Вступ

Актуальність теми дослідження. Право різних країн сформульовано на різних мовах, використовує різну техніку і створено для товариств з дуже різними структурами, звичаями, віруваннями. І хоча в сучасному світі існує безліч правових систем, вони можуть бути зведені в обмежене число сімей. Один з найяскравіших спеціалістів в галузі порівняльного правознавства ХХ століття, французький вчений Рене Давид розбиває всі існуючі в світі національні правові системи на наступні групи - правові сім'ї: романо-германську, англосаксонську правову сім'ю, соціалістичну правову сім'ю, мусульманську правову систему; визнаються як окремі правові сім'ї індуське право, іудейське право, а також правові системи країн Далекого Сходу та країн Африки.

Серед існуючих нині правових груп та сімей романо-германська правова сім'я займає особливе місце і має для розвитку юридичної теорії та практики особливе значення. За словами Рене Давида вона є “першою сім'єю, з якою ми зустрічаємося в сучасному світі”. Вона е однією з найбільш поширених сімей, з якою ми зустрічаємося в сучасному світі. Романо-германська правова сім'я охоплює собою більшу частину країн Африки, всі країни Латинської Америки, країни Сходу, включаючи Японію, а також країни континентальної Європи до складу яких відноситься і Україна.

Але, слід зазначити, що незважаючи на багаторічний термін існування незалежної держави, наша правова система знаходиться ще в стадії перехідного періоду. Правосвідомість народу України сформувалась у соціалістичному середовищі. Проте з прийняттям Конституції Україна почала відходити від соціалістичного життя і почала відкрито формувати свою власну незалежну правову систему. Розвиток і зміцнення Української держави, її прямування до Європи нерозривно пов'язане з формуванням національної правової системи, яка б відповідала сучасним тенденціям правового розвитку. На даному етапі розвитку нашої держави є дуже важливим вивчення сутності романо-германського типу правової сім'ї, ії формуваня та характерних особливостей, так як це допоможе проаналізувати українське законодавство, дозволить використати позитивні моменти і уникнути негативних наслідків. Саме це робить актуальним дане курсове дослідження.

Мета і завдання курсової роботи. Метою дослідження є дослідити основні процеси становлення і розвитку романо-германської правової системи та ії характерні особливості. Дослідження цієї теми передбачає вирішення наступних дослідницьких завдань:

- з'ясувати суть поняття “правова система” та розмежувати такі поняття як „правова система” і „правова сім'я”, які близькі за змістом і об'єктом.

- дослідити витоки та історію формування романо-германської правової системи;

- визначити місце та роль осередків культури, зокрема, університетів у виникненні та розвитку романо-германської правової системи;

- охарактеризувати особливості правового регулювання, місце тих чи інших нормативно-правових актів у правових системах які належать до романо-германської правової сім'ї.

Об'єктом дослідження є романо-германська правова система, а предметом - наявна і науково вивчена інформація про виникнення і розвиток романо-германської правової системи та дані, що ії характеризують, виокремлюючи серед інших правових систем.

Методи дослідження. Методологічну основу роботи складають хронологічний, об'єктивний, структурно-системний, дедуктивний, індуктивний та порівняльний методи.

Стан наукової розробки теми. На сучасному етапі дана тема виглядає, на перший погляд, добре дослідженою. Її вивчали Рене Давид, К. Цвайгерт, Г. Кьотц, А. Саїдов та інші. Але, на жаль, більшість дослідників цієї теми належали до закордонної історіографії. А в Україні цю тему об'єктивно вивчали лише у дореволюційний період (М. Владимирський-Буданов, Б. Костяковський та інші). Але в радянській період вітчизняній історіографії, при розгляді даної теми, бракувало неупередженості (давав про себе знати ідеологічний чинник - романо-германська правова система переважала у політично ворожих капіталістичних країнах).

Наукова новизна. В радянській літературі дана тема розглядалась через призму соціалістичних світоглядних орієнтацій, у зв'язку з чим дослідникам бракувало неупередженості. Наукова новизна цього дослідження полягає у самій спробі по новому, незаангажовано подати історію виникнення та розвитку романо-германської правової системи та виокремити ії основні характерні особливості та переваги.

Практичне значення одержаних результатів. Результати роботи можуть бути використані при підготовці навчально-методичних матеріалів з історії права та теорії права, а також для підготовки лекційних та семінарських занять при вивченні курсів “Теорія держави і права”, “Історія держави і права зарубіжних країн” тощо.

Хронологічні рамки дослідження охоплюють період від моменту зародження романо-германської правової системи (перша половина ІІ тис. н.е.) і до початку XXI століття.

Географічні рамки дослідження - сукупність країн (як епохи середньовіччя, так і Нового та Новітнього часу), в яких панувала і панує романо-германська правова система.

Структура курсової роботи обумовлена поставленою метою і завданнями. Відповідно до цього робота складається зі вступу, трьох розділів та висновків. Список використаних джерел та літератури включає 15 найменувань. Загальний обсяг роботи становить 29 сторінок, основний текст 26 сторінок.

Розділ 1. Поняття “правова система” та “правова сім'я”

Слід розрізняти поняття “правова система” та поняття “правова сім'я”.

