Необхідно підкреслити і те, що скасування норм старого права найчастіше проводилася не законодавчим шляхом, а в процесі правоохоронної діяльності органів держави (за допомогою рішень по конкретних справах, наприклад рішень Верховного суду в Угорщині, які мали принципове значення). На початковій стадії становлення соціалістичного права в європейських країнах нормотворча діяльність судових органів була вельми активної.

На відміну від СРСР в європейських соціалістичних країнах збереглася спадкоємність і в галузі судової практики. Польська судова практика аж до 90-х років продовжувала посилатися на довоєнну судову практику.

Таким чином, в європейських соціалістичних країнах на початковому етапі становлення правової системи вельми тривалий час існувало своєрідне «двовладдя» в області права. Таке положення було необхідно з двох причин: по-перше, щоб під час зародження нової правової системи не утворився великий юридичний вакуум, по-друге, щоб соціалістичне право могло використовувати демократичні елементи були багатих юридичних традицій.

Розвиток соціалістичних правових систем багато в чому залежало від того, як стався революційний переворот. У європейських соціалістичних країнах перехід від капіталізму до соціалізму стався у відносно мирних умовах, без громадянської війни, що значною мірою вплинуло на формування соціалістичних правових систем.

Під час мирного переходу перегляд старих законів не представлявся нагальною необхідністю і фактично здійснювався досить повільно. Повільнішими темпами проходив і процес кодифікації. Одні європейські країни спочатку створювали Загальну частину якого-небудь кодексу і цим шляхом в законному порядку закріплювали ті нові основні принципи, відповідно до яких слід було застосовувати ще збереглася в силі Особливу частину (так, у Польщі була створена нова Загальна частина ДК, а в Угорщині - КК); інші кодифікували лише окремі основні частини належного матеріалу і в спеціальних законах відповідно регулювали тільки такі питання, які, як правило, складають окремі глави Особливої частини того чи іншого кодексу.[11]

Європейські соціалістичні правові системи характеризувалося єдністю їх складових. Єдність правової системи, її побудова і внутрішній підрозділ визначалися багатьма факторами. Істотну роль грали розвиток правотворчості, джерел права і, природно, правові погляди та ідеї, в тому числі і наукові уявлення про систему права.

У ході історичного розвитку в соціалістичних правових системах виникали нові галузі, причому деякі з них в одних країнах з'явилися на першому етапі правового розвитку, а в інших - значно пізніше .

При розподілі права на галузі зразком для всіх зарубіжних соціалістичних правових систем служило радянське право. Проте існували деякі відмінності в побудові системи права в різних соціалістичних державах, особливо в розподілі права на галузі.

Цивільні кодекси існували не у всіх соціалістичних країнах. У Румунії положення ЦК 1864 застосовувалися не повністю - за винятком частин, що стосуються сімейних та особистих відносин, які були врегульовані новими законами.

У ряді країн (Болгарія, Албанія) кодифікація цивільного права проходила у вигляді прийняття кількох законів. Цивільно-правові відносини в Болгарії регулювалися низкою законів. Серед них найбільш важливими були закон про спадщину 1949 р., закон про зобов'язання та угодах 1950 р., закон про права громадян на власність 1973 Останній визначав максимальні розміри нерухомості на одну особу, встановлюючи відносно будови або території, що відводиться під будову, зростаючий в прогресії податок на нерухомість. При перевищенні встановленого максимального розміру закон визначав єдиний порядок передачі права власності на нерухомі матеріальні цінності.

Цивільно-правові відносини в Албанії також регулювалися лише окремими законами, такими, як закон про власність 1955 р., закон про державні підприємства 1954 Єдиним албанським кодексом був Кодекс законів про сім'ю 1965році.

Для соціалістичного цивільного права було характерно, по-перше, однакове регулювання майнових відносин (наприклад, торгові відносини не виділялися, як в романо-германському праві), а по-друге, виділення таких самостійних галузей, як трудове та сімейне право.

У Польщі всупереч принципу єдності цивільного права діяла значна частина Торгового кодексу 1934 р., а саме та, яка стосувалася торгових товариств. Цей Кодекс застосовувався досить довго.

У Чехословаччині було прийнято три кодексу: Цивільний кодекс 1964 р., який регулює відносини соціалістичних організацій з громадянами у сфері послуг і майнові відносини між громадянами; Господарський кодекс 1964 р., який регулює майнові відносини між соціалістичними організаціями, а також деякі питання господарського управління; Кодекс міжнародної торгівлі 1963 р., який регулює договори в галузі зовнішньої торгівлі.

ЧССР - одна з перших у світі держав, в які прийняли закон про міжнародне приватне право, що регулює відношення національного права до правопорядкам іноземних держав. У 1948 р. був прийнятий закон про міжнародному та міжобласному приватному праві і про правове становище іноземців в сфері приватного права. У 1963 р. цей закон був замінений новим законом про міжнародне приватне і процесуальному праві.

Державна соціалістична власність була прийнята у всіх соціалістичних країнах, за винятком Югославії, де суспільна власність відповідно до Конституції 1974 була передана у безпосереднє ведення асоційованих об'єднань трудящих і єдиним власником всього неподільного фонду є сама держава . А державні підприємства та організації мали певні права на власність, яка була закріплена за ними і якою вони володіли в процесі своєї діяльності. Всі соціалістичні країни Європи здійснювали соціалістичні перетворення в сільському господарстві через кооперативний виробництво. Отже, для всіх країн характерно було виділення сільськогосподарського кооперативного права в самостійну галузь права.

