Міністерство освіти і науки України

Східноєвропейський н.у. ім. Лесі Українки

Юридичний факультет

Курсова робота

на тему: Охорона праці за трудовим правом

Підготувала: студентка II курсу ІІІ гр.

Супрун Надія

Луцьк 2015

План

Вступ

Розділ 1. Обов'язки роботодавця щодо охорони праці

1.1 Створення безпечних і нешкідливих умов

1.2 Особливості охорони праці працівників окремих категорій: жінок, молоді, інвалідів

Розділ 2. Відшкодування шкоди у разі ушкодження здоров'я працівників

2.1 Державні гарантії застрахованим

2.2 Притягнення до відповідальності

2.3 Відшкодування моральної шкоди

Розділ 3. Проблеми охорони праці в сучасній Україні

Висновок

Список літератури

Вступ

Актуальність теми. Найвищим пріоритетом будь-якої діяльності є людське життя і здоров'я. Ст. 43 Конституції України проголошує право кожного громадянина нашої держави на «належні, безпечні і здорові умови праці». Законодавством України закріплені права працівників на охорону їх життя і здоров'я у процесі трудової діяльності, на належні, безпечні і здорові умови праці, регулює за участю відповідних органів державної влади відносини між роботодавцемта працівниками з питань безпеки, гігієни праці та виробничого середовища і встановлює єдиний порядок організації охорони праці в Україні.

Сфері охорони праці приділяється серйозна увага в усьому світі. Активно діє Міжнародна організація праці (МОП). Україна являється членом МОП з 1954р. та ратифікувала ряд конвенцій МОП.

Відповідно до принципів ООН, ВОЗ та МОП кожна людина має право на здорову і безпечну працю і на умови праці, що дозволяють йому вести продуктивний у соціальному та економічному плані спосіб життя.

У нас централізовані норми трудового законодавства, які встановлюють мінімум правових заходів з охорони праці, поєднуються з договірними методом, що конкретизує цей мінімум за соціально-партнерських угод, колективних договорів, а також трудовими договорами (контрактами).

Ст. 1 Закону України (далі - ЗУ) від 14 жовтня 1992 р. «Про охорону праці» визначає поняття «охорони праці» як систему правових, соціально-економічних, організаційно-технічних і лікувально-профілактичних заходів та засобів, спрямованих на збереження здоров'я і працездатності людини в процесі праці. В поняття охорони праці входять і всі ті заходи, що спеціально призначені для створення особливих полегшених умов праці для жінок і неповнолітніх, а також працівників зі зниженою працездатністю.

Законодавство та нормативно-правові акти з охорони праці є складовою частиною трудового законодавства України. Перелік нормативно-правових актів з охорони праці постійно поповнюється новими документами.

Сьогодні досить часто багатьма керівниками в значній мірі недооцінюється значення включення вимог з охорони праці та навколишнього простору в технологічний цикл роботи підприємства. Як показав аналіз всього європейського ринку останніх кількох років, саме інтеграція питань з охорони праці в організацію управління має основне значення для підвищення рівня продуктивності праці співробітників.

Неабиякою мірою знижують ефективність роботи підприємства простої і зниження працездатності співробітників в результаті виникнення аварійних ситуацій, нещасних випадків на виробництві, появи професійних захворювань. Ці чинники здатні не тільки в значній мірі уповільнити виробничі процеси, але й стати причиною досить високих додаткових витрат. Крім того, дані фактори дуже негативно впливають на загальну безпеку виробництва, якість продукції, що випускається, ставлення персоналу до своєї роботи і професійних обов'язків. Тому удосконалення системи охорони праці та постійна робота з персоналом повинні стати пріоритетними сферами діяльності керівництва.

Питання охорони праці прямо чи опосередковано зачіпають будь-яке виробництво. Інша справа, що проведення заходів, пов'язаних із забезпеченням охорони праці, може приділятися різна ступінь уваги, але зовсім відмовитися від них буде дуже нерозумно з боку керівництва цього підприємства, фірми або компанії. Природно, що на виробничих підприємствах, де персоналу доводитися працювати з різним обладнанням, і де високий ризик отримання травм різного ступеня тяжкості, питаннями забезпечення безпеки та охорони праці повинна займатися спеціалізована служба цього підприємства.

Отже, актуальність теми у тому, що організація охорони праці важлива для ефективної діяльності будь-якого підприємства.

Теоретичною основою дослідження є чинне законодавство та праці фахівців у галузі права. Серед них Жидецький В.Ц., Керб Л.П., Денисенко Г.Ф., Гандзюк М.П., Желібо Є.П., Халімовський М.О., Джигирей В.С., Мельников А.В., Ткачук К.Н. та ін.

Об'єктом дослідження є трудові правовідносини роботодавця та працівників, що виникають з приводу охорони праці.

Предметом дослідження є система норм, які регулюють охорону праці в трудовому праві та роботи дослідників.

Мета дослідження - теоретичне дослідження охорони праці в трудовому праві як системи правових норм, що передбачають в законодавстві, колективних і трудових договорах або угодах заходи та засоби забезпечення безпечних і здорових умов праці працівників та заходи з оздоровлення та поліпшення цих умов.

