Це стаття 1173 "Відшкодування шкоди, завданої органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування", ст.1174 "Відшкодування шкоди, завданої посадовою або службовою особою органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування" та ст.1175 "Відшкодування шкоди, завданої органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування у сфері нормотворчої діяльності". Передумовою прийняття законодавцем статей 1173-1175 ЦК стала ст.56 Конституції України, згідно з якою кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень. Така позиція законодавця є важливою гарантією реалізації принципу відповідальності держави перед людиною за свою діяльність (ст.3 Конституції України). В теорії цивільного права норми, що містяться у вищевказаних статтях, прийнято називати правилами про спеціальний делікт - шкоду, заподіяну актами влади. Підставами для виділення таких випадків у окремий (спеціальний) делікт є як особливості застосування до нього загальних умов позадоговірної відповідальності, так і спеціальних умов, додатково встановлених законом. Особливістю даного деліктного зобов'язання насамперед є суб'єктний склад заподіювачів шкоди, до яких відносять органи державної влади. Інша особливість цього відшкодування шкоди полягає в тому, що заподіювач шкоди та відповідач за завдану шкоду в даному деліктному зобов'язанні не збігаються. Адже оскільки вказані суб'єкти здійснюють покладені на них функції від імені і в інтересах відповідних публічних утворень, тобто держави Україна, АРК чи відповідної територіальної громади, то саме через це останні і будуть нести відповідальність за шкоду, що завдана неправомірними діями зазначених органів та їх посадових і службових осіб. Відповідальність за шкоду, що завдана органами державної влади, органами влади АРК та органами місцевого самоврядування, несуть держава Україна, АРК і територіальна громада за рахунок власного майна, в тому числі грошових коштів, які належать їм на праві власності (статті 326-327 ЦК). При цьому слід враховувати, що оскільки розпорядження даним майном відбувається через відповідні фінансові органи держави, АРК і територіальних громад, то саме зазначені фінансові органи будуть відповідачами за позовами, що випливають з цього делікту. Цивільний кодекс України: Наук. - практич. коментар: У 2-х кн. - К., 2004. - Кн. 2. - С. 717. Певними особливостями за цим деліктом наділені також і загальні умови деліктної відповідальності. Так, щодо такої умови, як протиправність діяння, насамперед слід зазначити, що в даному делікті слід говорити не стільки про протиправність, скільки про незаконність рішень, дій або бездіяльностей відповідних органів. Сутність цього розмежування полягає в тому, що дані органи та їх посадові чи службові особи, на відміну від інших суб'єктів, повинні здійснювати свою діяльність не на "заборонювальному принципі" (дозволено все, що не заборонено законом), а на "дозвільному принципі" (дозволено лише те, що дозволено законом чи іншими підзаконними актами). Тому незаконними будуть не лише рішення, дії чи бездіяльність органу державної влади, органу влади АРК або органу місцевого самоврядування, які прямо заборонені в законі, а й ті, що вчинені без відповідних повноважень, з їх перевищенням чи зловживанням. Потрібно також зазначити, що незаконні діяння цих органів чи осіб можуть здійснюватись у формі як активних дій, так і бездіяльності (невиконання тих дій, які вони зобов'язані були виконати на підставі покладених на них обов'язків). Таким чином, можливість відшкодування шкоди, завданої при реалізації і вільного вибору виду діяльності та здійсненні підприємницької діяльності, наприклад тяганиною з боку владних органів при оформлені реєстраційних документів на право заняття підприємницькою діяльністю має стимулювати владний апарат до більш чіткої роботи. Однак, можливість відшкодування шкоди в наведеному випадку може призвести до непрогнозованих наслідків, у тому числі пов'язаних із відсутністю коштів для задоволення всіх вимог. При цьому аргумент про відсутність коштів не повинен розглядатись як головна підстава міркувань, про недоцільність надання того чи іншого засобу захисту. Завданням побудови правової держави є благополуччя кожної особи, яка не заважає вільному розвитку інших членів суспільства, тому необхідність установлення зобов'язання про відшкодування шкоди, завданої внаслідок діяльності посадових осіб та органів державної влади у сфері видання актів влади, не викликає сумнівів. Фролов М.