За обсягом повноважень органи держави класифікуються на центральні (вищі) та місцеві. Проте, не всі місцеві органи є державними (наприклад, органи місцевого самоврядування).

Органи державної влади, що мають владні повноваження, можуть бути поділені за різними критеріями:

1. За способом утворення: а) виборні (представницькі органи); б)призначувані (наприклад, органи прокуратури, виконавчо-розпорядчі органи); в)що успадковуються (спадковий монарх).

2. За строком функціонування: постійні -- створюються без обмеження строку дії; тимчасові -- створюються для досягнення короткострокових цілей.

3. За територією дії: а) загальні (загальнофедеральні у федеративній державі) -- поширюються на всю територію держави; б) суб'єктів федерації -- у федеративній державі; в) місцеві -- діють в адміністративно-територіальних одиницях.

4. За характером компетенції: а) органи загальної компетенції -- уряд; б)органи спеціальної компетенції -- міністерства тощо.

5. За порядком здійснення компетенції: колегіальні -- парламент (Верховна Рада);єдиноначальні-президент.

6. За правовими формами діяльності: правотворчі; правозастосовні; правоохоронні;контрольно-наглядові;установчі.

7. За принципом поділу влади: законодавчі, виконавчі та судові.

8. За характером і змістом діяльності: законодавчі (парламент); виконавчі (уряд); правоохоронні (міліція, органи безпеки); судові (суди -- вищі і місцеві); контрольно-наглядові (прокуратура, державні інспекції) [9,с.392].

Підрозділом держави є її глава. Президент в Україні не віднесений Конституцією до посадових осіб виконавчої влади. Він вважається вищою посадовою особою держави. Фактично він є і главою держави, і главою виконавчої влади. Дане фактичне становище потребує конституційного закріплення. Що таке "поділ влади" як принцип організації роботи державного апарату? Принцип поділу влади на законодавчу, виконавчу, судову має давню історію і традиційно пов'язується з ім'ям французького вченого Ш.-Л. Монтеск'є (1689--1755). Особливість його поглядів на "три влади" полягає у тому, що кожна з них оголошувалася самостійною і незалежною. Тим самим виключалася узурпація влади будь-якою особою або окремим органом держави. Вже в підході до принципу поділу влади Монтеск'є містилися засади стримування їх одна одною, що згодом в США при створенні Конституції 1787 р. було названо системою "стримувань і противаг". У вітчизняній історії ще задовго до Ш.Л. Монтеск'є мали місце спроби ("Пакти і Конституції" Пилипа Орлика, 1710 р.) створити конституційний проект незалежної України з урахуванням принципу поділу влади, їх єдності і взаємодії: законодавча влада -- Генеральна Рада, що обирається; виконавча влада -- гетьман, генеральна старшина та обрані представники від кожного полку; судова влада. "Пакти і Конституції" П. Орлика, написані під впливом західноєвропейського парламентаризму, заклали засадні принципи республіканської форми державного правління.

Принцип поділу влади складається із системи вимог:

1) поділ функцій і повноважень (компетенції) між державними органами відповідно до вимог поділу праці;

2) закріплення певної самостійності кожного органу влади при здійсненні своїх повноважень, недопустимість втручання в прерогативи один одного і їх злиття;

3) наділення кожного органу можливістю протиставляти свою думку рішенню іншого органу і виключення зосередження всієї повноти влади в одній із гілок;

4) наявність у органів влади взаємного контролю дій один одного і неможливість зміни компетенції органів держави поза-конституційним шляхом.

Юридичний прояв єдності і гармонійності влади полягає у тому, що: 1) органи державної влади в сукупності мають компетенцію, необхідну для здійснення функцій і виконання завдань держави; 2) різні органи держави не можуть приписувати тим самим суб'єктам за тих самих обставин взаємовиключні правила поведінки. Поділ влади треба сприймати як загальний принцип, а не як жорсткий регулятор у процесі реформування державної влади України [10,с.267].

Розділ 2. Система органів державної влади

Державна влада в Україні здійснюється за принципом її поділу на законодавчу, виконавчу і судову. Єдиним органом законодавчої влади в Україні є Верховна Рада України. Президент України є главою держави і виступає від її імені. Вищим органом у системі органів виконавчої влади є Кабінет Міністрів України. Судочинство в Україні здійснюється Конституційним Судом України та судами загальної юрисдикції. Система судів загальної юрисдикції в Україні будується за принципом територіальності та спеціалізації.

2.1 Особливості органів виконавчої, законодавчої, судової влади

Система державних органів утворить так званий державний апарат.

Державний апарат - це частина механізму держави в особі системи його державних органів.

Державні підприємства, установи, організації - це організовані групи осіб, призначенням яких є виконання робіт, надання послуг населенню або державі в цілому, його окремим органам, посадовим особам.

Державні підприємства створюються для господарської діяльності в державному секторі економіки (наприклад, космічний зв'язок, виробництво вибухових речовин і ін.).

Державні установи роблять послуги, наприклад, у сфері освіти, медичного обслуговування й т.д.

Державні організації виконують роботи, роблять послуги, наприклад, у сфері будівництва, перевезень і т.д.

Серед органів державної влади важливе місце посідають органи виконавчої влади, що здійснюють функції державного управління економічним, соціально-культурним та адміністративно-політичним будівництвом. Від результатів діяльності цих органів понад усе залежить соціально-економічний та політичний стан країни. Саме ці органи виступають основним суб'єктом адміністративного права [11,с.480].

