МІНІСТЕРСТВО ВНУТРІШНІХ СПРАВ УКРАЇНИ

НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ ВНУТРІШНІХ СПРАВ

НАВЧАЛЬНО-НАУКОВИЙ ІНСТИТУТ ПІДГОТОВКИ СЛІДЧИХ І КРИМІНАЛІСТІВ

КАФЕДРА КРИМІНАЛЬНОГО ПРОЦЕСУ

НАУКОВА РОБОТА

на тему:

ОСОБЛИВОСТІ ДОСУДОВОГО РОЗСЛІДУВАННЯ У КРИМІНАЛЬНОМУ ПРОВАДЖЕННІ ЩОДО НЕПОВНОЛІТНІХ

Виконав: курсант 3-го курсу

ФПС ННІПСК НАВС

Науменко А.В.

Керівник: Омельченко О.Є.

ЗМІСТ

ВСТУП

1. Особливості досудового розслідування у справах про злочини неповнолітніх : загальні положення.

2.Особливості проведення досудового розслідування у кримінальних провадженнях щодо неповнолітніх.

2.1 Застосування до неповнолітнього підозрюваного запобіжного заходу.

2.2 Затримання та тримання під вартою неповнолітньої особи.

3.Повідомлення неповнолітнього про підозру у вчиненні кримінального правопорушення.

3.1 Виклик неповнолітнього підозрюваного та його допит.

3.2. Участь законного представника, педагога, психолога або лікаря в допиті неповнолітнього підозрюваного.

3.3. Участь захисника у кримінальному провадженні щодо неповнолітніх.

4. Особливості проведення досудового розслідування в кримінальних провадженнях щодо осіб у віці від 11 років і до досягнення ними віку, з якого можлива кримінальна відповідальність.

ВИСНОВОК

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

ВСТУП

За останні роки в державі змінилася криміногенна ситуація щодо учинення злочинів неповнолітніми чи за їх участю. Зокрема за 9 місяців 2012 року неповнолітніми учинено 12 388 злочинів, що на 1545 злочинів, або 11,1%, менше, ніж минулого року (13 933). Визначальною особливістю останніх років є зміна структури злочинності неповнолітніх у бік корисливих та насильницьких діянь.

Понад дві третини злочинів, скоєних підлітками, становлять тяжкі та особливо тяжкі злочини. Неповнолітніми у минулому році вчинено 41 умисне убивство, заподіяно 84 умисних тяжких тілесних ушкодження, вчинено 224 розбійні напади, 944 грабежів, 700 злочинів, пов'язаних за незаконним обігом наркотичних засобів та психотропних речовин. У злочинному середовищі серед неповнолітніх спостерігається високий рівень організованості. Третина підлітків щорічно вчиняють злочини у складі групи.

Кримінальній відповідальності підлягає фізична, осудна особа, яка на момент вчинення кримінального правопорушення досягла віку з якого, відповідно до Кримінального кодексу може наставати кримінальна відповідальність (Суб'єкт вчинення кримінального правопорушення).

Зниження віку кримінальної відповідальності пов'язане з фізіологічним процесом поступового формування здатності особи з моменту досягнення певного віку усвідомлювати свої дії, керувати ними та розуміти небезпечність дій, які вона вчиняє. У зв'язку з цим закон диференціює вік кримінальної відповідальності: за загальним правилом, кримінальній відповідальності підлягає особа, якій до вчинення злочину виповнилось 16 років, і лише за вчинення низки злочинів , передбачених статтею 22 КК України, переважна більшість яких є тяжкі та особливо тяжкі злочини, відповідальність наступає з 14-річного віку.

Вік суб'єкта кримінального правопорушення виконує не лише роль критерію нижчої вікової межі, з якої може настати кримінальна відповідальність, але й є обставиною, що визначає характер і ступінь суворості кримінальної відповідальності, покарання чи особливостей провадження в справах про злочини неповнолітніх.

Поряд із загальними положеннями, що належать до питань проведення досудового розслідування за провадженнями щодо осіб, які вчинили кримінальне правопорушення, кримінальний закон передбачає певні особливості проведення досудового розслідування та судового розгляду проваджень щодо неповнолітніх.

Особливості розслідування кримінальних правопорушень, вчинених неповнолітніми, передбачені в 38 Главі КПК, яка має назву „ Кримінальне провадження щодо неповнолітніх”, які стосуються предмета доказування у діяннях, що учиняються даними особами, допит неповнолітнього підозрюваного, застосування до неповнолітніх запобіжних заходів, передання неповнолітнього підозрюваного під нагляд, особливості судового розгляду та ін.

Крім того, цим розділом визначається особливий порядок застосування примусових заходів виховного характеру до неповнолітніх, які не досягли віку кримінальної відповідальності.

Встановлюючи дані особливості, законодавець виходив з психологічної характеристики цього віку, а саме : нестійкості психічних процесів, відсутності достатнього життєвого досвіду, знань, навичок, соціальної поведінки. Тобто така психофізична незавершеність процесу формування особи призводить до нездатності повною мірою ( на рівні дорослої людини ) усвідомлювати фактичні ознаки і суспільну небезпечність такого складного соціального явища як кримінальне правопорушення, а також можливість адекватно оцінювати свою поведінку.

