Зміст

Вступ

Розділ 1. Кримінологічна характеристика злочинів, вчинюваних неповнолітніми

1.1 Загальна характеристика особи неповнолітнього злочинця та злочинності неповнолітніх

1.2 Кримінологічна характеристика насильницьких злочинів, що вчиняються неповнолітніми

1.3 Кримінологічна характеристика групової злочинності неповнолітніх

Розділ 2. Віктимологічні аспекти злочинності неповнолітніх

2.1 Поняття віктимної поведінки неповнолітнього

2.2 Роль віктимної поведінки неповнолітнього в механізмі скоєного ним злочину

Розділ 3. Причини та умови злочинності неповнолітніх, запобігання злочинам, що скоїли неповнолітні

3.1 Соціально-економічні та побутові причини та умови злочинності неповнолітніх

3.2 Особливості кримінальної відповідальності та покарання неповнолітніх

3.3 Запобігання злочинам, що вчинюються неповнолітніми

Висновки

Список використаних джерел

Вступ

Актуальність теми. Необхідність виділення злочинності неповнолітніх в окремий об'єкт дослідження обумовлена низкою причин. По-перше, суттєвістю та масштабністю завдань щодо охорони життя і здоров'я підростаючого покоління і формуванням у зв'язку з цим державної політики захисту прав та законних інтересів дітей та підлітків як самостійного напряму діяльності державних органів, так і суспільства в цілому. По-друге, особливостями генезису та мотивації злочинів, що скоюються неповнолітніми. Ці особливості обумовлені специфікою виховання і життєдіяльності, соціально-психологічними характеристиками та статусом, який займають неповнолітні у суспільстві. По-третє, специфікою рівня, структури, динаміки, причин злочинності, що пов'язані з зазначеними вище особливостями, високою злочинною активністю підлітків.

Поняття злочинності неповнолітніх можна визначити, виходячи з ст. 22 Кримінального кодексу України. Цією статтею встановлюється вік, з якого може настати кримінальна відповідальність, а точніше у п. 1 говориться про те, що кримінальній відповідальності підлягають особи, яким на момент вчинення злочину виповнилося 16 років. У п. 2 зазначеної статті передбачається, що особи, які вчинили злочин у віці від 14 до 16 років, підлягають кримінальній відповідальності лише за вчинення злочинів, встановлених ст. 22 ККУ. Отже, злочинність неповнолітніх - це сукупність злочинів і осіб, які їх скоюють, у віці від 14 до 18 років. Але встановлені таким чином вікові межі мають досить умовний характер, оскільки багато чинників, які впливають на злочинність неповнолітніх, мають місце і серед підлітків молодшого віку (10-13 років) та молодіжного віку (18-21 та 22-25 років). Тому поряд із поняттям "злочинність неповнолітніх" у науковій літературі зустрічаються терміни "підліткова злочинність", "молодіжна злочинність".

Зазначене вище створює певні труднощі при аналізі процесів і обставин, що впливають на злочинну поведінку неповнолітніх, виявлення тенденцій і закономірностей їх злочинності. Тому вивчення особливостей цієї злочинності, особи неповнолітнього злочинця, розроблення заходів щодо профілактики злочинності неповнолітніх має відбуватися з урахуванням даних про правопорушення серед дітей і підлітків (вікова група від 10 до 14 років) і осіб молодіжного віку (18-21 рік). Також слід мати на увазі, що на стан, рівень, структуру та динаміку злочинності неповнолітніх специфічно впливають демографічні, психолого-побутові характеристики регіонів, життєдіяльність в них (наприклад, кількість неповнолітніх у регіоні, кількість неповнолітніх і неблагополучних сімей, кількість дітей у сім'ї, умови проведення дозвілля тощо). Стан злочинності неповнолітніх багато в чому залежить і від якості діяльності усіх суб'єктів профілактики злочинів неповнолітніх.

