4

Дипломна робота

Проблемы правового регулювання захисту економічної конкуренції

Зміст

Вступ

І. Законодавство у сфері захисту економічної конкуренції та недопущення недобросовісної конкуренції

1.1 Перспективи розвитку конкурентного права в умовах змін конкурентного законодавства

1.2 Становлення та реформування конкурентного законодавства в Україні

1.3 Законодавчі пропозиції щодо вирішення суперечностей правового регулювання монополізму та конкуренції

ІІ. Законодавство про зловживання монопольним становищем на ринку та антиконкурентні дії

2.1 Зловживання монопольним (домінуючим) становищем на ринку - джерела та засоби захисту

2.2 Антиконкурентні узгоджені дії суб'єктів господарювання

2.3 Антиконкурентні дії органів влади, органів місцевого самоврядування, органів адміністративно-господарського управління та контролю

ІІІ. Відповідальність за порушення антимонопольно - конкурентного законодавства

3.1 Відповідальність за порушення

законодавства про захист економічної конкуренції

3.2 Відповідальність за порушення законодавства про захист від недобросовісної конкуренції

3.3 Адміністративна та кримінальна відповідальність за порушення антимонопольно-конкурентного законодавства

3.4 Відповідальність суб'єктів господарювання за порушення антимонопольно-конкурентного законодавства передбачена Господарським кодексом України

Висновки

Список використаних джерел

Вступ

Процеси глобалiзацiї свiтової економiки пiдвищують вимоги до дiяльностi влади щодо забезпечення належного мiсця нашої країни в економiчнiй та полiтичнiй свiтовiй системi.

Тема дипломної роботи „Проблеми правового регулювання захисту економічної конкуренції” була обрана тому, що з поглибленням економічних перетворень і активізацією інтеграційних процесів усе актуальнішими стають питання розвитку конкурентних відносин, захисту товаровиробників і споживачів від зловживань монопольним становищем та недобросовісної конкуренції.

Державна політика щодо обмеження монополізму і розвитку конкуренції є невід`ємною складовою внутрішньої економічної та соціальної політики держави. Держава, визначаючи відправні ідеї, основні принципи стратегічної лінії в економічній, соціальній та інших сферах, має проводити збалансовану економічну політику, в тому числі гармонійно поєднувати механізм конкуренції та засоби регулювання діяльності монополій. Конкуренція при цьому є елементом ринку, який забезпечує його саморегуляцію.

Функціонування саморегулюючого ринкового механізму і ступінь впливу держави на економічні процеси характеризується співвідношенням, що проявляється у певних функціях держави. Деякі з них спрямовані на підтримку і полегшення конкуренції на ринку, інші полягають у спеціальному правовому регулюванні відносин, в яких беруть участь суб`єкти господарювання, що посідають домінуюче положення на ринку. Саме ці обставини спонукають державу запроваджувати систему організаційно-правових заходів протидії спотворенню конкуренції з боку суб`єктів господарювання, які мають ринкову владу, а також здійснювати регулювання на конкретних монополізованих ринках.

До найважливiших чинникiв стабiльного розвитку України можно вiднесті створення та розвиток ефективного конкурентного середовища. Саме воно повинно стати одним iз головних рушiїв, що забезпечить поступ нацiональної економiки за iнновацiйною моделлю. Слiд розумiти також, що економiчна конкуренцiя не обмежується сферою суто економiчних вiдносин, адже вона виступає водночас запорукою ствердження та змiцнення загальнодемократичних цiнностей. Розвиток конкуренцiї позитивно впливає на мале i середнє пiдприємництво, сприяючи становленню середнього класу - соцiальної основи демократичного суспiльства.

Полiтика послiдовного сприяння розвитковi конкурентних вiдносин стала одним iз важливих чинникiв, що забезпечили за останнi роки темпи економiчного зростання, стабiльнiсть нацiональної грошової одиницi, позитивнi зрушення у сферi життєзабезпечення населення, поступове покращення його добробуту.

Економiчнi процеси останнього часу на практицi пiдтвердили взаємопов'язанiсть i взаємовплив розвитку конкурентних вiдносин i економiчної активностi. Найвищi темпи приросту промислової продукцiї спостерiгалися в галузях, де найбiльш глибоко та послiдовно сформувалося конкурентне середовище. Це, зокрема, легка i харчова промисловiсть, целюлозно-паперова, полiграфiчна й деревообробна промисловiсть, а також видавнича справа.

Закрiплення та посилення цих тенденцiй, забезпечення умов для стiйкого тривалого зростання потребує зменшення частки монопольного сектору в економiцi України.

Спроможнiсть держави не лише визначати, а й гарантувати єдинi "правила гри" для всiх суб`єктiв господарювання, проводити дiєву конкурентну полiтику є основою iнвестицiйної привабливостi економiки, головним чинником її стабiльностi.

Уряд формує конкурентну полiтику з точки зору необхiдностi переорiєнтацiї структурних зрушень в економiцi на ефективне функцiонування реального сектору. Це в свою чергу передбачає здiйснення комплексу заходiв щодо формування ефективного конкурентного середовища як механiзму, що в короткостроковiй перспективi сприятиме економiчному зростанню, поєднаному з реалiзацiєю ключових завдань соцiального розвитку, а в довгостроковiй - стане одним з основних чинникiв створення та функцiонування соцiально орiєнтованої ринкової економiки в Українi. До основних завдань конкурентної полiтики в умовах сьогодення можна вiднести посилення впливу конкуренцiї на цiноутворення, формування конкурентного середовища на ринках енергоносiїв, сiльгосппродукцiї, житлово-комунальних послуг.

