Роль профспілок у правовому регулюванні праці

Роботодавець не має права затримувати перерахування зазначених коштів. Зокрема, колективним договором може передбачатися обов'язок роботодавця відраховувати кошти первинним профспілковим організаціям на культурно-масову, фізкультурну і оздоровчу роботу в розмірах, передбачених колективним договором та угодами, але не менше ніж 0,3 % фонду оплати праці, а в бюджетній сфері - за рахунок бюджетних асигнувань. Також до гарантій діяльності профспілок відносять їх право на отримання інформації з питань умов праці та оплати праці працівників, а також соціально-економічного розвитку підприємства, установи, організації та виконання колективних договорів і угод від роботодавця. У разі затримки виплати заробітної плати роботодавець зобов'язаний на вимогу виборних профспілкових органів дати дозвіл на отримання в банківських установах інформації про наявність коштів на рахунках підприємства, установи, організації [6]. Важливі гарантії визначаються державою відносно власності профспілок. Надаючи профспілкам, їх об'єднанням право власності на кошти та інше майно, необхідне для здійснення їх статутної діяльності, держава відмічає, що фінансовий контроль за коштами профспілок та їх об'єднань органами державної влади та органами місцевого самоврядування не здійснюється. Контроль за їх надходженням та витрачанням здійснюють контрольно-ревізійні органи, обрані відповідно до статутів (положень) профспілок, їх об'єднань. Отже, гарантії, що надаються профспілкам, є необхідними засобами, які забезпечують виконання ними завдань та функцій у сфері захисту трудових прав працівників. Так забезпечується головна умова ефективної діяльності профспілок - їх незалежність від роботодавців, органів державної влади, органів місцевого самоврядування та можливість використовувати встановлені законом засоби впливу на інших учасників трудових правовідносин. 2.3 Перспективи розвитку законодавства, що здійснює регулювання участі професійних спілок у трудових правовідносинах Правове регулювання участі професійних спілок у трудових правовідносинах поряд з іншими правовими актами здійснює Кодекс законів про працю України. У зв'язку з тим, що на сучасному етапі виникла необхідність прийняття нового кодифікованого акту, норми якого б здійснювали регулювання трудових відносин, щоб з'ясувати перспективи розвитку законодавства стосовно участі профспілок у вказаних правовідносинах варто звернутися до проекту Трудового кодексу, який порівняно з КЗпП України 1971 року містить ряд новел. Зокрема, увагу науковців привертає ст. 19 проекту ТК України, яка має назву "Сторони та суб'єкти трудових правовідносин", така назва дає підстави вважати, що, крім суб'єктів, у трудових відносинах беруть участь і сторони. Сторонами правовідносин визнаються роботодавець та працівник, але з огляду на п.2 ст. 19 проекту ТК України їх не можна вважати суб'єктами трудових правовідносин [31; с.11]. Але серед суб'єктів трудових правовідносин відповідно до проекту зазначені професійні спілки, їх об'єднання, а у колективних трудових відносинах за відсутності профспілкової організації - вільно обрані працівниками представники (представник). Тобто на думку авторів проекту необхідно на законодавчому рівні закріпити статус профспілок як суб'єктів трудових правовідносин. Не можна не звернути увагу на те, що в проекті суб'єктом колективних трудових правовідносин на локальному рівні визнається первинна профспілкова організація, яка представляє інтереси працівників, за відсутності такої - вільно обрані працівниками представники (представник), а ЗУ "Про колективні договори та угоди" поряд з первинною профспілковою організацією визнає право на участь в колективних трудових правовідносинах і за іншими уповноваженими на представництво трудовим колективом органами. Тобто проект обмежив форми організації працівників для участі в колективних трудових правовідносинах. На відміну від КЗпП України проект Трудового кодексу України не містить окремої глави, яка б детально регламентувала участь профспілок у трудових правовідносинах, закріплювала гарантії їх діяльності. Отже, із набранням чинності Трудового кодексу України зберігатиметься чинність ЗУ "Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності" від 15 вересня 1999 року, а тому необхідно включити до проекту норму про те, що діяльність профспілок, їх об'єднань із представництва і захисту інтересів працівників регулюється відповідним законом [32; с.31]. Проект змінює існуючі та вміщує нові положення, які регламентують участь профспілок у трудових правовідносинах. Дещо змінилась процедура надання згоди виборного органу первинної профспілкової організації на розірвання трудового договору з ініціативи роботодавця. Так, запит роботодавця повинен розглядатися профспілкою у присутності працівника, з яким роботодавець хоче розірвати трудовий договір, та особи, уповноваженої роботодавцем (за діючим кодексом - лише за присутності вказаного працівника). Рішення виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника) викладається в письмовій формі і не пізніше наступного дня після його прийняття передається роботодавцеві (за КЗпП України - не пізніше трьох днів). Таким чином, порядок змінений не на користь працівника. За КЗпП України колективна (бригадна) матеріальна відповідальність працівників встановлюється власником або уповноваженим ним органом за погодженням з виборним органом первинної профспілкової організації. Проект такого погодження не передбачає [33]. Проект передбачає право роботодавця приймати нормативні акти у сфері праці шляхом видання наказів, розпоряджень, рішень. У