У силу характеру злочинності неповнолітніх на перше місце при вивченні даного явища висувається проблема особистості злочинця. Успіх профілактичної діяльності органів внутрішніх справ багато в чому залежить від того наскільки всебічно і глибоко вивчена особистість неповнолітнього злочинця. Можна було б уникнути багатьох помилок, якби практичні органи в центр своєї уваги і професійних зусиль завжди ставили особистість, а не тільки умови її життя чи інші впливи на неї. Це повною мірою відноситься до неповнолітніх злочинців.

Одним з головних завдань дослідження злочинності неповнолітніх є вивчення стану, рівня, структури та динаміки злочинності неповнолітніх, а також причин та умов, що сприяють скоєнню неповнолітніми злочинів, та інших правопорушень для розроблення профілактичних заходів, для правильного вибору їх напряму, об'єму і характеру.

Аналіз злочинності неповнолітніх як особливого об'єкта кримінологічного дослідження містить вивчення характеристик:

а) скоєних злочинів (види, форми, мотиви);

б) особи (з урахуванням обмеженого періоду її формування, обмеженої дієздатності, рухомий динаміки змісту соціальних функцій);

в) причин і умов злочинності;

г) результативності заходів профілактичного впливу.

Комплексне дослідження проблеми злочинності неповнолітніх може проводитись як самостійно органами, на які законодавством покладено здійснення профілактики цієї злочинності, так і з залученням громадських об'єднань та організацій.

Загальні причини та умови злочинності досліджували багато вчених: А. Долгова, В. Номоконов, В. Кудрявцев, І. Карпець, Н. Кузнецова, О. Джужі, І. Дольшик, А. Закалюк, О. Костенко, О. Литвин, В. Шакун та ін. Але особливості впливу загальних причин злочинності на злочинність неповнолітніх спеціально не вивчались, хоча зазначена проблема є актуальною для розроблення заходів запобігання злочинності неповнолітніх на загальносоціальному рівні.

Соціальні аспекти злочинності, в тому числі і злочинності неповнолітніх, розглянуто в роботах Ю.М. Антоняна, І.П. Васильківської, А.І. Долгової, Г.М. Міньковського, Т.Г. Перепелиці, В.Я. Рибальської, С.А. Тарарухіна, А.П. Тузова та інших вітчизняних і зарубіжних вчених, в тому числі психологів і соціологів.

Проблемі призначення покарання, в тому числі й неповнолітнім, приділялося багато уваги з боку науковців. Вона розглядалася в роботах М.І. Бажанова, Г. С Гаверова, І.І. Карпеця, Г.А. Кригер, Л.Л. Круглікова, Н.Ф. Кузнєцової, Н.С. Лейкіної, П.П. Осипова, М.А. Скрябіна, К.К. Флоря та деяких інших авторів.

Мета роботи полягає в тому, щоб на основі доступної літератури проаналізувати та з'ясувати основні риси злочинності серед неповнолітніх.

Для досягнення цієї мети у роботі вирішується ряд задач:

· визначити поняття злочинності серед неповнолітніх;

· охарактеризувати причини та умови злочинності неповнолітніх;

· дослідити віктимологічні аспекти злочинності неповнолітніх;

· проаналізувати роль віктимної поведінки в механізмі злочину;

· охарактеризувати злочини, вчинювані неповнолітніми;

· дослідити особливості кримінальної відповідальності та покарання неповнолітніх;

· виявити основні заходи щодо запобігання злочинів, що вчинюються неповнолітніми.

· виявити актуальні проблеми і тенденції розвитку злочинності неповнолітніх.

Об'єктом дослідження є основи та загальні риси злочинності серед неповнолітніх.

Предметом дослідження виступає аналіз основних причин злочинності неповнолітніх, характеристика злочинів вчинюваних неповнолітніми та особливості кримінальної відповідальності та покарання неповнолітніх.

