Проблема трудової зайнятості підлітків у країні залишається досить напруженою, і прогноз у цьому напрямку не втішний. У зв'язку з цим частка непрацюючих і підлітків, які не навчаються, у структурі злочинності неповнолітніх буде зростати.

З кримінологічної точки зору, особливе значення має вивчення родинного стану неповнолітніх злочинців. Це цілком зрозуміло, тому що в родині формуються соціально значимі якості особистості і властиві їй оцінні критерії.

Дослідження показують, що більше 2/3 неповнолітніх злочинців виховувалися в родинах, де постійно були присутні сварки, скандали, взаємні образи, пияцтво і розпуста. Кожного 8-10 рецидивіста, який встав на злочинний шлях у ранньому віці, у пияцтво і здійснення злочинів втягнули батьки, старші брати, близькі родичі.

Крім того, неблагополучна родина впливає не тільки на власних членів, але і на інших підлітків, з якими дружать їхні діти. Таким чином, відбувається процес "зараження" підлітків, які не належать безпосередньо до даної родини.

Неменьш важливими для характеристики особистості неповнолітніх злочинців є особливості їх правової свідомості. У цілому для них характерні глибокі дефекти правосвідомості, які у відомій мірі пояснюються двома факторами: загальною правовою неграмотністю як усього населення в цілому, так і неповнолітніх; негативним соціальним досвідом самого неповнолітнього.

Дефекти правової свідомості в неповнолітніх, які здійснюють злочини, виражаються в негативному відношенні до норм права, небажанні дотримуватися даних норм. Істотні пробіли в правових знаннях неповнолітніх приводять до міркувань про "несправедливість" законів, про "незаконне" осудження.

Характерні риси має і коло спілкування неповнолітніх правопорушників. В основному це - раніше засуджені, які зловживають спиртними напоями, наркотиками.

Важливою є і проблема дозвілля. Вільного часу в неповнолітніх правопорушників у 2-3 рази більше, ніж у їхніх законослухняних однолітків. У той же час відповідно до результатів окремих досліджень у міру збільшення вільного часу інтереси підлітків деформуються і здобувають негативний відтінок. У сфері дозвілля і побуту у більшості неповнолітніх злочинців переважає безцільне проводження часу (так звані "тусовки"). Нерідко роль лідерів у таких групах займають особи з негативною направленістю. За даними досліджень, з числа підлітків, які мають 2-3 години вільного часу, на обліку в міліції складалося 18%, 5-7 годин - 53%. Саме в дозвільній сфері підлітки роблять більшість злочинів.

Також одним з факторів який підвищує зростання злочинності неповнолітніх і збільшує жорстокість є "синдром страху смерті", тобто страх за своє життя який викликає жорстокість, озлобленість, насильство. Його викликає перегляд трилерів, зарубіжні мультиків і комп'ютерних ігор.

Злочинність неповнолітніх це:

1) сукупність злочинів, вчинених на певній території за певний період, відповідальність за які настає у віці від 14 до 18 років;

2) сукупність осіб у віці від 14 до 18 років, які вчинили злочини на певній території за певний період.

У деяких країнах (Велика Британія, США, низка держав Азії, Африки і Латинської Америки) вік настання кримінальної відповідальності за окремі злочини значно нижче 14 років. "Кримінологія. Навчальний посібник" О.Є. Михайлов, А.В. Горбань, В.В. Міщук, Київ "Знання" 2012 р.

Неповнолітніми або за їх співучасті, за даними карної статистики, скоюється кожний 11-й розслідуваний злочин.

Новим було поширення в середовищі неповнолітніх таких злочинів, як розбійні напади на підприємців та іноземців, посягання на життя і здоров'я з особливою жорстокістю, участь у кримінальному бізнесі (причетність до незаконного обігу зброї та наркотиків, рекет відносно своїх однолітків, більш часта участь у бандитських нападах та ін.) У 1997-1999 рр.. зафіксовано зростання числа неповнолітніх:

§ причетних до незаконного обігу зброї (+4,6%);

§ вчинили вбивства (+11,8%);

§ навмисне заподіяння тяжкої шкоди здоров'ю (+9,5%);

§ крадіжку (+18,8%);

§ грабіж (6,5%);

§ розбій (9,7%);

§ хуліганство (+2,7%) '.

