Новелою Кримінального процесуального кодексу України є положення щодо можливості застосування до неповнолітнього підозрюваного примусових заходів виховного характеру.

Зокрема, відповідно до статті 497 КПК України, якщо під час досудового розслідування прокурор дійде до висновку про можливе виправлення неповнолітнього, який обвинувачується у вчиненні вперше кримінального проступку, злочину невеликої тяжкості або необережного злочину середньої тяжкості без застосування кримінального покарання, а неповнолітній обвинувачений та його представник не заперечує, він складає клопотання про застосування до неповнолітнього обвинуваченого примусових заходів виховного характеру і надсилає його до суду.

Під час судового розгляду суд за наявності підстав, передбачених ч.1 ст.497 КПК України, може прийняти позитивне рішення та задовольнити клопотання прокурора призначити неповнолітньому обвинуваченому примусові заходи виховного характеру.

Це обумовлено гуманізацією кримінального процесуального законодавства щодо діянь, учинених неповнолітніми, та можливістю перевиховання осіб, не застосовуючи до них кримінального покарання, що відповідає основним вимогам міжнародних Договорів та Конвенцій щодо захисту прав та свобод дітей.

2.1 Застосування до неповнолітнього підозрюваного запобіжного заходу

Згідно з частиною 2 статті 492 КПК України за наявності підстав, передбачених кримінальним процесуальним кодексом до неповнолітнього з урахуванням його вікових та психологічних особливостей, роду занять може бути застосовано один із запобіжних заходів, передбачених КПК.

Відповідно до статті 29 Конституції України, статті 9 Міжнародного пакту про громадські і політичні права 1966 року, статті 5 Конвенції про захист людини і основоположних свобод 1950 року й відповідних положень та низки інших міжнародно-правових актів з прав людини і судочинства зазначено, що кожна людина має право на свободу та особисту недоторканість, у тому числі і неповнолітня, а тому застосування запобіжного заходу можливе лише у виняткових випадках, за наявності передбачених законом підстав і передбаченому законом порядку.

При обранні щодо неповнолітнього підозрюваного конкретного запобіжного заходу застосовуються положення КПК про загальні підстави та порядок обрання запобіжного заходу з обов'язковим урахуванням його вікових та психологічних особливостей і роду занять.

Зокрема, до неповнолітнього підозрюваного може бути застосовано один із запобіжних заходів, передбачених частиною 1 статті 176 КПК України :

- особисте зобов'язання;

- особиста порука;

- застава;

- домашній арешт;

- тримання під вартою.

Крім того, законодавець передбачив застосовування щодо неповнолітнього підозрюваного особливого запобіжного заходу як передання неповнолітнього підозрюваного під нагляд батьків, опікунів чи піклувальників, а якщо особа виховується в дитячих закладах - адміністрації цієї установи ( стаття 493 КПК України).

При вирішенні питання про обрання неповнолітньому підозрюваному будь-якого запобіжного заходу слідчий, прокурор повинні обов'язково врахувати його вікові психологічні особливості і рід заняття.

Крім того, ураховується мета і підстава застосування запобіжного заходу (стаття 177 КПК України).

Зокрема, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам:

1) переховуватися від органів досудового розслідування та суду;

2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення;

3) незаконно вплинути на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, експерта, спеціаліста у цьому кримінальному провадженні;

4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином;

5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити вчиняти це правопорушення.

Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатніх підстав слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний може вчинити вказані дії.

Слідчий прокурор не мають права без наявності зазначених підстав звертатися до слідчого судді, суду з клопотанням про обрання запобіжного заходу.

Крім того, відповідно до частини 5 статті 194 КПК України, під час обрання неповнолітньому запобіжного заходу, не пов'язаного з триманням під вартою, слідчий суддя, суд у разі доведення прокурором наявності всіх обставин, передбачених частиною першою статті 194 КПК України, може зобов'язати неповнолітнього підозрюваного виконувати один або кілька обов'язків, а саме:

- прибувати до визначеної службової особи із встановленою періодичністю;

- не відлучатися із населеного пункту, в якому він зареєстрований, проживає чи перебуває, без дозволу слідчого, прокурора або суду;

- повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання;

- утримуватися від спілкування з будь-якою особою, визначеною слідчим суддею, судом, або спілкуватися з нею із дотриманням умов, визначених ними;

- не відвідувати місця, визначені слідчим суддею, судом;

- пройти курс лікування від наркотичної або алкогольної залежності;

- докласти зусиль до навчання;

- носити електронний засіб контролю.

Вищевказані обов'язки можуть бути покладені на неповнолітнього підозрюваного на строк не більше двох місяців. У разі необхідності цей строк може бути продовжений за клопотанням прокурора в порядку, передбаченому статтею 199 КПК України.

2.2 Затримання та тримання під вартою неповнолітньої особи

З метою запобігання настання ризиків, зазначених у статті 177 КПК України, слідчий під час проведення досудового розслідування у виключних випадках та в установленому законом порядку може звернутися до слідчого судді з клопотанням погодженим з прокурором, про обрання відносно неповнолітнього підозрюваного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, який передбачений пунктом 5 частини 1 статті 176 КПК України. Проте слід зазначити, що відповідно до частини 2 статті 492 КПК України затримання та тримання під вартою можуть застосовуватися до неповнолітнього лише в разі, якщо він підозрюється або обвинувачується в учиненні тяжкого чи особливо тяжкого злочину, за умов, що застосування іншого запобіжного заходу не забезпечить настанню вищевказаних ризиків, тобто неповнолітній не розпочне спроб до вчинення нових кримінальних правопорушень, не буде перешкоджати встановленню істини в справі, не переховується від слідства і суду.

