ВІДОКРЕМЛЕНИЙ СТРУКТУРНИЙ ПІДРОЗДІЛ

«ВАСИЛІВСЬКИЙ КОЛЕДЖ

ТАВРІЙСЬКОГО ДЕРЖАВНОГО АГРОТЕХНОЛОГІЧНОГО УНІВЕРСИТЕТУ»

Циклова комісія юридичних дисциплін

КУРСОВА РОБОТА

з дисципліни «Трудове право»

на тему: Розірвання трудового договору з ініціативи працівника

Студента ІІI курсу П - 31 групи

напряму підготовки «Право»

спеціальності № 5.03040101 “Правознавство”

Фатєєва Д.С

Керівник: викладач юридичних дисциплін

спеціаліст І категорії Родіна Т.Б.

м. Василівка

2013

ЗМІСТ

ВстуП

Розділ 1 ПІДСТАВИ ТА ПОРЯДОК РОЗІРВАННЯ ТРУДОВОГО ДОГОВОРУ

1.1 Загальна характеристика підстав розірвання трудового договору

1.2 Порядок звільнення за ініціативою працівника

Розділ 2 РОЗІРВАННЯ СТРОКОВОГО ТРУДОВОГО ДОГОВОРУ З ІНІЦІАТИВИ ПРАЦІВНИКА, ГАРАНТІЇ ПРИ ЗВІЛЬНЕННІ

РОЗДІЛ 3 ПЕРЕВЕДЕННЯ ПРАЦІВНИКА З ЙОГО ЗГОДИ НА ІНШЕ ПІДПРИЄМСТВО ЧИ В ІНШУ МІСЦЕВІСТЬ

Висновки

Список використаних джерел

ДОДАТОК А Зразок наказу про звільнення з ініціативи працівника до закінчення строку договору

ВСТУП

Право на працю є основним конституційним правом громадян України. Воно проголошене статтею 43 Конституції України, визнається за кожною людиною і становить собою можливість заробляти на життя працею, яку людина вільно обирає або на яку вільно погоджується[1].

У сучасному світі, де стрімко прогресують такі важливі його аспекти, як економіка, політика та наука, практично без змін залишається трудове законодавство, яке безумовно переплітається та пов'язане з ними. Складність чинного трудового законодавства, багаточисельність та непогодженість його норм, термінологічні й змістовні недоліки правових понять, а іноді невміння сторонами трудового договору правильно застосувати ці норми, спричиняють неоднозначність їх сприйняття та тлумачення, виникнення спорів та непорозумінь. Таку ситуацію необхідно віднести до особливих проблем держави, оскільки трудове законодавство безпосередньо пов'язане з людиною, яка визначається у ст. 3 Конституції України найвищою соціальною цінністю[1]. Світова криза додатково загострює означену проблему, тому що в умовах масових звільнень та скорочень на базі недосконалого трудового законодавства люди почуваються особливо незахищеними. Одним з основних завдань трудового законодавства є створення необхідних умов для досягнення оптимального погодження інтересів сторін трудових відносин та інтересів держави.

Реформування інститутів трудового права України відповідно до вимог сучасного стану розвитку суспільних відносин потребує перегляду насамперед ключових засад, покладених в основу правового регулювання трудових відносин. С. М. Прилипко та О. М. Ярошенко слушно зауважили з приводу того, що «значною мірою неефективність правового регулювання трудових відносин пояснюється відсутністю у законодавстві чіткого механізму реалізації закладених у ньому принципів»[17]. Так науці трудового права основна увага приділяється дослідженню підстав виникнення трудових правовідносин і значно менше -- аналізу юридичних фактів, що їх припиняють. Це пояснюється зазвичай тим, що як в основі виникнення, так і в основі припинення трудових правовідносин лежать ті самі юридичні факти. З цим не можна погодитись, оскільки, встановлюючи підстави припинення трудового договору, законодавство регулює трудове правовідношення, що вже склалося. Більше того, Н.М Хуторян вважає, що основна маса таких, що виходять від держави, юридичних норм спрямована саме на регулювання юридичних відносин. Це норми, мета яких, за задумом законодавця, полягає виключно (або частково) у зміні або припиненні вже існуючих правовідносин[21]. Ця обставина накладає відомий відбиток на форму і порядок волевиявлень, що породжують припинення трудових правовідносин .

Кожний трудовий договір, що був одного разу укладений, рано чи пізно припиняється. Сторони трудових відносин не є абсолютно вільними у виборі підстав його припинення. «Волі працівника на припинення трудових відносин надається вирішальне значення» , тоді як взагалі трудове законодавство України виходить із принципу жорсткого та вичерпного переліку можливих підстав припинення трудового договору.

Сьогодні договірне регулювання праці передбачає постійний пошук компромісів та активний захист прав сторін індивідуально-договірних і колективно-договірних відносин. Працівники у більшості добровільно виконують покладені на них трудові обов'язки, самостійно здійснюють надані їм суб'єктивні права одним з яких є право на припинення правовідносин.

Характерною об'єднуючою рисою, що відрізняє розглянуті підстави від інших, є те, що при припиненні трудового договору наявна воля працівника як однієї зі сторін трудових правовідносин, що є його невід'ємним правом.

Тема даної курсової роботи є досить дослідженою саме через свою актуальність. До авторів, які висвітлювали дану тему відносяться: В.І.Прокопенко, Н.Б.Болотіна, М.О. Бойко, С. М. Прилипко та О. М. Ярошенко .

Метою курсової роботи є дослідження правових засад розірвання трудового договору з ініціативи працівника.

