Курсова робота

з дисципліни «Адміністративне право України»

на тему: « Система та суб'єкти здійснення демократичного цивільного контролю за правоохоронними органами»

ЗМІСТ

ВСТУП

1. Правові основи демократичного цивільного контролю над правоохоронними органами

2. Система демократичного цивільного контролю над правоохоронними органами: визначення, суб'єкти контролю та їх функції

ВИСНОВКИ ТА ПРОПОЗИЦІЇ

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

ВСТУП

Завдання щодо побудови в Україні демократичної, соціальної, правової держави вимагає якнайшвидшого реформування правової системи, запровадження надійних гарантій дотримання прав і свобод громадян, закріплених Конституцією України. Створюючи сильну, дієздатну державу, не слід забувати про її основне призначення - надійно захищати інтереси та права людини. Для цього необхідно сформувати відповідний механізм, який створював би умови для реалізації та захисту цих прав, сприяв подальшому їх здійсненню. Складовими елементами такого механізму є нормативно закріплена система гарантій, до яких ми відносимо належне здійснення державного контролю в державі, одним із видів якого є цивільний контроль за діяльністю правоохоронних органів.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Проблемні питання державного контролю в державі за діяльністю правоохоронних органів були предметом окремих досліджень О.Ф. Андрійко, М.І. Ануфрієва, О.М. Бандурки, В.М. Гаращука, І.П. Голосніченка, Я.Ю. Кондратьєва, Р.С. Мельника, В.В. Новікова, А.А. Стародубцева, В.М. Плішкіна та інших науковців. Проте проблеми цивільного контролю за діяльністю правоохоронних органів спеціально не вивчались, а в існуючих наукових працях ці питання досліджувались фрагментарно або в рамках ширшої адміністративно-правової проблематики, без комплексного підходу, що обумовлює актуальність обраної тематики дослідження.

1. Правові основи демократичного цивільного контролю над правоохоронними органами

Побудова демократичного суспільства в Україні неможлива без створення системи демократичного цивільного контролю над правоохоронними органами. Така система грунтується, насамперед, на відповідних нормах внутрішнього (національного) законодавства та міжнародних нормативно-правових актах, до яких приєдналася Україна. Їх аналіз дає підстави стверджувати, що в цілому в Україні існує правова основа, необхідна для функціонування системи демократичного цивільного контролю над правоохоронними органами.

Водночас, на законодавчому рівні закладені передумови надмірного зосередження повноважень з контролю над правоохоронними органами в Адміністрації Президента України та виконавчій гілці влади.

Вимоги внутрішнього законодавства до забезпечення демократичного цивільного контролю над правоохоронними органами випливають із Конституції України та закріплені головним чином у двох базових законах, прийнятих 19 червня 2003р.: “Про основи національної безпеки України” (далі -- Закон про основи національної безпеки) та “Про демократичний цивільний контроль над Воєнною організацією і правоохоронними органами держави” (далі -- Закон про демократичний цивільний контроль). Конституційні засади та положення базових законів конкретизовані у статусних і галузевих законодавчих актах,що стосуються діяльності правоохоронних органів (спеціалізоване законодавство).

Конституційні засади демократичного цивільного контролю над правоохоронними органами

Конституція України визначає, що Україна є демократичною правовою державою (стаття 1), в якій: людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються найвищою соціальною цінністю, утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави (стаття 3); народ є носієм суверенітету і єдиним джерелом влади (стаття 5); визнається і діє принцип верховенства права (стаття 8); закріплений розподіл влади на законодавчу, виконавчу та судову (стаття 6).

Названі принципи безпосередньо впливають на формування нормативно-правової бази демократичного цивільного контролю над правоохоронними органами держави.

Поняття демократичної держави означає, що джерелом влади в країні є народ, який безпосередньо або через представників здійснює владу, а також контролює здійснення влади своїми представниками. Звідси випливає право громадян контролювати діяльність владних, у т.ч. правоохоронних, органів і відповідний обов'язок державних органів інформувати громадян про свою діяльність, тобто діяти прозоро. Демократія також передбачає розподіл влади, ефективну співпрацю між гілками влади та їх взаємний контроль. Поняття правової держави означає, що діяльність органів державної влади має відповідати принципу верховенства права, тобто, по-перше, дії владних структур мають відповідати нормативним актам держави, по-друге, самі акти мають відповідати загальним принципам права: справедливості, рівності та поваги до прав людини.

Базове законодавство України про демократичний цивільний контроль над правоохоронними органами

Положення Конституції закріплені та розвинуті в названих вище базових законах, що містять загальні положення про роль і місце демократичного цивільного контролю в системі забезпечення національної безпеки України, одним із трьох головних об'єктів якої визначені “людина і громадянин -- їхні конституційні права і свободи” (стаття 3).

