Під час проведення перевірок члени кваліфікаційно-дисциплінарної комісії користуються повноваженнями, зазначеними у пункті 18 цього Положення, і мають право вимагати від адвокатів і членів керівних органів адвокатських об'єднань особистих пояснень щодо питань, які мають бути з'ясовані в ході перевірки. Результати перевірки розглядаються на засіданні кваліфікаційно-дисциплінарної комісії і використовуються при плануванні заходів щодо підвищення кваліфікації адвокатів, забезпечення додержання ними Правил адвокатської етики, усунення причин і умов, що перешкоджають здійсненню адвокатами завдань, покладених на адвокатуру.

На підставі матеріалів перевірки голова кваліфікаційно-дисциплінарної комісії може вносити подання до дисциплінарної палати комісії про притягнення адвоката до дисциплінарної відповідальності або покладення на нього обов'язку підвищити свою кваліфікацію.

РОЗДІЛ 5. ПРИСЯГА АДВОКАТА. ДИСЦИПЛІНАРНА ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ АДВОКАТА

Адвокати, як лікарі, президент, народні депутати, судді при отриманні дозволу на заняття адвокатською діяльністю складають присягу. При видачі кваліфікаційно-дисциплінарною комісією адвокатури свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю особа, якій вручено це свідоцтво, приймає Присягу адвоката України такого змісту:

П Р И С Я Г А адвоката України

Я, ___________________________________________, беручи на себе обов'язки адвоката, урочисто клянусь:

у своїй професійній діяльності суворо додержувати законодавства України, міжнародних актів про права і свободи людини, правил адвокатської етики, з високою громадянською відповідальністю виконувати покладені на мене обов'язки, бути завжди справедливим і принциповим, чесним і уважним до людей, суворо зберігати адвокатську таємницю, всюди і завжди берегти чистоту звання адвоката, бути вірним Присязі.

Адвокат ___________________________ (прізвище та ініціали)

"_"____________ 19__ року

З метою недопущення завдання шкоди інтересам клієнта правом багатьох західноєвропейських країн закріплено правило, відповідно до якого адвокат не може прийняти доручення і самостійно вести справу клієнта в разі невідповідності його рівня кваліфікації та досвіду ступеню її складності. Зокрема, Кодекс правил для адвокатів країн Європейської співдружності (п.3.1.3) передбачає, що адвокат не вправі вести справу, яка завідомо не відповідає рівню його професійної компетенції, без участі в ній іншого адвоката, що володіє необхідною компетенцією. Аналогічне положення, на думку І. Павлуша, доцільно було б закріпити в Кодексі адвокатської етики, над створенням якого працює Спілка адвокатів України. Павлуш І. Особливості участі адвоката у цивільному процесі. // Право України. - 1999. - №9. - с.62-65.

За порушення Правил адвокатської етики до адвоката можуть бути застосовані заходи дисциплінарної відповідальності в порядку, передбаченому чинним законодавством про адвокатуру. Адвокат може бути притягнутий до дисциплінарної відповідальності за порушення Правил адвокатської етики його помічником, якщо адвокат:

Ш не забезпечив ознайомлення останнього з цими Правилами;

Ш не здійснював належного контролю за діями помічника, залученого ним до виконання окремих робіт за дорученням, передбаченим угодою між адвокатом і клієнтом про надання правової допомоги;

Ш своїми розпорядженнями і порадами або особистим прикладом сприяв порушенню помічником Правил адвокатської етики.