М. Відшкодування шкоди, завданої внаслідок прийняття юридичною особою акта влади // Вісник Луганської академії внутрішніх справ. - 2004. - № 2. Отже, можливість відшкодування шкоди, завданої прийняттям нормативного акту органом влади не залежить ні від органу, що прийняв його, ні від різновиду нормативно-правового акта. Основними критеріями є те, щоб цей нормативно-правовий акт був визнаний незаконним (таким, що суперечить чинному законодавству) та скасований (щоб внаслідок незаконності цього нормативно-правового акта була припинена його дія). При вирішенні питання про скасування чинності нормативно-правового акта внаслідок його незаконності потрібно враховувати ієрархію нормативно-правових актів. Тобто, насамперед, нормативно-правові акти не повинні суперечити Конституції України, після цього міжнародно-правовим актам, після цього законам України тощо. Переважна більшість нормативно-правових актів може бути визнана незаконними та скасована судами загальної юрисдикції. Визнати неконституційними закони може лише Конституційний Суд України. Цивільний кодекс України: Наук. - практич. коментар: У 2-х кн. - К., 2004. - Кн. 2. - С. 718-719. В цивільному законодавстві України існує можливість не лише відшкодовувати шкоду завдану органами державної влади, а й відшкодовувати шкоду завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів дізнання, досудового слідства, прокуратури або суду та шкоди, заподіяної злочином. Згідно зі ст.1176 ЦК шкода, завдана фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування як запобіжного заходу тримання під вартою або підписки про невиїзд, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт, відшкодовується державою у повному обсязі незалежно від вини посадових і службових осіб органу дізнання, досудового слідства, прокуратури або суду. Право на відшкодування шкоди, завданої фізичній особі незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури або суду, виникає у випадках, передбачених ст.2 Закону "Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду", а саме: постановлений виправдувального вироку суду; встановлення в обвинувальному вироку суду чи іншому рішенні суду (крім ухвали чи постанови суду про повернення справи на додаткове розслідування чи новий судовий розгляд) факту незаконного притягнення як обвинуваченого, незаконного взяття і тримання під вартою, незаконного проведення в ході розслідування чи судового розгляду кримінальної справи обшуку, виїмки, незаконного накладення арешту на майно, незаконного відсторонення від роботи (посади) та інших процесуальних дій, що обмежують чи порушують права та свободи громадян, незаконного проведення оперативно-розшукових заходів; закриття кримінальної справи за відсутністю події злочину, відсутністю у діянні складу злочину або недоведеністю участі обвинуваченого у вчиненні злочину; відмови в порушенні кримінальної справи або закриття кримінальної справи за відсутністю події злочину, відсутністю у діянні складу злочину або недоведеністю участі обвинуваченого у вчиненні злочину; закриття справи про адміністративне правопорушення. Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду: Закон України вiд 01. 12.1994 р. № 266/94-ВР // www.zakon. rada.gov.ua. Шкода, завдана фізичній або юридичній особі внаслідок поста-новлення судом незаконного рішення в цивільній справі, відшкодовується державою в повному обсязі в разі встановлення в діях судді (суддів), які вплинули на постановлення незаконного рішення, складу злочину за обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили. Шкода, завдана внаслідок іншої незаконної дії або бездіяльності чи незаконного рішення органу дізнання, досудового слідства, прокуратури або суду, відшкодовується на загальних підставах. Стосовно відшкодування майнової шкоди фізичній особі, яка потерпіла від злочину, відповідно до ст.1177 ЦК така шкода відшкодовується державою, якщо не встановлено особу, яка вчинила злочин, або якщо вона є неплатоспроможною. Умови та порядок відшкодування майнової шкоди, завданої майну фізичної особи, яка потерпіла від злочину, встановлюються законом. 3.3 Відшкодування шкоди завданої малолітніми або неповнолітніми особами, а також недієздатними та обмежено дієздатними Згідно зі ст.1178 ЦК шкода, завдана особою, яка не досягла 14 років (малолітньою особою), відшкодовується її батьками (усиновлювачами) або опікуном чи іншою фізичною особою, яка на правових підставах здійснює виховання малолітньої особи, - якщо вони не доведуть, що шкода не є наслідком несумлінного здійснення або ухилення ними від здійснення виховання та нагляду за малолітньою особою. Якщо малолітня особа завдала шкоди під час перебування під наглядом навчального закладу, закладу охорони здоров'я або закладу, який за законом здійснює щодо неї функції опікуна, а також під наглядом особи, яка здійснює нагляд за малолітньою особою на підставі договору, ні заклади та особа зобов'язані відшкодувати шкоду, якщо вони не доведуть, що шкоди було завдано не з їхньої вини.