Верховний Суд України

Голова Верховного Суду України обирається на посаду і звільняється з посади таємним голосуванням Пленуму Верховного Суду України в порядку, встановленому законом.

До відання Вищої ради юстиції належать:

а) внесення подання про призначення суддів на посади або про звільнення їх з посад;

б) винесення рішення відносно порушення суддями і прокурорами вимог щодо несумісності;

в) здійснення дисциплінарного провадження стосовно до суддів Верховного Суду України та суддів вищих спеціалізованих судів і розгляд скарг на рішення про притягнення до дисциплінарної відповідальності суддів апеляційних і місцевих судів, а також прокурорів.

2.5 Соціальне призначення державної влади

Однією з актуальних методологічних проблем, що потребує вирішення вітчизняною юридичною наукою і тим самим сприяння передусім більш глибшому дослідженню сучасних національних процесів державотворення і юридичного нормотворення в Україні з метою їх удосконалення, є проблема вивчення закономірностей державної влади, зокрема її сутності та соціального призначення.

Соціальне призначення державної влади -- постійна та багато в чому дискусійна проблема філософської та юридичної наукової літератури. Насамперед питання про соціальне призначення державної влади заслуговує на увагу тому, що без такого аналізу неможливо дати більш або менш об'єктивну оцінку не тільки існування, а й організації та функціонування державної влади на всьому її багатовіковому шляху. Адже якщо б державна влада була б тільки "паразитом на тілі людства", навряд чи людство терпіло б її так довго та навряд чи з'явилися б такі поняття, як "патріотизм", "символи держави", "захист від ворогів", "внутрішня мобілізація народу", спрямовані на збереження держави в критичні моменти її історії тощо. Адже абсолютно очевидно, що держава та її державно-владні інституції нерідко вживають заходів, які відповідають інтересам всього суспільства, всіх соціальних груп, всіх верств населення, наприклад організація будівництва доріг, тобто налагодження шляхів сполучення, боротьба із стихійними лихами, охорона природи, забезпечення безперебійного зв'язку, підтримка громадського порядку, боротьба із злочинністю, підтримка науки, культури, мистецтва, охорони здоров'я тощо.

Даючи характеристику державній владі та її функціям, не можна стверджувати, що вона має таке саме соціальне призначення, як і 200-300 років тому. Соціальна складова в процесі розвитку держави постійно зростає, особливо в епоху науково-технічної революції. Необхідно усвідомлювати, що немає та не може бути ні в держави, ані в державної влади кінцевої мети, оскільки немає кінцевої точки існування суспільства, його розвитку. Може, і має бути головна мета, яка характеризує історичну місію держави, її основне призначення, яке робить її незамінним та безумовно необхідним соціальним інститутом. Таким чином, погоджуючись з тим, що соціальне призначення є іманентною ознакою держави, державної влади та її функцій, вважаємо, що соціальне призначення державної влади полягає в її різноманітній, широкій діяльності, спрямованій не на вирішення вузько класових завдань, а завдань, які випливають з необхідності нормального, безконфліктного існування та прогресивного розвитку суспільства. Адже сучасна держава -- соціальний арбітр, орган вирішення загальних справ, організатор багатьох важливих заходів, без вжиття яких не може нормально функціонувати суспільство. У зв'язку з цим одне з перших місць належить закріпленню та захисту прав і свобод людини, екологічній безпеці, технічному прогресу, здоров'ю нації, безконфліктному існуванню суспільства, забезпеченню належного прожиткового мінімуму людей (мінімального рівня заробітної плати, пенсій, інших соціальних виплат), підтримці науки, культури, освіти, захисту материнства та дитинства [21,с.71].

На наш погляд, у сутності державної влади можуть бути виділені такі рівні, на яких проявляються її ціннісні властивості:

1) сутність державної влади першого порядку -- функції державної влади як основні напрями та види її здійснення в процесі вирішення різноманітних питань державного значення та інших, щільно пов'язаних із ними питань, в яких відбиваються і конкретизуються сутність та соціальне призначення цього виду публічної влади;

2) механізм державної влади, який за допомогою специфічних способів, засобів, методів забезпечує реалізацію цих функцій та задоволення певних соціальних потреб (цьому рівню сутності державної влади властиві суперечності між інституціональною стороною держави (механізмом) та виконуваними нею соціальними функціями);

3) сутність державної влади третього порядку -- політична організація суспільства, в якій відбувається самоусвідомлення державноорганізованим суспільством самого себе як цілого; виявляються та відображаються в соціальній свідомості найбільш: загальні, істотні відносини (котрі носять характер соціальних закономірностей і об'єднують суспільство в єдине ціле), з якими пов'язані виживання суспільства та його здатність до саморозвитку; визнається необхідність впровадження та захисту вказаних відносин у соціальній практиці; ця необхідність конкретизується та набуває розвинених форм за допомогою створення спеціальних інститутів державної влади.

На підтвердження даних висновків наведемо висловлення відомого російського вченого-юриста М.М. Коркунова, який більш ніж століття тому писав: "Які б не ставили цілі перед державою, дійсно виконати вона може тільки завдання, які відповідають її внутрішній природі та організації. Щодо інших, не споріднених їй завдань держава не в змозі буде витримати конкуренцію інших суспільних союзів" [22,с.58].

Наведене висловлення М.М. Коркунова не втратило значення і дотепер. Його варто мати на увазі при дослідженні проблем модернізації сучасної державності.