випадках, передбачених законом, колективними угодами та договорами, такі акти приймаються роботодавцем з урахуванням пропозицій чи за погодженням з виборним органом первинної профспілкової організації (профспілковим представником). Таким чином, проект Трудового кодексу України не містить в своєму складі певної структурної частини, що здійснює регулювання діяльності профспілок у трудових правовідносинах, водночас, має окремі норми, які передбачають для прийняття роботодавцем рішень з тих чи інших питань необхідність погодження їх профспілкою. Більшість профспілок негативно оцінюють виключення з кодифікованого акту глави, яка окремо визначає повноваження та гарантії діяльності професійних спілок, та вважають, що це призведе до порушень прав профспілок роботодавцями. Висновки Професійна спілка - це незалежне від держави громадське об'єднання працівників. Перші профспілки виникли в Україні на початку ХХ століття. Період формування профспілкового руху в нашій державі охоплює не одне десятиліття, хоча він менший за тривалістю, ніж в країнах Західної Європи, в яких профспілки виникли ще у XVIII столітті. А, зважаючи на те, що за радянських часів професійні спілки не можна було в повній мірі назвати громадськими організаціями, адже вони залежали від держави, виконували ряд державних функцій, досвід здійснення ними захисту прав та інтересів працівників, їх незалежної діяльності в Україні не такий і великий. Хоча профспілки можуть вступати у відносини, які регулюються різними галузями права (конституційним, адміністративним, цивільним, соціального забезпечення тощо), визначальними все ж є правовідносини, що регулюються трудовим правом, тому професійну спілку необхідно перш за все розглядати як суб'єкт трудового права, що наділений трудовою правосуб'єктністю, тобто визначеною правовими нормами здатністю професійної спілки самостійно або через уповноважені органи здійснювати (набувати, реалізовувати) трудові права та обов'язки, виконувати трудові повноваження відповідно до закону. Після проголошення незалежності України на рівні Конституції (ст.36) визнано мету діяльності профспілок: захист трудових і соціально-економічних прав та інтересів працівників. Відповідно до вказаної мети встановлюються завдання діяльності цих організацій. Профспілки виконують ряд функцій при здійсненні своїх повноважень. Науковці по-різному визначають види цих функцій, але основними є захисна та представницька. Профспілковий контроль розглядають як особливу форму здійснення захисної функції. Професійні спілки здійснюють свої повноваження відповідно до принципів законності та гласності. Залежно від різновиду трудових правовідносин, суб'єктом яких виступає профспілка, її повноваження можна умовно поділити на кілька груп: повноваження, які вона здійснює у колективних трудових правовідносинах; індивідуальних трудових правовідносинах, а також у правовідносинах з приводу нагляду і контролю за дотриманням трудового законодавства. Окремо можна виділити групу повноважень у сфері захисту своїх членів від безробіття та його негативних наслідків. Також, крім трудової сфери, професійні спілки представляють інтереси працівників у культурній сфері, сфері соціального забезпечення та соціального страхування. Для здійснення всіх повноважень, наданих законодавством професійним спілкам, передбачається значний обсяг гарантій діяльності цих організацій. Саме можливість користуватися цими гарантіями забезпечує участь профспілки у трудових правовідносинах як дійсно незалежного та самостійного суб'єкта, який користується всіма законними засобами для захисту працівників. У захисті трудових прав працівників, профспілки мають значні переваги перед іншими представниками трудящих. По-перше, профспілки побудовані за певною системою - від первинних організацій до об'єднань профспілок України. По-друге, профспілки накопичили значний досвід у сфері захисту трудових прав та інтересів працюючих. По-третє, у своїй діяльності вони використовують зарубіжний досвід. Також профспілки є досить сильними організаціями з огляду на їх матеріально-фінансове положення. Враховуючи всі ці аспекти, проект Трудового кодексу України визначив, що представляти інтереси працівників у колективних правовідносинах можуть тільки профспілки (на локальному рівні за їх відсутності - окремі представники трудового колективу), на відміну від чинного законодавства, яке передбачає участь інших представницьких організацій трудящих. Стосовно подальшого розвитку законодавства, що регулює участь профспілок у трудових правовідносинах, то значна частина професійних спілок стоїть на тій позиці, що воно буде змінюватись у напрямку обмеження їх прав та гарантій, а відтак і прав працівників, інтереси яких вказані організації представляють та захищають. Список використаних джерел

1. Смолярчук В.И. Права профсоюзов в регулировании трудовых отношений рабочих и служащих. - М.: Профиздат, 1973. - 290 с.;

2. Зима М.П. Профспілки України: минуле і сучасність. - К.: Знання, 1996. - с.280;

3. Нариси історії професійних спілок України / Гол. ред.О.М. Стоян; керівник автор. колективу О.П. Реєнт. - К.: Федерація профспілок України, 2002. - 732 с.;

4. Конституція України // ВВР. - 1996. - № 30, ст.141;

5. Трудове право України: Академічний курс: Підруч. для студ. вищ. навч. закл. / П.Д. Пилипенко, В.Я. Буряк, З.Я. Козак та ін.; за ред.П.Д. Пилипенка. - 3-тє вид., перероб. і доп. - К.: Видавничий Дім "Ін Юре", 2007. - 536 с.;

6. Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності: Закон України від 15 вересня 1999 року // Відомості Верховної Ради України. - 1999. - №45. - 397с.;