У випадку, коли за скоєння злочину закон передбачає довічне ув'язнення, суд має право призначити ув'язнення на термін або навіть виправне тюремне ув'язнення терміном неменше двох років. Якщо злочин карається ув'язненням на термін, суд має право призначити ув'язнення меншої тривалості, ніж передбачено, або навіть виправне тюремне ув'язнення терміном не нижче одного року. За вчинення проступку суд вправі призначити виправне тюремне ув'язнення меншої тривалості, ніж передбачено. Можливість такого пом'якшення передбачається кодексом не тільки для позбавлення волі, але і штрафу. Так, якщо злочин, провина або порушення караються за законом штрафом, суд може призначити штраф меншого розміру, ніж це передбачено.[11, c. 52]

Можливість значного пом'якшення судом покарання привела зрештою до того, що КК Франції в кожній статті Особливої частини, яка передбачає відповідальність за те чи інше злочинне діяння, встановлює лише максимум покарання (без вказівки мінімуму), який при дії пом'якшуючих обставин стає надзвичайно рухливим. Отож, можна сказати, що Кодекс фіксує лише ту верхню межу, перейти яку суд не має права.

2.2 Покарання юридичних осіб

Поряд з системою покарань для фізичних осіб у Франції існує система покарань для юридичних осіб. Покарання, що застосовуються до юридичних осіб, також законодавчо поділяються на основні та додаткові. В якості основних до юридичних осіб можуть застосовуватися:

- штраф, верхня межа якого дорівнює п'ятикратному максимальному розміру штрафу, передбаченого законом для фізичних осіб за дане правопорушення;

- покарання, які істотно впливають на майнові інтереси юридичної особи: різні види конфіскації; заборона залучати вклади населення, заборона видавати чеки; закриття одного або кількох закладів юридичної особи; заборона здійснювати будь-який вид діяльності; позбавлення ліцензії та деякі інші.

Таким чином виходить, що система покарань, передбачених для юридичних осіб, це система майнових санкцій. Однак передбачено і покарання, що стосується репутації: афішування чи інше поширення винесеного судом вироку. Афішування або розповсюдження обвинувального вироку у пресі, або іншим способом аудіо і відео повідомлення може бути призначено юридичній особі за зловживання довірою, за посягання на права особи, що виникають з ведення різного роду картотек або обробки інформації на ЕОМ, шахрайство, приховування викраденого, помилкове банкрутство , за посягання на відносини спорідненості, за знищення або розкрадання предметів, на які накладено арешт, і інші діяння. Афішування обвинувального вироку полягає в розклеюванні копій вироку в місцях, визначених судом, на термін, що не перевищує двох місяців. Поширення вироку полягає в опублікуванні його в офіційному виданні Французької Республіки або інших друкованих виданнях, визначених судом, або в передачі змісту вироку або витягів з нього в ефір службами аудіо та відео повідомлень, визначених судом. Афішування або поширення іншим способом вироку проводиться за рахунок юридичної особи.[12, c. 32]

Припинення діяльності юридичної особи (ліквідація) призначається судом у разі, коли така особа була створена для вчинення злочину або проступку, або відійшло від законної мети свого створення для скоєння злочину, або проступку, за який для фізичних осіб передбачено виправне тюремне ув'язнення на строк понад 5 років. Вирок, що постановляє припинення діяльності юридичної особи, передається до державного органу, правомочний приступити до ліквідації цієї особи. Припинення діяльності передбачено кодексом за звідництво, шахрайство, незаконні виробництво, торгівлю, ввіз і вивіз наркотиків, виробництво дослідів на людині, підбурювання батьків до залишення своєї дитини і деякі інші злочинні діяння.

Необхідно зазначити, що припинення юридичної особи та її поміщення під судовий нагляд не можуть призначатися державним юридичним особам, політичним партіям та профспілка.[24, c. 30]

Поряд з повним припиненням діяльності юридичної особи, передбачені покарання, частково обмежують таку діяльність. До цих покарань належать: заборона здійснювати будь-який вид діяльності, у зв'язку зі здійсненням якої було скоєно злочинне діяння; закриття будь-якого закладу або підприємства юридичної особи, заборона брати участь у договорах, укладених з державою (може бути призначено судом на термін до 5 років, або безстроково - за шахрайство, вимагання, зловживання довірою, помилкове банкрутство, приховування викраденого, незаконне використання в рекламі імені, звання або положення державної посадової особи та деякі інші діяння).

Істотно обмежують майнові права юридичної особи покарання, пов'язані з кредитно-фінансовою сферою: заборона залучати вклади населення та заборона пускати в обіг чеки або кредитні картки. Заборона залучати вклади населення може бути призначена на строк до п'яти років, або безстроково і полягає у забороні звертатися до населення з метою отримання вкладів або розміщення серед населення цінних паперів юридичної особи, у забороні користуватися допомогою кредитних, фінансових установ або біржових товариств, а також забороні використовувати будь-які види реклами в тих самих цілях. Ці покарання можуть бути призначені за деякі діяння проти власності, а також деякі посягання на державне управління та кримінальну юстицію.[16, c. 82]

Додаткові покарання для юридичних осіб передбачені лише за вчинення проступків. Такі покарання також можуть заміняти основне покарання, передбачене за дане правопорушення.

