Курсова робота

тема

Система та види покарань за кримінальним правом Франції, їх характеристика. Покарання юридичних осіб

План

Вступ

Розділ 1. Загальна характеристика системи права та покарання у кримінальному праві Франції

1.1. Кримінальне право та законодавство Франції

1.2. Поняття, сутність та цілі системи покарання у кримінальному праві Франції

Розділ 2. Система і види покарань. Класифікація покарань в кримінальному праві

2.1. Види покарань, що застосовуються до фізичних осіб

2.2. Покарання юридичних осіб

Розділ 3. Проблеми реалізації покарань у кримінальному праві Франції

3.1. Підстави покарання і застосування покарань

3.2. Звільнення від покарання фізичних та юридичних осіб

Висновки

Список використаних джерел

Вступ

Сьогодні однією із найбільш розвинених країн Європи є Франція, яка поряд з Німеччиною, впевнено володіє основною владою на європейському континенті. Саме Франція формує сучасну політику Євросоюзу, диктує правила здійснення міжнародних відносин іншим державам. Власне, така міцна позиція Французької Республіки не є дивною, адже Франція вже протягом багатьох століть вважається однією з найсильніших держав. Її законодавча база стала прикладом для створення та формування багатьох європейських правових систем.

Не стала виключенням і Україна. Особливо багато спільного прослідковується у кримінальній системі Франції та України. Наша держава під час створення Конституції та кримінального законодавства керувалася прикладом Франції. А тому питання розвитку французького кримінального законодавства є актуальним не тільки з історично-правової сторони, але й тому, що Кримінальний Кодекс Франції є став зразком для багатьох кримінальних кодексів європейських держав. Особливо це стосується питання покарання. А тому дослідження питання системи та видів покарання за французьким КК є актуальний, адже дасть змогу зрозуміти в загальному кримінальну систему законодавства Європи.

Належне нормативне регулювання інституту кримінального покарання та наявність узгодженої концепції його розуміння є безумовно важливими для кримінально-правової політики кожної держави. Важливе значення для вирішення національних кримінально-правових проблем має зарубіжний досвід їх розв'язання. Його осмислення дає можливість краще зрозуміти національне право. Як слушно зазначає відомий французький правник М.Ансель, вивчення зарубіжного права відкриває перед юристом нові горизонти, які дозволяють краще пізнати право своєї держави, адже специфічні його риси особливо яскраво проявляються лише при порівнянні з іншими системами. Окрім цього, вивчення зарубіжного права дозволяє використати позитивний досвід інших держав та уникнути помилок при вирішенні відповідних питань у національному кримінальному праві. І нарешті, вивчення іноземного права має важливе значення для уніфікації кримінального законодавства України з європейським законодавством, що, на сьогоднішній день, є об'єктивним процесом у зв'язку з поступовою реалізацією курсу на входження України до Європейського Союзу.

Різні аспекти системи та видів французьких кримінальних покарань розглянуто у працях С.В.Боботова, П.І.Грішаєва, М.М.Ісаєва, І.Д.Козочкіна, О.С.Попової, Ф.М.Решетникова, Б.С.Утєвського та ін. Питання кримінально-правової реформи у Франції висвітлені в роботах О.Г.Аванесова, С.В.Боботова, Н.Ф.Кузнецової. Дослідження положень чинного КК Франції 1992 р. знайшло відображення в роботах Н.Є.Крилової, О.О.Малиновского та ін.

Об'єктом дослідження є інститут кримінального покарання за кримінальним правом Франції.

Предметом дослідження стали положення Кримінального кодексу та інших нормативно-правових актів Франції, в яких закріплене питання системи та видів кримінальних покарань.

Метою дослідження є дослідження системи та видів кримінальних покарань, які застосовуються у Франції як до фізичних, так і юридичних осіб.

Для досягнення вказаної мети були поставлені такі завдання:

- здійснити аналіз становлення і розвитку нормативного регулювання поняття, підстав і форм кримінальної відповідальності і призначення кримінального покарання у кримінальному законодавстві Франції;

- визначити поняття кримінального покарання за кримінальним правом Франції;

- проаналізувати підстави призначення кримінального покарання за кримінальним правом Франції;

- дослідити систему та види кримінальних покарань, що застосовуються до фізичних та юридичних осіб;

- встановити обставини, що звільняють від притягнення особи до покарання та призначення покарання

Розділ 1. Загальна характеристика системи права та покарання у кримінальному праві Франції

1.1 Кримінальне право та законодавство Франції

У своїх визначальних рисах кримінальне законодавство, як і вся правова система Франції, сформувалося після Великої французької революції, що почалася в 1789 р. Майже в кожному з 17 пунктів Декларації прав людини і громадянина є положення, які прямо чи опосередковано зачіпають питання кримінального права і процесу, забезпечення законності та правосуддя. Декларація урочисто оголосила про рівність всіх громадян перед законом, як в тих випадках, коли закон захищає, так і в тих, коли він карає. Вона проголосила принцип, за яким ніхто не може піддатися звинуваченням, безпідставному затриманню або ув'язненню інакше як у випадках, передбачених законом, і при дотриманні форм, передбачених законом.