Особливості державного управління полягають у тих функціях, на виконання яких воно спрямоване. Ці функції складають зміст державного управління як самостійної форми діяльності, що має певну мету, однак запланований результат може бути досягнутий лише в разі правильного встановлення завдань управління, забезпечення матеріальними, людськими ресурсами, законодавчою основою, об'єктивною інформацією. Проте головне призначення органів управління -- це здійснення в інтересах галузі чи сфери, її підприємств, установ і організацій функцій координації та регулювання діяльності. Відповідно до цих вимог мають формуватися системи управління. Законодавство у сфері організації державного управління мусить регулювати різноманітні відносини, що мають загальний, галузевий, міжгалузевий характер, територіальний аспект та ін. Створення організаційної системи державного управління обмежується відсутністю стабільної, внутрішньоузгодженої системи законодавства, необхідного для чіткого визначення організації, функцій, повноважень суб'єктів управління. В Концепції адміністративної реформи здійснено спробу дати цілісне бачення розв'язання проблем державного управління шляхом проведення взаємоузгоджених заходів, спрямованих на структурну перебудову органів управління, методів та форм їх діяльності, підкреслюючи тим самим пріоритетність законодавчого регулювання в цій справі. Вирішальним кроком у встановленні засад здійснення державного управління стала Конституція України, яка визначила систему і загальні повноваження органів виконавчої влади, порядок їх утворення і реорганізації, а також в загальному вигляді закріпила структуру економіки, соціально-культурної та адміністративно-політичної діяльності.

2.2 Законодавча влада

Верховна Рада Українияк єдиний законодавчий орган в Україні

Верховна Рада України розглядає та вирішує питання державного і суспільного життя, що потребують врегулювання законами України, а також здійснює установчі та контрольні функції, передбачені Конституцією України.

Вона приймає закони, постанови та інші акти більшістю від її конституційного складу, крім випадків, передбачених Конституцією.

До повноважень Верховної Ради України належать:

1) внесення змін до Конституції України в межах і порядку, передбаченими розділом XІІІ Конституції України;

2) призначення всеукраїнського референдуму з питань, визначених ст. 73 Конституції;

3) прийняття законів;

4) визначення засад внутрішньої та зовнішньої політики;

5) призначення виборів Президента України у строки, передбачені Конституцією;

6) заслуховування щорічних і позачергових послань Президента України про внутрішнє і зовнішнє становище України;

7) усунення Президента України з поста в порядку особливої процедури (імпічменту);

8) надання згоди про призначення Президентом України Прем'єр-міністра України;

9) здійснення контролю за діяльністю Кабінету Міністрів України і т. ін. [12,с.197].

Конституція України встановлює також, що виключно законами визначаються:

1) права і свободи людини і громадянина, гарантії цих прав і свобод, основні обов'язки громадянина;

2) громадянство, правосуб'єктність громадян, статус іноземців та осіб без громадянства;

3) права корінних народів і національних меншин;

4) порядок застосування мов;

5) правовий режим власності;

6) правові засади і гарантії підприємництва;

7) засади зовнішніх зносин;

8) засади регулювання демографічних і міграційних процесів тощо.

Конституція передбачає, що виключно законами України встановлюються:

1) Державний бюджет України та бюджетна система України;

2) система оподаткування, податки і збори;

3) засади створення і функціонування фінансового, грошового, кредитного та інвестиційного ринків тощо.

Отже, єдиним органом законодавчої влади в Україні є парламент -- Верховна Рада України [ст.75]. Конституційний склад Верховної Ради України 450 народних депутатів України, які обираються на основі загального, рівного, прямого виборчого права шляхом таємного голосування [13,ст.76].

2.3 Виконавча влада

Основними напрямками діяльності органів державної виконавчої влади в Україні є реалізація двох основних функцій: виконавчої та розпорядчої. Виконавча функція характеризується тим, що ці органи безпосередньо виконують нормативні приписи та інші акти законодавчої влади. Розпорядча функція характеризується тим, що для виконання актів законодавчої влади органи виконавчої влади від свого імені видають управлінські акти, дають відповідні розпорядження.

Президент України - глава держави

Президент України є главою держави і виступає від її імені. Він є гарантом державного суверенітету, територіальної цілісності України, додержання Конституції України, прав і свобод людини і громадянина [ст.102].

Президент України користується правом недоторканності на час виконання повноважень.

Президент України має такі повноваження:

1) забезпечує державну незалежність, національну безпеку і правонаступництво держави;

2) звертається з посланнями до народу та із щорічними й позачерговими посланнями до Верховної Ради України про внутрішнє і зовнішнє становище України;

3) приймає рішення про визнання іноземних держав;

4) призначає позачергові вибори до Верховної Ради України у строки, встановлені Конституцією;

5) припиняє повноваження Верховної Ради України, якщо протягом ЗО днів однієї чергової сесії пленарні засідання не можуть розпочатися;

6) призначає, за згодою Верховної Ради України, Прем'єр-міністра України;

7) припиняє повноваження Прем'єр-міністра України, приймає указ про його відставку та ін. [ст.105-106].

Кабінет Міністрів України як вищий орган у системі органів виконавчої влади.