Розділ 3. Проблеми реалізації покарань у кримінальному праві Франції

3.1 Підстави покарання і застосування покарань

Франція є країною, де вперше після Великої Французької революції 1789 р. з'явився перший буржуазний Кримінальний кодекс 1791 р. Пізніше цей кодекс був замінений Кримінальним кодексом Наполеона1810 р., що діяв більше 180 років, доки 1 березня 1993 р. не набрав чинності новий, який діє і нині - кодекс 1992 р. Саме тому кодифіковану систему кримінального права, закладену КК 1791 р., називають континентальною, на відміну від англійської системи, яка не має окремого Кримінального кодексу. Після появи кодексів деяких німецьких держав, а особливо після прийняття у 1871р. загально-німецького КК, цю систему досить часто називають франко-німецькою. Вона вплинула на кодификацію багатьох держав Європи, Азії, Латинської і Центральної Америки, де прийняті кримінальні кодекси за типом цієї системи. Франції не відомо поняття “складу злочину”. Існує три елементи злочину, на підставі яких особа притягується до кримінальної відповідальності:

- легальний (діяння закріплено в законі, виходить з принципу nullum crimen, nulla poena sine lege);

- матеріальний (об'єктивна сторона складу злочину, яка враховує зміст, наслідки діяння, а також стадії вчинення злочину. Карається тільки те діяння, яке закріплене в законі і отримало реальне виконання. Покарання не застосовується до особи за наміри;

- моральний (далеко не кожне передбачене законом діяння може бути призначене особі. Це суб'єктивні ознаки злочину. Тут має місце свобода волі, ясне усвідомлення скоєного діяння. Важливо також, ким є суб'єкт злочину - кримінальна відповідальність у Франції настає з 13 років.[22, c. 124]

Також сюди відноситься осудність. Важливий елемент - це вина. В КК Франції це поняття ніяк не врегульовано, воно випливає із загального принципу.

Деякі науковці пропонують 4 елементи складу злочину:

- Законодавчий (легальний);

- Матеріалний;

- Моральний;

- Невиправданність (відсутність обставин, що виключають кримінальну відповідальність).

Легальна підстава полягає в тому, що кримінальну відповідальність тягне за собою лише протизаконне діяння, тобто кримінально протиправне. Щоб притягнути особу до відповідальності, треба визначити наявність відповідної норми та встановити, що вчинене цією особою діяння точно підпадає під ознаки визначеної кримінально-правової. Тобто фактично легальна, або, як її ще називають, формальна підстава кримінальної відповідальності практично зводиться до реалізації принципу “nullum crimen sine lege” - немає злочину, не передбаченого законом. Цей принцип закріплений в Декларації прав людини і громадянина ще в 1789 р., а Декларація є одним з джерел сучасного французького кримінального права.[17, c. 112]

Матеріальна підстава кримінальної відповідальності характеризується такзваним об'єктивним чинником, тобто вчиненням незаконного діяння (дії чи бездіяльності) і його наслідками. Матеріальну підставу визначають ознаки, що охоплюються об'єктивною стороною складу злочину в українській кримінально-правовій термінології. У цьому зв'язку французькі юристи, аналогічно до українських, поділяють злочинні діяння на два види - матеріальні, коли відповідальність настає за діяння, що призвело до суспільно небезпечних наслідків, та формальні,коли відповідальність настає за кримінально протиправну поведінку незалежно від її наслідків.

Французький кримінальний закон не виділяє стадії готування до злочину, проте, розглядаючи справи французькими судами діяння, які за кримінальним законодавством України кваліфікуються як готування до злочину, кваліфікуються як замах.

Чинний КК Франції чітко не виділяє загальних засад призначення покарання. Разом з тим, застосовуючи покарання суд керується принципами економії кримінальної репресії, гуманізму та індивідуалізації покарання.

Особливий інтерес викликає характеристика моральної підстави кримінальної відповідальності. Згідно з французькою кримінально-правовою доктриною, ця підстава містить у собі два чинники - наявність вини та здатність за неї відповідати, що за українською кримінально-правовою термінологією об'єднує суб'єктивну сторону складу злочину та суб'єкт злочину. Ознаками, що характеризують моральну підставу, є досягнення на момент вчинення злочинного діяння встановленого законом віку, осудність,вина та мотив.[2, c. 135]

Характеризуючи моральну підставу кримінальної відповідальності, найперше треба відзначити, що за сучасним законодавством Франції кримінальну відповідальність, поряд з фізичними, можуть нести і юридичні особи, за винятком держави, за діяння, вчинені на їх користь їхніми органами чи представниками (ст.121-2КК), що є однією з новел Кримінального кодексу

Франції 1992 р., причому відповідальність одних не виключає відповідальності інших.

Щодо відповідальності фізичних осіб, то вік кримінальної відповідальності для них, згідно з законодавством Франції,встановлюється 13 років. Проте до досягнення ними повноліття така відповідальність є значно легшою порівняно з дорослими і регулюється не Кримінальним кодексом а окремим законом.

3.2 Звільнення від покарання фізичних та юридичних осіб

Діючий Кримінальний Кодекс Франції систематизує обставини, що виключають злочинність діяння. Всі вони знаходяться в одному розділі в певній послідовності, хоча і отримали назву “підстав ненастання кримінальної відповідальності” (глава 2 розділ II Книга II Кримінального Кодексу Франції).

До обставин, що звільняють від кримінальної відповідальності, французький законодавець відніс:

1) неосудність;

2) недосягнення віку кримінальної відповідальності;

3) примушення до здійснення злочинного діяння;

4) помилку в праві;

5) виконання розпорядження закону або наказу законного органу влади;

6) правомірний захист;

7) крайню необхідність.

З погляду французького права наявність тих або інших обставин безпосередньо впливає на правові наслідки для особи, що вчинила описане в законі діяння.