Принцип презумпції невинності також було сформульовано у Декларації і полягав у тому, що кожен є невинним, поки не встановлено інше. Для кримінального права особливе значення мала вимога, звернена до законодавців і суддів: “Закон може лише встановлювати покарання строго і необхідні безперечно. Ніхто не може бути покараний інакше як в силу закону, який належно застосовується, виданий і оприлюднений до вчинення правопорушення. [6, c. 215]

Принципи кримінальної законодавства та правосуддя, викладені у Декларації, були конкретизовані у першому буржуазному кримінальному кодексі - Французькому КК 1791 року, який відображав ідеї освітньо-гуманістичного (прогуманістіческого) напрямку в кримінальному праві, втіленого в працях Монтеск'є, Вольтера і Беккаріа. У порівнянні з дореволюційним законодавством КК 1791 р. вимагав суворого дотримання законності та обмеження репресії межами необхідності, мав найпрогресивніше значення. В його виданні був значно скорочено коло злочинних діянь за рахунок релігійних злочинів, різко обмежувалося застосування страти, відмінялося довічне ув'язнення. Відмінна риса КК 1791 р. - система абсолютно-визначених санкцій, не залишали вибору для суддівських роздумів.

Виданий на зміну КК 1791 року та іншим актам кримінального законодавства епохи Революції, КК 1810 року є найбільш типовим та характерним проявом в законодавстві ідей “класичної” школи кримінального права. Відображаючи інтереси французької буржуазії, яка щойно прийшла до влади і потребувала зміцнення свого устрою, КК Франції 1810 року виходив з визнання формальної рівності всіх громадян перед законом та вимагав, щоб кримінальна репресія грунтувалася тільки на законі.[10, c. 72]

Норми даного кодексу були спрямовані на залякування можливих правопорушників: більш ніж по 30 видах злочинів його статті передбачали страту, по 15 видах - безстрокову каторгу, з багатьох злочинів - таврування та інші ганебні кари. Кодекс відрізняла простота і зрозумілість схеми Загальної та Особливої частин, чіткість більшості формулювань і високий рівень юридичної техніки. У силу цього і в якості першого“класичного” кримінального кодексу буржуазії французький КК 1810 року зробив досить значний вплив на розвиток кримінального законодавства у багатьох європейських і латиноамериканських державах, а також в колишніх французьких колоніях в Африці та Азії. Протягом XIX ст. КК 1810 р. піддавався декільком реформам, переважно ліберального характеру: в 1832 р. було скасовано таврування, інші залишки середньовічних форм покарання, у 1848 р. - смертна кара за політичні злочини, в 1863 р. знижені санкції за багато злочинів, не представляли великої небезпеки. Виняток становив прийнятий у 1885 р. Закон про довічну висилку у Французьку Гвіану “невиправних рецидивістів” навіть за дрібні злочини і ряд інших правопорушень, здійснених під впливом ідей антрополого-соціологічного напряму (Ломброзо, Феррі, Гарофало).[14, c. 52]

У XX ст. найбільш істотну реформу КК Франції було проведено на базі Конституції 1958 р. після приходу до влади Шарля де Голля в 1958-1960 рр., коли був переглянутий текст близько 100 статей Кодексу, по суті заново викладено розділи про державні злочини і посягання на громадський порядок. Велика реформа була проведена і в 1975 р.: зокрема, судам в якості основного і єдиного покарання дозволено призначати санкції. Одночасно була скасована кримінальна відповідальність за деякі злочини в сфері сімейних відносин, формулювання яких підкреслювали нерівність жінок. У жовтні 1981 року, після перемоги на виборах до Парламенту представників лівих сил у Франції була скасована смертна кара.

Більшість новел у французькому кримінальному законодавстві останніх десятиліть, включаючи лібералізацію режиму виконання покарань, відображало гуманістичні концепції руху “нового соціального захисту”, очолюваного видатним юристом Марком Анселом. Разом з тим було прийнято ряд актів, спрямованих на посилення боротьби з найбільш небезпечними злочинами, зокрема, Закон про боротьбу з тероризмом у 1986 році.

В останні десятиріччя було здійснено спроби зменшити можливість застосування позбавлення волі, особливо короткострокового, з огляду на шкідливий вплив цього заходу на засуджених. Була передбачена можливість перебування засуджених в умовах режиму “напівсвободи”, чергування у місцях ув'язнення з перебуванням на волітощо. Широко використовувалися також дві форми умовного засудження: “звичайне відстрочення”, при якому засуджений залишається на волі за умови нездійснення ним у межах іспитового строку нового злочину, і “відстрочка з випробуванням”, пов'язана з перебуванням під наглядом і необхідністю дотримуватися встановлених у вироку умов.[3, c. 108] З 1983 року у Франції введено систему “денних ставок” (при визначенні покарання у вигляді штрафу), яка враховує майнове становище засудженого і даєможливість використовувати штрафи як заміни короткострокового позбавлення волі. Кількість “денних ставок” не повинна перевищувати 360, а відповідна ставка - 2 тис.франків.

У тому ж 1983 році у Франції було введено новий вид покарання “роботи в громадських інтересах”, які виконуються періодично із загальною тривалістю від 20 до 240 годин. Цей захід також застосовується для того, аби у разі можливості уникнути короткострокового позбавлення волі і його шкідливих наслідків.

З 1974 р. у Франції велася розробка сучасного Кримінального кодексу. За цей час було підготовлено та обговорено декілька проектів КК, але прийняли проект, представлений до Парламенту по окремих частинах у 1988-1991 рр. Оскільки кримінально-правові норми у Франції можуть прийматися не тільки законодавчими, а й виконавчими органами влади, новий Кодекс був поділений на 2 частини: законодавчу і регламентарну. Основний масив законодавчих положень нового КК був прийнятий 22 липня 1992 р., коли Президент Франції затвердив 4 закони, які відповідали першим 4 книгам кодексу. Ці книги набули чинності з 1 березня 1994 року.[4, c. 122]