В процесі реформування антимонопольного законодавства був прийнятий Закон України “Про природні монополії” від 20 квітня 2000 р. № 1682-III [7], який встановив засади державного регулювання діяльності суб'єктів природних монополій, в 2001 року Закон України "Про захист економічної конкуренції" [73, с.27]. У Законі досить виважено дається визначення таких основних термінів: економічна конкуренція, контроль, монополізація, суб'єкт господарювання. Зокрема, економічна конкуренція визначається в Законі як змагання між суб'єктами господарювання з метою здобуття завдяки власним досягненням переваг над іншими суб'єктами господарювання, внаслідок чого споживачі, суб'єкти господарювання мають можливість вибирати між кількома продавцями, покупцями, а окремий суб'єкт господарювання не може визначати умови обороту товарів на ринку.

Відповідні зміни були внесені також до Кодексу України про адміністративні правопорушення від 7 грудня 1984 р. № 8073-X [3] та Кримінального кодексу України від 5 квітня 2001 р. № 2341-III [4], які встановили адміністративну та кримінальну відповідальність за порушення антимонопольного законодавства.

Таким чином, у 2000-2001 роках відбувся прорив у створенні законодавчої бази в сфері конкурентної політики на якісно новий рівень.

Важливим кроком стало закріплення принципу захисту конкуренції є ст. 42 Конституції України. Так, ч. 3 ст. 42 Основного Закону встановлює, що держава забезпечує захист конкуренції у підприємницькій діяльності. Не допускаються зловживання монопольним становищем на ринку, неправомірне обмеження конкуренції та недобросовісна конкуренція. Крім того, у п. 8 ч. 1 ст. 92 Конституції зазначено, що виключно законами визначаються правила конкуренції та норми антимонопольного законодавства.

Антимонопольний комітет України є конституційним органом. Конституцією України змінено порядок призначення та звільнення Голови Комітету. Відтепер його призначає та звільняє з посади Президент України за згодою Верховної Ради України (пункт 24 статті 85, пункт 14 статті 106 Конституції України) [1]. Наведені положення свідчать про спеціальний статус Антимонопольного комітету в системі органів виконавчої влади.

Держава здійснює постійний контроль за діяльністю суб'єктів господарювання-монополістів, у зв'язку з чим Антимонопольний комітет України наділений широкими повноваженнями. Відповідно до ст. 7 Закону України „Про Антимонопольний комітет України” до компетенції органів Антимонопольного комітету України віднесено контроль за дотриманням антимонопольного законодавства в процесі господарської діяльності та економічної концентрації, розгляд справ про порушення антимонопольного законодавства, звернення до суду з позовами про порушення антимонопольного законодавства та інші дії щодо контролю за дотриманням антимонопольного законодавства.

З метою встановлення постійного державного контролю за діяльністю суб'єктів господарювання-монополістів та адресного антимонопольного регулювання Антимонопольним комітетом України складається та ведеться Перелік суб'єктів господарювання, що посідають монопольне становище на ринку, положення про порядок складання і ведення якого затверджене Розпорядженням Антимонопольного комітету України від 10 березня 1994 р. № 2-р. До цього Переліку включаються суб'єкти господарювання, частка котрих на загальнодержавному ринку певного товару перевищує 35%. Рішенням Антимонопольного комітету України до Переліку можуть бути включені й ті суб'єкти господарювання, частка яких на ринку певного товару не перевищує 35%. При цьому при складанні проекту Переліку підтримку забезпечує Міністерство статистики шляхом визначення груп взаємозамінних товарів та часток суб'єктів господарювання на відповідних ринках. Ведення Переліку здійснює Антимонопольний комітет шляхом прийняття рішень про включення суб'єктів господарювання до Переліку чи виключення з нього.

Таким чином, діяльність суб'єктів господарювання, внесених до зазначеного переліку, перебуває під посиленим контролем з боку органів Антимонопольного комітету України на предмет дотримання законодавства про захист економічної конкуренції.

Відповідно до розпорядження Антимонопольного комітету України від 25 грудня 2001 р. № 182-р, яким затверджене Положення про порядок проведення перевірок додержання законодавства про захист економічної конкуренції, уповноважені працівники Антимонопольного комітету України і його територіальних відділень можуть проводити планові і позапланові виїзні перевірки додержання законодавства про захист економічної конкуренції при здійсненні господарської діяльності суб'єктами господарювання та при реалізації повноважень органами влади, органами місцевого самоврядування, органами адміністративно-господарського управління та контролю щодо суб'єктів господарювання. У випадку виявлення порушення можливий розгляд Антимонопольним комітетом України справи про порушення антимонопольного законодавства, надання рекомендацій та пропозицій стосовно припинення дій, які містять ознаки порушення антимонопольного законодавства, а також щодо усунення наслідків таких порушень [60, с.10].

Водночас реальних позитивних зрушень у сфері демонополізації економіки можна досягти тільки шляхом проведення серйозних структурних перетворень в національній економіці. [65, с.12].

З 1 січня 2004 року в Україні набув чинності новий Господарський кодекс України, який був прийнятий 16 січня 2003 року. Так, відповідно до статті 1 «Предмет регулювання» Господарського кодексу України, цей Кодекс визначає основні початки господарювання на Україні. Частиною 4 статті 18 Господарського кодексу встановлено, що правила конкуренції і норми антимонопольного регулювання визначаються цим Кодексом і іншими законами [64, с.7].

