Форма правління має основоположне значення для вивчення конституційно-правового регулювання організації і функціонування держави. Це не просто теоретична абстрактна категорія науки, як , скажімо, суверенітет або народовладдя, а той ключ з допомогою якого ми тільки й можемо розібратися в сенсі тої чи іншої системи органів державної влади, встановленої в конституції відповідної держави. Конституционное (государственное) право зарубежных стран. Т.1-2. Общая часть. Отв. ред. Б.А.Страшун. М.: БЕК, 1996. - С. 204Таким чином, форма правління відповідає на питання про те, як організована верховна суверенна державна влада, які органи її здійснюють і які принципи взаємодії між ними. Конституционное право зарубежных стран / Под общ. ред. д. ю. н., проф. А. В. Малько. -- М.: Норма, 2004. -- С. 131

В правовій доктрині можна зустріти безліч визначень поняття форми правління від різних науковців. Дехто визначає її як систему формування і взаємодії глави держави, вищих органів законодавчої і виконавчої влади. Конституционное (государственное) право зарубежных стран. Т.1-2. Общая часть. Отв. ред. Б.А.Страшун. М.: БЕК, 1996. - С. 204

Дехто, як структуру, правове становище і співвідношення вищих органів державної влади. Конституційне право зарубіжних країн: Навч. посібник / За заг. ред. В. О. Ріяки. -- 2--е вид., допов. і перероб. -- К.: Юрінком Інтер, 2006. --С. 115Але, на нашу думку, визначенням, яке найкраще відображає сутність цього поняття є таке : Форма правління - це елемент форми держави, який характеризує способи формування вищих органів державної влади, їх компетенцію, структуру, принципи взаємовідносин та ступінь участі населення в їх формуванні. Загальна теорія держави і права / За ред. М. В. Цвіка, В. Д. Ткаченка, О. В. Петришина. - Харків: Право, С. 106

Але, взагалі, в сучасній державознавчій літературі існують два «полярні» підходи до поняття форми правління : вузький і широкий, прихильники вузького підходу конститутивним при визначенні поняття форми правління вказують на правове становище вищого органу державної влади. - глави держави. На наш погляд, зазначений підхід відображає тільки критерій традиційного поділу форми правління на монархію чи республіку.

З точки зору широкого поділу до поняття форми правління належать відносини між державою й населенням, між вищими державними органами, між цими органами й центрами економічної та політичної влади, політичне середовище, в якому реалізуються ці відносини. Протасова В. Республіканська форма правління: юридична природа й різновиди/ / Юридична Україна.-2007.-№6.- С. 20

Деякі вчені наголошують, що до форми правління в широкому значенні слід віднести й органи місцевого самоврядування, оскільки за державницькою концепцією вони здійснюють державну владу на місцях , а за концепцією муніципального дуалізму - окремі ( делеговані ) державно-владні повноваження. Проте І.М Гомеров слушно акцентую, що форма правління охоплює взаємовідносини між центральними (загальнодержавними , верховними, вищими) органами державної влади, а взаємовідносини між органами державної влади й між територіальними одиницями держави - форма державного устрою.

Зазначимо, що декотрі науковці при визначенні поняття форми правління вихідним вбачають юридичні взаємовідносини глави держави. Вищих органів законодавчої й виконавчої влади, або ж органів, що співвідносяться із законодавчою та виконавчою владою. Проте існує й інша точка зору, що слід враховувати й роль судової влади , органів конституційного контролю, роль прямих і зворотних зв`язків органів держави з населенням, а іноді навіть роль армії у функціонуванні державного апарату.

Окрім того, досить поширеним є доповнення дефініції форми державного правління , котре вказує на певний зв`язок вищих органів державної влади з населенням, який, переважно, виявляється в участі останнього у формуванні зазначених органів .

Отже, на наш погляд, форма правління є спосіб і порядок формування вищих органів державної влади в країні й механізми їх компетенційних взаємовідносин.Спосіб формування вищих державних органів відображає ступінь участі громадян (або підданих) в їх утворенні : чи то спадкування, чи обрання, чи призначення, й вказує на способи легітимації державної влади, та її підстави, що в остаточному підсумку є передумовою конституційного закріпленого обсягу повноважень відповідних органів державної влади. Порядок формування передбачає наявність або відсутність конституційних повноважень вищих державних органів щодо утворення один одного й обумовлює їх конституційну відповідальність. При цьому вважаємо доцільним у сучасних державах до структури вищих ( загальнодержавних, центральних, верховних ) органів державної влади відносити главу держави, парламент, уряд й вищі судові органи. Протасова В. Республіканська форма правління: юридична природа й різновиди/ / Юридична Україна.-2007. - №6.- С. 20-21

За формою правління сучасні держави можна поділити на 2 основних види : республіка і монархія.

