2) здійснює досудове розслідування кримінальних правопорушень, віднесених законом до його підслідності, а також проводить досудове розслідування інших кримінальних правопорушень у випадках, визначених законом;

3) вживає заходів щодо розшуку та арешту коштів та іншого майна, які можуть бути предметом конфіскації або спеціальної конфіскації у кримінальних правопорушеннях, віднесених до підслідності Національного бюро, здійснює діяльність щодо зберігання коштів та іншого майна, на яке накладено арешт;

4) взаємодіє з іншими державними органами, органами місцевого самоврядування та іншими суб'єктами для виконання своїх обов'язків;

5) здійснює інформаційно-аналітичну роботу з метою виявлення та усунення причин і умов, що сприяють вчиненню кримінальних правопорушень, віднесених до підслідності Національного бюро;

6) забезпечує особисту безпеку працівників Національного бюро та інших визначених законом осіб, захист від протиправних посягань на осіб, які беруть участь у кримінальному судочинстві, у підслідних йому кримінальних правопорушеннях;

7) забезпечує на умовах конфіденційності та добровільності співпрацю з особами, які повідомляють про корупційні правопорушення;

8) звітує про свою діяльність порядку, визначеному цим Законом, та інформує суспільство про результати своєї роботи;

9) здійснює міжнародне співробітництво у межах своєї компетенції відповідно до законодавства України та міжнародних договорів України.

5 травня 2015 року розпочався відкритий конкурс на заміщення вакантних посад «детектив» в Національне антикорупційне бюро. Проведення конкурсу передбачалося в два етапи:

1) кваліфікаційний іспит

2) співбесіда.

25 серпня 2015 року конкурсна комісія, за результатами проведеного, конкурсу рекомендувала директору Національного антикорупційного бюро 70 кандидатур для прийняття на посаду «детектив».

Найдискусійнішим є питання кримінального процесуального статусу детектива НАБУ. Нині законодавство України не містить визначення поняття «детектив», не окреслено суть його діяльності та повноваження, тобто законодавчо не унормовано відповідні статусні питання. Таке процесуальне становище означеного суб'єкта призводить до труднощів реалізації його повноважень. На цій проблемі акцентує В. І. Чечерський, який стверджує, що, крім технічного закріплення терміна «детектив» шляхом доповнення відповідних положень кримінального процесуального законодавства, будь-яких інших власне системних змін не запропоновано. Передусім це стосується регламентації оперативно-розшукової діяльності детектива [5, с. 146]. Необхідність законодавчого визначення повноважень детектива зумовлена потребою з'ясувати основні напрями його діяльності та закріпити його самостійність.

Спричиняє проблеми неузгодженість норм КПК України і законів України «Про Національне антикорупційне бюро» та «Про оперативно-розшукову діяльність» щодо регламентації прав та обов'язків детектива. Так, у п. 1 ч. 1 ст. 17 Закону України «Про Національне антикорупційне бюро України» зазначено, що детектив НАБУ для виконання покладених на нього обов'язків має право відкривати оперативно-розшукові справи на підставі постанови, затвердженої начальником відповідного підрозділу Національного бюро, а також здійснювати гласні та негласні оперативно-розшукові заходи відповідно до чинного законодавства. Водночас у Законі України «Про оперативно-розшукову діяльність» ідеться не про право, а про обов'язок заведення оперативнорозшукових справ. У ч. 1 ст. 9 цього нормативного акта зазначено, що за наявності підстав для проведення оперативнорозшукової діяльності потрібно відкривати оперативнорозшукову справу, тобто її заводять за наявності підстав, а не на розсуд детектива. Таким чином, ця процедура постає не правом, а обов'язком, тому необхідно чітко визначити не лише права, а й обов'язки детективів НАБУ.

До структури управлінь НАБУ можуть входити підрозділи детективів, що здійснюють оперативно-розшукові та слідчі дії, інформаційно-аналітичні, оперативно-технічні підрозділи, підрозділи, що здійснюють виявлення майна, яке може бути предметом конфіскації або спеціальної конфіскації, підрозділи швидкого реагування, забезпечення безпеки учасників кримінального судочинства та забезпечення безпеки працівників, представництва інтересів в іноземних юрисдикційних органах, експертні, фінансові, кадрові та інші підрозділи.

Важливим питанням також є несформованість вичерпного переліку повноважень детектива. У КПК України немає статті, яка містила б такий перелік, проте деякі права окреслено в Законі України «Про Національне антикорупційне бюро України».

Відповідно до ч. 3 ст. 17 цього нормативного акта, НАБУ може створювати та брати участь у міжнародних слідчих групах, залучати до роботи іноземних експертів у сфері протидії корупції, а також мати інші повноваження, пов'язані з виконанням обов'язків.

Детективи НАБУ з метою попередження, виявлення, припинення та розкриття злочинів, які віднесені до його підслідності, за рішенням Директора НАБУ та за погодженням із прокурором Спеціалізованої антикорупційної прокуратури можуть також розслідувати злочини, які віднесені до підслідності слідчих інших органів.

Основними потенційними клієнтами детектива НАБУ в зв'язку зі збором відомостей у цивільних справах є особи, які беруть участь у справі. Такі особи в теорії цивільного процесу діляться на дві групи.

До першої належать особи, які мають як матеріально-правову, так і процесуально-правову зацікавленість у результаті справи, що виступають від свого імені і на захист своїх інтересів: сторони (позивач і відповідач), треті особи (які заявляють самостійні вимоги на предмет позову і які не заявляють самостійні вимоги на предмет позову).

