ЗМІСТ

ГЛАВА 1. ГАРАНТІЇ ПРАЦЕВЛАШТУВАННЯ В УКРАЇНІ

1.1 Конституційні гарантії зайнятості і працевлаштування

1.2 Нормативні акти, що регулюють працевлаштування

1.3 Міжнародні правові акти про зайнятість працевлаштування

ГЛАВА 2. ПРАЦЕВЛАШТУВАННЯ І ОСНОВИ ЙОГО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ

2.1 Поняття працевлаштування та його правові форми

2.2 Особливості працевлаштування окремих категорій громадян

ГЛАВА 3. ПРАЦЕВЛАШТУВАННЯ УКРАЇНСЬКИХ МОРЯКІВ

3.1 Особливості працевлаштування плавскладу морського флоту

3.2 Робота моряків України на судах іноземних судновласників

3.3 Працевлаштування випускників морських навчальних закладів

ВИСНОВКИ

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ ТА ЛІТЕРАТУРИ

працевлаштування зайнятість моряк робота

ВСТУП

Обгрунтування вибору теми та її актуальність. Трудове право України на сучасному етапі свого розвитку переживає процес реформування, як і переважна більшість галузей права України. Необхідність врегулювання наявних суспільних відносин, створення рівних умов для кожної людини в питанні реалізації її здібностей, таланту примушує правотворців відшукувати органічний зв'язок із світовою практикою.

Трудове право, поряд зі своєю основною функцією - забезпеченням права на працю та її охороною, має ще одну важливу місію - воно має бути гарантом здійснення широкого комплексу соціально-економічних прав та свобод, якими наділено людину - учасника процесу праці. Ці права та свободи в сфері праці закріплено в нормах міжнародного трудового права. Сьогодні перед Україною, яка будує свою незалежну правову державу, постало невідкладне завдання: погодити своє національне законодавство в сфері праці з нормами міжнародного трудового права. За роки незалежності на цьому шляху вже зроблено немало, але багато ще передбачається здійснити. Право на працю -- одне з фундаментальних прав людини, встановлене міжнародно-правовими актами і визнане усіма державами. Це право належить до групи соціально-економічних прав і відображає потребу людини не лише створювати й здобувати засоби для існування для себе і своєї сім'ї, а й реалізовувати свій творчий потенціал, виражати свою особистість.

Створення безпечних умов праці, гарантії захисту працюючих суб'єктів - одне з головних завдань майбутньої правової держави, якою Україна задекларувала себе в Основному Законі. Право на працю посідає особливо важливе місце у системі прав людини. Забезпеченню цього права присвячено значну кількість міжнародних правових актів.

Заслуговує на увагу таке розуміння змісту права на працю, яке закріплено в статті 43 Конституції України. Визначальним для розуміння змісту права на працю є свобода праці. Міжнародні акти визначають право людини на працю саме як можливість заробляти собі на життя пралею, яку вона вільно обирає або на яку вільно погоджується. Згідно з Конституцією України для громадян, які бажають працювати, держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю, гарантує рівні можливості у виборі професії та роду трудової діяльності, реалізовує програми професійно-технічного навчання, підготовки й перепідготовки кадрів відповідно до суспільних потреб. Безумовно, в цих умовах забезпечення правового захисту прав працівників та встановлення гарантій працевлаштування є першочерговим завданням держави. Вивчення сучасного стану правового регулювання працевлаштування працівників, і особливо моряків є актуальним та важливим завданням на сучасному етапі розвитку держави. Моряки нашої держави традиційно користується підвищеним попитом на міжнародному ринку праці. Це дозволяє їм впевнено працювати на суднах під усіма прапорами та гідно представляти країну. Більше тринадцяти років тому приєдналася до Міжнародної Конвенції з підготовки та дипломування моряків (ПДНВ 78/95). Створена загальнонаціональна система стандартів якості у цій сфері. Однак проблема працевлаштування українських моряків продовжує залишатися актуальною для українців.

Мета та завдання роботи. Мета даної роботи полягає в вивченні проблем працевлаштування випускників морських навчальних закладів в Україні. Для досягнення поставленої мети основна увага в роботі надається вирішенню наступних завдань:

визначенні конституційних гарантій зайнятості і працевлаштування;

аналізу міжнародних стандартів та національного законодавства в сфері працевлаштування моряків;

розгляду державних гарантій трудових прав працівників;

характеристиці правових форм працевлаштування;

вивченні особливостей працевлаштування такої категорії працюючих як моряки.

Об'єкт та предмет дослідження. Об'єктом даної роботи слід визначити правовідносини, які складаються між працівником та уповноваженими державними органами у сфері працевлаштування. Безпосереднім предметом є правове регулювання працевлаштування моряків в Україні.

Аналіз джерел та літератури. Науково - теоретичною базою даної роботи є теоретичні розробки, праці як вітчизняних, так і зарубіжних вчених - правознавців з питань трудового права. Серед них особливо слід виділити навчальні посібники, монографії та наукові статті Н.Б.Болотіної - визнаного українського фахівця в галузі трудового права. Орієнтуючись на права людини у сфері праці, аналізуючи чинне трудове законодавство, велика увага в працях Н.Б.Болотіної приділяється проблемам трудового права в аспекті його удосконалення, відповідності міжнародним стандартам. Серед робіт загальнотеоретичного характеру будуть використані праці О.Гирича, В. Карпенко, В. Пилипенко, В. Прокопенко, Г. Чанишевої.