Тому, враховуючи біологічні, психологічні та соціальні особливості неповнолітніх, закон, по-перше, забезпечує їх посилену кримінально-правову охорону, по-друге, є певні особливості досудового розслідування та розгляду кримінального провадження в суді щодо кримінальних правопорушень учинених самими неповнолітніми. Ця позиція базується на міжнародно-правових актах, зокрема Декларації прав дитини, у Преамбулі якої зазначається, що “принимая во внимание, что ребенок, ввиду его физической и умственной незрелости, нуждается в специальной охране и заботе, включая надлежащую правовую защиту”. Необхідність відокремлення спеціальних норм про провадження у справах і кримінальну відповідальність неповнолітніх обумовлена принципами справедливості, гуманізму та економії кримінальної репресії. Тобто, законодавець націлює на те, щоб кримінальні провадження стосовно неповнолітніх велись швидко, неупереджено, без будь-яких затримок, а особи, які ведуть провадження мали відповідну кваліфікацію і при виборі запобіжних заходів чи покарання виходили з принципу „мінімальної достатності”.

1. Особливості проведення досудового розслідування у кримінальних провадженнях щодо неповнолітніх

Відповідно до статті 214 КПК України слідчий, прокурор невідкладно, але не пізніше 24 годин після подання заяви, повідомлення про вчинене кримінальне правопорушення або після самостійного виявлення ним з будь-якого джерела обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, зобов'язаний внести відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань та розпочати розслідування.

З урахуванням проведеного розслідування та вікової категорії підозрюваних слідчим, прокурором може прийматися одне з таких рішень: закриття кримінального провадження (стаття 284 КПК України), звернення до суду з обвинувальним актом, клопотанням про застосування примусових заходів виховного характеру (стаття 290 КПК України).

Поряд із загальними положеннями, що належать до питань провадження щодо неповнолітніх осіб, які вчинили кримінальне правопорушення, кримінальний процесуальний закон передбачає певні особливості проведення досудового розслідування (наприклад, є певні особливості при обранні запобіжного заходу, у тому числі тримання під вартою, допиту та інше) та розгляду в суді цієї категорії проваджень (призначення та види покарання, які можуть бути застосовані до неповнолітнього, звільнення від відбування покарання з випробуванням та інше).

Відповідно до п.12 ч.1 ст.3 КПК України неповнолітня особа - це малолітня особа, а також дитина у віці від чотирнадцяти до вісімнадцяти років.

Проте серед неповнолітніх в Кримінальному кодексі України виокремлюється ще ряд категорій осіб, зокрема: 1) малолітні, тобто ті, які не досягли 14-річного віку, 2) новонароджені діти, 3) діти, які не досягли 16-річного віку, тощо. Коли йдеться про кримінальну відповідальність, то мають на увазі виокремлення серед них тих, що досягли віку, з якого може наставати кримінальна відповідальність. В такому розумінні неповнолітніми, слід вважати, осіб які досягли 16-річного віку, в окремих випадках 14-річного віку, але яким ще не виповнилося 18 років.

Новелою Кримінального процесуального кодексу України є положення щодо можливості застосування до неповнолітнього підозрюваного примусових заходів виховного характеру.

Зокрема, відповідно до статті 497 КПК України, якщо під час досудового розслідування прокурор дійде до висновку про можливе виправлення неповнолітнього, який обвинувачується у вчиненні вперше кримінального проступку, злочину невеликої тяжкості або необережного злочину середньої тяжкості без застосування кримінального покарання, а неповнолітній обвинувачений та його представник не заперечує, він складає клопотання про застосування до неповнолітнього обвинуваченого примусових заходів виховного характеру і надсилає його до суду.

Під час судового розгляду суд за наявності підстав, передбачених ч.1 ст.497 КПК України, може прийняти позитивне рішення та задовольнити клопотання прокурора призначити неповнолітньому обвинуваченому примусові заходи виховного характеру.

Це обумовлено гуманізацією кримінального процесуального законодавства щодо діянь, учинених неповнолітніми, та можливістю перевиховання осіб, не застосовуючи до них кримінального покарання, що відповідає основним вимогам міжнародних Договорів та Конвенцій щодо захисту прав та свобод дітей.

2. Особливості проведення досудового розслідування у кримінальних провадженнях щодо неповнолітніх

неповнолітній підозрюваний допит кримінальний

Відповідно до статті 214 КПК України слідчий, прокурор невідкладно, але не пізніше 24 годин після подання заяви, повідомлення про вчинене кримінальне правопорушення або після самостійного виявлення ним з будь-якого джерела обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, зобов'язаний внести відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань та розпочати розслідування.

З урахуванням проведеного розслідування та вікової категорії підозрюваних слідчим, прокурором може прийматися одне з таких рішень: закриття кримінального провадження (стаття 284 КПК України), звернення до суду з обвинувальним актом, клопотанням про застосування примусових заходів виховного характеру (стаття 290 КПК України).

Поряд із загальними положеннями, що належать до питань провадження щодо неповнолітніх осіб, які вчинили кримінальне правопорушення, кримінальний процесуальний закон передбачає певні особливості проведення досудового розслідування (наприклад, є певні особливості при обранні запобіжного заходу, у тому числі тримання під вартою, допиту та інше) та розгляду в суді цієї категорії проваджень (призначення та види покарання, які можуть бути застосовані до неповнолітнього, звільнення від відбування покарання з випробуванням та інше).

Відповідно до п.12 ч.1 ст.3 КПК України неповнолітня особа - це малолітня особа, а також дитина у віці від чотирнадцяти до вісімнадцяти років.

Проте серед неповнолітніх в Кримінальному кодексі України виокремлюється ще ряд категорій осіб, зокрема: 1) малолітні, тобто ті, які не досягли 14-річного віку, 2) новонароджені діти, 3) діти, які не досягли 16-річного віку, тощо. Коли йдеться про кримінальну відповідальність, то мають на увазі виокремлення серед них тих, що досягли віку, з якого може наставати кримінальна відповідальність. В такому розумінні неповнолітніми, слід вважати, осіб які досягли 16-річного віку, в окремих випадках 14-річного віку, але яким ще не виповнилося 18 років.