Стан злочинності неповнолітніх багато в чому залежить від стану боротьби з нею і ставлення працівників правоохоронних органів до обліку її проявів. Тому у схожих за багатьма демографічними, економічними, територіальними та іншими показниками регіонах можуть бути значні розбіжності щодо показників розглядуваної злочинності.

Структура злочинності неповнолітніх в Україні має зараз такий вигляд: частка неповнолітніх у загальній злочинності становить 8-9%, серед них:

1) злочини проти особи - 2,1%;

2) грабежі і розбої - 9,0%;

3) крадіжки державного майна - 20,5%;

4) крадіжки індивідуального майна - 50%;

5) хуліганство - 6,2%.

За вибірковими даними, до 70-80% злочинів учиняється поблизу місця проживання, навчання, безпосередньо у навчальних закладах і гуртожитках.

Майже 50% злочинів вчиняється внаслідок відсутності батьківського контролю.

Злочини неповнолітніх носять, як правило, в більшості випадків груповий характер (у трьох випадках з п'яти). Більшість груп є нечисленними за своїм складом (дві-три особи нестійкі (тобто існують менше трьох місяців)) іноді групи змішані - в їхньому складі є дорослі і неповнолітні злочинці.

Інтенсифікація насильства виражається в більше високих темпах росту найнебезпечніших насильницьких злочинів і їхньої частки в загальному статистичному масиві виявлених злочинів неповнолітніх. Якщо загальне число виявлених неповнолітніх, що зробили злочини в 2006р. у порівнянні з 1991 р., скоротилося на 4,7 %, а в порівнянні з 1997 р. - на 6,2 %, то число неповнолітніх, що зробили за цей період:

Ю навмисне вбивство, - виросло відповідно в 3,7 і в 1,5 рази;

Ю навмисне заподіяння тяжкої шкоди здоров'ю, - виросло в 4,2 і 2,1 рази;

Ю розбій, - виросло в 2,2 і 1,3 рази.

Оскільки ці види злочинів є найменш латентними із чинених підлітками злочинів, те їхня тенденція швидше за все відбиває реальну тенденцію злочинності неповнолітніх.

Сучасну ситуацію з убивствами неповнолітніх можна охарактеризувати як незначне скорочення на рівні найвищих показників (за останні чотири роки зареєстровані найвищі (з моменту утворення єдиного обліку злочинів в 1961 р.) показники числа підлітків, що зробили навмисні вбивства: 2001р.-2126,2002р.-2118,2003р.-2057, 2004 р.-2021).

Високий рівень активності неповнолітніх у здійсненні навмисних убивств і його відносна стійкість свідчать, очевидно, про те, що вбивство як прояв властивості суспільства породжувати найнебезпечніші форми насильства неповнолітніх, починає в останні чотири роки наближатися до межі свого можливого насичення, тобто до границі, за якої кризова ситуація (важке положення), уже переходить у критичну криміногенну ситуацію (небезпечне положення).

Статистичне вираження поширеності насильства в середовищі неповнолітніх підтверджується даними соціологічного дослідження. Підлітки схвалюють:

Ю насильство як спосіб вирішення конфлікту (18,7% опитаних);

Ю насильство як спосіб досягнення мети (21,4%).

49% опитаних, що вчаться у школі, і 18 % з вищих професійних училищ (ВПУ) заявили, що в їхніх освітніх установах існує вимагання грошей або речей одними учнями в інших. Про те, що це явище існує, підтвердили батьки учнів і їхніх педагогів. Але значно частіше поширене насильство й приниження одних учнів іншими. На це вказали понад 70 % учнів шкіл і понад 60 % - ВПУ, 56 % - батьків, 78 % - викладачів шкіл і 84 % - педагогів і вихователів ВПУ.

Школу насильства неповнолітні проходять у бійках, які, на думку більшості всіх груп респондентів, у середовищі підлітків - явище розповсюджене.

