Загалом історія пенітенціарної системи України має давнє коріння, яке сягає аж до звичаєвого права давніх слов'ян. Вона охоплює період Київської Русі і час коли Україна була у складі іноземних держав: Литви, Польщі, Російської імперії СРСР і сучасний період незалежності держави [30].

1.3 Органи державного управління пенітенціарною системою

Державна кримінально виконавча служба України є цілісною системою. Відповідно до Закону України Про Державну кримінально-виконавчу службу України покладається завдання щодо здійснення єдиної державної політики у сфері виконання кримінальних покарань. Основні принципи діяльності Державної кримінально-виконавчої служби України

Основними принципами діяльності Державної кримінально-виконавчої служби України є:

1) законність;

2) повага та дотримання прав і свобод людини та громадянина;

3) гуманізм;

4) позапартійність;

5) єдиноначальність;

6) колегіальність при розробці важливих рішень;

7) взаємодія з органами державної влади, органами місцевого самоврядування, об'єднаннями громадян, благодійними і релігійними організаціями; [4].

Принципові зміни в пенітенціарній службі закладено у реорганізацію Державного департаменту України з питань виконання покарань в Державну пенітенціарну службу України згідно з Указом Президента України «Про оптимізацію системи центральних органів виконавчої влади» [35].

В ньому зазначалося що з метою оптимізації системи центральних органів виконавчої влади, усунення дублювання їх повноважень, забезпечення скорочення чисельності управлінського апарату і витрат на його утримання, підвищення ефективності державного управління та відповідно до п. 15 частини першої статті 106 Конституції України

Утворюється Державна пенітенціарна служба України, реорганізувавши Державний департамент України з питань виконання покарань [5].

Створення Державної пенітенціарної служби України є, за висловом Голови ДПтСУ Лісіцкова О.В., відображенням стратегічного курсу державної політики у напрямку соціальної переорієнтації процесу виконання кримінальних покарань з урахуванням міжнародних стандартів, дотримання принципів законності, гуманізму, демократизму та справедливості, а також сучасної світової пенітенціарної доктрини [24, с 3-4].

До кола актів, якими керується ДПтСУ актами Президента України , такими як укази, розпорядження і доручення. Крім того, тепер до кола актів, які регулюють діяльність ДПтСУ відносяться Накази Міністерства юстиції України, доручення Міністра юстиції України, іншими актами законодавства.

Указом Президента України від 6 квітня 2011 року N 394/2011 було затверджено положення про Державну пенітенціарну службу України. Відповідно до положенням про Державну пенітенціарну службу України Державна пенітенціарна служба України є центральним органом виконавчої влади, діяльність якої спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра юстиції України, входить до системи органів виконавчої влади і забезпечує реалізацію державної політики у сфері виконання кримінальних покарань. Основними завданнями ДПтС України є: 1) реалізація державної політики у сфері виконання кримінальних покарань; 2) внесення пропозицій щодо формування державної політики у сфері виконання кримінальних покарань; 3) забезпечення формування системи наглядових, соціальних, виховних та профілактичних заходів, які застосовуються до засуджених та осіб, узятих під варту; 4) контроль за дотриманням прав людини і громадянина, вимог законодавства щодо виконання і відбування кримінальних покарань, реалізацією законних прав та інтересів засуджених і осіб, узятих під варту [6].

У підпорядкуванні Державної пенітенціарної служби України перебуває 141 кримінально-виконавча установа, 33 слідчих ізолятори, 8 виховних колоній, 703 підрозділи кримінально-виконавчої інспекції та 5 навчальних закладів, де здійснюється професійна підготовка персоналу. Загальна чисельність засуджених та ув'язнених, складає близько 300 тисяч осіб, з яких: 153,8 тисячі тримається в слідчих ізоляторах та установах виконання покарань, 145,2 тисяч перебуває на обліку кримінально-виконавчої інспекції.

Пенітенціарна служба як самостійна і відокремлена від Міністерства внутрішніх справ структура функціонує лише 14 років. Це незначний час для становлення і формування відповідно до сучасних вимог такої складної і багатопрофільної соціальної системи [9].

В структурі пенітенціарної служби виділяють центральний апарату - Державної пенітенціарної служби України, 25 територіальних органів управління Державної пенітенціарної служби України в Автономній Республіці Крим, областях, місті Києві та Київській області, 184 установ, 703 підрозділів кримінально-виконавчої інспекції, навчальних закладі [31].

Таблиця 1 - Структура апарату Державної пенітенціарної служби України

Центральний орган виконавчої влади з питань виконання покарань реалізує єдину державну політику у сфері виконання кримінальних покарань, спрямовує, координує та контролює діяльність Державної кримінально-виконавчої служби України, у межах своїх повноважень видає накази, організовує та контролює їх виконання. Центральний орган виконавчої влади з питань виконання покарань узагальнює практику застосування законодавства з питань, що стосуються завдань Державної кримінально-виконавчої служби України, розробляє пропозиції, спрямовані на його вдосконалення, і вносить їх на розгляд відповідно Президенту України чи Кабінету Міністрів України [4]. Структуру апарату Державної пенітенціарної служби України відображено в таблиці № 1.

На сьогоднішній час Державну пенітенціарну службу України очолює Лісіцков Олександр Володимирович [30].