Одним iз ключових напрямiв формування конкурентної полiтики є створення цiлiсної нормативно-правової бази. Закон України "Про захист економiчної конкуренцiї" визначає правовi засади пiдтримки i захисту економiчної конкуренцiї, обмеження монополiзму в господарськiй дiяльностi та спрямований на забезпечення ефективного функцiонування вiтчизняної економiки на основi розвитку конкурентних вiдносин.

На сучасному етапi основнi завдання i напрями конкурентної політики посiдають чiльне мiсце в Програмi дiяльностi Кабiнету Мiнiстрiв України. Тi чи iншi аспекти цiєї полiтики вiдображено в багатьох документах програмного характеру, зокрема, в Комплекснiй програмi розвитку внутрiшнього ринку, Програмi розвитку iнвестицiйної дiяльностi на 2002-2010 рр. тощо.

Реалiзацiя цих документiв, з огляду на актуальнiсть i важливiсть конкурентної полiтики для формування соцiально орiєнтованої ринкової економiки в Українi потребує узгоджених дiй не лише державних органiв, а й усього суспiльства.

18 листопада 2001 року Президентом України був пiдписаний Указ "Про основнi напрями конкурентної полiтики на 2002-2004 роки". Цей документ став програмою дiй у сферi конкурентної полiтики не лише для Антимонопольного комiтету України, а й для всiх органiв державної влади i мiсцевого самоврядування. В ньому намiчено конкретнi заходи для удосконалення правил конкуренцiї, подальшого зменшення частки монопольного сектора в економiцi України, оптимiзацiї дiяльностi держави як безпосереднього учасника ринкових вiдносин. Указ передбачає активне залучення до реалiзацiї конкурентної полiтики пiдприємцiв, їх об'єднань, громадських органiзацiй. Але для удосконалення конкурентного механiзму зусиль лише Комiтету або навiть уряду в цiлому недостатньо. Має бути розумiння важливостi цiєї проблеми в суспiльствi, об'єднання зусиль державних органiв, пiдприємцiв, споживачiв.

І. Законодавство у сфері захисту економічної конкуренції та недопущення недобросовісної конкуренції

Ринок - це конкуренція, а конкуренція - це боротьба. Боротьба за ресурси та споживача. Що більше свободи в ринкових відносинах, то глибша інтеграція у світову економіку, що доступніший внутрішній ринок - то жорсткішого характеру вона набуває.

З поглибленням економічних перетворень і активізацією інтеграційних процесів усе актуальнішими стають питання розвитку конкурентних відносин, захисту товаровиробників і споживачів від зловживань монопольним становищем та недобросовісної конкуренції.

В Україні, з часу здобуття незалежності економічна конкуренція почала перетворюватися з терміну, який можна було зустріти хіба що в наукових працях, на щоденну реальність, від якої ми залежимо. За останні дванадцять років нашій державі вдалося пройти непростий шлях від тотальної радянської монополії до ринкової економіки на основі конкурентних взаємин.

Економічним підґрунтям розвитку конкурентних відносин стали приватизаційні процеси, роздержавлення власності, стимулювання підприємницької ініціативи, розвиток малого і середнього бізнесу, залучення у вітчизняну економіку іноземного капіталу, лібералізація торгівлі та зовнішньоекономічної діяльності.

Сьогодні, за даними Антимонопольного комітету України, частка монопольного сектора у валовому внутрішньому продукті вже становить приблизно 40%. Це, без перебільшення, один з головних практичних результатів реалізації державної конкурентної політики. Проте, економічно доцільний рівень монополізації в країні не повинен перевищувати 10-12 %, саме тому досягнення цього показника керівництво держави визначило пріоритетним [79, с.5].

Здійснення широкомасштабних перетворень в економічній сфері неможливе без побудови якісно нової системи державного регулювання економічних відносин, яка повинна спиратися на відповідний правовий механізм. У процесі правового забезпечення економічних реформ задіяні всі галузі права. Проте втручання держави в економічні процеси не обмежується застосуванням організаційно-правових механізмів податкової, бюджетної, грошово-кредитної, зовнішньоекономічної та митної політики. Воно також здійснюється шляхом створення й застосування спеціальних правових механізмів, зокрема, за допомогою конкурентного права як сукупності норм, що регламентує правила конкурентної поведінки суб'єктів господарювання на ринку, спрямована на задоволення потреб, захист інтересів підприємців, споживачів і держави в цілому [22, с.15].

1.1 Перспективи розвитку конкурентного права в умовах змін конкурентного законодавства

Розвиток конкурентного законодавства і права, який відбувається в Україні, є ознакою якісних змін у суспільній свідомості, поступового переходу до побудови цивілізованої економічної системи в країні. Разом із тим, незважаючи на увагу, що приділяється питанням формування та розвитку конкурентного законодавства і права, майже відсутні теоретичні розробки цих питань. Але ж загальновідомо, що ефективність законодавства досягається лише за максимальної відпрацьованості та взаємоузгодженості регулюючого правового механізму, який реалізується через норми конкурентного законодавства.

Ця проблема є дуже актуальною в умовах докорінної зміни (новації) норм конкурентного законодавства, що відбувається у зв'язку з набуттям чинності Закону України "Про захист економічної конкуренції". До речі, водночас змінюється не лише низка правових норм, а й уся система та інфраструктура конкурентного законодавства. Тобто відбуваються концептуальні зміни цієї системи. Такі зміни не лише впливають на розвиток конкурентного права, вони потребують якісного теоретичного обґрунтування. Саме тому, варто звернути увагу на концептуальне розуміння поняття "конкурентне право" і фактори, що визначають напрями його розвитку в майбутньому.

У світі прийнято вважати, що правове регулювання всіх видів діяльності, об'єднаних поняттям "конкуренція", визначається як конкурентне право.