З багатьох факторів, що чинять вплив на поширеність насильства, відзначимо два. Перший фактор - у суспільстві не сформовані установки толерантної свідомості. Поки не прийнято вирішувати конфлікти шляхом компромісу, договору, згоди, важко сподіватися на зниження рівня насильства. Другий - у суспільстві поширилася "соціалізація на насильство", що істотно міняє "кодекс" поводження підлітків. Застосування сили в середовищі неповнолітніх стає нормою й престижним засобом досягнення успіху. Зрозуміла для підлітків, і не тільки їм, воля включає жорстокість і насильство як атрибути її реального буття.

Одним з показників, що свідчать про розширення бази злочинного поводження неповнолітніх, є число осіб, що вперше зробила злочини. Сформувавши основний статистичний масив виявлених неповнолітніх злочинців (1997 р. - 81,2 %, 2003 р. - 84,4 %, 2004 р. - 85,4 %), сукупність підлітків, що вперше скоїла злочин, "демонструє" більше несприятливу тенденцію зміни в порівнянні з особами, що раніше скоїли злочин.

На тенденцію до розширення соціальної бази злочинності неповнолітніх великий вплив робить криміногенно-віктимогенне середовище, що оточує підлітків. Глибоке вивчення цього середовища показує, що найбільш сильними підкріплюючими факторами злочинного поводження виступають насильницьке підпілля, наркотичне підпілля, сексуальне підпілля, економічне підпілля.

1.3 Кримінологічна характеристика групової злочинності неповнолітніх

Злочинні групи створюються, як правило, не одразу. Спочатку вони мають перед-кримінальний характер, культивуючи аморалізм та його прояви. В цьому разі йдеться про групи кримінального ризику, члени яких балансують на грані злочинів. На відміну від попередніх років, такі групи мають в основному корисливу спрямованість. Члени цих груп усю свою поведінку підкоряють інтересам, де і як дістати гроші, вживають наркотики, спиртне, займаються груповим сексом, цинічно ставляться до людей, у тому числі своїх близьких. Вони намагаються будь-якою ціною довести свою зверхність над іншими, найчастіше шляхом приниження людської гідності та фізичної розправи.

Будь-яке спільне здійснення злочину двома чи більше особами є злочином, зробленим у групі. Підлітки молодшої вікової групи, як правило, роблять злочини в складі групи.

У певній мірі це пов'язано з особливостями фізіологічного і психічного стану осіб даної вікової групи (11-15 років - період, пов'язаний зі змінами в організмі гармонійного балансу, зі створенням і перебудовою роботи залоз внутрішньої секреції. Цей період характеризується підвищеної уразливістю нервової системи). Становлення особистості - через самоствердження.

Провідний мотив - прагнення знайти своє місце серед однолітків.

Серед неповнолітніх злочинців більше всього учнів загальноосвітніх шкіл і ПТУ; менше - учнів середніх спеціальних навчальних закладів і вузів.

Більшість досліджуваних підлітків мали конфліктні відносини з батьками, однак мали нормальні житлові умови і матеріальне положення.

Також серед тих, хто приймав участь у груповій злочинності більшість були на обліку в інспекціях по справах неповнолітніх.

Кримінологічна характеристика злочинних груп неповнолітніх:

1. Перший тип: традиційні злочинні групи неповнолітніх, які відносять до "ситуативних" - нечисленні і нестійкі, перевага загальнокорисливих злочинів. Злочини є лише окремими епізодами в життєдіяльності підлітків і не можуть розглядатися в якості основної характеристики цих груп. Невисокий рівень організації злочинної діяльності в "ситуативних" групах. Відсутність тісних міжособистісних зв'язків у підлітків, які входять у ці групи. Віковий рівень 14-15 років.

