а) становище суб'єкта господарювання, частка якого на ринку певного товару складає більше 35 %, презюмується в якості монопольного (домінуючого), однак ця презумпція може бути спростована шляхом доведення суб'єктом господарювання зворотного. Іншими словами, якщо частка суб'єкта господарювання на ринку понад 35 %, то Законом установлена презумпція домінуючого становища, при цьому тягар її спростовання (тобто доведення зворотного) покладається на суб'єкта господарювання;

б) становище суб'єкта господарювання, частка якого складає 35% і менше, визначається в якості монопольного (домінуючого), якщо це доведено антимонопольними органами. Тобто, якщо частка суб'єкта господарювання 35% і нижче, встановлена презумпція відсутності домінуючого становища, при цьому тягар її спростовання покладено на органи Антимонопольного комітету.

Таким чином, у законодавстві України не встановлена незаперечна презумпція відсутності в суб'єкта господарювання монопольного (домінуючого) становища.

Поряд із зазначеними правилами, введені спеціальні правила щодо встановлення монопольного (домінуючого) становища кожного з кількох суб'єктів господарювання (законодавством, що діяло раніше, такі правила не передбачались).

По-перше, вважається, що кожен з двох чи більше суб'єктів господарювання займає монопольне (домінуюче) становище на ринку товару, якщо стосовно певного виду товару між ними немає конкуренції або є незначна конкуренція та щодо них, разом узятих, виконується одна з умов, передбачених ч.1 ст.12.

По-друге, монопольним (домінуючим) вважається також становище кожного з кількох суб'єктів господарювання, якщо відносно них виконуються такі умови:

* сукупна частка не більше ніж трьох суб'єктів господарювання, яким на одному ринку належать найбільші частки на ринку, перевищує 50 відсотків;

* сукупна частка не більше ніж п'ятьох суб'єктів господарювання, яким на одному ринку належать найбільші частки на ринку, перевищує 70 відсотків, і якщо при цьому вони не доведуть, що відносно них не виконуються умови ч. 4 ст.12 Закону.

Отже, монопольне (домінуюче) становище характеризується кількома рисами, що дозволяють відрізняти його від іншого, не домінуючого становища суб'єктів господарювання на ринку. Це, насамперед, те, що монопольне становище може встановлюватися тільки відносно суб'єктів господарювання, що займаються виробництвом чи реалізацією певного товару, тому воно встановлюється на певному товарному ринку. Обов'язковою рисою монопольного становища є те, що воно дає суб'єкту господарювання можливість впливати на стан конкурентного середовища на ринку певного товару. Формальним же критерієм монопольного становище суб'єкта господарювання є володіння певною часткою на ринку цього товару [67, с.17].

Слід зазначити, що якщо в Законі України „Про захист економічної конкуренції” прямо не дається визначення поняття “монопольне (домінуюче) становище” суб'єкта господарювання на ринку товарів та послуг, хоча й встановлено критерії для його визначення, то Господарський кодекс України у статті 27 „Обмеження монополізму в економіці” дає визначення монопольного становища. Так, монопольним визнається домінуюче становище суб'єкта господарювання, яке дає йому можливість самостійно або разом з іншими суб'єктами обмежувати конкуренцію на ринку певного товару (робіт, послуг). Монопольним є становище суб'єкта господарювання, частка якого на ринку певного товару перевищує розмір, встановлений законом. Монопольним може бути визнано також становище суб'єктів господарювання на ринку товару за наявності інших умов, визначених законом. Таким чином, як ми спостерігаємо, ГК України дає лише визначення поняття „монопольного становища”, а щодо критеріїв для його визначення, то тут ГК України посилає до відповідного Закону.

Таким чином, однієї частки в 35 % недостатньо, щоб робити висновок про домінування. Разом з тим найпоширенішим недоліком подібного роду аналізів є ігнорування необхідності оцінювати бар'єри вступу нових суб'єктів господарювання на досліджуваний ринок або їхній формальний опис. Аналіз обмежується розрахунком ринкової частки, докладно не досліджуються питання про те, чи випробують об'єкти аналізу значну конкуренцію з боку інших учасників чи ринку ні. З огляду на особливості визначення монопольного положення за Законом «Про захист економічної конкуренції», компанії з ринковою часткою навіть у 35 і більш відсотків можуть заперечувати наявність у них ознак домінування, якщо доведуть, що випробують значну конкуренцію.