Розділ 1. Кримінологічна характеристика злочинів, вчинюваних неповнолітніми

1.1 Загальна характеристика особи неповнолітнього злочинця та злочинності неповнолітніх

Перш ніж перейти до розгляду досліджуваної теми треба дати чіткі визначення таким термінам: особа злочинця, його особистість, неповнолітній та злочинність неповнолітніх.

Отже, особа злочинця - це сукупність негативних особистісно-структурних психічних якостей, характерних для злочинців певної кримінальної спрямованості. "Кримінологія. Навчальний посібник" О.Є. Михайлов, А.В. Горбань, В.В. Міщук, Київ "Знання" 2012 р.

Особа злочинця - це абстрактнее поняття, за допомогою якого в кримінологічній практиці створюється загальний портрет людини, яка вчинила злочин, та яке дає змогу:

1) визначити найбільш типові риси які характерні конкретним злочинцям за основними кримінологічними показниками;

2) побачити, які з цих рис є найбільш поширеними в особі та безпосередньо пов'язаними зі злочинною поведінкою та її мотивацією;

3) встановити причини формування негативних властивостей та якостей особи, під впливом яких вона вчинила злочин;

4) дослідити взаємозв'язок загально-соціалних детермінантів з біологічними особливостями особи на різних етапах її соціалізації;

5) навести типологію злочинців.

У формуванні особи неповнолітніх злочинців вирішальну роль відіграють:

1). Негативний вплив сім'ї:

а) кожна восьма (за вибірковими даними) сім'я, яка виховує дітей, виявилася неблагополучною в кримінальному плані;

б) в 30-40% випадків злочинів неповнолітніх встановлено прямий негативний вплив з боку батьків та інших старших членів сім'ї (зловживання алкоголем, грубість, жорстокість, безкарність, наркоманія, проституція тощо);

в) типовими для батьків неповнолітніх злочинців є низька культура і безвідповідальне ставлення до дітей;

г) відсутність (тимчасова чи тривала) у батьків можливості мінімально забезпечувати необхідні потреби дітей.

2). Негативний вплив з боку однолітків та дорослих у найближчому середовищі - побутовому, навчальному, виробничому.

3). Підбурювання з боку дорослих злочинців, яке, за даними вибіркових досліджень, має місце в 30% випадків.

4). Тривала відсутність певних занять у неповнолітніх, які залишили навчання, що тягне за собою, як правило, втягнення у злочинну діяльність.

5). Проникнення по різних каналах у середовище підлітків кримінальних традицій і "законів" - культу сили, жорстокості, наркотиків, статевої розбещеності.

6). Низький рівень роботи навчально-виховних закладів (формалізм, непрофесіоналізм, відсутність індивідуального підходу).

7). Розпад системи працевлаштування неповнолітніх і виховання у трудових колективах.

8). Формуванню кримінальної мотивації і її прояву в поведінці неповнолітніх багато в чому сприяють упущення в правовиховній та правоохоронній діяльності.

Всебічний підхід до оцінки особи, яка вчинила злочин, необхідний не тільки для об'єктивного розслідування кримінальної справи і визначення найбільш доцільних заходів впливу на винного, а й для виявлення та усунення причин та умов злочину, а також правильного вибору заходів для його перевиховання.

Успішне попередження злочинів можливо лише в тому випадку, якщо увагу буде сконцентровано на особистості злочинця, оскільки саме особистість є носієм причин їх вчинення. Можна тому сказати, що ця особистість - основна і найважливіша ланка всього механізму злочинного поводження. Ті її особливості, що породжують таке поводження, повинні бути безпосереднім об'єктом попереджувального впливу. Тому проблема особистості злочинця є головною і водночас найбільше складною проблемою кримінології.

Особистість злочинця - це система взаємопов'язаних біологічних, психофізіологічних, психологічних і соціальних властивостей і якостей, притаманних більшості осіб, які вчинили злочини. "Кримінологія. Навчальний посібник" А.Ф. Зеленський - Х. Рубікон 2000 р.