі судового рішення.

А ще деякі види діяльності, з огляду на специфіку їх проведення, не матимуть належної ефективності. Наприклад, фото-, відео- фіксація не допускається без письмової згоди особи, щодо якої вона проводиться.

Обов'язки детектива:

- вивчення завдання поставленого клієнтом;

- збір необхідних матеріалів;

- систематизація фактів і формування висновків;

- видача матеріалів замовнику.

Основними підставами прийняття законів про детективну діяльність є наступні:

1) у суспільстві назріла необхідність надання різноаспектних послуг населенню, які здебільшого не передбачені цивільним законодавством за договорами послуг; їх поява стала наслідком реагування влади на нагальні соціальні виклики, і тому на сьогодні існування та діяльність таких недержавних інституцій є явищем звичайним, усталеним і достатньо унормованим законодавством в багатьох країнах світу [5, с. 7];

2) до таких послуг, насамперед, відносяться шлюбносімейні послуги, послуги із забезпечення внутрішньої корпоративної безпеки та бізнес-послуги, які не унормовані цивільним законодавством, проте їх надання здійснюється на загальних підставах цивільного (договірного) права;

3) небажання фізичних та юридичних осіб звертатися зі своїх приватних проблем до правоохоронних органів, оприлюднювати їх, розголошувати через побоювання втрати ділової репутації.

У деяких європейських країнах взагалі немає нормативно-правових актів про приватну детективну діяльність. Так, професія детектива не регламентована люксембурзьким законодавством, проте детективні агентства та охоронні фірми повинні отримати дозвіл від Міністерства юстиції. У Данії закон про детективну діяльність існував, але потім бум відмінений, займатися приватною детективною діяльність може будь-яка особа. У Швеції закон про приватну детективну діяльність відмінений лише у деяких містах

2.Особливості державної та підприємницької детективної діяльності

державний підприємницький детективний

Питання правового регулювання здійснення приватної детективної діяльності є недостатньо дослідженими в сучасній правовій науці. Окрему увагу даній проблемі у своїх роботах приділяли: В.І. Бобрик, О.О. Пунда, І.М. Риженко, О.Ю. Чередниченко, В.О. Черков, С.С. Юрко. Однак, у відповідних працях охоплено лише загальні аспекти даної тематики та проаналізовано лише окремі законопроекти, які були актуальні для цих авторів на той час.

Процес становлення України як правової, демократичної та соціальної держави завжди супроводжувався низкою певних змін та перетворень, що відбувалися у тій чи інший галузі. Органи внутрішніх справ не були виключенням, але значних «потрясінь» чи кардинальних змін так і не відбулося за останні роки незалежності України. Однак, розпочатий у 2014 році процес повної трансформації та перезавантаження всієї політичної системи, суттєво вплинув і на правоохоронні органи України. Цей процес є на сьогодні найбільш значущим, кардинальним і потребує певного проміжку часу для його завершення. За цих умов, коли рівень довіри населення до правоохоронних органів суттєво знизився, а Національна поліція України проходить лише складний етап становлення та адаптації, низка повноважень, прав та обов'язків, які покладалися на правоохоронні органи, тимчасово залишилася без належного контролю. У зв'язку з цим, ті особи, які потребували допомоги, змушені були звернутися до послуг приватних детективних структур. Однак, актуальним є питання можливості отримання якісних, законодавчо врегульованих детективних послуг. Адже, в Україні на сьогодні приватна детективна діяльність поки що законодавчо не врегульована на відміну від більшості країн світу, де такий вид діяльності визнаний на державному рівні і є явищем звичайним, усталеним й достатньо унормованим національним законодавством.

Звертаючись до світового досвіду протидії злочинності та забезпечення правопорядку, ми можемо спостерігати тенденції, пов'язані з усе більшою орієнтацією у розвинених країнах світу не тільки на традиційні поліцейські органи, але й на приватні правоохоронні організації (бюро, служби, установи).

В Англії, наприклад, чисельність персоналу приватних охоронних й детективних фірм вдвічі перевищує кількість співробітників поліції. У США приватні служби безпеки мають бюджет, який на 50% перевищує бюджет усіх органів поліції країни разом узятих, і нараховують понад 1,1 млн. співробітників. В державі Ізраїль ( з населенням трохи більше 5 млн. чоловік) функціонує понад двох тисяч детективних і охоронних компаній .

Для того, щоб відстежити процес виникнення інтересу та потреби у запровадженні інституту приватної детективної (розшукової) діяльності, варто звернутися до існуючих законопроектів.