Трудове право сьогодні належить до найбільш динамічних галузей правової системи держави, і тому проблеми цієї галузі постійно розглядаються на сторінках правничої періодичної літератури - журналів «Право України», «Юридична Україна», «Підприємство, господарство і право», «Людина і праця». Важливість і актуальність вивчення даної теми обумовили потребу у застосуванні матеріалів з фахових морських видань - журналів «Судоходство», «Порты Украины», « Морское образование».

Правову основу дослідження складуть норми міжнародно - правових актів в галузі праці, відповідно положення Конституції України, Кодексу законів про працю України, законодавчих актів в сфері захисту прав працівників. Враховуючи специфіку даного дослідження, в роботі також використовуватиметься законодавство в сфері регулювання працевлаштування моряків - міжнародні конвенції, національні нормативно - правові акти, матеріали зі спеціалізованої літератури.

Методи дослідження. Для реалізації поставлених завдань в роботі буде використано ряд загальнонаукових та спеціальних методів наукового дослідження. Функціонально - юридичний метод буде застосовано для встановлення сутності гарантій у сфері працевлаштування; застосування аналітичного методу дозволить розглянути законодавчу базу; за допомогою статистичного методу вивчатиметься стан ринку праці моряків.

Обгрунтування структури роботи. Робота складається з трьох частин. В першому розділі вивчатимуться загальні положення конституційного права на працю; у другому розділі розглядається поняття та форми працевлаштування; питання, пов'язані з працевлаштуванням моряків визначаються в останній частині роботи.

ГЛАВА 1. ГАРАНТІЇ ПРАЦЕВЛАШТУВАННЯ В УКРАЇНІ

1.1 Конституційні гарантії зайнятості і працевлаштування

Важливою умовою життєдіяльності людей є праця, яка завжди становила і становить вольову діяльність, спрямовану на створення матеріальних цінностей. Досвід створення матеріальних і духовних благ передається від покоління до покоління через ускладнені соціальні програми за допомогою науково-технічного прогресу. За весь час розвитку людства результат свідомої суспільної трудової діяльності з кожним поколінням ускладнювався, але не втрачався. Тільки завдяки праці люди можуть задовольняти свої матеріальні та моральні потреби. Саме тому праця становить єдність двох функцій: засобу до життя і сферу ствердження особи. Перша з цих функцій знаходить своє відображення в орієнтації працівника на матеріальне задоволення потреб результатами своєї праці; друга -- в орієнтації працівника на зміст праці, її відповідність його внутрішнім запитам, моральне задоволення роботою. Потреби матеріального порядку є головними і становлять основу життя людей. Для того, щоб мати їжу, одяг, взуття, люди незалежно від своєї волі та свідомості вступають у відносини з іншими людьми щодо виробництва і розподілу цих благ. Ці зв'язки неможливі без певної організації, що створюється на базі взаємодії людей один з одним. Виникають відносини по виробництву, управлінню та розподілу, створюється власність на знаряддя та засоби виробництва, на результати своєї та чужої праці. Право на працю -- одне з фундаментальних прав людини, встановлене міжнародно-правовими актами і визнане усіма державами світу. Це право належить до групи соціально-економічних прав і в загальному сенсі відображає «потребу людини створювати і здобувати джерела існування для себе і своєї сім'ї, реалізовувати свій творчий потенціал, виражати свою особистість» [37, С. 118 ].

Соціальність права на працю виявляється у тому, «що здійснюючи його, особа має можливість отримати від держави допомогу в працевлаштуванні, а також забезпечити рівень життя, гідний людини, для себе та членів своєї сім'ї» [58, С. 87]. Соціальність полягає також у тому, що держава встановлює коло соціальних стандартів і державних гарантій у сфері праці, які мають бути дотримані будь-яким роботодавцем і не можуть бути знижені; у законі має бути закріплений обов'язок роботодавця своїми внесками брати участь у соціальному страхуванні працівника на випадок його непрацездатності, безробіття, трудового каліцтва, професійного захворювання, старості тощо; роботодавець повинен виділяти частину прибутку від одержаних доходів і направляти їх на соціальний розвиток працівників -- на охорону праці, поліпшення соціальних умов праці, забезпечення соціально-побутових умов, заходів з охорони здоров'я. Нарешті соціальність також означає, що юридичними засобами має бути встановлено умови щодо досягнення соціальної злагоди між двома найбільш значними групами в суспільстві -- найманими працівниками і роботодавцями, від діяльності яких залежить обсяг матеріальних джерел у державі, а відтак -- забезпечення з загальних податків інших ланок соціальної сфери: освіти, охорони здоров'я, соціальної допомоги непрацездатним тощо [73, С. 132 ].

Конституція України у статті 43 проголосила: «Кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується» [1, С. 20]. Як бачимо, Конституція України визначила зміст права на працю відповідно до міжнародних стандартів, свобода праці тепер є одним з основних принципів трудового права України. Заслуговує на особливу увагу те, що Конституція України встановила право людини на працю саме як право людини, а не як її обов'язок. Таким чином, небажання працездатної особи працювати тепер не є підставою для притягнення її до юридичної відповідальності, як це було за радянської доби.