ВСТУП

Сучасний етап становлення і зміцнення України як правової, демократичної, незалежної держави вимагає позитивних соціально-економічних, політичних, та правових змін. Разом з тим такі зміни неможливі без докорінного покращення діяльності всіх державних структур, у тому числі правоохоронних та правозахисних органів. Розбудова правової держави є неможливою без створення гарантій для захисту прав людини, без забезпечення механізму функціонування такого специфічного демократичного інституту, яким є адвокатура.

Безперечно, забезпечити надійний захист прав та свобод людини і громадянина може лише судова система, яка діятиме винятково на засадах визначених Конституцією: законності; рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом; гласності судового процесу; змагальності сторін; додержання презумпції невинуватості в умовах незалежності і недоторканості суддів. Проте безпосередня участь адвокатури у таких судових засіданнях дозволяє всебічно представити та захистити права та законні інтереси сторін. Конституція України гарантує кожному право захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань шляхом оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

У зв'язку з переходом до ринкової економіки, зростанням чисельності приватних підприємств зростає незахищеність юридичних осіб. Спостері-гається багато численне порушення різного виду договорів, укладання угод, законодавства. Саме тому я вважаю дуже важливим інститут адвокатури взагалі та здійснення її діяльності у відповідності із чинним законодавством.

Навчальна практика є важлива складова частина навчального процесу, мета якої полягає в закріплені теоретичних знань, які студент одержав під час навчання і набуття практичних навичок роботи з спеціальності. Навчальна практика сприяє формування фахівця правознавця, який повинен досконало володіти обраною спеціальністю, мати належну теоретичну та практичну підготовку. Практика формує потреби та здатності поповнювати знання, творчо мислити, правильно тлумачити і застосовувати правові норми, грамотно обґрунтовувати та відстоювати власну позицію, давати правильну правову та моральну оцінку незаконним та соціально-небезпечним діянням, захищати права, свободу і законі інтереси громадян, суспільства і держави.

адвокатура правове регулювання комісія

РОЗДІЛ 1. ГОЛОВНІ ЗАВДАННЯ АДВОКАТУРИ ТА ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ ЇЇ ДІЯЛЬНОСТІ

Адвокатура -- це правова інституція, яка виконує важливу суспільну функцію, що полягає в захисті прав, свобод та законних інтересів громадян. В Україні право на захист є конституційним принципом. Роль адвокатури в забезпеченні цього права та її основні завдання викладені в розділ II Конституції України, присвяченому правам, свободам і обов'язкам людини й громадянина. Стаття 59 Конституції України проголошує існування в Україні одного з найважливіших правових інститутів -- адвокатури, основними завданнями якої є забезпечення права на захист від обвинувачення та надання правової допомоги. Значною мірою за станом адвокатури та ставленням до неї держави судять про демократичність самої держави.

Престиж адвоката та ефективність його діяльності перебувають у прямій залежності від становища людини в суспільстві і державі, від ставлення до фундаментальних принципів демократії і законності. У будь-якому правовому суспільстві адвокату належить особлива роль. Адвокат має діяти не тільки в інтересах клієнта, а й в інтересах права в цілому. Основні положення про роль адвокатів, прийняті на VIII Конгресі ООН по запобіганню злочинам, що відбувся у серпні 1990 року, вказують на особливість адвокатської діяльності в суспільстві, яка має поважатися і гарантуватися урядами при розробці національного законодавства та його застосуванні як адвокатами, так і суддями, прокурорами, членами законодавчої та виконавчої влади і суспільством у цілому.

Після здобуття Україною незалежності в українському законодавстві зроблено перші кроки на шляху створення самостійної, незалежної адвокатури. 19 грудня 1992 року був прийнятий Закон України „Про адвокатуру”, за яким адвокатура в Україні визначалася як добровільне професійне громадське об'єднання, покликане згідно з Конституцією України сприяти захистові прав, свобод та представляти законні інтереси громадян, іноземних громадян, осіб без громадянства, юридичних осіб, подавати їм іншу юридичну допомогу. Окрім основного закону, який регулює діяльність адвокатури існують також такі правові акти як: Постанова КМУ „Про порядок реєстрації адвокатських об'єднань” від 27 квітня 1993 року, Указ Президента України „Про деякі заходи щодо підвищення рівня роботи адвокатури” від 30 вересня 1999 року, Правила адвокатської етики, статути адвокатських об'єднань, Цивільний процесуальний та Кримінальний процесуальний кодекси України.

Адвокатура, як соціально-правовий інститут, відіграє важливу роль в житті будь-якого цивілізованого суспільства. Як елемент політичної системи вона виконує функцію особливої державної ваги -- захищає права і законні інтереси громадян. В цивільному судочинстві, як свідчить судова практика, від загального числа справ, у яких беруть участь представники сторін, більшість їх розглядається за участю адвокатів. Його участь в суді надає змогу особі, права та законні інтереси якої порушено, отримати кваліфіковану юридичну допомогу та повною мірою захистити свої права та законні інтереси.

