Слід зауважити, що в разі, якщо прокурор не доведе наявність достатніх підстав уважати, що особа вчинила суспільно небезпечне діяння, за яке Кримінальним кодексом України передбачено кримінальну відповідальність у вигляді позбавлення волі на строк понад 5 років, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави вважати, що особа може здійснити дії, передбачені частиною першою статті 177 КПК України, та жоден із більш м'яких заходів не може запобігти цьому, слідчий суддя, суд відмовляє у задоволенні клопотання (абзац 2 частини 4 статті 498 КПК України).

За результатами проведення досудового розслідування, за відсутності підстав для закриття кримінального провадження прокурор затверджує складене слідчим або самостійно складає клопотання про застосування до неповнолітнього примусових заходів виховного характеру і надсилає його до суду в порядку, передбаченого КПК України.

Попередньо прокурор чи слідчий повідомляє законних представників, захисників неповнолітнього, щодо якого винесено клопотання про застосування заходів виховного характеру, про завершення досудового розслідування та надання доступу до матеріалів досудового розслідування (частина 1 статті 290 КПК України).

Слід зазначити, що з урахуванням тяжкості вчиненого, суспільної небезпеки, даних про вік, здоров'я особи тощо необхідно обережно підходити до проведення слідчих дій, щоб не травмувати дитячу психіку тривалою процедурою досудового розслідування. Розслідування достовірно відомого незначного суспільно небезпечного діяння стосовно особи, що не може бути суб'єктом правопорушення, не посилює гарантії її захисту, а породжує лише формалізм і тяганину, призводить до порушення її прав.

У законі чітко не визначено процесуального становища вказаної особи, а саме її процесуальний статус, тобто в якості кого його слід допитувати в кримінальному провадженні за вчинення ним суспільно небезпечне діяння -- підозрюваного чи свідка. Оскільки відповідно до частини 1 статті 499 КПК України у цій категорії проваджень досудове розслідування здійснюється в порядку, передбаченому КПК України, тобто за загальновстановленими нормами та обсягом.

Проте зазначаємо, що ця категорія неповнолітніх допитується в якості свідка із залученням законного представника, захисника, педагога, лікаря, а за необхідності лікаря-психолога чи психіатра. При цьому про підозру їй не повідомляється. Аналогічним чином з цією особою проводяться інші слідчі дії.

Відповідно до пункту 2 частини 2 статті 52 КПК України участь захисника в кримінальному провадженні щодо осіб, стосовно яких передбачається застосування примусових заходів виховного характеру, є обов'язковою з моменту встановлення факту неповноліття або виникнення будь-яких сумнівів у тому, що особа є повнолітньою.

До особи, яка на момент вчинення суспільно небезпечного діяння не досягла віку, з якого може настати кримінальна відповідальність, не може бути застосовано запобіжні заходи, передбачені статтями 176, 493 КПК України.

У разі вчинення цією особою діяння, за яке передбачена кримінальна відповідальність у вигляді позбавлення волі на строк понад 5 років (тяжкі, особливо тяжкі злочини), прокурору необхідно звернутися до слідчого судді, суду з клопотанням про поміщення особи до приймальника-розподільника для дітей, якщо доведе:

- наявність достатніх підстав вважати, що особа вчинила суспільно небезпечне діяння, яке підпадає під ознаки тяжкого чи особливо тяжкого злочину;

- наявність ризиків, які дають достатніх підстав вважати, що особа може здійснити дії, передбачені частиною 1 статті 177 КПК України, та що жоден із більш м'яких заходів не може запобігти цьому.

Клопотання про застосування до неповнолітнього примусових заходів виховного характеру разом із реєстром матеріалів досудового розслідування передається прокурором до суду за правилами територіальної підслідності ( стаття 32 КПК України).

Висновок

Таким чином, враховуючи біологічні, психологічні та соціальні особливості неповнолітніх закон, по - перше , забезпечує їх посилену кримінально - правову охорону, по - друге, передбачає особливості притягнення їх до відповідальності , призначення покарання і його відбування . Ця позиція базується на міжнародно-правових актах, зокрема Декларації прав дитини, у преамбулі якої сказано, що неповнолітні у зв'язку з їх фізичною і розумовою незрілістю, потребують спеціальної охорони та захисту, включаючи сюди належний правовий захист, що й передбачено Кримінальним Кодексом.