Закон про основи національної безпеки визначає демократичний цивільний контроль над Воєнною організацією та іншими структурами в системі національної безпеки як один із головних принципів забезпечення національної безпеки України. До означених принципів віднесені також: пріоритет прав і свобод людини і громадянина; верховенство права; чітке розмежування повноважень і взаємодія органів державної влади в забезпеченні національної безпеки; адекватність вжитих заходів характеру та масштабам загроз національним інтересам (стаття 5). Демократичний цивільний контроль уможливлюється, зокрема, через дотримання зазначеного вище принципу розмежування повноважень органів державної влади, а також -- через забезпечення прозорості в діяльності державних органів, що визначається Законом як один з основних напрямів державної політики з питань національної безпеки України (стаття 8).

Закон про демократичний цивільний контроль містить, зокрема, визначення, основні завдання, загальні принципи та перелік суб'єктів контролю. Демократичний цивільний контроль визначається як “комплекс здійснюваних відповідно до Конституції і законів України правових, організаційних, інформаційних заходів для забезпечення неухильного дотримання законності й відкритості в діяльності всіх складових частин Воєнної організації та правоохоронних органів держави, сприяння їхній ефективній діяльності і виконанню покладених на них функцій, зміцненню державної та військової дисципліни” (стаття 1).

Серед основних завдань демократичного цивільного контролю слід відзначити забезпечення пріоритету політичних підходів до спрямування діяльності правоохоронних органів (стаття 2). Проте, це жодним чином не означає політизації їх діяльності. Ідеться про спрямування суб'єктами контролю діяльності правоохоронних органів винятково на реалізацію завдань, “визначених засадами внутрішньої і зовнішньої політики”, тобто завдань, визначених законом.Водночас, одним із головних принципів цивільного контролю Закон визначає його деполітизацію та деідеологізацію (стаття 4).

До загальних принципів здійснення демократичного цивільного контролю над правоохоронними органами Закон відносить наступні: верховенство права; чітке розмежування функцій і повноважень політичного керівництва правоохоронною діяльністю і професійного військового управління, взаємодію і відповідальність органів державної влади та правоохоронних органів, судовий захист суб'єктів цивільного контролю, а також прозорість, що передбачає інформування громадськості про стан справ у правоохоронних органах та про їх діяльність (статті 2, 4, 9,11, 12, 14, 16, 18, 20). [ 13].

Суб'єктами цивільного контролю Закон визначає органи законодавчої, виконавчої і судової влади, а також громадян і громадські організації (стаття 6).

Суб'єкти цивільного контролю мають право запитувати у правоохоронних органів інформацію та отримувати відповідь, у межах, передбачених законом (статті 10, 11, 18,20).

Закон формально передбачає розподіл окремих повноважень гілок влади у сфері контролю таким чином, щоб уникнути надмірної концентрації впливу на правоохоронні органи однієї з них. Так, бюджет на фінансування потреб правоохоронних органів розробляється Кабінетом Міністрів (стаття 15), затверджується Верховною Радою (стаття 8), а використання коштів контролюється Рахунковою палатою (стаття 12). Кабінет Міністрів розробляє програми реформування правоохоронних органів і проекти законів (стаття 15), що затверджуються Верховною Радою (стаття 8). Відповідно до Конституції України, Президент України є Верховним Головнокомандувачем Збройних Сил України; призначає на посади та звільняє з посад вище командування Збройних Сил України, інших військових формувань; здійснює керівництво у сферах національної безпеки та оборони держави. Він також очолює Раду національної безпеки і оборони; призначає за поданням прем'єр-міністра України членів Кабінету Міністрів (у т.ч. міністра оборони, міністра внутрішніх справ), керівників інших центральних органів виконавчої влади (в т.ч. голову Служби безпеки України, голову Державної прикордонної служби та ін.).

Таким чином, відповідно до конституційних засад, участь Верховної Ради України у вирішенні зазначених кадрових питань не передбачена, а Уряду -- обмежена.Це об'єктивно створює загрозу надмірного впливу Президента на керівництво правоохоронних органів. Стаття 13 (ч.3) Закону про демократичний цивільний контроль відтворює відповідні конституційні повноваження в частині призначення на посади і звільнення з посад вищого керівництва правоохоронних органів Президентом України.

Аналіз положень Конституції України та базових законодавчих актів свідчить про те, що ці документи загалом передбачають побудову в Україні демократичного цивільного контролю над правоохоронними органами на основі універсальних демократичних принципів: верховенства права, поваги до прав людини і громадянина, демократичної підзвітності, прозорості, деполітизації і деідеологізації контролю.

Водночас, уже на рівні Конституції України та базових законодавчих актів у сфері цивільного контролю закладені системні передумови неефективного розподілу повноважень і відповідальності між гілками влади --виняткові повноваження Президента України з питань контролю над правоохоронними органами не збалансовані з обмеженими повноваженнями Верховної Ради України.

Правоохоронні органи: законодавче визначення

Аналіз чинного законодавства України свідчить, що загальноприйнятого юридичного визначення поняття правоохоронних органів та чітких критеріїв віднесення державних органів до цієї категорії немає. Закон “Про державний захист працівників суду та правоохоронних органів” (1993р.) містить перелік, у