У разі встановлення даних про навмисний характер допущених суддею порушень, несумлінність та упередженість судді, а також даних про настання внаслідок прийняття незаконних судових рішень істотних негативних наслідків або інших обставин, з якими законодавство пов'язує можливість притягнення суддів до дисциплінарної відповідальності, прокурор може ініціювати питання про їх дисциплінарну відповідальність. У разі виявлення фактів порушення суддею присяги судді прокурор має ініціювати перед членами Вищої ради юстиції питання про звільнення судді з посади шляхом направлення клопотання про внесення до Вищої ради юстиції пропозиції про прийняття подання щодо звільнення судді з посади. У клопотанні він має наводити правовий аналіз судового рішення, прийняття якого, на думку прокурора, здійснено з грубим порушенням законодавства, з долученням копій судових рішень та інших документів, що підтверджують факти порушення суддею присяги при здійсненні правосуддя. Суд касаційної інстанції за поданням прокурора або за своєю ініціативою може зупинити виконання оскарженого рішення суду до закінчення його перегляду в порядку касації. Таким чином, в сучасних умовах у прокуратури існує досить важливе повноваження по зверненню до суду з позовом на захист державних інтересів або окремих осіб, що є специфічною формою державного впливу на економічні процеси, спрямоване на додержання законності в усіх сферах діяльності. ВИСНОВКИ прокуратура суд справа З початком проведення у нашій країні правової реформи набули актуальності питання переосмислення ролі та місця прокуратури як структури державної влади. Однією з проблем, яку намагаються вирішити науковці за сучасних умов, є проблема необхідності та змісту загального нагляду прокуратури у сфері забезпечення прав і законних інтересів громадян, а також її представницької функції. Актуальність проблеми представництва прокурором інтересів громадян або держави обумовлена в першу чергу дискусією щодо ролі прокурора в суді, форм і методів реалізації прокурором своїх повноважень. Судова реформа в Україні йде шляхом обмеження прав прокурора в процесі, позбавлення його самостійної процесуальної незалежності. Такий підхід призводить до того, що прокуратура позбавляється можливості вчасно і належним чином виконувати покладені на неї законодавством правозахисні функції. Прокуратура - організаційно самостійний державно-правовий інститут влади. Головним завданням прокуратури як правозахисного органу є захист приватних і публічних інтересів. Представництво - це самостійний вид державної діяльності прокуратури, який істотно відрізняється від представництва в цивільному та господарському праві. Прокурор бере участь у розгляді справ судами як представник держави і є гарантом законності при здійсненні судочинства, має особливий статус, який вимагає закріплення його процесуального становища безпосередньо в окремих статтях процесуальних кодексів України незалежно від того, як визначено у відповідних статтях Закону України "Про прокуратуру" обсяг і характер повноважень прокурора при здійсненні ним функції представництва. Отже, представництво прокуратурою інтересів громадян і держави в суді слід розглядати як напрямок прокурорської діяльності, що одержала статус конституційної функції прокуратури. Характерно, що ця діяльність прокуратури, як уже було сказано, тісно пов'язана з діяльністю по нагляду за додержанням і застосуванням законів (загальним наглядом). Представництво інтересів громадян і держави в судах є однією з важливих функцій органів прокуратури. Повноваження прокурора при здійсненні цієї функції мають бути більш чітко визначені процесуально. У новому законі слід визначити в чому полягає представництво прокурором інтересів держави і громадянина, характер і зміст його повноважень. Коли йдеться про представництво у суді, то його положення мають бути обов'язково узгоджені з положеннями кримінально-процесуального, цивільно й господарсько-процесуального кодексів та деяких інших актів процесуального законодавства. Адже неузгодженість у цих питаннях, буде призводити до виникнення непорозумінь і конфліктів між органами і посадовими особами судової та прокурорської влади. Не можна виключити, що з часом перелік пріоритетних питань забезпечення законності буде змінюватись. 1 якщо випадки, в яких прокурор виступає як представник інтересів держави чи громадянина в суді, будуть з вичерпною повнотою названі в майбутньому законі про прокуратуру, то для залучення останньої до боротьби з новими видами правопорушень постане потреба вносити зміни і доповнення до цього закону, що є небажаним. На мою думку, в законі досить обмежитись вказівкою на те, що представницькі повноваження можуть реалізовуватись в усіх випадках, коли у прокурора є підстави вважати, що порушення зазіхають на конституційні права громадян, інтереси держави і суспільства. Повноцінна реалізація судово-представницької функції прокуратури є можливою лише за умови, коли прокурору буде надано право в межах його компетенції брати участь у розгляді будь-якої судової справи на будь-якій стадії процесу в судах усіх видів (загальної юрисдикції, спеціалізованих, апеляційних, місцевих, існування яких передбачено Конституцією, і на нього буде покладено обов'язок вживати всіх передбачених законом заходів до усунення порушень закону, від кого б вони не виходили. СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ 1. Конституція України від 28 червня 1996р. // Відомості Верховної Ради (ВВР), 1996, № 30. 2. Господарський процесуальний кодекс України // Відомості Верховної Ради (ВВР), 1992, № 6, ст.56 3. Цивільний процесуальний кодекс України // Відомості Верховної Ради (ВВР), 2004, № 40-41, 42, ст.492 4. Кодекс адміністративного судочинства //Відомості Верховної Ради України (ВВР), 2005, N 35-36, N 37, ст.446 5. Закон України „Про прокуратуру” // Відомості Верховної Ради (ВВР), 1991, № 53, ст.793 6. Роз'яснення президії Вищого арбітражного суду України від 2 квітня 1994 р. № 02-5/225 «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з судовим захистом права державної власності» // Право України. - 1994. - № 5-6. - С. 62-66.

