ВСТУП Проведення в Україні системних та ефективних правових реформ зумовлює необхідність поглибленого дослідження проблем удосконалення механізмів реалізації та захисту прав та інтересів особи у цивільному, господарському і адміністративному процесі, та, у зв'язку з цим, переосмислення деяких підходів до правової природи процесуального представництва прокурором інтересів держави або громадянина в суді. Зростання ролі представництва прокурором інтересів держави або громадянина в суді у господарському, цивільному та адміністративному процесуальному праві зумовлене конституційними гарантіями реалізації прав громадян, а також зобов'язаннями України перед міжнародними та європейськими установами щодо реалізації та захисту прав людини. У цьому контексті варто відзначити, що недостатнім є врегулювання питань функціонування інституту процесуального представництва прокурором, визначення ролі органів прокуратури. Саме тому важливим завданням держави є формування цивілізованих відносин між державою та юридичною особою завдяки реалізації прав на захист. Усе це вимагає створення найбільш оптимальної моделі судочинства як однієї з головних умов розбудови в Україні громадянського суспільства. Безумовно, негативним моментом у цьому питанні є не прийняття до цих пір нового Господарського процесуального кодексу (надалі - ГПК України). Необхідність прийняття нового ГПК обумовлена тим, що набули чинності нові Цивільний та Господарський кодекси України. Все це зумовлює актуальність та важливість даної теми курсової роботи. Питання дослідження правових проблем інституту процесуального представництва у судочинстві взагалі та, зокрема, представництва прокурором інтересів держави або громадянина в суді в правовій науці розглядались у наукових працях Т.В. Варфоломєєвої, О.М. Вінник, В.С. Гопанчука, М.А. Гурвича, О.В. Дзери, Є.Г. Дріжчаної, В.І. Кисіля, К.І. Комісарова, Н.С. Кузнєцової, Р.А. Майданика, І.І. Мельникова, О.А. Підопригори, І.В. Спасибо-Фатєєвої, А.Л. Ткачука, М.К. Треушнікова, С.Я. Фурси, В.М. Шерстюка, М.Й. Штефана, В.С. Щербини та ін. Метою даної роботи є проведення комплексного, системного дослідження правової природи процесуального представництва прокурором інтересів держави або громадянина в суді. Визначена мета обумовила наступні завдання наукового дослідження: - встановити особливості процесуального представництва прокурором інтересів держави або громадянина в суді; - визначити поняття процесуального представництва; - проаналізувати сутність і завдання представництва прокурором інтересів держави або громадянина; - проаналізувати правовий статус прокурора як представника у господарському та цивільному процесах; - встановити можливі акти реагування прокурора у випадку прийняття судом незаконних та необґрунтованих рішень. Об'єктом дослідження є правовідносини між прокурором як процесуальним представником інтересів держави або громадянина у суді та іншими учасниками процесуальних правовідносин, що виникають у зв'язку із захистом прав та охоронюваних законом інтересів окремих суб'єктів. Предметом дослідження виступає система правових норм, що регулює процесуальне представництво прокурором інтересів держави або громадянина у суді. Методологічну основу дослідження складають окремі наукові методи пізнання соціально-правових явищ і досягнення науки цивільного та господарського процесуального права й чинного законодавства. Зокрема, у роботі використовувалися такі наукові методи: діалектичний, історично - правовий, порівняльно-правовий, а також були досліджені наукові джерела, що містять суб'єктивні погляди на подальший розвиток та вдосконалення інституту представництва. 1. Сутність і завдання представництва прокуратурою інтересів держави або громадянина в суді У Конституції України (ст. 121) передбачено функцію представництва прокуратурою інтересів громадянина або держави в суді у випадках, визначених законом Конституція України. Коментар основних положень Конституції України щодо захисту прав та свобод людини і громадянина / Упоряд. М.І. Хавронюк. - К.: Літера, 2007. - С. 48. Ця функція є новою для прокурорської діяльності, оскільки раніше подібних обов'язків на прокуратуру на конституційному рівні не покладалося. В той же час слід зазначити, що прокурор і раніше виступав як представник держави, юридичних осіб і громадян, захищаючи їхні права та інтереси в суді. Однак його діяльність була складовою частиною наглядової функції Давиденко Л.Функції прокуратури України згідно з новою Конституцією України // Право України. - 1997. - № 6. - С. 43.. Поява конституційного інституту «представництво інтересів громадянина або держави в суді у випадках, визначених законом» (п. 2 ст. 121 Конституції України) викликали потребу в серйозних корективах в організації діяльності органів прокуратури по участі в судочинстві, виробленні методичних рекомендацій, що відповідають реаліям сьогодення. Новизна представницької функції, яка зазначена також в ч. 2 ст. 5 Закону «Про прокуратуру», полягає в тому, що правове становище прокурора, яким він наділений у цивільному, господарському й адміністративному судочинстві, визначається в його конституційному статусі як суб'єкта представництва інтересів громадянина або держави в суді. Держава, визнаючи важливе значення прокуратури у реалізації положень Конституції про захист у судовому порядку прав громадян, порушених незаконними діями або бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування та їх посадових осіб, а також по відшкодуванню державі матеріальних збитків, закріпила у Конституції України за прокуратурою функцію представництва. Незважаючи на те що функцію представництва не конкретизовано, прокуратура активно її реалізує як норму прямої дії. Цьому сприяють і норми ЦПК, ГПК і КАС. Представництво прокуратурою прав