До другої групи осіб, які беруть участь у справі, відносяться особи, які мають тільки процесуально-правову зацікавленість у результаті справи, що виступають в процесі від свого імені, але на захист чужих інтересів: прокурор, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, що вступають в процес за власною ініціативою або за ініціативою інших осіб для дачі висновку; особи, які звертаються до суду на захист прав і законних інтересів інших осіб. Прокурор як посадова особа, яка бере участь в цивільному процесі, в силу особливостей свого стану не буде суб'єктом договірних відносин з детективом. Однак не виключено, що органи державної влади або органи місцевого самоврядування, які звертаються до суду за захистом невизначеного кола осіб, можуть в певних випадках укласти договір з приватним детективом для збору відомостей, які мають значення для справи.

Відповідно до кримінального процесуального законодавства детективи НАБУ здійснюють досудове розслідування зло чинів, передбачених статтями 191, 206-2, 209, 210, 211, 354 (стосовно працівників юридичних осіб публічного права), 364, 366-1, 368, 368-2, 369, 369-2, 410 Кримінального кодексу України.

Детективні послуги, що можуть надаватися суб'єктами детективної (розшукової) діяльності:

Ш збирання, фіксування та дослідження відомостей, необхідних для розгляду справ у цивільному, господарському, адміністративному та кримінальному судочинстві, на договірній основі зі сторонами судового процесу;

Ш забезпечення захисту інформації з обмеженим доступом (комерційної, промислової, професійної таємниці) замовника приватних детективних (розшукових) послуг;

Ш вивчення ринку, пошук і збір інформації з відкритих джерел з метою підготовки ділових переговорів замовника, з'ясування фінансової платоспроможності, майнового стану та благонадійності потенційних ділових партнерів;

Ш пошук боржників та осіб, які ухиляються від виконання своїх договірних зобов'язань;

Ш з'ясування біографічних та інших даних, що характеризують особу, стосовно окремих громадян (за їхньої письмової згоди) при укладенні ними трудових та інших договорів із замовником приватних детективних (розшукових) послуг (отримання в нього відповідної вакантної посади), виявлення їхніх ділових зв'язків, включно з конкурентами замовника, в Україні і за кордоном;

Ш пошук, виявлення та фіксування фактів незаконного використання прав інтелектуальної власності, що належать замовнику, а також випадків недобросовісної конкуренції;

Ш пошук осіб, місцезнаходження яких невідоме, з'ясування причин та обставин їх зникнення, можливостей і умов їх повернення, розшук осіб, які втратили родинні або дружні зв'язки;

Ш здійснення заходів із відтворення втраченої (зниклої) інформації з питань законних прав та інтересів замовника;

Ш позшук зниклого (втраченого або викраденого) майна, предметів і тварин.

З огляду на права та обов'язки, якими наділене НАБУ, можна зробити висновок, що цей орган виконує три функції:

1) оперативно-розшукову;

2) досудового розслідування;

3) превентивну, що полягає у здійсненні інформаційно-аналітичної роботи з метою виявлення та усунення причин і умов, що сприяють вчиненню кримінальних правопорушень, віднесених до підслідності НАБУ.

Детективи НАБУ з метою попередження, виявлення, припинення та розкриття кримінальних правопорушень, які віднесені до його підслідності, за рішенням директора НАБУ та за погодженням із прокурором Спеціалізованої антикорупційної прокуратури можуть також розслідувати кримінальні правопорушення, які віднесені до підслідності слідчих інших органів.

2.2 Особливості підприємницької детективної діяльності

Детективні агентства посідають своє особливе місце серед недержавних суб'єктів запобігання злочинності ще й тому, що часто здійснюють не тільки опосередкований, а й безпосередній вплив на злочинні прояви. І для підвищення ефективності такого впливу необхідно, крім законодавчого врегулювання самої діяльності детективів, врегулювати належним чином систему навчання та взаємодії із державними правоохоронними органами. Оскільки тільки при злагодженій командній роботі приватних та державних правоохоронних структур можна досягти спільної мети - запобігання злочинам та їх припинення. За основу доцільно взяти досвід зарубіжних країн, де детективна діяльність вже давно довела свою ефективність.

В Європі та багатьох країнах світу приватні детективи працюють легально. На теренах Європи професія приватних детективів визнана директивою Європейського Співтовариства 1967 року, яка гарантує свободу підприємництва в усіх країнах-членах Європейського союзу. Професія приватного детектива (слідчого) є чітко регламентованою в Іспанії, Австрії, Франції і Бельгії . Наприклад, у Бельгії детективи повинні мати професійне посвідчення особи і пред'являти його на вимогу влади, клієнтів або третіх сторін.

Для отримання дозволу для здійснення детективної діяльності в Іспанії (видається Міністерством внутрішніх справ) необхідно пройти спеціальний курс навчання і досягнути відповідного рівня знань та умінь. Але перш за все, необхідно відповідати наступним вимогам: 1. Бути повнолітнім, без фізичних та психічних вад. 2. Володіти знаннями для здійснення детективної діяльності. 3. Скласти іспит на профпридатність. 4. Отримати офіційний диплом приватного детектива [1]. Аналогічні вимоги до претендентів у приватні детективи виставлені також в Австрії. Латвія розробила чіткі рекомендації для отримання професії детектива. Так, директор детективного агентства має бути громадянином Латвії, не бути раніше засудженим, алко- чи наркозалежним. Крім того, обов'язковою вимогою є отримання вищої освіти за даною спеціальністю. На противагу Латвії у Герцогстві Люксембург професія приватного детектива нічим не регламентована. Для здійснення діяльності у сфері приватних детективних послуг необхідно отримати дозвіл від Міністерства юстиції так само, як і для здійснення інших видів комерційної діяльності.