Основна спрямованість професійної діяльності адвоката, як зазначає Т. Варфоломєєва та Б. Русанов, полягає в здійсненні реального захисту через суд прав і законних інтересів громадянина чи організації від неправомірних посягань та у відновленні порушеного права. Високі професійні, етичні вимоги, що ставляться до адвоката, та особливості виникнення і розвитку цивільного процесу: диспозитивність, змагальний характер, тощо -- обумовлюють специфіку представницької діяльності адвоката в цивільному судочинстві.

Розглядаючи положення Конституції України та Закону „Про адвокатуру” можна виділити такі основні завдання адвокатури як:

Ш сприяти захисту прав, свобод і законних інтересів громадян України, іноземних громадян, осіб без громадянства, юридичних осіб;

Ш представляти інтереси зазначених вище осіб у судових засіданнях та інших органах державної влади;

Ш надавати юридичну допомогу особам, які її потребують та звернулися за її наданням.

РОЗДІЛ 2. ОСНОВНІ ПРАВА ТА ОБОВ'ЯЗКИ АДВОКАТА, ПОМІЧНИКА АДВОКАТА

Розглядаючи основні права і обов'язки адвоката можна зробити висновок, що в чинному законодавстві їх є велика кількість, що дозволяє їх класифікувати на певні групи.

Залежно від джерела в якому вони закріплені:

Ш права і обов'язки закріплені в Законі України „Про адвокатуру”;

Ш закріплені в інших нормативних актах, міжнародних актах та статутах адвокатських об'єднань.

В залежності від обставин здійснення прав і виконання обов'язків:

Ш загальні;

Ш процесуальні.

До загальних можна віднести такі права адвоката як:

· представляти і захищати права та інтереси громадян і юридичних осіб за їх дорученням у всіх органах, підприємствах, установах і організаціях, до компетенції яких входить вирішення відповідних питань;

· збирати відомості про факти, які можуть бути використані як докази в цивільних, господарських, кримінальних справах і справах про адміністративні правопорушення, зокрема:

· запитувати і отримувати документи або їх копії від підприємств, установ, організацій, об'єднань, а від громадян -- за їх згодою;

· ознайомлюватися на підприємствах, в установах і організаціях з необхідними для виконання доручення документами і матеріалами, за винятком тих, таємниця яких охороняється законом;

· отримувати письмові висновки фахівців з питань, що потребують спеціальних знань, опитувати громадян;

· застосовувати науково-технічні засоби відповідно до чинного законодавства;

· доповідати клопотання і скарги на прийомі у посадових осіб та відповідно до закону одержувати від них письмові мотивовані відповіді на ці клопотання і скарги;

· бути присутнім при розгляді своїх клопотань і скарг на засіданнях колегіальних органів і давати пояснення щодо суті клопотань і скарг;

· виконувати інші дії, передбачені законодавством.

Розглядаючи процесуальні права адвоката можна зазначити, що він наділяється ними при здійсненні представництва та захисту права особи у судовому засіданні. Слід розуміти, що представник, який виражає інтереси однієї зі сторін у цивільному процесі, наділяється правами та несе обов'язки сторони, передбачені статтями 27, 31 ЦПК України, крім тих, на вчинення яких він обмежений довірителем. Тобто, виходячи із зазначених статей представник має право:

· знайомитися з матеріалами справи, робити з них витяги, знімати копії з документів, долучених до справи, одержувати копії рішень, ухвал, брати участь у судових засіданнях, подавати докази, брати участь у дослідженні доказів, задавати питання іншим особам, які беруть участь у справі, а також свідкам, експертам, спеціалістам, заявляти клопотання та відводи, давати усні та письмові пояснення судові, подавати свої доводи, міркування щодо питань, які виникають під час судового розгляду, і заперечення проти клопотань, доводів і міркувань інших осіб, користуватися правовою допомогою, знайомитися з журналом судового засідання, знімати з нього копії та подавати письмові зауваження з приводу його неправильності чи неповноти, прослуховувати запис фіксування судового засідання технічними засобами, робити з нього копії, подавати письмові зауваження з приводу його неправильності чи неповноти, оскаржувати рішення і ухвали суду;

· на стороні позивача має право протягом усього часу розгляду справи збільшити або зменшити розмір позовних вимог, відмовитися від позову, на стороні відповідач має право визнати позов повністю або частково;

· користуватися іншими правами передбаченими довіреністю та цивільно-процесуальним законодавством. Цивільний процесуальний кодекс України від 18 березня 2004 року // Відомості Верховної Ради України. - 2004. - № 40-41, 42. - ст. 492. Із змінами, внесеними згідно із Законом N 2453-VI від 07.07.2010р.