Мета діяльності встановлюється у статуті профспілки, об'єднання профспілок [6; п.2 ч.3 ст.14]. Також вона зазначається у свідоцтві про легалізацію профспілки, об'єднання профспілок, яке видається відповідним легалізуючим органом [9]. Відомості про мету діяльності професійної спілки заносяться до цього документу на підставі поданого статуту. Завдання профспілки прямо випливають зі встановленої мети. Зокрема, до них належать: забезпечення адекватної оплати праці найманих працівників; забезпечення зайнятості та боротьба з безробіттям; охорона праці, довкілля і здоров'я найманих працівників; захист найманих працівників у трудових спорах та конфліктах з роботодавцем; організація соціальних виплат і допомоги та ін. Функції профспілок - це основні напрямки їх діяльності по здійсненню представництва і захисту прав та інтересів найманих працівників перед роботодавцями і реалізацію ними повноважень по контролю за дотриманням законодавства про працю і охорону праці [10; с.10]. Існують різні підходи до класифікації функцій профспілок. Зокрема, Лисяк О.І. визначає такі функції професійних спілок: захисна функцію профспілок - функція, спрямована на припинення трудових правопорушень, відновлення порушених прав, на притягнення до відповідальності посадових осіб, які порушують трудове законодавство; регулятивна функція - функція громадського контролю за дотриманням законодавства про працю, яка спрямована на організацію безпечних нешкідливих умов праці на виробництві, забезпечення прав та соціальних гарантій працівників на охорону праці; виховна функція - в межах якої профспілки використовують різні способи і засоби як суспільно-морального, так і, за необхідністю, правового впливу на людей (як правило, на посадових осіб), від яких залежить здійснення цих прав і законних інтересів працівників [11; с.14]. Також виділяють більш широке коло функцій профспілок: захисну, виробничо-економічну, культурно-виховну, організаційну [12; с.48]. Щодо виробничо-економічної функції, то її здійснення профспілками на сьогодні втратило пріоритет, вона мала велике значення в умовах планової економіки, коли діяльність профспілок була передусім направлена на підвищення ефективності виробництва та виконання державних завдань. Хоча цю функцію можна розглядати через призму безробіття населення, в такому випадку вона набуває досить важливого значення, адже через розвиток вітчизняного виробництва забезпечується продуктивна зайнятість населення, а боротьба з безробіттям, захист своїх членів від нього є одним із основних завдань профспілок. Зокрема, генеральна угода між роботодавцями та профспілками на 2010-2012 роки містить ряд взаємних обов'язків сторін, спрямованих на зменшення рівня безробіття в країні, в т. ч. шляхом підвищення рівня виробництва (напр., їх участь у розробленні та здійсненні у сфері виробництва заходів з подолання наслідків економічної кризи в Україні) [13]. Більшість вчених зупиняється на тому, що основними функціями профспілок є захисна та представницька [10, с.10; 14, с.735; 15, с.75]. Однак така класифікація функцій профспілок є досить умовною, оскільки під функцією можна розуміти як одне, так і декілька взаємопов'язаних напрямків діяльності [16; с.103]. Захисну функцію можна схарактеризувати як основний напрямок діяльності профспілок, що виражається в захисті соціально-трудових прав працівників. Сам процес здійснення захисної функції містить у собі як попередження порушень трудових прав працівників; так і відновлення вже порушених прав і проходить на всіх етапах правового регулювання праці: при створенні норм трудового права, застосуванні цих норм, профспілковому контролі за дотриманням законодавства про працю і про охорону праці [15; с.75]. Однією з форм захисної функції є профспілковий контроль. Профспілковий контроль охоплює виконання колективних договорів і угод та дотримання законодавства про зайнятість, про працю, про охорону праці [17; с.83]. В радянські часи профспілки мали в цій сфері більші повноваження, але це було пов'язано з тим, що вони виконували державні функції. В незалежній Україні професійні спілки є громадськими організаціями, тому контроль вони здійснюють громадський. Представницька функція полягає у представленні інтересів працівників профспілками в державних органах, органах місцевого самоврядування, перед роботодавцями. Одними з основних форм її реалізації є ведення колективних переговорів, укладення колективних договорів і угод та ін. Така діяльність профспілок, як правило, спрямована на надання працівникам більшого обсягу пільг та гарантій у порівнянні з чинним законодавством. ЗУ "Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності" у ч.2 ст.2 визначає основні принципи, на яких базується діяльність профспілок: законність та гласність. Це положення у тій частині, де закріплюється законність як один із принципів, співзвучне зі ст.8 Конвенції про свободу асоціації та захист права на організацію: "Здійснюючи права, визнані за ними цією Конвенцією, працівники, роботодавці та відповідні їхні організації, так само як і інші особи або організовані колективи, дотримуються законності" [18]. Законність і гласність, як основні принципи діяльності громадських організацій, закріплені також в ст.6 ЗУ "Про об'єднання громадян". Зазначеною статтею передбачено, що громадські організації повинні регулярно обнародувати свої основні документи, склад керівництва, дані про джерела фінансування та витрати [19]. З цих вимог щодо профспілок ст.2 ЗУ "Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності" зроблено виняток, оскільки вони мають забезпечити загальнодоступність інформації лише щодо статутних і програмних документів і не повинні обнародувати дані про джерела фінансування і витрати. Разом з тим слід зазначити, що для членів профспілки і ці дані є загальнодоступними. Отже, функції