Метою діяльності органів державної влади Королівства Норвегії у галузі виконання покарань є побудова пенітенціарної служби, що сприятиме зниженню кількості рецидивних злочинів після відбування покарання. Для досягнення цієї мети, а саме недопущення росту кількості повторних злочинів, за злочини невеликої тяжкості перевага надається альтернативним видам покарання. Адже тривале тюремне ув'язнення з високим рівнем ізоляції і наступний різкий перехід до життя на волі може підвищити ризик рецидивного злочину після звільнення від відбування покарання. Норвежці вважають, що виконання покарання в умовах вільного суспільства є більш ефективним у порівнянні з тюремним ув'язненням і приводить у подальшому до більш високого рівня безпеки у суспільстві.

Зазначене положення знаходить своє відображення і в українському кримінальному та кримінально-виконавчому законодавстві. Зокрема, метою кримінально-виконавчого законодавства України є захисту інтересів особи, суспільства і держави шляхом створення умов для запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами (ч. 1 ст. 1 КВК України). Аналогічною є одна зі складових мети покарання, закріплена у ч. 2 ст. 50 КК України. Також для досягнення мети запобігання вчиненню нових злочинів, підтримання соціалізації особи, винної у вчиненні злочинів, вітчизняним законодавством передбачено призначення за злочини невеликої тяжкості покарань, не пов'язаних з позбавленням волі, а також застосування інституту звільнення від відбування покарання з випробуванням (аналогу пробації), виконання яких покладено на кримінально-виконавчу інспекцію, на базі якої планується розбудова та розвиток вітчизняної служби пробації. Проте навіть якщо особу засуджено до покарань, пов'язаних з ізоляцією від суспільства, кримінальним та кримінально-виконавчим законодавством України передбачено реалізацію прогресивної системи виконання покарань, яка за своєю сутністю покликана сприяти досягненню мети виправлення і ресоціалізації засуджених. Так, якщо засуджений до позбавлення волі на певний строк досягає відповідного ступеня виправлення (“стає на шлях виправлення”, “став на шлях виправлення”, “довів своє виправлення”) і відбуває встановлену законом частину строку покарання, до нього може бути застосовано такі елементи прогресивної системи:

- зміну умов тримання;

- заміну невідбутої частини покарання більш м'яким;

- умовно-дострокове звільнення від відбування покарання.

Поряд із викладеним, у Норвегії точиться дискусія про те, яку мету повинні переслідувати тюремні установи: залякувати злочинців або змінювати особу, реабілітовувати її. Практичні співробітники Виправної служби (служби тюрем і пробації) Норвегії вважають, що найголовніше - розвинути у людини мотиви правослухняної поведінки. Головним критерієм повинна стати повага до людини: якщо до людини не проявляється повага, то така людина не може і проявити повагу до інших.

4. Організаційно-правова структура пенітенціарної служби

Підготовка персоналу

Виправна служба (служба тюрем і пробації) Норвегії є агенцією у складі Міністерства юстиції і поліції.

Герб Виправної служби (служби тюрем і пробації) Норвегії

Востаннє Виправна служба (служба тюрем і пробації) була піддана реорганізації у січні 2001 р. після того, як були переглянуті законодавчі положення про кримінальні покарання і особливості їх виконання.

Закон про виконання покарань набув чинності у березні 2002 р. і врегулював особливості виконання покарань у виді позбавлення волі, спеціальних кримінальних санкцій і покарань, не пов'язаних з ізоляцією від суспільства, а також особливості тримання осіб під вартою до суду. Закон визначив оновлену основну мету покарання і діяльності виправних служб - умови виконання і відбування кримінальних покарань повинні сприяти запобіганню вчиненню нових злочинів.

Зазначимо, що і вітчизняна система кримінальної юстиції на доктринальному рівні не відстає від норвезької. Зокрема, в результаті проведених реформ кримінального та кримінально-виконавчого законодавства прийняті нові КК України та КВК України, у яких знайшли своє закріплення:

1) мета покарання - не тільки кара, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами;

2) мета кримінально-виконавчого законодавства - захист інтересів особи, суспільства і держави шляхом створення умов для виправлення і ресоціалізації засуджених, запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами, а також запобігання тортурам та нелюдському або такому, що принижує гідність, поводженню із засудженими.

Останні організаційно-правові зміни у вітчизняній пенітенціарній сфері відбулися протягом 2010-2011 рр., зокрема:

- 9 грудня 2010 р. Президентом України підписано Указ “Про оптимізацію системи центральних органів виконавчої влади” № 1085/2010  Про оптимізацію системи центральних органів виконавчої влади : Указ Президента України від 9 груд. 2010 р. № 1085/2010 [Електронний ресурс]. - Режим доступу :

http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/1085/2010.;

- 6 квітня 2011 р. - Указ “Про затвердження Положення про Державну пенітенціарну службу України” № 394/2011  Про затвердження Положення про Державну пенітенціарну службу України : Указ Президента України від 6 квіт. 2011 р. № 394/2011 [Електронний ресурс]. - Режим доступу :

http://zakon2.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=394%2F2011.;

- 20 жовтня 2011 р. - постанова Кабінету Міністрів України “Про утворення територіальних органів Державної пенітенціарної служби” № 1062  Про утворення територіальних органів Державної пенітенціарної служби : постанова Кабінету Міністрів України від 20 жовт. 2011 р. № 1062 [Електронний ресурс]. - Режим доступу :

http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/1062-2011-п..