Для чималої частини неповнолітніх характерна висока кримінальна активність. Проведеними дослідженнями встановлено, що неповнолітніми до притягнення їх до кримінальної відповідальності здійснюються 5-10 злочинів (поширені багатоепізодні крадіжки, пограбування) .

Проблема злочинності неповнолітніх, як і раніше залишається актуальною. Криміналізація є загрозою неповнолітніх молодому поколінню, а разом з тим і загрозою перспективам нормального розвитку громадянського суспільства та національної безпеки.

Відзначається втягнення неповнолітніх у такі сфери кримінальної діяльності, які до недавнього часу були в основному долею дорослих осіб.

1.2 Кримінологічна характеристика насильницьких злочинів, що вчиняються неповнолітніми

Для злочинності неповнолітніх властива підвищена латентність Частка злочинності, яка не одержує відображення в кримінальній статистиці та не стає предметом кримінального судочинства. - http://uk.wikipedia.org, оскільки багато їх діянь сприймаються як пустощі, викликані недостатньою соціальною зрілістю (крадіжки у сім'ї, сусідів, навчальному закладі; хуліганські бійки, відбирання грошей та речей у молодших тощо). Про такі вчинки, як правило, не повідомляють до органів внутрішніх справ. Тому реальнішим є облік тяжких насильницьких і насильницько-корисливих злочинів, які скоюють неповнолітні - убивства, тяжкі тілесні ушкодження, зґвалтування, злісне хуліганство, грабежі та розбійні напади.

Вивчаючи злочинність неповнолітніх, треба також ураховувати, що окремі їх групи істотно різняться. Ось чому значно відрізняється злочинність неповнолітніх віком 14-15 і 16-17 років. Різняться (як кількісно, так і якісно) також злочини, які скоюють учні загальноосвітніх шкіл, технікумів, професійних училищ, ті, хто працює, і ті, хто не має певного заняття.

У структурі злочинності неповнолітніх переважають:

· крадіжки приватного майна (45 %);

· крадіжки державного і колективного майна (26 %);

· грабежі (6 %);

· розбійні напади (2 %);

· злісне хуліганство (6 %).

Міністерство внутрішніх справ України констатує збільшення кількості злочинів, скоєних неповнолітніми, у 2010 році на 22,3 % порівняно з 2009 роком. Як зазначив заступник начальника Департаменту кримінальної міліції у справах дітей МВС України Віктор Суранович у інтерв'ю для газети "ZN UA", статистичні дані за 2010 рік у цілому свідчать про скорочення кількості таких видів злочинів, вчинених дітьми, як умисне вбивство - на 3,8 %, згвалтування - на 51,1 %, грабіж - на 40,8%, розбій - на 34,1 %, вимагання - на 22,4 %, хуліганство - на 39,4 %. Віктор Суранович пояснив, що загальна кількість злочинів підвищилася в основному за рахунок збільшення числа крадіжок з 3403 (2009 рік) до 7056 (2010 рік). Стаття в газеті "ZN UA" - "Ранняя преступность" від 1 квітня 2011 р.

У Казахстані злочини вчинені молодими людьми у віці від 14 до 29 років нараховують 57 %.

Чимало також убивств, тілесних ушкоджень і зґвалтувань. Майже 10 % злочинів пов'язані з незаконним вживанням наркотиків.

Частка злочинів неповнолітніх у загальній злочинності становить 10 %. Жіноча злочинність неповнолітніх співвідноситься із чоловічою у пропорції 1:15, міська до сільської - 3:1, молодшої вікової групи (14 - 15 років) до старшої (16 - 17 років) - 1:3. Групові злочини серед неповнолітніх становлять 60 - 70 %; 15 % усіх злочинів вчиняється у стані алкогольного чи наркотичного сп'яніння, 80 % злочинів неповнолітні вчинюють неподалік від свого місця проживання, навчання чи роботи.