7. Бородін І. Функціональні обовязки прокуратури у сфері забезпечення прав людини і громадянина // Право України. - 2000. - № 7. - С. 46-48.

8. Давиденко Л.Функції прокуратури України згідно з новою Конституцією України // Право України. - 1997. - № 6. - С. 42-46.

9. Каркач П. М. Організація роботи прокуратури міста, району. Методичний посібник з організації роботи в міських, районних прокуратурах. - Х.: Право, 2006. -- 352 с.

10. Карлин А.Б., Прокудина Л.А. Прокурор в арбитражном процессе // Прокурорская и следственная практика. - 1997. - № 1. - С. 54-57.

11. Конституція України. Коментар основних положень Конституції України щодо захисту прав та свобод людини і громадянина / Упоряд. М.І. Хавронюк. - К.: Літера, 2007. - 112 с.

12. Косюта М. Правове регулювання представницької функції прокуратури // Право України. - 1997. - № 12. - С. 53-55.

13. Мартыненко И. Возбуждение прокурором арбитражного процесса // Гос. и право. - 1997. - № 3. - С. 83.

14. Михайленко О.Р. Прокуратура України: Підручник. - К., 2005. - 468 с.

15. Мичко M.I. Деякі проблеми представництва прокурором інтересів громадян і держави в суді // Вісник Вищого арбітражного суду України. -- 1999. -- № 4. -- С. 207-211.

16. Онопенко В. Ще раз про судово-правову реформу // Закон і бізнес. -- 1998. -- № 33. - С. 6-8.

17. Притика Д.М. Правові організації і діяльності органів господарської юрисдикції та шлях їх удосконалення. - К., 2003. - С. 24.

18. Представництво у судовому процесі за новим ЦПК України та проектом Господарського процесуального кодексу України (за матеріалами конференції) // Право України. - 2005. - № 9. - С.141-143

19. Руденко М., Глаговський В. Представництво прокуратурою інтересів громадянина або держави в суді (теоретичний і практичний аспекти) // Право України. - 1997. - № 11. - С. 60-63.

20. Руденко М. Представництво прокурором інтересів держави у арбітражному суді // Право України. - 1998. - № 5. - С. 40-44.

21. Руденко М. Щодо усунення підміни прокуратурою інститутів контролю і нагляду в сфері управління // Право України. - 1996. - № 9. - С. 57-60.

22. Сапунков В.Й. Проблеми участі прокурора в цивільному та арбітражному судочинстві // Правова система України: теорія і практика. -- К., 1993. -- С. 287-293.

23. Тахтай В. Хто несе відповідальність за використання державних коштів // Голос України. -- 1997. -- 18 черв.- С. 4.