Серед конституційних приписів про покарання та інші кримінально-правові заходи слід виділити положення про ув'язнення в порядку кримінального покарання. Так, у Конституції Норвегії вказано, що нікого не можна позбавити волі, але винятки можливі у випадках і за процедурою, визначених законом; воля особи не може обмежуватися, за винятком випадків покарання людини тюремним ув'язненням за рішенням правомочного суду. Нікого не можна позбавити волі на тій підставі, що він не в змозі виконати договірне зобов'язання. Аналогічні положення містяться у Конституції України.

Враховуючи відмінності у формі державного правління, помилування у Норвегії здійснює не Президент (як в Україні згідно з п. 27 ст. 106 Конституції), а Король.

Кримінальне законодавство Норвегії відрізняється від аналогічного українського колом суб'єктів кримінальної відповідальності. Зокрема, як і в деяких інших державах (Литва, Молдова, Албанія, Франція, Бельгія, Данія, Голландія, Фінляндія, Португалія тощо), суб'єктом кримінальної відповідальності у Норвегії можуть бути юридичні особи (§§ 48а-48b КК Норвегії), які служили вчиненню інкримінованих діянь. При чому можливі випадки, коли до кримінальної відповідальності притягається юридична особа без притягнення до відповідальності будь-кого із фізичних осіб. До покарань, що передбачені для юридичних осіб, згідно з КК Норвегії, належать:

- штраф;

- позбавлення права здійснювати діяльність або її окремі форми.

З цього приводу цікавою і змістовною є стаття Г. Хайне, у якій автор показав, які санкції найкраще застосовувати для юридичних осіб. Г. Хайне підкреслює, що корпоративні санкції повинні мати не репресивну, знищуючу, а превентивну мету, залишати можливість виправити свою поведінку в майбутньому і привести свою діяльність у відповідність із законом. Ця мета, однак, вимагає приведення у відповідність колективних кримінальних санкцій з іншими галузями права, включаючи цивільне й адміністративне  Хайне Г. Коллективная уголовная ответственность : проблема санкций. Предварительные замечания / Г. Хайне [Электронный ресурс]. - Режим доступа : http://www.nbpublish.com/lpmag/single_mag.php?id=52&month=7&year=2001..

Зазначений досвід щодо регламентації кримінальної відповідальності юридичних осіб вартий уваги. Але в Україні поки що вченими пропонується встановити адміністративну відповідальність юридичних осіб, визначивши її підстави і умови у спеціальному акті - Кодексі про адміністративну відповідальність юридичних осіб. Зазначена відповідальність може бути адміністративною (а не кримінальною), зокрема тому, що види покарань, передбачені для юридичних осіб у законодавстві Норвегії, є специфічними і, за винятком штрафів у значних розмірах, мало чим нагадують кримінальні покарання.

На відміну від України, КК Норвегії не диференціює вік кримінальної відповідальності, а встановлює єдину межу - 15 років (§ 46 КК Норвегії). До речі, такий вік передбачено в усіх державах Скандинавського півострова (Норвегія, Швеція, Фінляндії). Нагадаємо, що у КК України передбачені склади злочинів, за вчинення яких кримінальна відповідальність настає з 16 років, а за найбільш небезпечні злочини і такі, що охоплюються усвідомленням особи меншого віку, - відповідно з 14 років.

У Норвегії щодо неповнолітніх до 18 років, які вчинили злочини невеликої тяжкості або вперше, як правило, застосовується або умовне покарання, або позасудове звільнення від відповідальності і поміщення їх під нагляд місцевих служб соціальної допомоги дітям.

На відміну від КК України (ст. 21), питання про кримінальну відповідальність особи за злочинне діяння, вчинене у стані сп'яніння, у КК Норвегії вирішено за принципом диференціації. У КК Норвегії відповідна диференціація здійснена таким чином:

- коли стан сп'яніння є випадковим і викликає зниження розумової здатності, суд визнає це обставиною, яка пом'якшує відповідальність;

- коли особа умисно призвела себе у такий стан з метою вчинення злочинного діяння, суд визнає це обставиною, яка обтяжує відповідальність.

Порівняно із вітчизняним кримінальним законодавством, КК Норвегії містить дещо вужчий перелік обставин, що виключають злочинність діяння. Зокрема, до них належать такі:

- крайня необхідність (§ 47 КК Норвегії);

- акт самооборони (необхідної оборони) (§ 48 КК Норвегії);

- затримання особи, що вчинила злочин (§ 48 КК Норвегії).

Проте крім відомих КК України обставин, що виключають злочинність діяння, КК Норвегії як такі розглядаються й інші обставини (при цьому вони визначаються в Особливій частині КК і стосуються лише окремих складів злочинів). Це, зокрема:

- згода чи прохання потерпілого;

- провокація злочину.

Названі обставини потребують додаткового, більш ретельного, аналізу з метою вирішення питання про можливість їх регламентації у КК України.

Щодо інституту покарання, то, на відміну від українського кримінального законодавства, КК Норвегії не містить регламентації доктринальних положень цього кримінально-правового інституту, до яких, нагадаємо, згідно з КК України, належать визначення поняття та мети покарання. Зазначені питання визначаються норвезькою кримінально-правовою наукою. Зокрема, норвезький учений І. Анденес зазначає, що покарання має загальну попереджувальну дію трьох видів: воно може мати ефект залякування, може посилювати моральні заборони і може стимулювати звичну правослухняну поведінку. Для законодавця більш важливо добитися не просто залякування, а формування заборони і звички  Анденес И. Наказание и предупреждение преступлений [пер. с англ.] / Анденес И. ; под ред. Б. С. Никифорова. - М. : Прогресс, 1979. - С. 30.. Це слід сприймати як аксіому, зважаючи на те, що така мета покарання, як залякування, заперечувалась ще багато століть тому  Иншаков С. М. Зарубежная криминология : учеб. пособие для вузов / Иншаков С. М. - М. : ЮНИТИ-ДАНА, Закон и право, 2003. - С. 15.. Російський академік В. М. Кудрявцев слушно вказує на те, що стратегія знищення злочинців і залякування населення, історично неминуча на ранніх етапах розвитку цивілізації, до ХХІ ст. повністю зжила себе. Понад те, зживає себе навіть стратегія ізоляції злочинця від суспільства, яка зберігається тільки як засіб на певний час убезпечити суспільство від небезпечних злочинців  Кудрявцев В. Н. Стратегии борьбы с преступностью / Кудрявцев В. Н. - [2-е изд.]. - М. : Наука, 2005. - С. 160, 187..

КК України поділяє усі покарання на основні і додаткові, а також покарання, що можуть застосовуватися як основні, так і як додаткові. В основі цієї класифікації лежить юридична значущість покарань. Схожим чином здійснюється класифікація покарань і у КК Норвегії.

Так, відповідно до § 15 КК Норвегії, до основних належать такі покарання:

- тюремне ув'язнення (позбавлення волі);

- арешт;

- тримання під вартою;

- громадські роботи (можуть бути застосовані лише до особи, яка проживає у Норвегії);

- штрафи.

Додатковими, згідно з § 16 КК Норвегії, є:

- позбавлення громадянських прав (наприклад: 1) позбавлення права на військову службу - назавжди або на певний строк, 2) позбавлення об'єктивного виборчого права (права голосування з суспільних питань) - на строк до 10 років);

- заборона на перебування у певних районах.

Відповідно до § 17 КК Норвегії, тюремне ув'язнення призначається на такі строки:

- від 14 днів до 15 років або у випадках, зазначених у § 62, - до 20 років;

- у випадках, особливо передбачених законом, - не більше 21 року.

Згідно з § 26 КК Норвегії, засуджений до тюремного ув'язнення може бути звільнений з іспитовим строком відповідно до положень спеціального Закону.

Відповідно до § 22 КК Норвегії, тримання під вартою призначається на строк від 14 днів до 20 років. Два дні тримання під вартою дорівнюють одному дню в тюрмі. При цьому § 23 передбачено, що за згодою засудженого або за його проханням тримання під вартою може бути замінено на тюремне ув'язнення.

На підставі § 25 КК Норвегії позбавлення волі на строк не більше 4 місяців призначається у днях, більше 4 місяців - у місяцях і роках.

Кримінальне законодавство Норвегії передбачає і так зване “необмежене утримання” для найбільш небезпечних злочинців, але через 10 років вони повинні пройти комплексне медичне та соціальне обстеження, після чого встановлюється ступінь їх суспільної небезпеки, і, як наслідок, необхідність перебування в умовах “необмеженого утримання”. Якщо ступінь небезпеки не зменшився, наступні обстеження проводяться щороку. Якщо комісія дійде висновку про відсутність суспільної небезпеки, то засудженому “необмежене утримання” замінюється на позбавлення волі на строк не більше 5 років.

Як бачимо, перелік основних та додаткових покарань в Україні та Норвегії має як схожі риси, так і деякі суттєві відмінності. Зокрема, у Норвегії не передбачено таке покарання як довічне позбавлення волі, що дозволяє зробити висновок про більший ступінь лібералізації кримінально-правової політики цієї Скандинавської держави, яка, втім, орієнтується на менталітет норвежців та стан і тенденції злочинності у країні.

Слід наголосити на тому, що смертна кара у Норвегії скасована за загальнокримінальні злочини з 1902 р., а за усі злочини - з 1979 р. Смертні вироки не виконувалися за загальнокримінальні злочини з 1876 р., а за злочини часів нацистської окупації - з 1948 р.

За даними судової статистики Норвегії 2011 р, до осіб, визнаних винними у вчиненні злочинів, застосовувалися такі види покарань:

- штрафи (60 %);

- умовне тюремне ув'язнення (10-12 %);

- громадські роботи (7,8 %);

- тюремне ув'язнення (20 %).

Відмінною рисою КК Норвегії є те, що законодавець цієї держави не вважає за можливе застосовувати інститут судимості у кримінальному законі.