і законних інтересів громадян перебуває у найтіснішому зв'язку із захистом інтересів держави. Адже відповідно до ст. 3 Конституції «утвердження і забезпечення прав людини є головним обов'язком держави», а відтак і являє собою її найпріоритетніший інтерес. У юридичній системі цивілізованих країн важлива роль відводиться органам прокуратури, діяльність яких спрямована на забезпечення законності. При цьому слід підкреслити, що у переважній більшості країн з міцною правовою системою обов'язки прокуратури в основному обмежуються порушенням кримінального переслідування і підтриманням державного обвинувачення в суді Косюта М. Правове регулювання представницької функції прокуратури // Право України. - 1997. - № 12. - С. 54.. Інститут участі прокурора в судовому процесі у таких країнах, як Білорусь, Росія, Франція, Великобританія, відрізняються характерними особливостями. Наприклад, у ст. 23 ЦПК Республіки Білорусь зафіксовано, що нагляд за законністю і обґрунтованістю судових постанов у цивільних справах, а також за дотриманням законодавства при їх виконанні здійснюється Генеральним прокурором республіки і підпорядкованими йому прокурорами. У Російській Федерації на прокурора покладена така функція, як звернення до суду із заявою лише на захист інтересів держави або коли із поважних причин сама зацікавлена особа не може порушити судовий процес. Прокурор у цивільному судочинстві Великобританії завжди виступає як сторона у процесі, представляючи інтереси держави, виступаючи від її імені, а також інтереси окремих осіб, якщо вони мають публічний характер. У цивільному судочинстві Франції прокурор не є стороною процесу. Він діє в інтересах суспільства і має більший обсяг повноважень, ніж сторона Представництво у судовому процесі за новим ЦПК України та проектом Господарського процесуального кодексу України (за матеріалами конференції) // Право України. - 2005. - № 9. - С.141-143. У праві під представництвом розуміють правовідносини, відповідно до яких одна особа (представник) на підставі відповідних повноважень виступає від імені іншої (яку представляє), безпосередньо створюючи (змінюючи) для цього права і обов'язки Юридична енциклопедія: В 6 т./ Редкол.: Ю.С. Шемшученко та ін.. - К.: „Укр. енцикл.”, 2004. - Т. 4. - С. 226. Прокурорське представництво в цілому відповідає наведеному вище визначенню. Однак представництво прокуратурою інтересів громадянина або держави в суді як самостійний вид державної діяльності відрізняється від представництва у праві (наприклад, цивільному): 1) організаційною самостійністю прокуратури; 2) державно-правовим характером представництва; 3) обсягом і межами повноважень; 4) спеціальним об'єктом представницької діяльності; 5) правовим режимом представництва; 6) особливістю юридичних наслідків Представництво в судовому процесі за новим ЦПК України та проектом Господарського процесуального кодексу України (за матеріалами конференції) // Право України. - 2005. - № 9. - С. 141-143.. Закон України «Про прокуратуру» (ст. 36-1) визначає, що «представництво прокуратурою інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні прокурорами від імені держави процесуальних та інших дій, спрямованих на захист у суді інтересів громадянина або держави у випадках, передбачених законом» Закон України „Про прокуратуру” // Відомості Верховної Ради (ВВР), 1991, № 53, ст.793. Основними завданнями такого представництва в суді є реальний захист прав і законних інтересів осіб, які не спроможні з будь-яких причин самостійно захистити свої права або реалізувати процесуальні повноваження, невизначеного кола осіб, права яких одночасно порушуються, а також захист інтересів держави, що порушуються чи можуть бути порушені внаслідок протиправних діянь фізичних або юридичних осіб (п. 2 Наказу Генерального прокурора від 29 листопада 2006 року № 6-гн «Про організацію представництва прокурором в суді інтересів громадянина або держави та їх захисту при виконанні судових рішень»). Формами реалізації представницької функції, є: - підготовки та звернення до суду з позовами, заявами, адміністративними позовами; - участь у розгляді судами справ; - ініціювання перегляду незаконних судових рішень; - захист прав громадянина або інтересів держави при виконанні судових рішень; - вжиття передбачених законом заходів щодо усунення порушень закону при здійсненні судочинства, відповідальності винних у цьому осіб (п. 3 Наказу Генерального прокурора від 29 листопада 2006 року № 6-гн «Про організацію представництва прокурором в суді інтересів громадянина або держави та їх захисту при виконанні судових рішень»). Представництво прокурором інтересів громадян або держави в суді - це одна з важливих гарантій забезпечення захисту їх інтересів. Приводами для дій прокурора щодо здійснення представництва можуть бути: 1) звернення до прокуратури громадян; 2) звернення до прокуратури юридичних та посадових осіб; 3) повідомлення в засобах масової інформації; 4) власна ініціатива прокурора Каркач П.М. Організація роботи прокуратури міста, району. Методичний посібник з організації роботи в міських, районних прокуратурах. - Х.: Право, 2006. - С. 148.. Таким чином, прокурор звертається до суду, у тому числі адміністративного або господарського суду за захистом прав і законних інтересів громадян, держави, а також підприємств й інших юридичних осіб, коли цього вимагає охорона державних інтересів. Такі повноваження прокурора закріплено в ст. 20 Закону «Про прокуратуру», де передбачено, що при виявленні порушень закону він або його заступник у межах своєї компетенції мають право «звертатись до суду з заявами про захист прав і законних інтересів громадян, держави, а також підприємств та інших юридичних осіб». Таке право прокурора регламентоване у ст. 45 ЦПК, і ст.ст. 2, 29 ГПК, а також ст.ст.