Адвокат, що є керівником адвокатського об'єднання (адвокати - члени колегіального керівного органу адвокатського об'єднання), може бути притягнутий до дисциплінарної відповідальності за невиконання вимог статті 74 Правил адвокатської етики, а також за прийняття ним (ними) рішень, які тягнуть порушення Правил адвокатської етики. При застосуванні дисциплінарних стягнень за порушення Правил адвокатської етики дисциплінарні органи адвокатури мають виходити із загальних засад юридичної відповідальності, зокрема повинні застосовувати заходи дисциплінарної відповідальності лише за винні порушення. Щодо відносин дисциплінарної відповідальності адвокатів діє презумпція невинуватості. У випадках, коли в конкретній ситуації адвокату важко визначити варіант поведінки, який у певних обставинах відповідав би нормам цих Правил, він може звернутися за роз'ясненням до відповідного регіонального дисциплінарного органу адвокатури. Дії адвоката, що відповідають роз'ясненню регіонального дисциплінарного органу адвокатури, не можуть бути поставлені йому за провину і тягти накладення дисциплінарною стягнення.

За порушення вимог Закону України „Про адвокатуру”, інших актів законодавства України, що регулюють діяльність адвокатури, Правил адвокатської етики, Присяги адвоката України рішенням дисциплінарної палати кваліфікаційно-дисциплінарної комісії до адвоката можуть бути застосовані такі дисциплінарні стягнення:

Ш попередження;

Ш зупинення дії свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю на строк до одного року;

Ш анулювання свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю.

Рішення про накладення дисциплінарного стягнення може бути оскаржено до Вищої кваліфікаційної комісії адвокатури або в судовому порядку.

РОЗДІЛ 6. ПРИПИНЕННЯ АДВОКАТСЬКОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

Відповідно до законодавства кваліфікаційно-дисциплінарна комісія адвокатури наділена правом на видачу свідоцтва про зайняття адвокатською діяльністю. Адвокатська діяльність може бути припинена рішенням кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури, а видане свідоцтво анульоване у випадках:

Ш засудження адвоката за вчинення злочину -- після набрання вироком законної сили;

Ш обмеження судом дієздатності або визнання адвоката недієздатним;

Ш грубого порушення вимог цього Закону та інших актів законодавства України, які регулюють діяльність адвокатури, Присяги адвоката України.

Засудження адвоката, означає винесення щодо нього обвинувального вироку у встановленому законом порядку. З моменту порушення кримінальної справи щодо адвоката його діяльність може бути призупинена лише в тому випадку, якщо це перешкоджає проведенню слідчих дій та встановлення об'єктивної істини по справі, а також відібрання доказів. Якщо справа розглядається Апеляційним судом в порядку апеляційного провадження призупинення адвокатської діяльності може тривати до винесення рішення Апеляційним судом. Якщо адвоката буде визнано винним у вчиненні кримінально-караного діяння, то після набрання вироком суду законної сили свідоцтво про право зайняття адвокатською діяльністю анульовується у встановленому законом порядку.

Обмежено дієздатним та недієздатним адвокат визнається лише за рішенням суду, яке набрало законної сили. Про визнання адвоката недієздатним можуть звернутися до суду особи передбачені Цивільним кодексом (зокрема, близькі родичі).

Порушення присяги та законодавства про адвокатуру передбачає притягнення адвоката до дисциплінарної відповідальності, а в подальшому при повторному порушенні - аналювання свідоцтва виданого йому.

РОЗДІЛ 7. ВІДНОСИНИ АДВОКАТУРИ З МІНІСТЕРСТВОМ ЮСТИЦІЇ УКРАЇНИ, МІСЦЕВИМИ ОРГАНАМИ ДЕРЖАВНОГО УПРАВЛІННЯ

Міністерство юстиції здійснює нагляд за діяльністю адвокатури та слідкує за складанням атестацій по підвищенню кваліфікації адвокатами України. До атестаційної та дисциплінарної палати кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури входять представники управлінь юстиції Міністерства юстиції України, а до Вищої кваліфікаційної комісія адвокатури входить представник Міністерства юстиції України.

Міністерство юстиції України:

Ш забезпечує необхідне фінансування оплати праці адвокатів за рахунок держави у разі участі адвоката у кримінальній справі за призначенням та при звільненні громадян від оплати юридичної допомоги;

Ш узагальнює адміністративні дані про адвокатську діяльність;

Ш сприяє проведенню заходів щодо підвищення професійного рівня адвокатів.