профспілки (представницька, захисна) здійснюються нею відповідно до поставленої мети та завдань, а також з врахуванням основних принципів: законності та гласності. Розділ 2. Участь профспілок у регулюванні трудових правовідносин 2.1 Повноваження профспілок у регулюванні трудових правовідносин Обсяг визначених законодавством повноважень профспілок залежить від різновиду трудових правовідносин, в яких ці організації беруть участь. Існує кілька груп трудових правовідносин: індивідуально-трудові, колективно-трудові, правовідносини з приводу нагляду і контролю за дотриманням трудового законодавства. Розмежування повноважень профспілок відповідно до цих груп дозволить з'ясувати, яким чином профспілка бере участь у тих чи інших трудових правовідносинах. Колективно-трудові правовідносини можуть відбуватися у формі соціального партнерства, встановлення умов праці на підприємствах, в установах та організаціях, вирішення розбіжностей і колективних трудових спорів. Суб'єктами колективних трудових правовідносин виступають роботодавці та трудові колективи. Трудовий колектив підприємства, установи чи організації в таких відносинах діє через представника, як правило, ним виступає первинна профспілкова організація, що діє від імені працівників [20; с.51]. Варто зазначити, що профспілка у питаннях, які мають колективний інтерес, здійснює представництво працівників, незалежно від того, чи є вони її членами. До форм соціального партнерства належать колективні переговори, прийняття актів соціального партнерства. Особливе значення має прийняття актів соціального партнерства - колективних договорів та угод, адже вони вирішують ряд важливих питань стосовно нормування і оплати праці, режиму роботи, тривалості робочого часу і відпочинку, встановлення гарантій, компенсацій, пільг і т.д. Зокрема, ними визначаються гарантії діяльності профспілкової чи інших представницьких організацій трудящих. Відповідно до ч.1 ст.20 ЗУ "Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності" профспілки, їх об'єднання ведуть колективні переговори, здійснюють укладання колективних договорів, генеральної, галузевих, регіональних, міжгалузевих угод від імені працівників [6]. Ст.3 ЗУ "Про колективні договори та угоди" передбачається, що стороною колективного договору можуть бути, окрім профспілки, інші уповноважені трудовим колективом органи [21]. Крім того, КЗпП України, на відміну від вказаного закону, визнає за профспілками пріоритетне право на ведення колективних переговорів і укладення колективного договору та допускає можливість виступати стороною колективного договору іншим представникам трудового колективу тільки у випадку, якщо на підприємстві відсутня профспілка. Таке положення також суперечить Конвенції про застосування принципів права на організацію і на ведення колективних переговорів, яка використовує поняття "організації працівників", що, окрім профспілок, включає і інші організації трудового колективу [22]. Таким чином, КЗпП України встановлює загальні правила, тому необхідно застосовувати норми спеціального акта - ЗУ "Про колективні договори та угоди". На регіональному та галузевому рівнях участь у веденні колективних переговорів та укладенні колективних угод здійснюють профспілки чи їх об'єднання з відповідним статусом, а у разі їх відсутності - представницькі організації трудящих, які мають відповідні повноваження. При укладенні генеральної угоди за профспілками закріплене виключне право на представництво інтересів працівників. Наприклад, на 2010 - 2012 роки між власниками та профспілками була укладена Генеральна угода про регулювання основних принципів і норм реалізації соціально-економічної політики і трудових відносин в Україні. Визнання профспілки стороною колективно-договірного акта відповідає суті соціально-партнерських відносин. У результаті колективних переговорів укладаються колективні договори і угоди, які містять конкретні зобов'язання сторін. Відповідно, сторонами таких договорів та угод можуть бути конкретні суб'єкти, тобто профспілки. Інтереси працівників при цьому в жодному разі не порушуються, адже профспілка, виступаючи стороною колективно-договірного процесу, здійснює свої повноваження саме в інтересах працівників [23; с.117]. В тих випадках, коли колективний договір на підприємстві, в установі, організації не було укладено, питання щодо запровадження, перегляду та зміни умов праці, оплати праці працівників, форм і систем оплати праці, розцінок, тарифних сіток, схем посадових окладів, умов запровадження та розмірів надбавок, доплат, премій, винагород та інших заохочувальних, компенсаційних виплат, питання робочого часу та часу відпочинку не можуть вирішуватись роботодавцем самостійно. Обов'язок погоджувати ці питання з профспілковим органом встановлено ст.247 КЗпП України, ч.6 ст.21 ЗУ "Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності". Також профспілка здійснює погодження рішень роботодавця з таких питань: встановлення підсумованого обліку робочого часу (ст.61 КЗпП України); встановлення колективної (бригадної) відповідальності (ст.135-2 КЗпП України); щодо затвердження графіків змінності та надання відпусток (п.4 ст.247 КЗпП України); перелік робіт, де через умови виробництва перерву для відпочинку і харчування встановити не можна, порядок і місце приймання їжі (ч.4 ст.66 КЗпП України). При проведенні надурочних робіт та робіт у вихідні дні роботодавцю необхідно отримати дозвіл виборного органу первинної профспілкової організації (ст.64, ст.71 КЗпП України). Профспілка бере участь у розробці правил внутрішнього трудового розпорядку, які затверджуються трудовим колективом. Можна зробити висновок, що участь у прийнятті актів соціального партнерства не є єдиною формою захисту трудових прав працівників профспілками з питань нормування праці, її оплати, робочого часу, часу відпочинку та ін.