Особливості досудового розслідування у кримінальному провадженні щодо неповнолітніх

Відповідно до статті 489 КПК України неповнолітній підозрюваний повідомляється або викликається слідчим, прокурором, слідчим суддею, судом через його батьків або інших законних представників. Інший порядок допускається лише в разі, якщо це зумовлюється обставинами, встановленими під час кримінального провадження.

У разі поміщення неповнолітнього до приймальника-розподільника для неповнолітніх виклик здійснюється через адміністрацію цієї установи.

Про підстави та порядок виклику слідчим, прокурором, слідчим суддею, судом зазначено в статтях 133-143 КПК України.

Зокрема, відповідно до частини 1 статті 133 КПК України слідчий, прокурор під час досудового розслідування має право викликати підозрюваного, свідка, потерпілого чи іншого учасника кримінального процесу для проведення допиту та іншої процесуальної дії. Слідчий суддя під час досудового розслідування, суд під час судового провадження викликають учасника процесу за власної ініціативи чи за клопотанням слідчого, прокурора або іншого учасника процесу.

Порядок виклику зазначений в статті 135 КПК України, а саме: особа викликається до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду шляхом вручення повістки про виклик, надіслання її поштою, електронною поштою, факсимільним зв'язком, по телефону або телеграмою.

Відмінність виклику неповнолітнього підозрюваного полягає в тому, що виклик здійснюється через батьків чи інших законних представників.

Відповідно до статті 111 КПК України повідомлення в кримінальному провадженні є процесуальною дією, за допомогою якої слідчий, прокурор, слідчий суддя чи суд повідомляє певного учасника кримінального провадження про дату, час та місце проведення відповідної процесуальної дії або про прийняття процесуального рішення чи здійснену процесуальну дію.

Допит неповнолітнього підозрюваного здійснюється згідно із загальними правилами, зазначеними в кримінальному процесуальному законодавстві, проте існують деякі відмінності, зокрема допит неповнолітнього проводиться слідчим, прокурором, слідчим суддею, судом у присутності законного представника, педагога або психолога, а за необхідності - лікаря. Допит підозрюваного проводиться за обов'язковою участю захисника (стаття 490 КПК України). Допит не може продовжуватися без перерви понад одну годину, а загальний час допиту не повинен тривати понад дві години на день (стаття 226 КПК України).

З урахуванням зазначених вимог КПК слідчий повинен заздалегідь підготувати перелік питань, які необхідно з'ясувати, а також урахувати той момент, що при допиті малолітніх та неповнолітніх останні в силу вікових особливостей по-різному можуть сприймати суть поставленого запитання, і їх пояснення з цього приводу триватимуть значний час.

Крім того, слід мати на увазі, що допит неповнолітнього підозрюваного (підлітка) може мати певні особливості, а саме легкість, з якою підліток визнає свою провину, що нерідко негативно впливає на якість подальшого збирання доказів слідчим та об'єктивне проведення досудового розслідування. Слід також враховувати такі обставини, як самообмова неповнолітнього з метою удавання хибного поняття «злочинної романтики», схильності підлітків до фантазування, взяття чужої провини «на себе». Тому показання такої особи повинні перевірятися за двома критеріями: їх повнота та достовірність.

У зв'язку з цим слідчому необхідно використовувати допомогу інших учасників процесуальної дії, зокрема лікаря, психолога, педагога.

Показання під час допиту неповнолітнього підозрюваного заносяться до протоколу, який складається службовою особою.

Протокол допиту повинен відповідати загальним вимогам складання протоколів, передбачених пунктом 3 статті 104 КПК України, тобто повинен мати:

- вступну частину, у якій містяться відомості про місце, час проведення та назву дії; особу, яка проводить процесуальну дію (прізвище, ім'я, по батькові, посада); всіх осіб, які присутні під час проведення процесуальної дії (допиту);

- описову частину, яка повинна містити відомості про: послідовність дій; отримані в результаті процесуальної дії відомості, важливі для цього кримінального провадження, в тому числі виявлені або надані речі, документи;

- заключної частини, яка повинна містити відомості про: спосіб ознайомлення учасників процесуальної дії зі змістом протоколу, зауваження та доповнення до письмового протоколу з боку всіх учасників процесуальної дії.

За клопотанням учасників процесуальної дії - допит неповнолітнього може бути проведений із застосуванням технічних засобів фіксації, порядок якого визначено в статті 107 КПК України.

Слід мати на увазі, що під час проведення досудового розслідування у кримінальних провадженнях щодо злочинів проти статевої свободи та статевої недоторканості, а також щодо злочинів, вчинених із застосуванням насильства або погрози його застосування, одночасний допит двох чи більше вже допитаних осіб для з'ясування причин розбіжностей в їхніх показаннях не може бути проведений за участю малолітнього або неповнолітнього (абзац 4 пункту 9 статті 224 КПК України).

Крім того, не рекомендується проводити одночасний допит неповнолітнього підозрюваного зі співучасником учинення кримінального правопорушення, якщо один з них є повнолітнім, або в силу вікових чи інших особливостей може негативно вплинути на об'єктивність проведення цієї процесуальної дії та всього досудового розслідування. Це необхідно для того, щоб уникнути психологічного впливу на неповнолітнього підозрюваного під час допиту (висловлювання погрози на адресу неповнолітнього, його рідних та інші обставини).

3.2 Участь законного представника, педагога, психолога або лікаря в допиті неповнолітнього підозрюваного

Відповідно до частини 1 статті 491 КПК України, якщо неповнолітній не досяг шістнадцятирічного віку або якщо неповнолітнього визнано розумово відсталим, на його допиті за рішенням слідчого, прокурора, слідчого судді, суду за клопотанням захисника забезпечується участь законного представника, педагога чи психолога, а у разі необхідності - лікаря.