Тяжким злочином є злочин, за який передбачене основне покарання у виді штрафу в розмірі не більше двадцяти п'яти тисяч неоподаткованих мінімумів доходів громадян або позбавлення волі на строк не більше 10 років, а особливо тяжкий - штраф понад двадцять п'ять тисяч неоподаткованих мінімумів доходів громадян або позбавлення волі на строк понад 10 років, або довічне позбавлення волі (частини 4, 5 статті 12 КК України). Проте слід мати на увазі, що положення ч. 3 ст. 102 КК України, за якою покарання у виді позбавлення волі призначається неповнолітньому: за тяжкий злочин - на строк не більше семи років, за особливо тяжкий злочин - на строк не більше 10 років, а за особливо тяжкий злочин, поєднаний з убивством - не більше 15 років.

Крім того, слід зазначити, що відповідно до закону, обрання запобіжного заходу - тримання під вартою, можливий тільки за рішенням слідчого судді, суду. При вирішенні питання про підтримку клопотання слідчого про цей запобіжний захід прокурор зобов'язаний старанно ознайомитися з усіма матеріалами кримінального провадження, що містять підстави для тримання неповнолітнього під вартою, й особисто, в усіх без винятку випадках, допитати неповнолітнього підозрюваного.

Як виняток, без ухвали слідчого судді, суду неповнолітня особа може бути затримана уповноваженою службовою особою у випадках, визначених у статті 208 КПК України, але не пізніше 60 годин з моменту фактичного затримання повинна бути доставлена до суду для розгляду клопотання про обрання запобіжного заходу чи звільнена (ч. 2 ст. 211 КПК України).

Затримання неповнолітньої особи може бути лише в разі вчинення нею тяжкого чи особливо тяжкого злочину, за умови, якщо інші заходи не зможуть запобігти настанню ризиків, передбачених статтею 177 КПК України.

При затриманні неповнолітнього в порядку статті 208 КПК України слідчий, уповноважена особа, що здійснила затримання особи, складає протокол затримання, в якому зазначається місце, дата і точний час (година і хвилини) затримання відповідно до положення статті 209 КПК України, підстави затримання, результати особистого обшуку, клопотання, заяви чи скарги затриманого, якщо такі надходили, повний перелік процесуальних прав та обов'язків затриманого. Копія протоколу негайно під розпис вручається затриманому, а також надсилається прокурору.

Про затримання і взяття під варту неповнолітнього негайно сповіщаються його батьки чи особи, які їх замінюють (частина 2 статті 213 КПК України).

Клопотання прокурора або слідчого за погодженням з прокурором про обрання стосовно неповнолітнього підозрюваного розглядається слідчим суддею, судом на загальних підставах у строки, передбачені статтею 186 КПК України. Порядок складання клопотання визначені статтею 184 КПК України.

3. Повідомлення неповнолітнього про підозру у вчиненні кримінального правопорушення

Відповідно до статті 42 КПК України підозрюваним є особа, якій у порядку, передбаченому статтями 276-279 КПК України, повідомлено про підозру, або особа, яка затримана за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення.

Обвинуваченою є особа, обвинувальний акт щодо якої переданий до суду в порядку, передбаченому статтею 291 КПК України, тобто фактично обвинувачений і підсудний є одна і та ж особа за процесуальним статусом.

Статус неповнолітньої особи, що вчинила кримінальне правопорушення, визначається за загальними правилами.

Зокрема, визнавши зібрані докази у кримінальному провадженні достатніми прокурор, слідчий за погодженням з прокурором складає письмове повідомлення про підозру та вручає його неповнолітній особі, що вчинила кримінальне правопорушення.

Відповідно до вимог статті 277 КПК України повідомлення про підозру має містити наступні відомості :

- прізвище та посаду слідчого, прокурора, який здійснює повідомлення;

- анкетні відомості особи (прізвище, ім'я, по батькові, дату та місце народження, місце проживання, громадянство), яка повідомляється про підозру;

- найменування (номер) кримінального провадження, у межах якого здійснюється повідомлення;

- зміст підозри;

- правова кваліфікація кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється особа, із зазначенням статті (частини статті) Кримінального кодексу України;

- стислий виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється особа, у тому числі зазначається час, місце його вчинення, а також інші суттєві обставини, відомі на момент повідомлення про підозру;

- права підозрюваного;

- підпис слідчого, прокурора, який здійснив повідомлення.

Повідомлення про підозру неповнолітньому вручається в присутності захисника, участь якого є обов'язкова.

Слід зазначити, що, на відміну від Кримінально-процесуального кодексу України в редакції 1960 року, чинний Кодекс не вимагає допиту впродовж 24 годин особи, яку визнано підозрюваним.

Крім того, неповнолітня особа, що вчинила кримінальне правопорушення, набуває статусу підозрюваного з моменту повідомлення про підозру або затримання за підозрою вчинення кримінального правопорушення.

3.1 Виклик неповнолітнього підозрюваного та його допит