Під правовою системою розуміється сукупність внутрішньо узгоджених, взаємозв'язаних, соціально однорідних юридичних засобів (явищ), за допомогою яких публічна влада надає регулятивно-організуючу і стабілізуючу дію на загальні відносини, поведінку людей і їх об'єднань (закріплення, регулювання, дозвіл, зобов'язання, заборона, переконання і примус, стимулювання і обмеження, превенції, санкції тощо) [9, с. 519].

Це комплексна, інтегруюча категорія, що відображає всю правову організацію суспільства, цілісну правову дійсність.

Під правовою системою в “широкому” розумінні (правовою сім'єю) мають на увазі більш-менш велику сукупність, класифікацію типів національних правових систем, близьких за конструктивними, техніко-юридичними та іншими особливостями [9, с. 520].

У різний час як критерії класифікації висувалися такі:

- різна роль правових джерел у правових системах, у зв'язку з чим розрізнялися: континентально-європейське, англо-американське та ісламське право (Леві-Ульман);

- національний критерій з виокремленням сімей: індоєвропейських, семітських, монгольських, права нецивілізованих народів (Созе-Алль);

- змістовий критерій, що залежить від ступеня “спорідненої близькості” при відмові від використання зовнішніх критеріїв -- географічних, національних та інших, при цьому класифікація включала: французьку, германську, скандинавську, англійську, російську, ісламську, індійську правові системи (А. Армінджон, Б. НольДе, М. Вольф);

- історичне походження і розвиток правової системи, панівна доктрина юридичної думки і її специфіка, своєрідність правових інститутів, правові джерела і способи їх тлумачення, ідеологічні фактори, у зв'язку з чим усі національні правові системи згруповані у вісім правових сімей: романську, германську, скандинавську, загального права, соціалістичного права, права країн Далекого Сходу, ісламського права, індуського права (К. Цвайгерт, X. Кетц) та багато інших;

- ідеологічний і техніко-юридичний критерії з виокремленням трьох правових сімей: романо-германську, англосаксонську правову сім'ю, соціалістичну правову сім'ю, а також “інші системи”, мало пов'язаних між собою, - ісламську, іудейського права, права країн Азії і Мадагаскару (Рене Давид) [13, с. 8].

Найбільш аргументованою з вищезазначених, на думку автора, є класифікація одного з найяскравіших спеціалістів в галузі порівняльного правознавства, французького вченого Рене Давида (1906 - 1990 рр.) оскільки вона ґрунтуються на системі критеріїв, що дозволяє уникнути одномірності, однобічності при вивченні змісту правових систем. Цей правознавець розбиває всі існуючі в світі національні правові системи на правові групи, або правові сім'ї. Категорія “правова сім'я” у цього мисливця служить для позначення групи правових систем об'єднаної на основі спільності джерел, структури права та інших юридичних ознак, а також історичного шляху її формування.

Він розбиває всі існуючі в світі національні правові системи на наступні групи - правові сім'ї: романо-германську, англосаксонську правову сім'ю, соціалістичну правову сім'ю; визнаються як окремі правові сім'ї мусульманська правова система, індуське право, іудейське право, а також правові системи країн далекого Сходу та країн Африки [14].

Отже, поняття “правова система” є комплексною, інтегруючою категорією, що відображає всю правову організацію суспільства, цілісну правову дійсність, поняття ж “правова сім'я” є дещо ширше і під ним розуміється більш-менш велика сукупність типів національних правових систем, близьких за конструктивними, техніко-юридичними та іншими особливостями. Опираючись на ідеологічний і техніко-юридичний критерії класіфікації правових сімей відомий французький вчений ХХ століття Рене Давид виокремлює три правові сім'ї: романо-германську, англосаксонську і соціалістичну, а також “інші системи”, мало пов'язаних між собою, - ісламську, систему іудейського права систему права країн Азії і Мадагаскару.

Розділ 2. Історія виникнення і розвитку романо-германської правової системи

1. Історія зародження романо-германської правової системи

Сім'я романо-германських правових систем виникла в Європі. Вона склалася в результаті зусиль європейських університетів, що виробили і розвинули, починаючи з XII століття на базі кодифікації імператора Юстиніана загальну для всіх юридичну науку, пристосовану до умов сучасного світу. Термін “романо-германська” був обраний для того, щоб віддати належне спільним зусиллям, що додавалися одночасно університетами латинських і німецьких країн [15].

У результаті колонізації романо-германська система поширилася на великі території, де в даний час діють правові системи, що належать до цієї сім'ї або з нею споріднені. Разом з тим відбувалася і її добровільна рецепція, в результаті якої ми стикаємося з романо-германською системою в ряді країн, які не були під пануванням європейців, але куди проникали європейські ідеї і де були сильні прозахідні тенденції.

Поза межами Європи правові системи, які відносяться до романо-германської сім'ї набули деяких специфічних рис, які вимагають поділу їх на різні підгрупи. У багатьох країнах зуміли “освоїти” європейське право. Але у всіх цих країнах існувала, ще до рецепції, власна цивілізація, що мала свої інститути і правила оцінки поведінки. Тому рецепція в багатьох випадках була лише частковою: певна частина правовідносин (і особливо особистий статус) регламентувалася традиційними нормами [12, с. 107].

Розглянемо історію створення романо-германської системи.

Датою, коли з наукової точки зору з'явилася система романо-германського права, вважається XIII століття. До цього часу, поза всяким сумнівом, існували елементи, за допомогою яких створювалася система, але тоді було ще рано говорити про систему я таку і, можливо, навіть про право.