Для федеративної системи ЧССР було характерне переважання загальнодержавних актів. Це обумовлювалося особливостями виникнення Чехословацької федерації. У правовій системі цієї країни діяли нормативні акти, прийняті ще в умовах унітарної держави. Конституційний закон про Чехословацьку федерації встановлював, що всі закони і інші правові приписи, що діють в день набрання чинності даного конституційного закону, і далі продовжують залишатися в силі. З існуючих приблизно 480 законів за час існування Чехословацької федерації була видана лише п'ята частина. Таким чином, федеративна правова система ЧССР зберігала суттєві риси, які визначають її єдність, сформованих в умовах унітарної держави.

На підставі конституційного закону про Чехословацької федерації вся правова система була приведена у відповідність з федеративною формою державного устрою, введено федеративний устрій в системі органів суду і прокуратури. З цією метою проводилася робота. У 1973 р. в нових редакціях були видані Кримінального та Кримінально-процесуального кодексів, та ін.

У ЧССР і СФРЮ питання про співвідношення законів федерації і її суб'єктів вирішувалося неоднаково. У ЧССР, як і в СРСР, застосовувалося «класичне» правило, тобто зізнавався абсолютний пріоритет загальносоюзного закону. В Югославії в разі колізії законів до рішення Конституційного суду застосовувався закон соціалістичної республіки або краю. Разом з тим це правило не було типовим для всієї республіки. Наприклад, у Сербії в разі колізії закону республіки і автономного краю застосовувався загальносоюзний закон. Часто зустрічалися на практиці протиріччя між положеннями законодавств різних республік і країв зумовили прийняття закону про законодавчі колізії і компетенції щодо статуту (статусу) особистості, сім'ї та спадщини 1979року.

2.2 Особливості соціалістичних систем країн Азії

Між правовими системами соціалістичних держав Азії і європейських соціалістичних держав існували певні відмінності, що мають важливе значення. Ці відмінності виникали з своєрідності того історичного шляху розвитку, який пройшли азіатські країни, перш ніж стати державами соціалістичного типу.

Становлення правових норм соціалістичних держав Азії характеризувалося низкою специфічних рис, обумовлених особливостями історичного, економічного, політичного та правового розвитку.

В азіатських соціалістичних країнах на відміну від європейських старе законодавство було скасовано відразу. Наприклад, в КНР в результаті перемоги соціалістичної революції скасовувалися все дореволюційні закони. Зокрема, було прийнято рішення про ліквідацію гоминьдановского Шестікніжіе. У КНДР скасування дії старого права була прискорена тим обставиною, що в Кореї, як японської колонії, діяло раніше японське право.[4]

В ДРВ декретом від 10 жовтня 1945 р. скасовано дію старих законів, їх дозволялося застосовувати як виняток і тільки в тих випадках, коли вони не суперечили принципу незалежності і демократії.

На першому етапі розвитку соціалістичних держав Азії були створені конституційні та інші акти, що поклали початок новому ладу і нової державної організації. Разом з тим тут (за винятком, мабуть, МНР) досить широко застосовувалися звичаї, що пояснюється неповним законодавчим врегулюванням суспільних відносин та історичними особливостями розвитку права цих країн. Особливо широкої сфера застосування звичаю була в районах, населених нацменшинами.

Істотна була і роль судової практики і взагалі правозастосовчої та правоохоронної діяльності щодо створення багатьох важливих положень і понять правових систем соціалістичних держав Азії, які пізніше лягли в основу прийнятих кодифікаційних законодавчих актів. В умовах, коли законодавство не було кодифіковано, керівні роз'яснення судових інстанцій мали важливе значення.

Пізніше у розвитку правових систем соціалістичних країн в Азії з'явилися значні відмінності. Так, в Монгольської Народної Республіці правова система була близька до моделі європейських соціалістичних країн. На розвиток права в Соціалістичній Республіці В'єтнам вплинула довголітня війна. Особливість розвитку правової системи В'єтнаму, як і Кореї, полягала ще й у тому, що воно відбувалося в умовах розколу цих країн. Тільки після об'єднання двох частин СРВ склалися умови для створення єдиної правової системи.[3] Проблема вдосконалення законодавства в азіатських соціалістичних країнах мала більшої актуальності. У ряді країн прийняті нові конституції (в КНДР, СРВ, КНР). У МНР в діючу конституцію внесені істотні зміни. Процес вдосконалення законодавства соціалістичних держав Азії відбувався головним чином шляхом кодифікації.

Слід зазначити, що кодифікація як форма вдосконалення законодавства в азіатських соціалістичних державах перебуває на початковому етапі. Правда, після прийняття в цих країнах нових конституцій процес кодифікації був більш планомірним. Цю тенденцію можна простежити на прикладі останньої Конституції СРВ. Вона дала потужний імпульс вдосконалення законодавства країни. Всього за період 1981-1985 рр.. було прийнято 43 нормативних акта, в тому числі КК, КЗпП, Указ про порядок землекористування, закони про місцеві органи влади, про громадянство, про забезпечення громадської безпеки та ін.

2.3 Порівняльна характеристика соціалістичної та романо-германської правової систем