Їх різновидності визначаються співвідношенням повноважень законодавчої і виконавчої влади, розділених між главою держави, парламентом і урядом в конкретній країні, і витікаючим звідси порядком їхнього формування. Конституционное (государственное) право зарубежных стран. Т.1-2. Общая часть. Отв. ред. Б.А.Страшун. М.: БЕК, 1996.- С. 204

На відміну від монархії при республіканській формі правління єдиним джерелом влади за конституцією є народ (наприклад, у ст. 1 Конституції Австрії говориться "Австрія є демократичною республікою. Її права походять від народу". "Естонія, - сказано у ст. 1 Конституції 1992 р., - самостійна і незалежна демократична республіка, де носієм верховної влади є народ"). Та і саме походження терміна "республіка" пов'язане із народом. "Republica est res populi", - підкреслював Цицерон, вважаючи державу - справою народу. Отже, республіка - це держава, юридична конструкція якої передбачає, що єдиним суб'єктом суверенітету є народ. Усі вищі державні органи прямо або непрямо отримують свої повноваження від народу і формально, тобто юридично відповідальні перед ним. Георгіца А.З. Конституційне право зарубіжних країн: Підручник. - Тернопіль: Астон, 2003. -С.. 204

Різні науковці по-різному визначають поняття республіки. Одні, акцентують увагу на виборності народом вищих органів держави : Республіка - це така форма правління, за якої всі вищі органи державної влади або обираються, або формуються загальнонаціо нальною представницькою установою. Конституційне право зарубіжних країн: Навч. посібник / За заг. ред. В. О. Ріяки. -- 2--е вид., допов. і перероб. -- К.: Юрінком Інтер, 2006. --С.123 Інші все-таки звертають увагу більше на специфіку глави держави : Республіка -- це форма правління, що характеризується виборністю глави держави, іменованого, як правило, президентом, поряд з яким функції державного управління виконують й інші органи влади. Їй притаманні такі ознаки, як колегіальність, розподіл державно-владних повноважень, виборність, відповідальність, відносна короткостроковість виконання повноважень. Це колективне правління. Усі вищі представницькі органи державної влади -- різного роду збори, ради, комітети тощо -- мають складну структуру, наділяються чітко визначеними, тільки їм властивими повноваженнями у сфері законотворчості. Рішення, прийняті вищими представницькими органами законодавчої влади, приймаються відповідно до встановленої законом процедури, шляхом голосування і вважаються прийнятими, якщо за них проголосувала кваліфікована чи проста більшість. Республіканське правління засноване на принципі поділу єдиної державної влади на законодавчу, виконавчу і судову. Парламенту доручається приймати закони. Уряду та іншим виконавчо-розпоряд чим органам -- виконувати закони, організовувати їх виконання. Судовим органам -- здійснювати правосуддя.

Великі відмінності від монархії має республіка й у сфері формування органів влади: вищі представницькі органи формуються демократичним шляхом, через вибори. У різних країнах існують різні виборчі системи. Але непорушним залишається той факт, що в республіці народ так чи інакше, але обов'язково бере участь у формуванні органів державної влади.

Посадові особи в республіці несуть відповідальність за свої дії або бездіяльність.

У республіці органи влади обираються на певний строк. Виняток роблять тільки для судових органів у деяких країнах, де судді, щоб забезпечити фактичну незалежність, обираються чи призначаються довічно. У більшості країн установлюється додаткове обмеження щодо того, скільки разів можна бути обраним на ту чи іншу посаду. Інакше кажучи, у республіці реалізується принцип змінюваності. Волинка К. Г. Теорія держави і права: Навч. посіб. -- К.: МАУП, 2003. --С. 61-62

Республікантська форма правління - найрозповсюдженіша в сучасному світі. Абсолютна більшість держав, представлених сьогодні в такій універсальній міжнародній організації, як ООН, є республіками. Баглай М.В., Лейбо Ю.И., Энтин Л.М. Конституционное право зарубежных стран. -М.: Норма, 2004. -- С. 120

Виходячи з вищенаведених визначень можна виділити наступні ознаки республіканської форми правління :

- Існування одноосібного і колегіального глави держави -- президента і парламенту.

- Парламент представляє законодавчу владу.

- Завдання президента -- очолювати виконавчу владу, але це характерно не для всіх типів республік.

- У випадках, передбачених конституцією, право представляти і виступати від імені держави має президент. Конституционное (государственное) право зарубежных стран: Учебник / Под ред. А.С. Автономова. -- М.: Юриспруденция, 2007. С. 124

Академік Цвік М.В. виділяє також такі ознаки:

- Виборність вищих органів ознаки безпосередньо, або опосередковано народом, тобто представницький характер державної влади.

- Змінюваність вищих посадових осіб і державних органів в результаті виборів .

- Строковість повноважень вищих держави і державних органів.

- Відповідальність вищих посадових осіб держави за неналежне виконання своїх повноважень перед народом або вищим представницьким органом .

- Верховенство актів, які видаються вищим представницьким органом країни. Загальна теорія держави і права / За ред. М. В. Цвіка, В. Д. Ткаченка, О. В. Петришина. - Харків: Право, С.. 109

3. Види республік

Основою визначення різновиду республіканської форми державного правління є специфіка відносин між президентом, парламентом і урядом, змодельована у відповідних конституційних положеннях. Тут має враховуватися вся сума чинників, що в сукупності становить систему стримувань і противаг у державі, а також особливості її функціонування. Вважаємо, що критерієм виділення різновидів республіканської моделі правління є сукупність наступних ознак: парламентський або позапарламентський спосіб обрання глави держави; режим взаємодії законодавчої й виконавчої влади; те, кому належить юридична інвеститура уряду, тобто хто і як формує уряд і перед ким він відповідальний. Зазначимо, що модель (форма) компетенційних взаємозв'язків між вищими органами держави, насамперед тими, що співвіднесені із законодавчою і виконавчою владою, тією чи іншою мірою коригується практикою застосування відповідних конституційних положень. Протасова В. Республіканська форма правління: юридична природа й різновиди/ / Юридична Україна.-2007.-№6.- С. 21

Історично першим, можна навіть сказати, класичним видом республіки є парламентська форма правління. На нашу думку, поняття парламентської форми правління є тісно пов`язаним з поняттям «парламентаризм».