Мета роботи передбачає виконання таких завдань: дослідити обов'язки роботодавця щодо охорони праці, відшкодування шкоди у разі ушкодження здоров'я працівників та розкрити проблеми в сфері охорони праці в сучасній Україні.

охорона труд застрахований здоров'я

Розділ 1. Обов'язки роботодавця щодо охорони праці

1.1 Створення безпечних і нешкідливих умов

Створення безпечних і нешкідливих умов праці для працівників на робочих місцях в кожному підрозділі є обов'язком роботодавця. Цього вимагає ст.13 ЗУ «Про охорону праці» та ст.153 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП).

З цією метою роботодавець забезпечує функціонування системи управління охороною праці, а саме:

· створює відповідні служби і призначає посадових осіб, які забезпечують вирішення конкретних питань охорони праці, затверджує інструкції про їх обов'язки, права та відповідальність за виконання покладених на них функцій, а також контролює їх додержання

Відповідно до Типового положення про службу охорони праці НПАОП 0.00-4.35-04, що затверджується Держгірпромнаглядом, на підприємстві з кількістю працюючих 50 і більше осіб роботодавець створює службу охорони праці. На підприємстві з кількістю працюючих менше 50 осіб функції служби охорони праці можуть виконувати в порядку сумісництва (суміщення) особи, які мають відповідну підготовку. На підприємстві з кількістю працюючих менше 20 осіб для виконання функцій служби охорони праці можуть залучатися сторонні спеціалісти на договірних засадах, які мають виробничий стаж роботи не менше трьох років і пройшли навчання з охорони праці.

· розробляє за участю сторін колективного договору і реалізує комплексні заходи для досягнення встановлених нормативів та підвищення існуючого рівня охорони праці;

· забезпечує виконання необхідних профілактичних заходів відповідно до обставин, що змінюються;

· впроваджує прогресивні технології, досягнення науки і техніки, засоби механізації та автоматизації виробництва, вимоги ергономіки, позитивний досвід з охорони праці тощо;

· забезпечує належне утримання будівель і споруд, виробничого обладнання та устаткування, моніторинг за їх технічним станом;

· забезпечує усунення причин, що призводять до нещасних випадків, професійних захворювань, та здійснення профілактичних заходів, визначених комісіями за підсумками розслідування цих причин;

· організовує проведення аудиту охорони праці, лабораторних досліджень умов праці, оцінку технічного стану виробничого обладнання та устаткування, атестацій робочих місць на відповідність нормативно-правовим актам з охорони праці в порядку і строки, що визначаються законодавством, та за їх підсумками вживає заходів до усунення небезпечних і шкідливих для здоров'я виробничих факторів

Атестації робочих місць підлягають всі підприємства, організації та інші суб'єкти господарювання незалежно від форм власності. Атестація здійснюється з метою регулювання відносин між роботодавцем та працівниками щодо реалізації права на здорові і безпечні умови праці. Вона передбачає: виявлення на робочих місцях шкідливих і небезпечних виробничих факторів, що формують несприятливі умови праці; виявлення причин їх виникнення; оцінку технічного та організаційного рівня на їх відповідність нормативним-правовим актам з охорони праці; дослідження санітарно-гігієнічних факторів виробничого середовища, складності і напруженості трудового процесу, розробку заходів щодо поліпшення умов праці; визначення права працівника на пенсію за віком, встановлення за рахунок коштів підприємства доплат, пільг та компенсацій за роботу в несприятливих умовах праці та ін.

Результати атестації використовуються при розробці заходів по поліпшенню умов праці, які можуть включатися до колективного договору.

· розробляє і затверджує положення, інструкції, інші акти з охорони праці, що діють у межах підприємства, та встановлюють правила виконання робіт і поведінки працівників на території підприємства, у виробничих приміщеннях, на будівельних майданчиках, робочих місцях відповідно до нормативно-правових актів з охорони праці, забезпечує безоплатно працівників нормативно-правовими актами та актами підприємства з охорони праці

За зовнішньою формою вираження локальні нормативні акти можна поділити на: правила (наприклад "Правила внутрішнього розпорядку", які визначають обов'язки персоналу); положення (наприклад "Положення про службу охорони праці на підприємстві"); інструкції ("Інструкція про порядок організації, та проведення зварювальних робіт на підприємстві"); накази (наказ "Про порядок атестації робочих місць щодо їх відповідальності нормативним актам про охорону праці").

Прийняті локальні нормативно-правові акти з охорони праці мають відповідати чинному законодавству України, вимогам державних міжгалузевих та галузевих нормативних актів, стандартам про оформлення документів, що забезпечує їх правильне розуміння.

До розробки проекту локального нормативно-правового акту залучаються представники працівників-уповноважені трудових колективів з питань охорони праці, представники профспілок, члени комісії з питань охорони праці підприємства, що представляють інтереси найманих працівників здійснюється не лише на етапи розроблення проекту акта про охорону праці, але й після прийняття акта шляхом ознайомлення всіх працівників з його змістом. На роботодавця покладається обов'язком розповсюдження інструкцій шляхом їх видання тиражування, придбання у вигляді брошур плакатів.