Зазначимо, що частка осіб чоловічої статі серед неповнолітніх злочинців перевищує її питому вагу серед населення цієї вікової групи. Частка дівчат-злочинців, навпаки, значно менша. Суттєвим є і те, що питома вага осіб жіночої статі в злочинності неповнолітніх у 3 - 4 рази менша порівняно з аналогічними показниками дорослої жіночої злочинності.

Вкажемо на негативні тенденції у сучасній злочинності неповнолітніх:

1) її кількісні показники зростали в середині 90-х років минулого століття, потім намітилася стабілізація;

2) спостерігається все більша орієнтація на корисливі та корисливо-насильницькі злочини (крадіжки, грабежі, розбійницькі напади);

3) збільшення кількості злочинів, що потребують кримінальної "кваліфікації" (квартирні крадіжки, викрадання автомототранспорту, рекет та ін.;)

4) подальше "омолодження" злочинності. Так, 1/5 злочинів вчиняються підлітками, які не досягли 14-річного віку, тобто не є суб'єктами злочину;

5) зростання питомої ваги дівчат серед злочинців, їх участі у тяжких злочинах (розбійницьких нападах, зґвалтуваннях і, навіть, убивствах);

6) вчинення тяжких злочинів з незначних приводів, а то й взагалі без приводу, їх виняткова жорстокість і зухвалість;

7) поява "нетрадиційних" для неповнолітніх злочинів (ритуальних убивств, самозахоплень, вандалізму тощо);

8) збільшення так званих "фонових" проявів (вживання наркотиків, пияцтво, токсикоманія, проституція, небажання займатися суспільне корисною працею, поширення венеричних хвороб та СНІДу);

9) зростання кількості осіб, що мають психічні відхилення від норми, перебувають у пограничному з неосудністю стані;

10) часті випадки злиття неповнолітніх злочинців з дорослими, які виступають у ролі організаторів злочинів;

11) посилення групового характеру злочинності неповнолітніх, яка набуває дедалі більшої організованості.

Боротьба зі злочинністю неповнолітніх - одна з центральних проблем боротьби зі злочинністю загалом. Показники злочинності неповнолітніх відбивають певною мірою ситуацію в суспільстві не тільки сьогодні, а й в майбутньому.

Проблема тяжкої насильницької злочинності проти життя та здоров я людини завжди була й залишиться однією з найзлободенніших і болісних проблем суспільства, гострим соціальним фактором його дестабілізації. Як свідчить історія людства, ці діяння завжди викликають негативний соціальний резонанс. Ступінь цивілізованості суспільства вимірюється саме ставленням однієї людини до життя та здоров я іншої, оскільки це не швидкоплинні цінності, а всі інші є похідними від них. Але ціна розуміння такої простої істини іноді ні з чим незрівнянна.

На найвищому законодавчому рівні - в Конституції України - зазначено, що людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.

Помітна поширеність злочинів насильницької спрямованості проти життя та здоров'я людини у структурі всієї злочинності, нестабільність їх динаміки, набуття нових негативних якісних характеристик, гранично високий рівень суспільної небезпеки, труднощі їх подолання - це лише небагато з того, що зумовлює нагальну потребу в поглибленому дослідженні насильницьких проявів, їх кримінально-правовому і кримінологічному аналізі, оцінці комплексу чинників, що їх викликають, розробці шляхів боротьби з ними.

Простежується стійка тенденція до зростання кількості умисних убивств і тяжких тілесних ушкоджень в Україні. Число таких злочинів, починаючи з 1972 р., зросло більше ніж у 3,5 разів. Щорічно виявляється у середньому понад 4, 5 умисних вбивств і близько 7 тис. тяжких тілесних ушкоджень. Найбільша кількість цих діянь зареєстрована органами офіційної статистики України у 1995 - 1996 рр. Число умисних убивств у 1996 р. становило 4896, а тяжких тілесних ушкоджень в 1995 р. - 8800. У 2003 р. їх зареєстровано відповідно 4041 і 6294, у 2007р. - 4296 і 6032.