2. Другий тип: злочинні групи неповнолітніх, "перехідні" від груп "ситуативних" до злочинних груп високого рівня розвитку. Характеризується великою чисельністю учасників, більш тривалим періодом існування і злочинної діяльності, наявністю окремих елементів стійкості, великою кількістю зроблених злочинів, зміною їх характеру, більш сильним впливом на моральну сферу підлітків. Кожна група складається з мікрогруп (емоційна основа утворення). Віковий рівень 16-17 років і вище (14-літніх мало). Статева структура - підлітки чоловічої статі основа, зростання активної участі дівчин (майже кожна третя займає положення "опущених", "загальних" дівчат, які задовільняють статеві потреби членів груп чоловічої статі, інші - в ролі "матрьон", тобто учасниць, які користуються в групі визначеним авторитетом і правом вибору статевого партнера. Склад учасників - учні ПТУ, а також працюючі неповнолітні. Зменшується чисельність загальноосвітніх шкіл, які навчаються. Злочини в основному відбуваються під впливом криміногенної (провокуючої) конкретної життєвої ситуації.

3. Третій тип: стійкі підлітково-молодіжні угрупування, що представляють собою найбільш високий рівень розвитку злочинних груп. Характеризується: розробленою структурою внутрігрупових зв'язків, встановлені фінансові "повинності", вікова структура - юнаки 16-17 років, багато дорослих, 14-15-літніх - незначна кількість; наявністю чітко визначеного лідера; "закритий" характер угруповання, відносно стабільний склад учасників; стійка спрямованість на здійснення злочину визначеного виду.

Стійкість угруповань третього типу залежить від: 1) інтенсивності діяльної злочинної групи (кожний новий вдало здійснений злочин зміцнює групу і підвищує її стійкість); 2) задоволення через ієрархізацію особистого інтересу кожного члену групи (чим більше група орієнтована на формування особистісних зв'язків, тим більше вона стійка); 3) наявності психологічної захищеності кожного члена групи (що дуже важливо для більшості підлітків. Відносини захисту і взаємодопомоги обумовлені бажанням зберегти і зміцнити злочинну групу.

Фактори, що сприяють формуванню злочинних груп неповнолітніх:

1. Економічні (сукупність конкретних явищ громадського життя).

2. Сім'я: неповна родина, малодітність родин, велике число розлучень, аморальна поведінка батьків та інших членів родини, пияцтво й алкоголізм, систематичні конфлікти, що виливаються у сварки, скандали, бійки, розпусна поведінка батьків, відсутність у батьків бажання піклуватися про своїх дітей, відсутність емоційних зв'язків між батьками і дітьми і т.д.).

3. Конкретні недоліки в організації навчально-виховного процесу в загальноосвітній школі, що обумовлює протиправну поведінку неповнолітніх: 1) недоліки організаційного характеру; 2) недоліки, зв'язані з неправильним психологічним підходом до учнів, схильним порушувати встановлені правила і норми поведінки; 3) недоліки, обумовлені невисоким професійним рівнем деяких учителів, їх психологічною непідготовленістю до роботи з дітьми.

Кількість злочинів, що вчиняються групами неповнолітніх осіб, за останні роки значно зросла і охоплює всі види злочинів і сфери злочинної діяльності. Групова злочинна діяльність неповнолітніх являє собою підвищену суспільну небезпеку, адже в процесі її здійснення об'єднуються зусилля кількох осіб з метою досягнення злочинних наслідків, які є більш значними, ніж у результаті дій однієї особи. Вивчення групової злочинної діяльності ще не призвело до створення загальноприйнятної концепції групової злочинності, адже не збігаються цілі та завдання, що стоять перед різними науками, які вивчають ти чи інші аспекти даного явища.

Рівень групової злочинності неповнолітніх при вчиненні різних злочинів неоднаковий, а отже, це є проблемою, яка потребує глибокого кримінологічного дослідження. У літературі немає єдиного розуміння термінології, що використовується, відсутній уніфікований підхід при виборі критеріїв класифікації групової злочинності. Недостатнє дослідження кримінологічних аспектів групової злочинності чи їх помилкова інтерпретація позначаються на якості кримінально-правового регулювання.

Переважну більшість злочинів скоєно в групах. Суспільна небезпечність цих груп пояснюється тим, що в них активну роль відіграють дорослі, які вже встигли побувати в місцях позбавлення волі й мають достатній злочинний досвід.

Злочинність молоді щороку зростає на 15-20%. І не останнє місце в ній належить молодим людям, що вживають наркотики і алкоголь.