Для встановлення психологічного контакту з неповнолітнім підозрюваним, який не досяг 16-річного віку або був визнаний розумово відсталим, отримання від нього найповніших показань з приводу підозри у вчиненні кримінального правопорушення, захисту його прав і законних інтересів слідчий, прокурор, слідчий суддя, суд забезпечує за клопотанням захисника неповнолітнього підозрюваного або з його власної ініціативи участь у допиті законного представника, педагога, психолога, а при необхідності - лікаря.

Забезпечуючи участь у допиті зазначених спеціалістів (педагога, психолога, лікаря), слідчий, прокурор, слідчий суддя, суд мають звернути увагу на наявність у них відповідної освіти, досвіду і відсутність обставин, які виключають їх участь у провадженні (стаття 79 КПК України). Як педагога необхідно залучати особу, яка навчає і виховує неповнолітнього такого самого віку, як і неповнолітній підозрюваний.

До початку допиту зазначеним особам роз'яснюється їхні обов'язки бути присутніми при допиті, а також право заперечувати проти запитань та ставити запитання. Слідчий, прокурор, слідчий суддя, суд мають право відвести поставлене запитання, але відведене запитання повинно бути занесено в протокол.

Відповідно до статті 226 КПК України незалежно від присутності на допиті додатково залучених осіб допит неповнолітнього не може продовжуватися без перерви понад одну годину, а загалом - понад дві години в день.

3.3 Участь захисника у кримінальних провадженнях щодо неповнолітніх

Законом передбачається обов'язковість участі захисника у кримінальних провадженнях щодо неповнолітніх. Відмова неповнолітнього підозрюваного від захисника не обов'язкова для слідчого, прокурора і суду і не може бути прийнятою.

Зокрема, відповідно до пункту 1 частини 2 статті 52 КПК України, обов'язкова участь захисника у кримінальних провадженнях щодо осіб, які підозрюються у віці до 18 років, - з моменту встановлення факту неповноліття або виникнення будь-яких сумнів у тому, що особа є повнолітньою.

Крім того, слід зазначити, що участь захисника обов'язково необхідна у випадках, коли учинення кримінального правопорушення особою у віці понад 18 років, проте в силу розумової відсталості чи психічної хвороби його сприймання світу відносять до дітей.

Відповідно до статті 45 КПК України захисником у кримінальному провадженні є адвокат, який здійснює захист підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, виправданого, особи, стосовно якої передбачається застосування примусових заходів виховного та медичного характеру або вирішувалося питання про їх застосування.

Захисником не може бути адвокат, відомості про якого не внесено до Єдиного реєстру адвокатів України або стосовно якого в Єдиному реєстрі адвокатів України містяться відомості про зупинення або припинення права на заняття адвокатською діяльністю.

Слід зазначити, що на відміну від Кримінально-процесуального кодексу України в редакції 1960 року чинним Кодексом чітко визначається, що захисником у кримінальному провадженні може бути лише адвокат, відомості про якого внесено до Єдиного реєстру адвокатів.

Відповідно до частини 4 статті 46 КПК України захисник користується процесуальними правами підозрюваного захист якого він здійснює, крім процесуальних прав, реалізація яких здійснюється безпосередньо підозрюваним.

Також слід мати на увазі, що наявність у справі законного представника, а також їх участь у проведенні процесуальних дій з неповнолітнім, не звільняє захисника від обов'язкової участі в кримінальному провадженні щодо неповнолітніх.

У разі затримання неповнолітнього відповідно до статті 208 КПК України участь захисника передбачена з моменту його затримання.

4. Особливості проведення досудового розслідування в кримінальних провадженнях щодо осіб у віці від 11 років і до досягнення ними віку, з якого можлива кримінальна відповідальність

неповнолітній підозрюваний допит кримінальний

Особа, яка вчинила суспільно небезпечне діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого Кримінальним кодексом України, у віці 11 років і досягнення віку, з якого може настати кримінальна відповідальність.

У даному випадку винна малолітня особа відома, але вона не є суб'єктом кримінального правопорушення і не може бути притягнута до кримінальної відповідальності, оскільки не досягла віку з якого встановлена така відповідальність. Проте відповідно до статті 498 КПК України до цих осіб можуть бути застосовані примусові заходи виховного характеру.

Досудове розслідування у кримінальному провадженні щодо застосування примусових заходів виховного характеру здійснюється згідно з правилами, передбаченими КПК України у повному обсязі слідчими, які спеціально уповноважені керівниками органу досудового розслідування на здійснення досудових розслідувань щодо неповнолітніх (частина 1 статті 499 КПК України).

У ході досудового розслідування встановлюються ті ж обставини, що при розслідуванні кримінальних правопорушень щодо неповнолітніх.

У разі встановлення в ході досудового розслідування достатніх підстав, що свідчать про те, що ця особа вчинила суспільно небезпечне діяння, яке підпадає під ознаки діяння, за яке Кримінальним кодексом України передбачене покарання у вигляді позбавлення волі на строк понад п'ять років, слідчий суддя, суд може задовольнити клопотання прокурора та винести ухвалу щодо поміщення цієї малолітньої особи до приймальника-розподільника для дітей на строк до тридцяти днів. Розгляд зазначеного клопотання про поміщення малолітньої особи в приймальник-розподільник для дітей здійснюється в порядку, передбаченому для обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Строк тримання особи в приймальнику-розподільнику для дітей може бути продовжений слідчим суддею, судом ще на строк до тридцяти діб.