Курсова робота

Тема: Профілактика торгівлі людьми неурядовими організаціями

ЗМІСТ

ВСТУП

РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ ЗАСАДИ ПРОФІЛАКТИКИ ТОРГІВЛІ ЛЮДЬМИ НЕУРЯДОВИМИ ОРГАНІЗАЦІЯМИ В УКРАЇНІ

1.1 Визначення та аналіз поняття «торгівля людьми

1.2 Поняття про соціальну профілактику торгівлі людьми

1.3 Роль неурядових організацій у здійсненні соціальної профілактики торгівлі людьми

РОЗДІЛ 2. ПРАКТИЧНІ АСПЕКТИ ПРОФІЛАКТИКИ ТОРГІВЛІ ЛЮДЬМИ НЕУРЯДОВИМИ ОРГАНІЗАЦІЯМИ

2.1 Практика роботи неурядових організацій щодо профілактики торгівлі людьми в Україні та Миколаївській області

2.2 Методичні аспекти організації профілактичної роботи неурядовими організаціями щодо торгівлі людьми

ВИСНОВОК

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРА

ВСТУП

З-поміж усіх порушень прав людини, які привертають до себе особливу увагу міжнародного співтовариства, торгівля людьми, головним чином жінками та дітьми, належить до найболючіших і найганебніших явищ нашого часу. На початку 90-х років торгівля людьми набула інтенсивного характеру, в тому числі і в Україні, яка в міжнародній системі ідентифікована як країна походження та транзиту “живого товару” одночасно. Використовуючи складну економічну ситуацію в країні, високий рівень безробіття та правову недосконалість захисту громадян молодою державою, злочинці з метою організації кримінального бізнесу запрошують українських громадян працювати за кордоном, де останні зазнають жорстокої експлуатації, заробляючи мізерні копійки для себе і тисячі - для організаторів цього бізнесу.

Актуальність теми дослідження зумовлена тим, що проблема торгівлі людьми з одного боку, вона зачіпає права людини, торкається питань міграції населення, пов'язана із організованою злочинністю і корупцією, а з другого, - потребує як скоординованих дій правоохоронних органів України між собою, так і здійснення спільних оперативно-розшукових дій з правоохоронними органами зарубіжних країн, узгодження з ними процесуальних процедур, а також їх взаємодії з неурядовими організаціями. Необхідно констатувати, що через свою новизну, відсутність відповідних знань та напрацьованого досвіду, проблема торгівлі людьми недостатньо комплексно досліджена в Україні і має певні прогалини як в нормативно-правовому регулюванні, так і в організаційно-управлінському забезпеченні її протидії.

Проблема. Сьогодні проблемою являється те, що в профілактичній роботі з питань торгівлі людьми мова йде не лише про профілактику, але й про виховання незалежної, конкурентоспроможної особистості, яка здатна протистояти зовнішнім негараздам і впливам, захистити себе у виборі сучасного дорослого життя.

Об'єкт дослідження. Торгівля людьми як соціальне явище.

Предмет дослідження. Соціально-педагогічна профілактика торгівлі людьми неурядовими організаціями.

Мета дослідження полягає у розкритті змісту соціально-педагогічної профілактики торгівлі людьми як напрямку діяльності неурядових організацій.

Завдання дослідження:

1.Розкрити поняття “торгівля людьми”.

2. Проаналізувати поняття про соціальну профілактику торгівлі людьми.

3.Визначити роль неурядових організацій у здійсненні соціальної профілактики торгівлі людьми.

4.З'ясувати, які неурядові організації здійснюють профілактичну роботу щодо запобігання торгівлі людьми в Україні.

5.Дослідити методологічні засоби та прийоми, які використовують неурядові організації в профілактичній роботі.

Структура роботи. Робота складається зі вступу, двох розділів, висновку, списку використаних джерел, який містить 21 найменування. Загальний обсяг роботи складає 30 сторінок, а основного тексту 23 сторінки.

РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ ЗАСАДИ ПРОФІЛАКТИКИ ТОРГІВЛІ ЛЮДЬМИ НЕУРЯДОВИМИ ОРГАНІЗАЦІЯМИ В УКРАЇНІ

1.1 Визначення та аналіз поняття «торгівля людьми»

Поняття “торгівля людьми” охоплює широке коло соціальних явищ. Предметом торгівлі може бути будь-яка особа незалежно від статі та віку: чоловіки - з метою експлуатації в праці, діти - з метою використання у жебрацтві, жінки - для сексуального рабства, будь-які особи - для вилучення і трансплантації органів. Торгівля людьми означає здійснення з метою експлуатації вербування, перевезення, передачі, приховування або одержання людей шляхом погрози силою, її застосування або інших форм примусу, викрадення, шахрайства, обману, зловживання владою, вразливістю положення або шляхом підкупу у вигляді платежів або вигод, для отримання згоди особи, що контролює іншу особу [1, 33].

З приведених вище визначень випливає, що торгівля людьми - це сукупність таких ознак: вербування, перевезення, передача, продаж, усиновлення (удочеріння) у комерційних цілях, використання в порнобізнесі, використання у військових конфліктах, залучення до злочинної діяльності,

трансплантація чи насильницьке донорство, примус до заняття проституцією,

рабство і ситуації, подібні до рабства, примусова праця, залучення в боргову

кабалу, використання шантажу, погроз, насильства.

Проблема торгівлі людьми - одного з негативних явищ сучасного

суспільства - уперше була піднята правозахисниками на початку ХХ століття, коли більшість держав тодішньої Європи підписали у 1904 році в Парижі міжнародну угоду, спрямовану на боротьбу із цим явищем. У той час особлива увага приділялася жінкам з Великобританії, яких змушували до проституції в країнах континентальної Європи. Так з'явився термін ”біле рабство”, який пізніше поширився на загальне поняття торгівлі людьми [2, 78].

З тих пір феномен торгівлі людьми піддається постійному аналізу і є предметом багатьох суперечок і дискусій. Однак якщо подивитися на більшість документів, публікацій, виступів з проблеми, то стане очевидно, що часто поняття ”торгівля людьми” обмежується ”торгівлею жінками”. При цьому в більшості випадків мова йде про торгівлю жінками з метою використання в проституції, порнобізнесі, сексуальній сфері тощо.

Як свідчить історія, проблема торгівлі людьми має глибоке коріння і суспільство на різних етапах свого розвитку по різному ставилось до неї. Але

лише на початку ХХ століття розпочинається міждержавна робота, в рамках

якої, світове співтовариство розглядає торгівлю людьми як проблему боротьби із злочинністю [1, 36].

Торгівля людьми може спричинятися або підтримуватися обставинами й умовами економічного, соціального, культурного, політичного чи правового характеру [3, 38].

- у країнах походження: гнітюча бідність або, як мінімум, мізерні перспективи сталих економічних можливостей (у порівнянні із більш розвиненими країнами) передбачають стійке забезпечення потенційними жертвами з-посеред людей, які мають бажання мігрувати; наявність інших соціальних факторів та факторів оточення;

- у країнах призначення: постійно зростаючий ринок сексуальних послуг і попит на дешеву працю мігрантів або інші форми послуг експлуатаційного характеру спричиняють зростаючу потребу у послугах жертв;

- між країною походження і призначення: обмежена легальна міграція і можливості працевлаштування, корупція;

- відсутність розуміння у країнах призначення проблем, з якими стикаються мігранти;

- мігранти часто не знають своїх прав у країнах призначення і тому страх перед органами державної влади робить їх уразливими до зловживань і експлуатації;

- можливість для торговців людьми отримати величезні прибутки, використовуючи таку ситуацію з «пропозицією і попитом».