Розглядаючи характерні особливості провадження у справах неповнолітніх, можна зробити висновок, що поряд із загальними положеннями, що належать до питань провадження в справах щодо осіб, які вчинили злочин, кримінальний закон передбачає певні особливості проведення досудового розслідування та судового розгляду справ про злочини, які вчиняються неповнолітніми. Дані особливості виокремлено в окремий розділ, які стосуються предмета доказування у діяннях, що вчиняються даними особами, затримання і взяття під варту, пред'явлення обвинувачення і допит неповнолітнього обвинуваченого, особливості судового розгляду та ін.

Доцільно було б створити в системі судоустрою України окрему ланку судів, які б розглядали справи про злочини, вчинені неповнолітніми, та забезпечити їх суддями не тільки з юридичною , але й з педагогічною освітою. Це в свою чергу, надасть можливість кваліфікованіше розгядати справи даної категорії.

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

1. Кримінальний процесуальний кодекс України : Закон України від 13 квіт. 2012 р. // Голос України. 19 травня 2012. - № 90-91.;

2. Науково-практичний коментар Кримінального кодексу України / За ред. М.Потебенька .-К., 2011;

3. Кримінальний процесуальний кодекс України. Науково-практичний коментар: у 2 т. / О.М. Є.М. Блажівський, Є.П. Бурдоль та ін..; за заг. Ред.

В.Я. Тація, В.П. Пшонки, А.В. Портнова. - Х. : Право, 2012 . - 768 с.;

4. Закон України “Про органи і служби у справах неповнолітніх та спеціальні установи для неповнолітніх” // Відомості Верховної Ради ,1995,-№ 6;

5. Декларация прав ребенка // Сборник международных договоров, - М.: Юридическая литература, 1995, с.139 - 141;

6. Курс лекцій з кримінального процесу за новим Кримінальним процесуальним кодексом України (загальна та особлива частина) Національна академія внутрішніх справ - 2012;

7. Постанови Пленумів Верховного Суду України та вищих спеціалізованих судів України в кримінальних справах та адміністративних провадженнях : (офіс . тест). / Упоряд. С.А. Кузьмін, М.С. Кучеренко. - К. : Паливода А.В., 2012. - 612;

8. Постанова пленуму Верховного Суду України №6 “Про практику застосування судами примусових заходів виховного характеру “ від 31.05.2002;

9. Актуальні проблеми боротьби зі злочинністю неповнолітніх: вітчизняний та міжнародний досвід: матеріали Міжнар. наук.-практ. конф. (Дніпропетровськ, 27-28 04.2012). - Дніпропетровськ: Дніпроп. держ. ун-т внутр. справ, 2012. - 280с.

10. Актуальні питання діяльності слідчих підрозділів органів внутрішніх справ України: зб. наук. праць факультету підготовки фахівців для підрозділів слідства та дізнання ХНУВС за 2011 рік / за заг. ред. Академіка НАпрН України, д-ра юрид. наук, проф.. О.М. Бандурки. - Х.: НікаНова, 212. - 738с;

11. Збірник нормативно-правових актів України, регламентують окремі питання кримінального провадження: [упоряд. С.М. Альфоров, С.М. Міщенко, В.І. Фаринник та ін.]; за заг. Ред.. В.І. Слідпченка. - Київ : ТОВ «АРТ-Дизайн», 2012. - 250с.;

12. Актуальні проблеми права: теорія і практика. Збірник наукових праць № 24. - Луганськ: Східноукраїнський національний університет імені Володимира Даля, 2012. - 600 с.;

13. Нове у кримінально - процесуальному законодавстві України / За ред. Ю.М.Грошевого. - Харків: “Право”, 2002;

14. Ягодицький В. Вирішення кримінальних справ про суспільно небезпечні діяння, вчинені особами, які не досягли віку кримінальної відповідальності // Право України, - 2012 №11.

15. Конституція України, 1996.

16. Башкатов Й.П. Психология групп несовершеннолетних нарушителей.- Москва, 1993.