В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб'єктів права власності та господарювання тощо». На мій погляд, Конституційний Суд дав вірне тлумачення поняття державних інтересів як предмета захисту прокуратурою, розуміючи їх як потребу в здійсненні загальнодержавних дій, програм, що мають за мету захист суверенітету, територіальної цілісності, безпеки держави тощо. До позовів, які потребують захисту державних інтересів, слід віднести: а) позови про захист права державної (комунальної) власності Роз'яснення президії Вищого арбітражного суду України від 2 квітня 1994 р. № 02-5/225 «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з судовим захистом права державної власності» // Право України. -- 1994. -- № 5--6. -- С. 64.; б) позови про невиконання або неналежне виконання зобов'язань за державним контрактом на поставку продукції для державних потреб Стаття 4 Закону «Про поставки продукції для державних потреб».; в) позови про повернення незаконно витрачених державних бюджетних коштів Тахтай В. Хто несе відповідальність за використання державних коштів // Голос України. -- 1997. -- 18 черв.; г) позови про відшкодування шкоди, заподіяної в результаті порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища (ст. 69 Закону «Про охорону навколишнього природного середовища»; д) позови в інтересах державного бюджету про стягнення з боржників податків і зборів (обов'язкових платежів) шляхом звернення стягнення на їх майно; тощо. Крім того, у чинному законодавстві містяться прямі вказівки на необхідність прокурора звертатися до арбітражного суду (ст. 38 Закону «Про зовнішньоекономічну діяльність»; ст. 31 Закону «Про об'єднання громадян»; ст. 15 Закону «Про банкрутство» тощо). У той же час не слід законодавчо обмежувати прокуратуру певним предметом позову. Виходячи з конкретних обставин справи, наділений повноваженнями прокурор самостійно обирає засіб захисту права. При цьому у всіх випадках пріоритетом залишається державний інтерес. 3. Повноваження прокурора при представництві інтересів держави або громадянина в суді Закон розглядає прокурора як самостійного суб'єкта процесу, включаючи його до складу осіб, які беруть участь у справі (ст. 18 ГПК, ст. 45 ЦПК, ст. 60 КАС). Статус прокуратури як державного органу, покликаного забезпечувати верховенство права, зміцнення законності, захист прав і свобод людини та громадянина, інтересів суспільства і держави, визначає умови, за яких прокурор реалізує свої повноваження, пов'язані з участю у розгляді спорів. Якщо інші особи беруть участь у справі, як правило, з метою захисту власного інтересу, то прокурор - для захисту порушених інтересів держави або громадянина. У даних умовах правильне, засноване на законі, застосування прокуратурою права на звернення з позовом до суду і кваліфікована підтримка позовних вимог у суді є ефективним засобом покладення краю і усунення порушень законності. Звернення прокурора до суду, як правило, є завершальним етапом нагляду за виконанням законів міністерствами і відомствами, органами місцевого самоврядування, органами контролю, їх посадовими особами, а також за відповідністю закону правових актів, які ними видаються, - вжиттям заходів для усунення виявлених порушень законності (п. 9 «Перехідних положень» Конституції України). Ця форма більше відповідає принципам правової держави і ринкової економіки, ніж традиційні засоби «загально наглядового» прокурорського реагування Мартыненко И. Возбуждение прокурором арбитражного процесса // Гос. и право. - 1997. - № 3. - С. 83. . Позов прокурора до суду завершує загально наглядову перевірку, але, на відміну від загально наглядового протесту, - це процесуальний документ, рух якого підпорядкований строго встановленим законом правилам, правовий акт, який підлягає захисту і відстоюванню у суді. Прокурор, який звертається до суду на захист інтересів держави, у позовній заяві (у вступній і резолютивній частинах) повинен вказати орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах. Під поняттям "орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах", потрібно розуміти орган державної влади чи орган місцевого самоврядування, якому законом надано повноваження органу виконавчої влади Рішення Конституційного Суду України від 08.04.99 N 3-рп/99 зі справи за конституційним поданням Вищого арбітражного суду України та Генеральної прокуратури України щодо офіційного тлумачення положень статті 2 Арбітражного процесуального кодексу України . Важливою проблемою прокурорського процесуального представництва є питання, чи не підмінює прокуратура інші державні органи при зверненні до суду Руденко М. Представництво прокурором інтересів держави у арбітражному суді // Право України. - 1998. - № 5. - С. 41.. Як вбачається, і прокуратура (державний орган), й інші державні органи наділені правом звернення до суду на захист державних і громадських інтересів. Як тут не уникнути підміни прокуратурою інших інститутів контролю і нагляду при порушенні арбітражного процесу? Руденко М. вважає, що у першу чергу до суду повинні звертатися на захист державних інтересів органи державного управління і контролю. Адже для цього вони мають багато спеціалістів у тій чи іншій сфері суспільних відносин. І лише, коли контрольно-наглядові органи