Завдання курсової роботи: розкрити поняття, підстави та порядок розірвання трудового договору за ініціативою працівника, визначення особливостей гарантій, встановлених законодавством при звільненні працівників та дослідження переведення працівника за його згодою на інше підприємство, установу, організацію чи в іншу місцевість як одну із підстав розірвання трудового договору.

Об'єктом дослідження курсової роботи є такий інститут трудового права як розірвання трудового договору з ініціативи працівника.

Предметом дослідження є розірвання трудового договору

Серед методів дослідження використано логічний метод, пошуковий, системний, функціональний, описовий та спеціально-юридичний.

При написанні курсової роботи було використано Конституцію України, Кодекс законів про працю України, Закон України “Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття”, Закон України “Про відпустки”, Закон України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту працівникам, які дістали на цьому підприємстві, в установі, організації трудове каліцтво або професійне захворювання” та інші нормативно-правові акти , наукова література, інтернет-статті та публікації, а також навчальні підручники.

Структуру курсової роботи складають: вступ, три питання, висновок, список використаної літератури та додатки. Загальний обсяг курсової роботи становить 29 сторінок, з них основний текст займає 21 сторінку, вступ, висновок, зміст, список використаних джерел (21 найменування).

РОЗДІЛ 1 ПІДСТАВИ ТА ПОРЯДОК РОЗІРВАННЯ ТРУДОВОГО ДОГОВОРУ

1.1 Підстави розірвання трудового договору

Термін припинення трудового договору є має широке значення і охоплює всі випадки закінчення дії трудового договору, в тому числі за угодою сторін, внаслідок вибуття зі складу підприємства у зв'язку зі смертю та ін. Припинення трудового договору охоплює як вольові односторонні та двосторонні дії, так і події, а розірвання трудового договору -- односторонні вольові дії[16, c. 281]. Припинення трудового договору означає також звільнення працівника з роботи (крім випадку його смерті) і може настати тільки за наявності законних підстав, визначених законом.

Розірвання трудового договору торкається лише випадків, коли трудовий договір припиняється з ініціативи будь-якої з його сторін.

Звільнення -- термін, якому відповідає процедура технічного оформлення вже припинених трудових відносин. Проте термін "звільнення" застосовується також до всіх випадків припинення трудового договору.

Припинення трудового договору є правомірним лише за таких умов:

1) з передбачених у законі підстав припинення трудового договору;

2) з дотриманням певного порядку звільнення з конкретної підстави;

3) є юридичний факт, щодо припинення трудових правовідносин (розпорядження власника, заява працівника, відповідний акт третьої сторони -- суду, військкомату)[17];

Підставами припинення трудового договору є обставини, які визначаються законом як юридичні факти для припинення трудового договору. Трудове законодавство України передбачає загальні підстави припинення трудового договору[2].

За суб'єктами, на яких вони поширюються, підстави припинення трудового договору поділяються на загальні, що поширюються на всіх працівників, та додаткові, які застосовуються лише до окремих категорій працівників, визначених законом. Загальні підстави припинення трудового договору визначено в ст. 36 КЗпП. Додаткові (крім передбачених у ст. 17 і 41 КЗпП) підстави для припинення трудового договору деяких категорій працівників за певних умов (порушення встановлених правил прийняття на роботу та ін.) встановлюються законодавством.

За юридичними фактами підстави припинення трудового договору поділяються на події та дії.

До подій належать закінчення строку трудового договору, крім випадків, коли трудові відносини фактично тривають і жодна зі сторін не вимагала їх припинення, ліквідація організації у зв'язку з банкрутством. Також необхідно зазначити, що КЗпП не визначає смерть працівника (подія) як підставу припинення трудового договору чи звільнення з роботи. На підставі документів про смерть здійснюється відрахування працівників зі списку працівників організації[20, c. 354].

Дії, це форма волевиявлення сторін трудового договору, спрямована на припинення трудових правовідносин між ними. За вольовим фактором (ініціативою) розрізняють такі підстави припинення трудового договору: з ініціативи працівника; з ініціативи роботодавця; з ініціативи третьої особи, яка не є стороною трудового договору.

Припинення трудового договору означає також звільнення працівника з роботи (крім випадку його смерті) і може настати тільки за наявних законних підстав, визначених законом. Залежно від того, хто є ініціатором припинення трудового договору, такі підстави поділяються на чотири групи: за взаємним волевиявленням сторін; з ініціативи органів, що не є стороною трудового договору; з ініціативи працівника; з ініціативи роботодавця; з інших підстав. Для звільнення за взаємним волевиявленням сторін необхідне взаємне волевиявлення сторін трудового договору на припинення трудових відносин. Угода сторін щодо припинення трудового договору за п. 1 ст. 36 КЗпП може бути досягнута сторонами трудового договору у будь-який час дії трудового договору, укладеного: на невизначений строк; на визначений строк, встановлений за згодою сторін; на час виконання певної роботи. За цією підставою трудовий договір припиняється у строк, визначений його сторонами, день припинення трудового договору визначається угодою сторін трудового договору. Анулювання досягнутої угоди щодо припинення трудового договору та її підстави можливе при взаємній згоді працівника та роботодавця[16, c. 281].

У випадках, передбачених п. 3 і 7 ст. 36, 37, 45, 199 КЗпП, трудовий договір із працівниками може бути припинений внаслідок органів, що не є стороною договору[2]. Так, прикладом даної підстави може бути призов або вступ працівника на військову службу направлення на альтернативну (невійськову) службу. Днем звільнення працівника вважається останній день фактичного виконання працівником трудових обов'язків (останній день роботи).