Аналіз основних функцій суб'єктів цивільного контролю над правоохоронними органами в Україні свідчить про досить широке загальне охоплення контролем сфер діяльності правоохоронних органів і достатній рівень деталізації контролюючих функцій. Водночас, існує відчутний дисбаланс між обсягами функцій і повноважень Президента України і фактично підлеглих йому органів виконавчої влади, з одного боку, та законодавчої і судової гілок влади -- з іншого. Повноваження з контролю над правоохоронними органами Парламенту є обмеженими через, зокрема, законодавчу неврегульованість діяльності тимчасових слідчих комісій, перевантаженість апарату Уповноваженого Верховної Ради з прав людини та часто неналежне реагування правоохоронних органів на звернення і запити Уповноваженого; судової гілки влади -- через її фактичну залежність від виконавчої влади. Відсутність закону про Президента України, що мав би регламентувати, зокрема, порядок здійснення Президентом його повноважень у сфері контролю над правоохоронними органами зумовлює можливість їх довільного застосування та/або делегування цих повноважень іншим органам, що можуть створюватися Президентом. Можливості громадян і структур громадянського суспільства у сфері контролю над правоохоронними органами обмежуються переважно правом на запит та отримання інформації.

ВИСНОВКИ ТА ПРОПОЗИЦІЇ

Встановлення дієвого демократичного цивільного ьконтролю над правоохоронними органами є надзвичайно важливим завданням для нинішнього етапу розвитку України -- з огляду на необхідність реального забезпечення її визначеного Конституцією статусу як демократичної, соціальної, правової держави та зважаючи на задекларований її політичним керівництвом стратегічний курс на інтеграцію до європейських і євроатлантичних структур. У цілому в Україні сформовані законодавчі підвалини цивільного контролю над правоохоронними органами, що загалом відповідають універсальним демократичним принципам і міжнародним зобов'язанням держави.

Конституція і чинне законодавство України встановлюють, що демократичний цивільний контроль над правоохоронними органами грунтується на принципах верховенства права, поваги до прав людини і громадянина, деполітизації і деідеологізації, демократичної підзвітності і прозорості діяльності правоохоронних органів, розмежування функцій і повноважень політичного керівництва правоохоронною діяльністю, відповідальності та взаємодії органів державної влади і правоохоронних органів, судового захисту суб'єктів контролю. Водночас, нормативно-правова база демократичного цивільного контролю над правоохоронними органами в Україні не є досконалою. У системі контролю існують дві головні лінії дисбалансу: між владою і структурами громадянського суспільства -- на користь влади; всередині влади (між президентською владою і законодавчою) -- на користь президентської та між виконавчою і судовою гілками влади -- на користь виконавчої. Діяльність правоохоронної системи України є непрозорою, непідзвітною і непідконтрольною для суспільства. Реальний вплив на правоохоронні органи здійснюють суб'єкти, у руках яких сконцентровані основні повноваження з контролю над ними та (головне) відповідні ресурсні можливості. Вимоги з боку інших суб'єктів демократичного контролю, які не мають ресурсної бази для реалізації впливу (Верховна Рада України та її органи, громадськість, ЗМІ), правоохоронними органами значною мірою ігноруються. Судовий контроль над правоохоронними органами послаблений з огляду на залежність судів і суддів від виконавчої влади. Контроль з боку громадськості є неефективним через слабкість інститутів громадянського суспільства, недостатній рівень розвитку незалежних ЗМІ, низькі правову культуру та громадську активність населення.

Сукупність цих чинників у поєднанні з відсутністю політичної волі із впровадження законодавчо визначених принципів контролю над правоохоронними органами є причиною поширення випадків недотримання правоохоронцями принципів верховенства права, їх політизація, ігнорування прав людини і громадянина, вимог із забезпечення підзвітності та прозорості.

Забезпечення дієвості та ефективності системи демократичного цивільного контролю над правоохоронними органами в Україні вимагає вжиття системних заходів політичного, законодавчого, організаційного, інформаційно-просвітницького характеру.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Конституція (Основний Закон ) України : Закон України від 28 червня 1996. №254к/96-ВР / Верховна Рада України // Відомості Верховної Ради України. - 1996. - № 30.- Ст.141. - (Бібліотека офіційних видань).

2. Закон України “ Про демократичний цивільний контроль над Воєнною організацією і правоохоронними органами держави ” // Відомості Верховної Ради . - 2003. - № 975-IV ( Із змінами, внесеними згідно із Законами N 4652-VI ( 4652-17 ) від 13.04.2012, ВВР, 2013, N 21, ст.208 N 5286-VI ( 5286-17 ) від 18.09.2012 )

3. Закон України “Про державний захист працівників суду і правоохоронних органів” // Відомості Верховної Ради . - 1994. - № 11 (зі змінами, внесеними згідно з Законом України № 312-XIV від 11.12.1998, ВВР, 1999, №4).

4. Законодавство України. Верховна Рада України // http://zakon.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi

5. Закон України “ Про міліцію ” від 20.12.1990 р. // Відомості Верховної Ради України. - 1991. - №4 (зі змінами, внесеними законами України від 19.06.1992 р., 26.01.1992 р., 28.06.1994 р., 14.03.1995 р., 11.12.1998 р.).

6. Закон України “ Про прокуратуру ” від 5.11.1991 р. // Відомості Верховної Ради України. - 1991. - № 53 (зі змінами, внесеними законами України від 22.04.1993 р., 26.11.1993 р., 21.03.1995 р., 5.10.1995 р.).

7. Постанова Кабінету Міністрів України “Про урядові комітети” №339 від 17 лютого 2000р.

8. Положення про Координаційний комітет по боротьбі з корупцією і організованою злочинністю. Затверджене Указом Президента України №402 від 13 травня 2003р.

9. Актуальні проблеми реформування сфери безпеки і оборони України: Матеріали міжнародної конференції (Київ, 11-12 травня 2005 р.) / Верховна Рада України, Міністерство оборони України, Женевський центр демократичного контролю над збройними силами, Національний інститут проблем міжнародної безпеки. За заг. ред. О.С.Бодрука.- К.: НІПМБ,DCAF.

10. Басай В.Д. Судові та правоохоронні органи України. Підручник. - Видавничо-поліграфічне товариство “Вік”, 2001.

11. Контроль над правоохоронними органами в Україні: цивільний, але не демократичний (Аналітична доповідь Центру Разумкова) // Національна безпека і оборона. - 2004 р. - №4(52).

12. Парламент в Україні: головні тенденції та проблеми становлення. Аналітична доповідь Центру Разумкова. -- Національна безпекаі оборона, 2003, №2, с.229.

13. Реалізація принципу прозорості була б не лише задекларована, але й набагато краще забезпечена в разі прийняття запропонованого народним депутатом України С.Головатим проекту Закону України “Про інформаційну відкритість органів державної влади та вищих посадових осіб України” (проект № 3115 від 15 березня 1999р.) Див.: http://www.rada.kiev.ua/zakon/PR1/TXT1/3100/p3115.htm.

14. Таран С. Інститут масової інформації опублікував моніторинг свободи слова за 2003 рік. -- Ліберальна газета, №36/травень 2004р., с.7.