та їх посадові особи самі допустили порушення закону, відмовляються від вжиття заходів щодо усунення правопорушень з тих чи інших причин, у таких випадках, коли іншими засобами прокурорського реагування неможливо поновити порушені права, прокурор повинен вдатися до позову Руденко М. Щодо усунення підміни прокуратурою інститутів контролю і нагляду в сфері управління // Право України. - 1996. - № 9. - С. 58.. Прокурор в суді, пред'явивши позов на захист інтересів держави, підтримує його, доводить підставу. Він може вступити у справу у будь-якій стадії процесу, якщо цього вимагає захист інтересів держави. Про свою участь у вже порушеній справі прокурор повідомляє суд письмово, а у судовому засіданні - також і усно. Щодо справ, які порушені за позовними заявами прокурорів, то закон не вимагає від них будь-яких документів для підтвердження їх повноважень. Такої думки дотримуються більшість науковців Представництво у судовому процесі за новим ЦПК України та проектом Господарського процесуального кодексу України (за матеріалами конференції) // Право України. - 2005. - № 9. - С.142. адже прокурор, захищаючи інтереси держави в суді діє виключно в межах Конституції України. Прокурор, який бере участь у справі, несе обов'язки і користується правами сторони, крім права на укладення мирової угоди, тобто він має право знайомитися з матеріалами справи, робити з них витяги, знімати копії, брати участь у судових засіданнях, подавати докази, брати участь у їх дослідженні, заявляти клопотання, давати пояснення у справі, заперечувати проти клопотань і доводів інших учасників процесу, підтримувати поданий позов та відмовлятися від нього, одержувати копії рішень, ухвал, постанов, опротестовувати у встановленому законом порядку незаконні та необґрунтовані рішення, ухвали, постанови суду, вносити подання про їх перегляд за нововиявленими обставинами, а також користується іншими процесуальними правами. Важливе практичне значення має питання про погодження позиції прокурора та позивача у справі. Сторона у справі через сукупність процесуальних прав реалізує свій матеріально-правовий інтерес, що випливає, як правило, зі спірного цивільного або господарського правовідношення. Прокурор же безпосереднього такого інтересу в справі не має, процесуальний інтерес останнього обумовлений специфікою його державних функцій. З наведеного вище випливає, що позиції прокурора та позивача не завжди можуть і повинні збігатися. Їх самостійний процесуальний статус створює передумови для формування і відстоювання кожним з них позицій, що не завжди збігаються. Проте, вступ прокурора до господарського чи цивільного процесу на умовах безперечного додержання принципу рівності сторін зовсім не позбавляє його особливого правового статусу як представника єдиної централізованої системи органів, що діє з метою забезпечення верховенства права. Якщо інші особи беруть участь у справі, як правило, на захист власного інтересу, то участь прокурора спрямована виключно на захист порушених державних інтересів. Прокурор має право внести апеляційну скаргу на рішення місцевого суду, яке не набрало законної сили, через цей же суд, протягом десяти днів з дня прийняття рішення. Якщо рішення набрало законної сили, то на постанову апеляційного суду прокурор вносить касаційну скаргу до Верховного суду чи до Вищого господарського суду України через місцевий чи апеляційний суд протягом місяця з дня набрання рішення чи постанови суду законної сили. Прокурор має право відмовитися від своєї скарги до винесення постанови касаційною інстанцією. Генеральний прокурор України має право оскаржити у касаційному порядку постанову Вищого господарського суду України, прийняту за результатами перегляду рішення місцевого суду, що набрав чинності, чи постанови апеляційного суду до Верховного Суду України. Проти такого положення в літературі висловлені заперечення, як проти не зовсім правильного. Так, Д. М. Притика пише, що «не касаційні, а ревізійні повноваження мав би здійснювати Верховний Суд України, що передбачено Конституцією. По-перше, назріла необхідність завбачити у процесуальному законодавстві таку стадію, як ревізія, яку і здійснюватиме лише Верховний Суд. По-друге, необхідно відмежувати ревізійну інстанцію від касаційної щодо спеціалізованих судів, поклавши ці дві судові функції на різні судові органи, відповідно Верховний і Вищим спеціалізований суди» Притика Д.М. Правові організації і діяльності органів господарської юрисдикції та шлях їх удосконалення. - К., 2003. - С. 24.. Така точка зору має право на своє існування. Але, на жаль, як правильно зазначає Михайленко О.Р., Притика Д. М. не наводить конкретної конституційної норми, яка б передбачала ревізійні повноваження Верховного Суду України щодо постанов господарських судів Михайленко О.Р. Прокуратура України: Підручник. - К., 2005. - С. 249.. Справи можуть бути переглянуті і за нововиявленими обставинами. За заявою прокурора не пізніше двох місяців з дня встановлення нововиявлених обставин судове рішення суду може бути переглянуто за цією підставою. У своєму наказі Генеральний прокурор також вказує на необхідність принципово реагувати на виявлені під час здійснення представницької діяльності факти постановлення суддями незаконних судових рішень.