Таким чином, Господарський кодекс України (далі - ГК) встановив відповідно до Конституції України правові основи господарської діяльності (господарювання), яка базується на різноманітності суб'єктів господарювання різних форм власності. Правовому регулювання обмеження монополізму та захисту від недобросовісної конкуренції присвячена глава 3 ГК України („Обмеження монополізму та захист суб'єктів господарювання і споживачів від недобросовісної конкуренції”), глава 28 ГК України встановлює відповідальність суб'єктів господарювання за порушення антимонопольно-конкурентного законодавства.

Так, ст. 25 ГК України зазначає, що держава підтримує конкуренцію як змагання між суб'єктами господарювання, що забезпечує завдяки їх власним досягненням здобуття ними певних економічних переваг, внаслідок чого споживачі та суб'єкти господарювання отримують можливість вибору необхідного товару і при цьому окремі суб'єкти господарювання не визначають умов реалізації товару на ринку.

Органам державної влади і органам місцевого самоврядування, що регулюють відносини у сфері господарювання, забороняється приймати акти або вчиняти дії, що визначають привілейоване становище суб'єктів господарювання тієї чи іншої форми власності, або ставлять у нерівне становище окремі категорії суб'єктів господарювання чи іншим способом порушують правила конкуренції. У разі порушення цієї вимоги органи державної влади, до повноважень яких належить контроль та нагляд за додержанням антимонопольно-конкурентного законодавства, а також суб'єкти господарювання можуть оспорювати такі акти в установленому законом порядку.

Уповноважені органи державної влади і органи місцевого самоврядування повинні здійснювати аналіз стану ринку і рівня конкуренції на ньому і вживати передбачених законом заходів щодо упорядкування конкуренції суб'єктів господарювання.

Держава забезпечує захист комерційної таємниці суб'єктів господарювання відповідно до вимог ГК України та інших законів [2].

Слід зазначити, що якщо в Законі України „Про захист економічної конкуренції” прямо не дається визначення поняття “монопольне (домінуюче) становище” суб'єкта господарювання на ринку товарів та послуг, хоча й встановлено критерії для його визначення, то Господарський кодекс України у ст. 27 „Обмеження монополізму в економіці” дає визначення монопольного становища. Так, монопольним визнається домінуюче становище суб'єкта господарювання, яке дає йому можливість самостійно або разом з іншими суб'єктами обмежувати конкуренцію на ринку певного товару (робіт, послуг). Монопольним є становище суб'єкта господарювання, частка якого на ринку певного товару перевищує розмір, встановлений законом. Монопольним може бути визнано також становище суб'єктів господарювання на ринку товару за наявності інших умов, визначених законом. Таким чином, як ми спостерігаємо, ГК України дає лише визначення поняття „монопольного становища”, а щодо критеріїв для його визначення, то тут ГК України посилає до відповідного Закону.

Важливе значення має визначення у ГК України поняття „недобросовісна конкуренція”. Відповідно до ст. 32 ГК України недобросовісною конкуренцією визнаються будь-які дії у конкуренції, що суперечать правилам, торговим та іншим чесним звичаям у підприємницькій діяльності. Недобросовісною конкуренцією є неправомірне використання ділової репутації суб'єкта господарювання, створення перешкод суб'єктам господарювання у процесі конкуренції та досягнення неправомірних переваг у конкуренції, неправомірне збирання, розголошення та використання комерційної таємниці, а також інші дії, що кваліфікуються відповідно до частини першої статті 32 ГК України.

1 січня 2004 року набрав сили новий Господарський кодекс України, а 6 січня 2004 року -- Закон України «Про внесення змін у деякі закони України з питань захисту економічної конкуренції». Аналіз цих двох нормативних актів дозволяє зробити висновок про колізії їхніх норм. У зв'язку з початком дії цих документів виникає ряд питань. Одне з них про застосування конкурентного законодавства. Сформовану ситуацію прокоментував газеті «Юридична практика» перший заступник голови Антимонопольного комітету України Олександр Мельниченко, відповідальний за правове забезпечення діяльності Комітету: «Дійсно, така проблема існує. Щоб неї дозволити, забезпечивши єдину практику застосування конкурентного законодавства, у тому числі органами Комітету, і усунути існуючі протиріччя в положеннях цих двох законодавчих актів, Комітет, по-перше, ініціював розробку Кабінетом Міністрів України проекту Закону України «Про внесення змін у Господарський кодекс України», відомий під № 4445, коли вніс в цей документ відповідні пропозиції, що, слід зазначити, у повному обсязі враховані розроблювачами. Рішенням Комітету з правової політики Верховної Ради України схвалене внесення цього законопроекту на розгляд Верховної Ради України.

По-друге, Комітетом, відповідно до пункту 13 частини 3 статті 7 Закону України «Про Антимонопольний комітет України» і частиною 5 статті 4 Закону України «Про захист економічної конкуренції», підготовлений для розгляду на засіданні Антимонопольного комітету України проект рекомендаційних роз'яснень «По застосуванню окремих норм законів України «Про Антимонопольний комітет України», «Про захист економічної конкуренції», «Про захист від несумлінної конкуренції» у зв'язку з вступом у силу Господарського кодексу України і Закону України «Про внесення змін у деякі закони України з питань захисту економічної конкуренції» від 20 листопаду 2003 року № 1294-IV.

Розробляючи ці рекомендаційні роз'яснення, Комітет виходив із системного аналізу норм нового Господарського кодексу і вищезгаданих законодавчих актів конкурентного законодавства України.