Отже, за своєю природою торгівля людьми майже у всіх випадках має транснаціональний організований характер, оскільки в процесі її здійснення залучаються представники злочинного світу різних країн, а потерпілих від цих злочинів можуть переміщувати через цілий ряд державних кордонів. Легально щорічно працевлаштовується за кордоном 50-60 тисяч осіб. Але нині майже 4 млн. громадян України працюють за кордоном нелегально. Більшість виїжджають за туристичними чи приватними візами, працюють без необхідних документів, дозволів та контрактів, а це робить їх безправними, і стає причиною потрапляння в тенета торгівців людьми. Тому завданням загальнодержавної ваги є боротьба з цим явищем, підтримка і захист українських громадян за кордоном.

1.2 Поняття про соціальну профілактику торгівлі людьми

У 2001 р. з'явилося таке міжнародне визначення соціальної роботи: соціальна робота сприяє проведенню соціальних змін, вирішенню проблем у стосунках людей, а також наснаженню та визволенню людей з метою покращання їхнього добробуту [2, 41].

Усе це відноситься і до здійснення соціальної роботи в Україні, під якою розуміють, згідно Закону України “Про соціальну роботу з дітьми та молоддю”, - діяльність уповноважених органів, підприємств, організацій та установ, незалежно від їх підпорядкування і форми власності, та окремих громадян, яка спрямована на створення соціальних умов життєдіяльності, гармонійного та різнобічного розвитку дітей та молоді, захист їх конституційних прав, свобод і законних інтересів, задоволення культурних та духовних потреб. Значне місце в соціальній роботі щодо запобігання торгівлі людьми посідає соціальна профілактика [4, 99].

Проблема соціальної профілактики торгівлі людьми як виду соціальної

роботи сьогодні є актуальною у контексті створення соціальних умов для реалізації прав людей, розбудови громадянського суспільства. Ця проблема є, однак, недостатньо теоретично обґрунтованою, що приводить до дублювання профілактичних заходів з одними категоріями дітей, молоді, жінок, нераціональному використанню ресурсів суб'єктів соціальної роботи, а також до того, що окремі категорії громадян є неохопленими соціальною профілактикою, або охоплені так, що одержаної інформації недостатньо. Наприклад, соціальна профілактика торгівлі людьми серед вихованців інтернатів повинна відрізнятися від профілактичної роботи серед учнів загальноосвітньої школи, які проживають в сім'ях, більш адаптованих до життя і спілкування у суспільстві. Сьогодні ж основна робота проводиться з учнями загальноосвітньої школи, їх батьками і вчителями, безробітними, які стоять на обліку в центрі зайнятості тощо. Отже, практика вимагає теоретичного обґрунтування соціальної профілактики торгівлі людьми. Ця важлива проблема розглядалася в основному до сих пір в юридичному та

економічному аспекті (Левченко К.Б., Бандурка О.М., Куц В.М., Орлеан А.М., Біла С.О. та ін.), розробки окремих напрямів соціальної профілактики торгівлі людьми здійснювали Шваб І.А., Галустян Ю.М., Ковальчук Л.Г., Удалова О.А [4, 100].

Завдання соціальної профілактики реалізуються в таких напрямах соціальної роботи з дітьми та молоддю:

1) соціальні дослідження з проблеми;

2) інформаційно-пропагандистська робота;

3) соціальне навчання молоді вмінням користуватися своїми правами;

4) соціальна реклама послуг суб'єктів соціальної роботи;

5) правова просвіта молоді з проблем торгівлі людьми;

6) допомога молоді у виборі професії, працевлаштуванні, організації дозвілля тощо;

7) сприяння розвитку молодіжних ініціатив, реалізації інтересів;

8) організація волонтерського руху, роботи студентських соціальних служб.

В. М. Оржеховська зазначає, що соціальна профілактика - вид соціальної роботи, яка скерована на здійснення системи економічних, політичних, правових, медичних, психолого-педагогічних заходів, спрямованих на попередження, обмеження, локалізацію негативних явищ у соціальному середовищі [6]; соціальна превенція - система соціальних заходів, спрямованих на створення умов попередження негативних явищ [7, 164]. На думку науковця, є три види профілактики: