Більш правильною уявляється точка зору Т. Варфоломєєвої та інших вчених, які до підстав за котрих адвокат вправі відмовитись від прийнятого доручення, відносять розходження і правовій позиції з клієнтом Варфоломєєва Т. Сучасне і майбутнє української адвокатури // Закон і бізнес. - 1996. - 20 берез. - С. 1. . Останні можуть торкатись питань правового, процесуального чи етичного характеру. При цьому вони повинні мати суттєвий характер, що унеможливлюючи виконання адвокатом в суді своїх функцій на відповідному професійному рівні. В основу критеріїв для відмови адвоката від ведення справи Г. Любарська ставить наявність поважних на це причин, до яких відносить, крім незаконності вимог (заперечень) клієнта та інших колізій в правовій позиції у справі, такі як хвороба, зайнятість адвоката в іншому процесі.

Правила адвокатської етики від 01 жовтня 1999 року встановили підстави односторонньої відмови адвоката від угоди про надання юридичної допомоги. Адвокат може достроково (до завершення виконання доручення) розірвати угоду з клієнтом за сукупності таких умов:

Ш клієнт згоден на розірвання угоди, маючи достатню інформацію про можливі наслідки цього для перспективи виконання його доручення;

Ш у клієнта є реальна можливість звернутися до іншого адвоката;

Ш чинним законодавством не передбачено неможливість розірвання угоди про надання правової допомоги певного виду.

Адвокат також може достроково розірвати угоду з клієнтом за однієї з наступних обставин:

Ш клієнт вчиняє дії, що стосуються суті доручення, на порушення чинного законодавства і відмовляється припинити їх вчинення, не зважаючи на роз'яснення адвоката;

Ш клієнт використовує правову допомогу, що йому надається адвокатом, для полегшення вчинення злочину;

Ш клієнт, не зважаючи на роз'яснення адвоката, наполягає на досягненні результату, який через нові або нововиявлені обставини є об'єктивно недосяжним;

Ш клієнт грубо порушує обов'язки, взяті ним на себе згідно з угодою про надання правової допомоги;

Ш належне виконання доручення стає неможливим через дії клієнта, що вчиняються ним всупереч порадам адвоката;

Ш клієнт вчиняє дії, що ганьблять честь, гідність і ділову репутацію адвоката;

Ш клієнт не погоджується погашати фактичні видатки, якщо вони є необхідними для подальшого виконання доручення;

Ш фізичний або психологічний стан адвоката позбавляє його можливості належним чином продовжувати виконання доручення; в цьому випадку адвокат зобов'язаний вжити всіх доступних йому заходів для запобігання ущемленню законних інтересів клієнта і забезпеченню подальшого представництва клієнта іншим адвокатом;

Ш в інших випадках, передбачених Правилами адвокатської етики. Правила адвокатської етики 01 жовтня 1999 року. Схвалено Вищою кваліфікаційною комісією адвокатури при Кабінеті Міністрів України 1 жовтня 1999 року.

За обставин, коли адвокат не має змоги особисто виконати доручення клієнта (наприклад хвороба, тощо), він має, при можливості, потурбуватись про свою заміну в процесі іншим адвокатом. Однак зайнятість адвоката в іншому процесі не може бути безпосередньою підставою для відмови від прийнятого доручення клієнта. Загальними принципами етики юристи затвердженими Міжнародною асоціацією адвокатів та схваленими Спілкою адвокатів Україні передбачається необхідність доведення адвокатом справи клієнта до кінця. Яновська О. Система гарантій адвокатської діяльності - крок до громадянського суспільства // Право України. - 1996. - № 5. - с. 48-51.

Діяльність адвокатури може бути ефективною лише за умови забезпечення її певними гарантіями з боку держави. У Основних положеннях про роль адвокатів, прийнятих VIII Конгресом ООН із запобігання злочинів у серпні 1990 р. гарантіям адвокатської діяльності присвячено окремий розділ.

Згідно з Основними положеннями держава має забезпечити адвокатам:

· можливість здійснювати їх професійні обов'язки без залякування, перешкод, завдання турботи й недоречного втручання;

· можливість вільно пересуватися і консультувати клієнтів у своїй країні та за кордоном;

· виключення можливості піддавати покаранню або погрожувати його застосуванням та можливості обвинувачення, адміністративних, економічних та інших санкцій за дії, здійснювані відповідно до професійних обов'язків, стандартів та етичних норм.

Там, де безпека адвокатів перебуває під загрозою у зв'язку з виконанням професійних обов'язків, вони мають бути адекватно захищені владою. Адвокати не повинні ідентифікуватися з клієнтами та їх справами у зв'язку з виконанням професійних обов'язків. Суд або адміністративний орган не повинні відмовляти у праві адвоката, що має допуск до практики, представляти інтереси свого клієнта, якщо він не буде дискваліфікований відповідно до національного права і практики його застосування та Основних положень. Хотенець П. В. Пpавовий статус адвоката в Укpаїні: Автоpеф. дис. на здоб. наук. ступ. канд. юpид. наук. 12.00.10 /Hац. юpид. акад. Укpаїни ім. Яpослава Мудpого. - Х., 2002. - 19 с.

Адвокат повинен мати кримінальний і цивільний імунітет від переслідувань за заяви, що стосуються справи, зроблені у письмовій або усній формі при сумлінному виконанні свого обов'язку й здійсненні професійних обов'язків у суді, трибуналі або іншому юридичному чи адміністративному органі.

Обов'язком компетентної влади є забезпечення адвокатові можливості своєчасно знайомитися з інформацією, документами, матеріалами справи, а в кримінальному процесі - не пізніше закінчення розслідування - до судового розгляду. Влада повинна визнавати і додержувати конфіденційність комунікацій і консультацій між адвокатом і клієнтом у рамках відносин, пов'язаних з виконанням адвокатом своїх професійних обов'язків.

Ці вимоги частково враховані при прийнятті Закону України „Про адвокатуру”, який окремо закріплює норму, що стосується гарантій адвокатської діяльності. Нею встановлено, що професійні права, честь і гідність адвоката охороняються законом. Забороняється будь-яке втручання в адвокатську діяльність, вимагання від адвоката, його помічника, посадових осіб і технічних працівників адвокатських об'єднань відомостей, що становлять адвокатську таємницю. З цих питань вони не можуть бути допитані як свідки.

РОЗДІЛ 4. КВАЛІФІКАЦІЙНО-ДИСЦИПЛІНАРНІ КОМІСІЇ АДВОАТУРИ ТА ЇХ ПОВНОВАЖЕННЯ

Для визначення рівня професійних знань осіб, які мають намір займатися адвокатською діяльністю, вирішення питань про дисциплінарну відповідальність адвокатів у Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі утворюються строком на 3 роки кваліфікаційно-дисциплінарні комісії адвокатури. Ці комісії утворюються у складі двох палат -- атестаційної та дисциплінарної. Формування кваліфікаційно-дисциплінарних комісій адвокатури та організаційне забезпечення їх діяльності покладається на Раду Міністрів Республіки Крим, обласні та Київську і Севастопольську міські Ради народних депутатів.

Атестаційна палата утворюється у складі 11 членів, до неї входять 4 адвокати, 4 судді та по одному представнику від Ради Міністрів Республіки Крим, обласної, Київської і Севастопольської міських Рад народних депутатів, управління юстиції Ради Міністрів Республіки Крим, обласної, Київської і Севастопольської міської державної адміністрації, відділення Спілки адвокатів України. Рішення про видачу свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю або про відмову у видачі свідоцтва приймається відкритим голосуванням більшістю голосів від загальної кількості членів палати. Особа, яка не склала кваліфікаційні іспити, має право складати їх повторно через рік.

Дисциплінарна палата утворюється у складі 9 членів, до неї входять 5 адвокатів, 2 судді, по одному представнику від управління юстиції Ради Міністрів Республіки Крим, обласної, Київської і Севастопольської міської державної адміністрації, відділення Спілки адвокатів України. Рішення про притягнення адвоката до дисциплінарної відповідальності приймається відкритим голосуванням двома третинами голосів від загальної кількості членів палати. У роботі кваліфікаційно-дисциплінарної комісії з правом дорадчого голосу можуть брати участь вчені-юристи та народні депутати.

Рішення про відмову у видачі свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю або на притягнення адвоката до дисциплінарної відповідальності можуть бути оскаржені до Вищої кваліфікаційної комісії адвокатури. Порядок організації і діяльності кваліфікаційно-дисциплінарної комісії визначається Положенням про неї, яке затверджується Президентом України.

Члени палат кваліфікаційно-дисциплінарної комісії -- адвокати обираються на загальних зборах (конференції) адвокатів Автономної Республіки Крим, області, міст Києва, Севастополя. Представники відділення Спілки адвокатів України як члени палат обираються на зборах відділення Спілки. Члени палат -- адвокати та представники відділення Спілки адвокатів України обираються таємним голосуванням на альтернативній основі при вільному висуненні кандидатів. Обраним вважається кандидат, за якого подано більше половини голосів учасників эборів (конференції). Члени палат -- судді обираються Радою суддів України. Закон України „Про адвокатуру” від 19 грудня 1992 року // Відомості Верховної Ради України, 1992, № 9, ст. 62. Із змінами, внесеними згідно із Законом N 614-VI від 01.10.2008р.

Представник обласної, Київської та Севастопольської міської ради як член атестаційної палати обирається відповідною радою. Представник Ради міністрів Автономної Республіки Крим призначається Радою міністрів Автономної Республіки Крим. Члени палат -- представники Головного управління юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, обласних, Київського та Севастопольського міського управлінь юстиції призначаються начальником відповідного управління юстиції.

Вища кваліфікаційна комісія адвокатури розглядає скарги на рішення кваліфікаційно-дисциплінарних комісій. Вона має право скасовувати або змінювати рішення кваліфікаційно-дисциплінарних комісій. Вища кваліфі-каційна комісія адвокатури утворюється при Кабінеті Міністрів України. До складу Вищої кваліфікаційної комісії адвокатури входять по одному представнику від кожної кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури, Верховного Суду України, Міністерства юстиції України, Спілки адвокатів України. Порядок діяльності Вищої кваліфікаційної комісії адвокатури регулюється Положенням про неї, яке затверджується Президентом України.

Кваліфікаційно-дисциплінарна комісія та її палати мають право запитувати та одержувати безоплатно необхідну для здійснення їх повноважень інформацію від судів, слідчих органів, органів юстиції, прокуратури, внутрішніх справ, інших органів виконавчої влади, адвокатських об'єднань, адвокатів, підприємств, установ, організацій, а також від громадян (за їх згодою). Органи і службові особи, до яких надійшов запит, повинні не пізніш як через 10 днів дати відповідь кваліфікаційно-дисциплінарній комісії.

Кваліфікаційно-дисциплінарна комісія щорічно запитує від адвокатських об'єднань звіти про якість надання правової допомоги, які складаються за результатами проведених ними перевірок, і в разі потреби має право перевірити достовірність цих звітів. Перевірки можуть бути здійснені з ініціативи комісії або за поданням однієї з палат і в разі надходження в кваліфікаційно-дисциплінарну комісію (або її палати) скарг (окремих ухвал, подань, постанов) про порушення, вчинені адвокатом адвокатського об'єднання (адвокатом, що практикує індивідуально), або низький рівень наданої ним правової допомоги.