Місцеві органи державного управління у межах своєї компетенції сприяють адвокатам та адвокатським об'єднанням у вирішенні соціальних питань, надають їм в оренду придатні для роботи приміщення, встановлюють пільги щодо орендної плати за використання приміщень тощо.

Згідно з Законом про адвокатуру адвокати користуються правом на відпустку та на усі види допомоги по державному соціальному страхуванню. Щодо розміру внесків до нього, то вони сплачуються адвокатом як особою, що займається діяльністю, заснованою на особистій власності фізичної особи та виключно на її праці. Призначення і виплата допомоги та пенсій адвокатам здійснюються відповідно до законодавства про соціальне страхування і соціальне забезпечення. В таких випадках адвокати вступають у відносини по державному соціальному страхуванню з Пенсійним фондом України.

ВИСНОВКИ

Інститут адвокатури тривалий час знаходився на периферії правового життя: вважалось, що правосуддя в нашому суспільстві забезпечується лише державними закладами - судом, прокуратурою, міліцією, виконавчою владою. Адвокатура, як суспільна організація недооцінювалась, вважалося недостатньо серйозною силою для вирішення значних державних завдань. Нині престиж адвокатури та ефективність її діяльності безпосередньо пов'язані з положенням людини в громадянському суспільстві та правової державі, з відношенням суспільства до фундаментальних принципів демократії та законності.

Україна стала на шлях становлення правової держави. Цей процес відбувається за аналогом розвинутих західних держав, де більшість справ вирішується у судовому порядку. Судовий процес постійно вдосконалюється, підіймається на більш високий рівень. Відповідно, роль адвокатури також зростає. Із судочинством вона розвивається паралельно. Якщо Україна будує правову державу аналогічно з іншими, більш розвинутими державами, то можна припустити, що через деякий час в нашій країні теж буде зростати роль адвокатури. У разі зростання потреб людей у професійній юридичній допомозі, на мою думку, будуть відповідними темпами зростати вимоги до адвокатів.

При розгляданні питання про історію розвинення української адвокатури можна простежити, як на кожному етапі зростали вимоги, без яких не можливо було здійснювати адвокатську діяльність. Це дає можливість більш високо оцінювати якість юридичної допомоги, тому що право займатися адвокатською діяльністю отримувала не будь-яка людина. Хоча підвищення таких вимог не завжди мало за мету підвищення якості юридичної допомоги - коли Україна знаходилася під владою інших держав і їх уряд непокоїли високі темпи розвинення адвокатури в Україні, він підвищував вимоги для вступу до адвокатських об'єднань аби зашкодити цьому розвиненні.

Протягом 20-ти років існування незалежної України постійно йшов процес вдосконалення функціонування судової системи та судової влади. Цей процес ще не закінчений. На даний момент в Україні назріває судова реформа, а оскільки судова практика є не розривною із адвокатською, тому що адвокатура призвана захищати інтереси громадян в суді, адвокатура також буде розвиватися далі. Саме тому цьому слід приділяти особливо велику увагу. Бо цей елемент є складовою часткою повноцінної правової держави. Нажаль, зараз багато людей залишаються без належного, а може і без правового захисту взагалі через недостатню соціальну забезпеченість.

На завершення я б хотіла привести слова бельгійського адвоката рубежу ХІХ-ХХ століть Пікара, які підтверджують значення ролі адвоката у відправленні правосуддя: „Адвокат в силу умов своєї діяльності, необхідно є служителем і творцем права. Ця єдина характерна особливість незмінно притаманна діяльності адвоката за всіх часів. Передаючись з покоління до покоління, з країни в країну, вона укріплює віру в силу правового початку та усвідомлення суспільної місії адвокатури”.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ ТА ЛІТЕРАТУРИ