Відповідно до указу Президента України «Про затвердження Положення про Державну пенітенціарну службу України» Голова ДПтС України:

очолює ДПтС України, здійснює керівництво її діяльністю, представляє ДПтС України у відносинах з іншими органами, підприємствами, установами, організаціями та несе персональну відповідальність перед Президентом України, Кабінетом Міністрів України і Міністром юстиції України вносить на розгляд Міністра юстиції України пропозиції щодо формування державної політики у сфері виконання кримінальних покарань;

забезпечує виконання ДПтС України Конституції та законів України, актів та доручень Президента України, актів Кабінету Міністрів України, наказів Міністерства юстиції України з питань, що належать до сфери діяльності ДПтС;

затверджує за погодженням з Міністром юстиції України схвалені на засіданні колегії річний план роботи ДПтС України вносить Міністрові юстиції України пропозиції щодо кандидатур на посади своїх заступників;

затверджує за погодженням з Міністром юстиції України структуру апарату ДПтС України;

затверджує положення про структурні підрозділи апарату ДПтС України [6].

Загальна чисельність персоналу, який забезпечує діяльність установ виконанн покарань, слідчих ізоляторів, визначається в розмірі 33 відсотків кількості осіб, які в них утримуються, персоналу кримінально-виконавчої інспекції - п'яти відсотків кількості осіб, які перебувають на обліку в цій інспекції [3].

Державна пенітенціарна служба України також має свою відповідну структуру кримінально-виконавчої інспекції. (див. таблицю № 2).

Таблиця 2 - Структура кримінально-виконавчої інспекції Державної пенітенціарної служби України

Станом на 1 листопада 2012 року в 181 установі, що належать до сфери управління Державної пенітенціарної служби України, трималося 151 137 осіб.

При цьому:

Таблиця 3 - Характеристика установ Державної кримінально-виконавчої служби України, кількість засуджених

у 32 діючих слідчих ізоляторах з них на стадії:

33216 осіб

досудового слідства

3643 особи

судового слідства (до винесення вироку)

16359 осіб

У 141 кримінально-виконавчій установі з них:

116643 особи

у 9 установах мінімального рівня безпеки із загальними умовами для тримання чоловіків

6744 особи

у 13 колоніях для тримання жінок

6180 осіб

у 35 установах середнього рівня безпеки для вперше засуджених

37066 осіб

у 41 установі середнього рівня безпеки для неодноразово засуджених

43692 особи

у 9 установах максимального рівня безпеки

4354 особи

у 5 установах мінімального рівня безпеки із полегшеними умовами для тримання чоловіків

963 осіб

у 23 виправних центрах

5397 осіб

у 6 спеціалізованих лікувальних закладах

3137 особи

у лікувальних закладах при ВК та СІЗО

2645 осіб

у 8 виховних колоніях для неповнолітніх

1278 осіб

Серед засуджених:

13,2 тис. осіб засуджені на строк понад 10 років;

1802 осіб відбувають покарання у вигляді довічного позбавлення волі;

819 осіб відбуває покарання у вигляді арешту.

Криміногенний склад засуджених до позбавлення волі:

16,7 тис. осіб - за умисне вбивство, у тому числі: 8,4 тис. осіб, які вчинили вбивство при обтяжуючих обставинах;

9,9 тис. осіб - за нанесення умисного тяжкого тілесного ушкодження;

28,6 тис. осіб - за розбій, грабіж та вимагання;

2,4 тис. осіб - за зґвалтування;

30 осіб за захоплення заручників;

21,8 тис. осіб - за злочини у сфері незаконного обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів та інші злочини проти здоров`я населення [30].

Виробництво Державної пенітенціарної служби України представлене 115 промисловими, 12 сільськогосподарськими підприємствами установ виконання покарань та 168 майстернями. При 88 установах виконання покарань функціонують професійно-технічні навчальні заклади. Загальноосвітнє навчання засуджених забезпечує 151 загальноосвітній навчальний заклад. Для задоволення релігійних потреб засуджених функціонує 129 культових релігійних споруди, з яких: 78 - храми; 47 - каплиці; 4 - молитовні будинки.

На обліку у 697 підрозділах кримінально-виконавчої інспекції перебуває 153695 засуджених до кримінальних покарань, не пов'язаних з позбавленням волі, та адміністративних стягнень [30].

У цілому, штатна чисельність персоналу пенітенціарної служби станом на 1 травня 2012 року становить 52183 одиниць. Працівники проходять курсове навчання з первинної професійної підготовки та підвищення кваліфікації в Білоцерківському, Дніпродзержинському та Хмельницькому училищах професійної підготовки персоналу.

Підготовка фахівців для пенітенціарної системи з вищою освітою здійснюється в Національному університеті «Юридична академія України ім. Ярослава Мудрого», Харківському національному університеті ім. В.Н. Каразіна та Чернігівському юридичному коледжі Державної пенітенціарної служби України.

Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 17 березня 2011року № 201-р утворено Інститут кримінально-виконавчої служби у складі Національної академії внутрішніх справ, у якому навчається на денній формі - 330 курсантів та на заочній формі - 317 слухачів [9].

Органи державного управління пенітенціарною системою забезпечують реалізацію державної політики у сфері виконання покарань, виконують правозастосовні та правоохоронні функції, спрямовують, координують та контролюють діяльність Державної кримінально-виконавчої служби України [30].