Таким чином, відбулася реорганізація центрального органу виконавчої влади з питань виконання покарань та його територіальних органів. Правонаступником Державного департаменту України з питань виконання покарань стала ДПтС України.

На сьогодні діяльність ДПтС України спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра юстиції України.

За нинішньою термінологією назва центрального органу виконавчої влади у сфері виконання кримінальних покарань (ДПтС України) відображає ідеальний результат екзекутивної діяльності, а Державної кримінально-виконавчої служби України - реальний. На думку деяких вітчизняних науковців, зазначені зміни, що привели до наявності системи “служба в службі” (згідно зі ст. 6 Закону України “Про Державну кримінально-виконавчу службу України” ДПтС України входить до складу Державної кримінально-виконавчої служби України) є алогічною. Але головна ідея такої реорганізації (утворення ДПтС України, реорганізувавши Державний департамент України з питань виконання покарань), на думку її творців, - не проста “зміна вивіски”, а формування “нової філософії” діяльності з виконання кримінальних покарань з метою створення реальних і необхідних умов для виправлення і ресоціалізації засуджених.

Структура Виправної служби Норвегії має три рівні: центральний, регіональний і місцевий. Центральний рівень представлений Департаментом виправних служб, який формулює загальні напрями розвитку виправної діяльності, здійснює стратегічне управління усіма установами, що входять в систему виправних служб, розподіляє бюджетні кошти між регіональними управліннями і веде контроль над їх витрачанням. Департамент також займається правотворчою діяльністю, зокрема, видає інструкції щодо виконання законів, а також може надавати рекомендації щодо удосконалення кримінального законодавства.

Регіональні управління формулюють цілі і напрями діяльності служби тюрем і пробації, виходячи із місцевої специфіки та керівних документів Департаменту. Управління розподіляють фінансові кошти між місцевими відділами служб і керують їх роботою. Також до завдань регіональних управлінь входить розгляд скарг на рішення, прийняті на місцевому рівні. При кожному управлінні діє наглядова рада, яка контролює діяльність управління і підвідомчих органів.

Тюрми та місцеві відділи пробації безпосередньо здійснюють роботу щодо виконання покарань. Чисельність штату місцевих відділів пробації коливається від 4 до 19 інспекторів.

У веденні Департаменту також перебуває Академія підготовки персоналу Виправної служби Норвегії (KRUS) (далі - Академія), яка забезпечує базове навчання кадрів служби тюрем і пробації та організовує курси підвищення кваліфікації для співробітників служби. Академія також веде науково-дослідну діяльність у сфері кримінально-виконавчої політики держави (зокрема за такими напрямами: насильство у тюрмі, самогубство у тюрмі, рецидивізм, електронний контроль, радикалізм у тюрмі, тюрми та інші моральні уявлення і попереджувальне затримання). Щорічно в Академії проходить навчання 300 співробітників.

Академія підготовки персоналу Виправної служби Норвегії (KRUS)

Прийом в Академію можливий лише після досягнення 21 року. Слід зазначити, що прийом здійснює спеціальна комісія, єдина на всю країну, до складу якої входять найбільш досвідчені керівники тюремних установ, відділів пробації та регіональних управлінь Виправної служби Норвегії. Причому на навчання приймаються особи, які мають досвід практичної роботи не менше 1 року, а також водійські права. Крім цього, обов'язковою і безумовною вимогою є відсутність у кандидата на навчання випадків вступу у конфлікт із законом, що підтверджується інформацією поліції.

Кількість кандидатів на навчання (2004-2011 рр.)

Підставою для відмови у прийомі на службу можуть бути і відхилення у поведінці під час навчання, у тому числі і у ставленні до однокурсників. Хоча навчання співробітника тюремної системи не є різновидом вищої освіти, вимоги до кандидатів на навчання в Академії такі ж, як і при вступі до університету. Чотири рази на рік щодо кожного студента проводяться рейтингові оцінки теоретичних знань та практичних навичок.

В Академії звичайний співробітник тюрми навчається 2 роки. Третій рік за навчальним планом передбачає вже безпосередньо роботу в пенітенціарній установі. До програми підготовки входять тренінги з реабілітації, з конструктивного ставлення до тюремної системи, а також тренінгові програми, спрямовані на розвиток почуття відповідальності за надані повноваження, на уміння правильно і відповідно до закону і ситуації, що склалася, застосувати владні повноваження та заходи безпеки.

Навчальним планом підготовки Академії передбачено вивчення таких дисциплін:

- “Кримінальний процес та суміжні правові дисципліни”;

- “Етика та професіоналізм у тюремній роботі”;

- “Практична тюремна робота та безпека”;

- “Кримінологія та кримінальна політика”;

- “Програми терапії у тюрмах”;

- “Роль офіцера Виправної служби”.

Перший рік навчання в Академії передбачає:

- передкурсове навчання протягом 4 тижнів у коледжі при Академії;

- практичну роботу в пенітенціарних установах під керівництвом викладацького складу протягом 42 тижнів (у тому числі з відвідуванням занять в Академії 2 дні на тиждень).

За результатами першого року навчання складається екзамен з навчальної дисципліни “Кримінальний процес та суміжні правові дисципліни”.

Другий рік навчання включає:

- теоретичне навчання протягом 44 тижнів;

- практичну роботу на посаді офіцера Виправної служби протягом 6 тижнів