Так, на цей час розроблено низку законопроектів, метою яких є законодавче врегулювання приватної детективної (розшукової) діяльності як комплексу недержавних заходів, спрямованих на удосконалення механізму забезпечення конституційних прав і свобод людини, захисту законних прав та інтересів юридичних осіб. Зокрема:

- проект Закону України «Про приватну детективну діяльність» (автор - народний депутат Ю. Кармазін) від 05.04.2000 р. № 5237;

- проект Закону України «Про приватну детективну діяльність» (автори - народні депутати В. Кафарський, О. Бандурка та В. Мойсик) від 07.04.2004 р. № 5380;

- проект Закону України «Про приватну детективну діяльність» (автори - народні депутати Ю. Кармазін, В. Онопенко та М. Оніщук) від 01.07. 2004 р. № 5380-1;

- проект Закону України «Про приватну детективну (розшукову) діяльність» (автор - народний депутат В. Мойсик) від 12.04.2010 р. № 6288;

- проект Закону України України «Про приватну детективну (розшукову) діяльність» (автори - народні депутати В. Швець, В. Малишев) від 13.12.2012 р. № 1093;

- проект Закону України «Про приватну детективну (розшукову) діяльність» (автори - народні депутати М. Паламарчук, А. Кожем'якін, О. Продан, А. Тетерук) від 28.12.2015 р. № 3726.

Минуло 15 років з того часу, як з'явилася перша законодавча ініціатива, проте, ні один з цих проектів не був затверджений. Але,не дивлячись на це, приватною детективною діяльністю давно займаються не тільки фізичні особи, а й юридичні

Узаконення даного виду діяльності в Україні дозволить збільшити можливості громадян України та їх об'єднань у захисті своїх законних прав та інтересів, збільшити надходження до бюджету за рахунок сплати податків суб'єктами приватної детективної (розшукової) діяльності, може сприяти поліпшенню криміногенної ситуації. Окрім того, прийняття Закону України «Про приватну детективну (пошукову) діяльність» сприятиме підвищенню міжнародного іміджу України як країни, в якій створені всі необхідні умови для реального захисту громадянами своїх прав, свобод і законних інтересів.

2.1 Особливості державної підприємницької детективної діяльності

Створення спеціального антикорупційного органу в Україні та зарубіжний досвід функціонування відповідних структур у своїх працях вивчали такі науковці, як: М.В. Грищенко, О.О. Дульський, О.З. Жовнір, Д.Г. Заброда, Д.І. Йосифович, О.Г. Кальман, Б.В. Романюк, Т.І. Чернявська та інші.

14 жовтня 2014р. був прийнятий Закон України «Про Національне антикорупційне бюро України» [1]. Згідно з ч.1 ст.1 цього Закону, Національне антикорупційне бюро України (далі - Національне бюро) є державним правоохоронним органом, на який покладається попередження, виявлення, припинення, розслідування та розкриття корупційних правопорушень, віднесених до його підслідності, а також запобігання вчиненню нових. Завданням цього бюро є протидія кримінальним правопорушенням, які вчинені вищими посадовими особами, уповноваженими на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, та становлять загрозу національній безпеці.

У проекті Закону України «Про приватну детективну (розшукову) діяльність» від 28.12.2015 р. № 3726 зазначено, що «приватна детективна» діяльність - дозволена органами Національної поліції України незалежна професійна діяльність приватних детективів або приватних детективних підприємств (агентств) щодо надання клієнтам на платній договірній основі детективних послуг з метою захисту їхніх законних прав та інтересів на підставах та в порядку, що передбачені цим Законом» [4].

Але, в той самий час, стаття 5 даного проекту передбачає, що приватний детектив може займатися приватною детективною (розшуковою) діяльністю як самозайнята особа (тобто проводити незалежну професійну діяльність) або як фізична особа - підприємець.

Проаналізувавши все вище зазначене, стає зрозуміло, що у даному проекті недостатньо чітко визначено сутність приватної детективної діяльності, оскільки з одного боку вона вважається діяльністю самозайнятих осіб, а з іншого - підприємницькою.

Про обов'язки Національного бюро йдеться у ст.16 вказаного Закону.

Дане бюро:

1) здійснює оперативно-розшукові заходи з метою попередження, виявлення, припинення та розкриття кримінальних правопорушень, віднесених законом до його підслідності, а також в оперативно-розшукових справах, витребуваних від інших правоохоронних органів;