Розділ 3. Поняття, види ознаки державної служби та державного службовця

3.1 Державна служба та її види

Державні комітети (державні служби) України є центральними органами виконавчої влади, діяльність яких спрямовує і координує Прем'єр-міністр України або віце-прем'єр-міністри чи міністри. Їх існує біля півтора десятка. Державні комітети вносять пропозиції щодо формування державної політики відповідним членам Кабінету Міністрів України та забезпечують її реалізацію у визначеній сфері діяльності, здійснюють управління в цій сфері, а також міжгалузеву координацію та функціональне регулювання з питань, віднесених до їх підпорядкування. Державні комітети -- органи єдиноначальні. В межах своєї компетенції вони можуть видавати загальнообов'язкові нормативно-правові акти.

Державна служба - це механізм здійснення цілей та завдань держави. Державна служба є важливим соціально-правовим явищем і може бути досліджена з різних точок зору: політичної, соціальної, організаційної, психологічної, етичної, соціологічної.

Державна служба ґрунтується на таких основних принципах:

- служіння народу;

- демократизму і законності;

- гуманізму і соціальної справедливості;

- пріорітету прав людини і громадянина;

- професіоналізму, компетентності, ініціативності, чесності, відданості справі;

- персональної відповідальності за виконання службових обов'язків і дисципліни;

- дотримання прав та законних інтересів органів місцевого і регіонального самоврядування;

- дотримання прав підприємств, установ і організацій, об'єднань громадян [23,ст.3].

Державна служба відрізняється від усіх інших видів служби своєю публічністю, професійністю, постійністю та функціонуванням у сфері державного управління.

Місцеві державні адміністрації на відповідній території забезпечують:

* виконання Конституції та законів України, актів Президента України, Кабінету Міністрів України, інших органів виконавчої влади;

* законність і правопорядок; додержання прав і свобод громадян;

* виконання державних і регіональних програм соціально-економічного і культурного розвитку, програм охорони довкілля, а в місцях компактного проживання корінних народів і національних меншин також програм їх національно-культурного розвитку;

* підготовку та виконання відповідних обласних і районних бюджетів; " звіт про виконання відповідних бюджетів і програм;

* взаємодію з органами місцевого самоврядування;

* реалізацію інших наданих державою, а також делегованих відповідними радами повноважень[24,с.24].

Види державної служби

У науковій літературі найчастіше державну службу класифікують як публічну службу і поділяють на два види :

1) державну службу;

2) муніципальну службу (для України -- служба в органах місцевого самоврядування).

У свою чергу, державна служба залежно від гілок влади поділяється на такі види:

1) в апараті єдиного органу законодавчої влади;

2) в органах виконавчої влади;

3) у судових органах і органах прокуратури.

Державна служба також класифікується як цивільна і мілітаризована.

Цивільна служба, у свою чергу, поділяється на два види: цивільна загальна служба -- здійснення загальних, стандартних функцій, що характерні для всякого виду державної служби, яка не відрізняється галузевою специфікою; цивільна спеціальна служба -- її реалізація встановлюється особливими правовими актами, за якими державні службовці обіймають певні посади в державних органах конкретної, спеціальної компетенції, що відображається на практичній діяльності персоналу (наприклад, суддівська, залізнична, нотаріальна, дипломатична служба та ін.).

Для мілітаризованої служби є характерними захист життя і здоров'я людей, забезпечення безпеки громадян, порядку управління, основних прав громадян.

Щоб зрозуміти особливості різних видів державної служби, необхідно розглянути сутність, роль, структури, організацію, завдання, права, обов'язки, відповідальність кожного такого органу виконавчої влади, проходження служби, статус та соціальний і правовий захист її працівників, і в першу чергу в таких органах державної влади України:

-військова служба;

-органи прокуратури;

-апарат судів;

-служба безпеки;

-органи внутрішніх справ (міліції);

-органи податкової служби;

-органи митного контролю;

-дипломатична служба.

Органи державної податкової служби України у своїй діяльності керуються Конституцією України, Законом України "Про державну податкову службу в Україні", іншими законами і нормативно-правовими актами органів державної влади, а також рішеннями Верховної Ради Автономної Республіки Крим і Ради Міністрів Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування з питань оподаткування, виданими у межах їх повноважень. [25,с.157].

3.2 Державний службовець

Щодо терміну "службовець" то він є похідним від терміна "служба" і широко використовується в юридичній літературі. Загальноприйнято вважати, що службовці - це особи, які проходять якийсь певний вид служби (державної, громадської чи комунальної).

Враховуючи законодавчу невизначеність терміна "державний службовець", та перманентні дискусії щодо визначення поняття "державна служба", доводиться констатувати, що до цього часу єдиного підходу до розуміння поняття "державні службовці" в Україні не вироблено.

Застосовуються два основних підходи: 1) державний службовець в широкому розумінні - працівник, який здійснює на професійній основі у будь-якій державній установі, закладі, організації, підприємстві суспільно-корисну діяльність та одержує за таку працю заробітну плату; 2) державний службовець у вузькому розумінні - особа, яка перебуває на службі у держави на посаді, віднесеній до державної служби в державному органі або його апараті, з метою здійснення специфічного виду публічної суспільно-корисної діяльності - професійного державного управління або регулювання, за що одержує винагороду з коштів державного бюджету.